Вирок № 96885487, 13.05.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.05.2021

Справа № 937/7227/20

Провадження 1-кп/937/474/21

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Мелітополі матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020080140001837, який надійшов з обвинувальним актом, стосовно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Біляївка Вільнянського району Запорізької області, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Фурманенко М.В.,

захисника обвинуваченого – адвоката Єрьоменко О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої – адвоката Шаровського С.А.,

потерпілої – ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2020 року приблизно о 12-20 годині водій ОСОБА_1 керував автомобілем Mercedes Vito реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Миру в с. Вознесенка Мелітопольського району, з боку с. Костянтинівка в напрямку с. Новопилипівка зі швидкістю близько 80 км/год, чим перевищив максимальну дозволену швидкість руху в населеному пункті та створив небезпечну дорожню ситуацію, поставивши у небезпеку інших учасників дорожнього руху.

На шляху прямування водій ОСОБА_1 , проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну недбалість, наближаючись, маючи технічну можливість запобігти зіткненню, відволікся від керування, та деякий час не контролював рух свого транспортного засобу та небезпечно керував ним, внаслідок чого в районі буд. №39 допустив зміну напрямку руху керованого ним транспортного засобу ліворуч, та його виїзд на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2106 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався у зустрічному напрямку із перевищенням максимальної дозволеної встановленої швидкості руху.

В результаті зіткнення ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження від яких він помер у лікарні 29.06.2020 року в 16 годин 05 хвилин.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 12.4, 12.9, 10.1, 11.3, 2.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год»

12.9. «Водієві забороняється :б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7...»

10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»

11.3. «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу»

2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»

Порушення п.п. 10.1, 2.3 ПДР України, вчинені водієм ОСОБА_1 , знаходяться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно висновку судової медичної експертизи № 5 З 4-М від 30.06.2020 року причиною смерті ОСОБА_4 є поєднана тупа травма голови, шиї, тулуба та кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів та множинними переломами кісток скелета, що ускладнилася розвитком шоку.

При експертизі трупа ОСОБА_4 були виявлені ушкодження:

*відкрита травма грудної клітки: повні поперечні переломи ребер зліва: 2-8 по білягрудинній лінії, 2-7 по передній паховій лінії, 1-9 по лопатковій лінії, розриви пристінкової плеври зліва, розриви верхньої та нижньої долей лівої легені; скупчення крові (близько 300 мл під час операції, близько 100 мл при експертизі трупа) у лівій плевральній порожнині; рани, садна, великий синець лівої передньо-бічньої поверхні грудної клітки; крововиливи у м`які тканини грудної клітки;

*закрита травма живота: розрив лівого купола діафрагми, розриви правої долі печінки, розміжчення селезінки, скупчення крові (близько 200 мл) у черевній порожнині, синець живота зліва;

*відкриті багатоуламкові переломи лівої плечової кістки у нижній третині, лівих ліктьової та променевої кісток у верхній третині; рана.садна лівої верхньої кінцівки;

*дугоподібна рана, садна, крововилив у м`які тканини голови;

*множинні поверхневі рани передньої поверхні лівого передпліччя, садно шиї, садна та синці нижніх кінцівок.

Поєднана тупа травма голови, шиї. тулуба і кінцівок з ушкодженням внутрішніх органів та множинними переломами кісток скелета у ОСОБА_4 , що ускладнилася розвитком шоку, має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, так як він вчинив кримінальне правопорушення (злочин), скоївши порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 себе винним у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав в повному обсязі, пояснивши суду, що 29.06.2020 року приблизно о 12-20 годині він керуючи автомобілем Mercedes Vito по вул. Миру в с. Вознесенка Мелітопольського району з боку с. Костянтинівка в напрямку с. Новопилипівка зі швидкістю близько 80 км/год проявив неуважність на дорозі та в районі буд. №39 виїхав на зустрічну смугу, де зіткнувся з автомобілем ВАЗ-2106. Після ДТП він дізнався, що водій ВАЗ-2106 помер. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати, повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілій.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

В судовому засіданні прокурор просила призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами; на підставі ст. 75 КК України вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки без позбавленням права керувати транспортними засобами; та покласти на нього обов`язки згідно п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

В судовому засіданні адвокат обвинуваченого Єрьоменко О.М. та його підзахисний ОСОБА_1 із мірою покарання, яку просив прокурор погодились.

В судовому засіданні представник потерпілої адвокат Шаровський С.А. та потерпіла ОСОБА_2 просили призначити обвинуваченому ОСОБА_1 мінімальне покарання не пов`язане із позбавленням волі та не позбавляти його права керування транспортними засобами. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не мають. Цивільний позов по справі просили залишити без задоволення, оскільки матеріальна та моральна шкода відшкодована в повному обсязі.

Згідно ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Згідно п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.1 Постанови пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суд має суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до п.3 вказаної Постанови, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до п.4 Постанови пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Відповідно до п.п.20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, необхідно враховувати не тільки наслідки, які настали, а й характер, і мотиви, допущених особою порушень безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, його ставлення до цих порушень, і поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів , водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх і т.д.), а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, і особи винного. У кожному разі призначення покарання за частинами 1 і 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), дані про особу обвинуваченого: раніше не притягався до кримінальної відповідальності; має постійне місце мешкання; під час досудового та судового слідства активно сприяв розкриттю злочину; думку прокурора, потерпілої; обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання своєї провини і щире каяття, сприяння слідству та суду у розкритті злочину та встановлення істини по справі, відшкодування шкоди потерпілій; у відповідності до ст.67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, та оскільки його виправлення і перевиховання можливі без ізоляції від суспільства, суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку, передбаченому ст.75 КК України, та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає недоцільним, оскільки ОСОБА_1 має позитивну характеристику, раніше порушень ПДР не допускав, крім того, потерпіла в судовому засіданні просила не позбавляти обвинуваченого права керувати транспортними засобами.

Підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 відсутні.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно п.12, 13 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Згідно ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку із визнанням обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини в повному обсязі, відпала потреба у подальшому застосуванні арешту автомобіля Mercedes Vito реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ; арешту автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1977 року випуску та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , що перебувають на території Мелітопольського ВП за адресою: м. Мелітополь вул. П. Дорошенко 1.

Стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта в порядку ч.2 ст.124 КПК України.

Цивільний позов по справі представник потерпілої адвокат Шаровський С.А. та потерпіла ОСОБА_2 просили залишити без задоволення, оскільки матеріальна та моральна шкода відшкодована в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.370, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від призначеного йому покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

- автомобіль Mercedes Vito реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває на території Мелітопольського ВП за адресою: м. Мелітополь вул. П. Дорошенко 1 – повернути ОСОБА_1

- автомобіль ВАЗ-2106 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває на території Мелітопольського ВП за адресою: м. Мелітополь вул. П. Дорошенко 1 – повернути ОСОБА_2 .

Скасувати в повному обсязі арешт майна – автомобіля Mercedes Vito реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2007 року випуску та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , накладений Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №937/4605/20 (1-кс/937/2616/20) від 02.07.2020 року по кримінальному провадженню №12020080140001837, та передати майно ОСОБА_1 як власнику.

Скасувати в повному обсязі арешт майна – автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 1977 року випуску та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , накладений Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області №937/4605/20 (1-кс/937/2615/20) від 02.07.2020 року по кримінальному провадженню №12020080140001837, та передати майно ОСОБА_2 як власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_6 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (р/р UA048999980313080115000008479, Одержувач: ГУК у Зап. обл./ТГ м. Запоріжжя/24060300, Код ЄРДПОУ 37941997, Назва Банку: Казначейство України (ел.адм.податк.)) витрати на залучення експерта по експертизі №19-182 від 31.08.2020 року в сумі 1634,50гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_6 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (р/р UA048999980313080115000008479, Одержувач: ГУК у Зап. обл./ТГ м. Запоріжжя/24060300, Код ЄРДПОУ 37941997, Назва Банку: Казначейство України (ел.адм.податк.)) витрати на залучення експерта по експертизі №19-170 від 09.09.2020 року в сумі 2615,20гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н. НОМЕР_6 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави (р/р UA048999980313080115000008479, Одержувач: ГУК у Зап. обл./ТГ м. Запоріжжя/24060300, Код ЄРДПОУ 37941997, Назва Банку: Казначейство України (ел.адм.податк.)) витрати на залучення експерта по експертизі №19-169 від 08.09.2020 року в сумі 2615,20гривні.

Цивільний позов по справі потерпілої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги в Запорізький апеляційний суд через Мелітопольський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко