Рішення № 96885089, 07.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

№ 308/865/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07.05.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

судді Бедьо В.І.

при секретарі Пазяк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок позначений на плані літерою „А” загальною площею 98,9 кв.м. з господарською будівлею, позначеною на плані літерою „Б”, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовано тим, що після укладення шлюбу з ОСОБА_3 стали проживати в с. Доманинці, яке з 1976 року було приєднане до АДРЕСА_1 . Завжди цей будинок вони з чоловіком рахували власним, проводили в ньому і перебудову для збільшення площі у зв`язку з народженням дітей, але ніколи в стан документації на будинок вона не вникала, а чоловік завжди казав, що це їх будинок. Реєстрація її місця проживання в зазначеному будинку проведена 07.08.1982 року.

26 травня 2013 року чоловік позивачки, ОСОБА_3 , на сороковому році спільного подружнього життя помирає, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27.05.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.

Після смерті чоловіка відшукуючи документи на будинок в КП „Архітектурно- планувальне бюро” Ужгородської міської ради позивачка з`ясувала, що 25 листопада 1980 року Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою на зазначений будинок було видано Свідоцтво про право на спадщину за померлою ОСОБА_4 сестрі ОСОБА_5 за реєстр. №2-9158. В свою чергу, ОСОБА_5 , заявою від 31.12.1980 року, адресованою Голові Ужгородського міськвиконкому вх. №14 від 07.01.1981 року вказала, що дарує будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 за номером 19 своєму племіннику ОСОБА_3 , тобто чоловікові позивачки, а останній такою ж заявою повідомив Голову Ужгородського міськвиконкому про те, що приймає цей дар. Матеріали інвентаризаційної справи не містять_ інформації про укладення та посвідчення в подальшому договору дарування, і тому КП «Архітектурно-планувальне бюро” Ужгородської міської ради довідкою №790 від 23.05.2018 року вказує, що даний будинок, останнє технічне обстеження якого проведено в 1984 році належить ОСОБА_5 . Одночасно, довідка-характеристика Ужгородського міжміського_бюро технічної інвентаризації від 15.07.1981 року містить інформацію, що ОСОБА_3 є обдарованим.

Вказує, що з ОСОБА_5 вона ніколи не перебувала в тісних родинних відносинах, знала, що така проживала і знала, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.01.2019 року, право власності на будинок АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з дати початку ведення реєстру - 2013 року не зареєстровано.

Ще за життя ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_3 , а також після їх смерті, з 1973 року на протязі вже 45 (сорока п`яти) років вона відкрито добросовісно користується та проживає в будинку АДРЕСА_1 , вважаючи його своїм, несе витрати по його утриманню, облаштуванню, витрати по ремонту, сплачує відповідні комунальні платежі, підтвердженням чому довідки комунальних служб про відсутність заборгованості, що додаються.

Розуміючи необхідність наявності документів на будинок, а також через неможливість зареєструвати в ньому своїх онуків, вона замовила технічний паспорт на будинок. В цілому домоволодіння АДРЕСА_1 складається з житлового будинку позначеного на плані літерою „А” загальною площею 98,9 кв.м., господарської будівлі, позначеної на плані літерою „Б” та огорожі, позначено на плані під №1-3. Всі будівельні роботи по зазначеному домоволодінню були завершені до 1991 року, жодних прибудов та перебудов після цього часу не проводилось.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 07.05.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 19.03.2020.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 31.03.2021 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 у зв`язку з смертю позивачки ОСОБА_2 .

В судове засідання сторона позивача не зявилася, однак подала письмову заяву про розгляд справи у їх відсутності, позов підтримують та не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявилася повторно, двічі подавала заяву про відкладення розгляду справи. Підстави неявки в судове засідання повторно суд вважає безпідставними та вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних письмових доказів доданих сторонами до матеріалів справи.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, відзив на позовну заяву суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз`яснено, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 після укладення шлюбу 04.07.1973 року з ОСОБА_3 проживали в житловому будинку позначеному на плані літерою „А” загальною площею 98,9 кв.м. з господарською будівлею, позначеною на плані літерою „Б”, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який позивачка вважала власним житлом.

Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 в зазначеному будинку проведена 07.08.1982 року, що підтверджується копією її паспорта.

26 травня 2013 року чоловік позивачки, ОСОБА_3 , на сороковому році спільного подружнього життя помирає, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 27.05.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ужгороду реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції у Закарпатській області.

Після смерті чоловіка відшукуючи документи на будинок в КП „Архітектурно- планувальне бюро” Ужгородської міської ради позивачка з`ясувала, що 25 листопада 1980 року Першою Ужгородською державною нотаріальною конторою на зазначений будинок було видано Свідоцтво про право на спадщину за померлою ОСОБА_4 сестрі ОСОБА_5 за реєстр. № 2-9158. В свою чергу, ОСОБА_5 , заявою від 31.12.1980 року, адресованою Голові Ужгородського міськвиконкому вх. №14 від 07.01.1981 року вказала, що дарує будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 своєму племіннику ОСОБА_3 , тобто чоловікові позивачки, а останній такою ж заявою повідомив Голову Ужгородського міськвиконкому про те, що приймає цей дар. Матеріали інвентаризаційної справи не містять_ інформації про укладення та посвідчення в подальшому договору дарування, і тому КП «Архітектурно-планувальне бюро” Ужгородської міської ради довідкою №790 від 23.05.2018 року вказує, що даний будинок, останнє технічне обстеження якого проведено в 1984 році належить ОСОБА_5 . Одночасно, довідка-характеристика Ужгородського міжміського_бюро технічної інвентаризації від 15.07.1981 року містить інформацію, що ОСОБА_3 є обдарованим.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 23.04.2004 року НОМЕР_2 .

Позивачка вказує, що з ОСОБА_5 вона ніколи не перебувала в тісних родинних відносинах, знала, що така проживала і знала, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.01.2019 року, право власності на будинок АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з дати початку ведення реєстру - 2013 року не зареєстровано.

Також позивачка вказує що за життя ОСОБА_5 та її чоловіка ОСОБА_3 , а також після їх смерті, з 1973 року на протязі вже 45 (сорока п`яти) років вона відкрито добросовісно користується та проживає в будинку АДРЕСА_1 , вважаючи його своїм, несе витрати по його утриманню, облаштуванню, витрати по ремонту, сплачує відповідні комунальні платежі, підтвердженням чому довідки комунальних служб про відсутність заборгованості, що додаються.

Розуміючи необхідність наявності документів на будинок, а також через неможливість зареєструвати в ньому своїх онуків, вона замовила технічний паспорт на будинок. В цілому домоволодіння АДРЕСА_1 складається з житлового будинку позначеного на плані літерою „А” загальною площею 98,9 кв.м., господарської будівлі, позначеної на плані літерою „Б” та огорожі, позначено на плані під №1-3. Всі будівельні роботи по зазначеному домоволодінню були завершені до 1991 року, жодних прибудов та перебудов після цього часу не проводилось.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Судом належними доказами встановлено добросовісність у позивачки під час заволодіння спірним майном та володіння ним відкрито, безперервно протягом 10 років.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи власником майна була ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка при житті вказала, що дарує будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 своєму племіннику ОСОБА_3 , тобто чоловікові позивачки, а останній такою ж заявою повідомив Голову Ужгородського міськвиконкому про те, що приймає цей дар.

За таких обставин, позов слід задовольнити.

Керуючись ст. 344 ЦК України, ст. ст. ст. 282 - 284 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок позначений на плані літерою „А” загальною площею 98,9 кв.м. з господарською будівлею, позначеною на плані літерою „Б”, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Ужгородського міськрайонного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: Бедьо В.І.