Ухвала суду № 96884283, 20.04.2021, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1880/18

Провадження №6/145/5/2021

У Х В А Л А

20.04.2021 Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Крикливій М.С.

за участі прокурора Лащука В.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Тиврів заяву ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення у цивільній справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Жмеринської місцевої прокуратури Мілієнка Олександра Валентиновича в інтересах держави в особі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Вінницької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних на лікування, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить відстрочити виконання судового рішення у цивільній справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Жмеринської місцевої прокуратури Мілієнка О.В. в інтересах держави в особі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Вінницької обласної ради та Комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня імені академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" до нього про відшкодування витрат, пов`язаних на лікування, понесених закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

В обґрунтування вимог зазначив, що згідно рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 червня 2020 року вирішено стягнути з нього на користь держави в особі Вінницької обласної ради, в особі КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 , потерпілого від злочину, кошти в сумі 33 729 гривень 64 копійки та судовий збір в прибуток держави у сумі 840 гривень 80 копійок.

Він не заперечує проти фактичних обставин даної справи та коштів, які присуджено стягнути з нього на відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 у сумі 33729,64 грн. на користь держави в особі Вінницької обласної ради в особі Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради», а також коштів на сплату судового збору в І сумі 840,8 грн.

Однак на даний час він не має можливості сплатити дані кошти в сумі 33729,64 грн одним платежем, оскільки фактично лише на його утриманні знаходиться його сім`я, до складу якої входять троє осіб: він, його дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дружина не має змоги працювати, тому що здійснює догляд за донькою ОСОБА_4 , яка є дитиною з інвалідністю і підлягає підгрупі «А» по державній соціальній допомозі відповідно до рішення ЛКК Вінницької обласної дитячої лікарні № 331 від 05.07.2018, оскільки їй встановлено діагноз G 80.3 ДЦП, дискінетична форма параліча; вродження підвивих стегон. За формою індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда у доньки III ступінь обмеження життєдіяльності, тобто вона потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з станом свого здоров`я.

Окрім того рішенням ЛКК Вінницької обласної дитячої лікарні № 331 від

05.07.2018 доньці рекомендовано виконання індивідуальної програми реабілітації під наглядом спеціалістів в обласній дитячій клінічній лікарні та за місцем проживання. У зв`язку з цим вона постійно проходить курси реабілітації та постійно лікується. Даний процес вимагає постійного відповідного медичного обстеження, фізіотерапії та інших лікувальних процедур і лікуючих засобів. Процес лікування доньки вимагає також значних коштів для відновлення її здоров`я та підтримання його на належному рівні.

У нього немає постійного місця роботи з оформленням трудових відносин, оскільки її знайти досить нелегко, тим паче в умовах карантину, запровадженого на запобігання коронавірусній інфекції у 2020 році, тому він працює за рахунок тимчасових заробітків, а від цього його дохід є нестабільним і невеликим.

Просить відстрочити виконання судового рішення на 1 рік з моменту винесення ухвали за результатами розгляду даного клопотання.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав і просив суд її задоволити.

Прокурор Лащук В.М. вважає за можливе відстрочити виконання рішення до 16.06.2021 відповідно до п.5 ст.435 ЦПК України.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши подану заяву, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Виходячи із вимог ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

Таким чином, підставою для відстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання рішення. У вирішенні питання про відстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини.

Судом встановлено, що рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 червня 2020 року вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Вінницької обласної ради, в особі КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка Вінницької обласної ради» в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2 , потерпілого від злочину, кошти в сумі 33 729 гривень 64 копійки та судовий збір в прибуток держави у сумі 840 гривень 80 копійок.

Судовий збір в прибуток держави у сумі 840 гривень 80 копійок ОСОБА_1 сплатив добровільно.

25.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення від 16.06.2020, так як він не має можливості сплатити суму 33729,64 грн одним платежем, оскільки фактично лише на його утриманні знаходиться його сім`я (дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Дружина здійснює догляд за донькою ОСОБА_4 , яка є дитиною з інвалідністю і підлягає підгрупі «А» по державній соціальній допомозі відповідно до рішення ЛКК Вінницької обласної дитячої лікарні № 331 від 05.07.2018. За формою індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда, що видається лікарсько- консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів від 22.06.2020, у дитини ОСОБА_5 , 2015 р.н., III ступінь обмеження життєдіяльності, тобто вона потребує постійного стороннього догляду у зв`язку з станом свого здоров`я. Донька постійно проходить курси реабілітації та лікується, що вимагає постійного медичного обстеження, фізіотерапії та інших лікувальних процедур і лікуючих засобів. Процес лікування доньки вимагає також значних коштів для відновлення її здоров`я та підтримання його на належному рівні.

У ОСОБА_1 немає постійного місця роботи з оформленням трудових відносин, оскільки її знайти досить нелегко, тим паче в умовах карантину, запровадженого на запобігання коронавірусній інфекції у 2020 році, тому він має лише тимчасові заробітки, а від цього його дохід є нестабільним і невеликим.

Заявником не наведено жодних обґрунтувань для відстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік з моменту винесення ухвали за результатами розгляду заяви про відстрочення виконання рішення.

Проаналізувавши доводи заяви про відстрочення виконання рішення суду, зважаючи на вимоги ст.435 ЦПК України, враховуючи те, що заявник звернувся до суду ще до закінчення строку на відстрочку виконання рішення, беручи до уваги матеріальний стан заявника та стан здоров`я членів його сім`ї, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 червня 2020 року у цивільній справі №145/1880/18 на строк до 16.06.2021.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.260, 261, 352-354, 435 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Заяву задоволити частково.

Відстрочити виконання рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 червня 2020 року у цивільній справі №145/1880/18 на строк до 16 червня 2021 року.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ратушняк І. О.