Рішення № 96885202, 13.05.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8765/20

2/310/742/21

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі головуючого судді Богомолової Л.В.

при секретарі Рибалка Н.М..

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 5966,45 гривень, суд -

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулось до Бердянського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 5966,45 грн.

Позов обґрунтовано наступним.

ОСОБА_3 звернулася до АТ КБ «Приватбанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 11.04.2011 року, тобто фактично між Банком та ОСОБА_3 укладено договір.

В заяві про укладення кредитного договору від 11.04.2011 року відповідач підтвердила свою згоду на те, що заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ними договір. Договором та зазначеними правилами передбачено порядок і умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат.

АТ КБ ПриватБанк вказує, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, проте, ОСОБА_3 взяті на себе в добровільному порядку зобов`язання за кредитним договором не виконала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальниця ОСОБА_3 померла. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, зазначає банк, станом на день смерті позичальника утворилася заборгованість, загальна сума якої становить 5966,45 грн., яка складається з наступного:

5966,45 грн. - заборгованість за тілом кредиту,

в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

7 995,05 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість з відсотками на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України;

0,00 грн. - нарахована пеня;

0,00 грн. - нараховано комісії.

АТ КБ ПриватБанк у своїй заяві посилається на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини постійно проживали зі спадкодавцем, тому вважаються такими, що прийняли спадщину. Таким чином кредиторові належить право пред`явлення вимог до спадкоємців, які прийняли спадщину.

В матеріалах справи наявне клопотання від представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України, не повідомили суд про причини своєї неявки, відзив не подали.

За таких обставин, суд ухвалив розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 звернулася до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву №б/н від 11.04.2011 року. У вказаній Анкеті-заяві зазначено, що підписант згоден з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг.

До позовної заяви банк додав копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ Приватбанк , яка підписана сторонами, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна , витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунок заборгованості.

Як вбачається із вищевказаної Анкети-заяви, остання містить фактично анкетні дані ОСОБА_3 , підпис позичальника та датована 11 квітня 2011 року. В даній заяві не вказано суму кредиту (кредитного ліміту, процентної ставки по кредиту, процент в місяць, щомісячної комісії, а також розмір пені і штрафу).

На обґрунтування фактичної суми заборгованості, позивачем по справі АТ КБ ПриватБанк надано суду розрахунок заборгованості за договором б/н від 11 квітня 2011 року, укладеного між ПриватБанк та клієнтом – ОСОБА_3 , з якого вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача по кредиту становить 5966,45 грн., яка складається із наступних складових:

5 966,45 грн. - заборгованість за тілом кредиту,

в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту;

5 966,45 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками;

0,00 грн. - заборгованість з відсотками на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України;

0,00 грн. - нарахована пеня;

0,00 грн. - нараховано комісії.

Банк вважає, що оскільки на момент смерті позичальника ОСОБА_3 11 квітня 2011 року залишилася непогашеною заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 5 966,45 грн., а відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини постійно проживали зі спадкодавцем, тому є спадкоємцями, у зв`язку із чим банку належить право стягнення боргу в розмірі непогашеної позичальником заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 11 квітня 2011 року було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій заповнено графи особистих даних (а.с. 19).

Із вказаної Анкети-заяви неможливо встановити, який саме кредит отримав позичальник, на яких умовах та на яку картку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 позичальник ОСОБА_3 померла. Станом на день смерті заборгованість позичальника перед банком складала 5 966,45 грн. Факт смерті позичальника підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Осипенківською сільською радою Бердянського району Запорізької області, актова запис №45, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.53).

20 січня 2020 року Банк направив Бердянській районній державній нотаріальній конторі претензію кредитора, в якій просив повідомити, чи заводилась спадкова справа за померлою ОСОБА_3 , відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті позичальника та про осіб, які вже прийняли спадщину. (а.с. 55)

Із відповіді Бердянській районній державній нотаріальній конторі вбачається, що станом на 08 лютого 2020 року від спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_3 до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини не надходило і спадкова справа не заводилась. (а.с. 56)

30 квітня 2020 року АТ КБ ПриватБанк надіслав відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лист-претензію про обов`язок сплатити заборгованість перед Банком у повному обсязі відповідно до вимог ст. 1282 ЦК України. (а.с. 57-59)

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо договірних правовідносин та спадкування. А правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст. 1282 ЦК України.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Зазначене також міститься у п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 № 5, в якому зазначено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника /позичальника/ за наявності поручителя чи спадкоємців, суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України про те, що спадкоємці боржника за умови прийняття ними спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного ними у спадщину.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Суд звертає увагу на те, що від з`ясування вказаних обставин залежить правильність вирішення спору по суті та визначення наявності спадкового майна у боржника.

Як вбачається із матеріалів справи , за адресою місця реєстрації проживання померлого позичальника ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , (а.с. 49 зворот) відповідно до довідки виконавчого комітету Осипенківської сільської ради від 04 грудня 2020 року, зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 80-83).

Згідно інформації, яка міститься в листі-відповіді Бердянській районній державній нотаріальній конторі на запит суду вбачається, що станом на 21 квітня 2021 року від спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_3 до нотаріальної контори с заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався і спадкова справа не заводилась. (а.с. 56)

Обґрунтовуючи підстави заявленого позову, банк посилався на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора обов`язковому встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Проте, матеріали справи не містять об`єктивних доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, заявили про відмову від прийняття спадщини, як не містять і будь-яких доказів на підтвердження наявності у спадкодавця рухомого та/або нерухомого майна/, а також вартості такого майна.

Оскільки позичальник ОСОБА_3 померла, то відповідати перед позивачем на підставі статей 1281,1282 ЦК України за борги спадкодавця мають спадкоємці у межах вартості майна одержаного у спадщину, а в даному випадку відсутні спадкоємці які прийняли спадщину, чи звернулися за відкриттям спадщини, майно, одержане у спадщину, відсутнє, а отже відсутні правові підстави задоволення позову.

Позивач в своєму позові зазначає, що спадкоємцем у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На підтвердження даної обставини Банк посилається на копії паспортів позичальника (а.с. 50-52), де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Однак, сам факт реєстрації місця проживання за однією адресою із спадкодавцем на час відкриття спадщини не є належним та допустимим доказом того, що саме вони є спадкоємцями, дійсно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини та прийняли після померлої спадщину.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи недоведеність позивачем обов`язкових обставин, які дають правові передумови для покладення на спадкоємців померлого обов`язку повернути борг кредитору спадкодавця, в тому числі щодо наявності, об`єму, вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , у межах якого спадкоємець несе відповідальність перед кредитором, суд вважає, що заявлені ПриватБанком позовні вимоги є необґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 102 грн судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 526, 608, 1054, 1218, 1231, 1281, 1282, 1268 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 130, 141, 223, 263-266 ,280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 5966,45 гривень – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасником справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - за наступною веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud0801/.

Повний текст рішення складено 13.05.2021 року .

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Л. В. Богомолова