Рішення № 96883830, 13.04.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1381/21

Справа №754/12950/20

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Сенюти В.О.,

при секретарі: Василенко О.Г.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, поділ майна подружжя.

Подану позовну заяву обґрунтовує тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 11.08.2006 року. У період шлюбу народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом декількох років, сімейні стосунки між сторонами погіршувалися, що в результаті призвело до припинення сімейних відносин. Сторони не ведуть спільний бюджет, спільне господарство, шлюб існує формально. Крім того, відсутня домовленість щодо визначення місця проживання дитини. Протягом всього часу, дитина проживає разом із матір`ю, яка офіційно працевлаштована, та має можливість дбати належним чином про доньку. За час шлюбу, подружжя придбало рухоме майно - транспортні засоби: Hyundai Getz д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузову № НОМЕР_2 , та Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузову № НОМЕР_4 . На підставі викладеного, позивач просить розірвати шлюб, визначити місце проживання дитини з матір`ю, визнати рухоме майно спільним майном подружжя, в порядку поділу майна визнати за позивачем право власності на автомобіль : Hyundai Getz д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузову № НОМЕР_2 , вирішити питання судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22.10.2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.03.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач подану позовну заяву підтримала, просила позов задовольнити з викладених підстав.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував, позовну заяву визнав у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. У письмовому клопотанні (а.с.84) просить розгляд справи проводити у відсутність представника, позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вислухавши вступне слово позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 11 серпня 2006 року у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 1795.

У період шлюбу народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої є сторони по справі, про що свідчить копія свідоцтва про народження (а.с.15).

Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та втратили один до одного почуття поваги і любові.

З часу припинення шлюбних відносин та часу знаходження позовної заяви в суді, примирення між сторонами не відбулось. Кожна з сторін не вважає можливим збереження сім`ї.

При таких обставинах суд приходить до висновку , що подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім`ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін.

Таким чином, вимоги про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо визначення місця проживання дитини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ст. 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї,посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Як вбачається з положень ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Положенням статтей 150-157 Сімейного Кодексу передбачені обов`язки та права батьків щодо виховання, спілкування та розвитку дитини, які є рівними.

Відповідно до висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини від 23.02.2021 року, Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю - ОСОБА_1 (а.с.86-88).

Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли ….. батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини відповідну заяву… Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його до органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про ухвалення рішення про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю, оскільки таке рішення максимально відповідає інтересам дитини.

Щодо позовної вимоги про поділ майна, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Верховний Суд вказав, що зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує - постанова ВС від 12.02.2020 року у справі № 725/1776/18.

З письмових матеріалів справи вбачається, що сторони у період шлюбу з 11.08.2006 року по квітень 2021 року набули рухоме майно.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 , автомобіль Hyundai Getz д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузову № НОМЕР_2 , зареєстрований 18.05.2017 року за ОСОБА_1 (а.с.59-60).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 , Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузову № НОМЕР_4 зареєстрований 17.06.2020 року за ОСОБА_2 (а.с.61-62).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані транспортні засоби були набути подружжям у період шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними. Крім того, враховуючи визнання відповідачем позову, та письмові матеріали справи, суд приймає до уваги запропонований стороною позивача варіант поділу транспортних засобів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства України та ту обставину, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 1791,20 грн., а з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1791,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 63, 70, 71, 110, 112, 113, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2, 10, 76-81, 141-142, 206, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, поділ майна подружжя - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 серпня 2006 року у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 1795 - розірвати.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Визнати транспортні засоби Hyundai Getz д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузову № НОМЕР_2 , та Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузову № НОМЕР_4 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб Hyundai Getz д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузову №

НОМЕР_7 порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб опель Opel Vivaro д.н.з. НОМЕР_3 , номер кузову № НОМЕР_4 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 1791,20 сплаченого при подачі позову відповідно до квитанцій № 5, 6, 7, від 06.10.2020 року, № 34 від 21.10.2020 року.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді половини сплаченого судового збору у розмірі 1791,20 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації - м. Київ, пр-т. Маяковського, буд. 21 Г.

Суддя: В.О. Сенюта