Рішення № 96882637, 07.05.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12222/20

Провадження № 2/161/59/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2021 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської областів складі:

головуючого – судді Філюк Т.М.,

за участю секретаря судового засідання – Денисюка І.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП.

Позов обґрунтовує тим, що 19.03.2020 року в м. Луцьку по вул. Конякіна, 24, мала місце дорожньо-транспортна пригода. Так, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом MERCEDES-Benz A170, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 12.1 ПДР України, не була уважною, не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралася з керуванням, внаслідок чого скоїла наїзд на – колонку автомийки «AvtoStar». Внаслідок вказаної пригоди колонка автомийки зазнала значних технічних пошкоджень. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2020 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Власником транспортного засобу, яким керувала відповідач є ОСОБА_5 . Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС». Вказує, що страховик ПАТ «Страхова група «ТАС» виплатив йому 3636,35 грн страхового відшкодування. Однак, матеріальна шкода, заподіяна майну позивача становить 18 420 гривень відповідно до договору підряду від 28 червня 2020 року, акту приймання-передачі наданих послуг від 30 червня 2020 року, квитанції про оплату вартості послуг з ремонту обладнання автомийки самообслуговування ««AvtoStar». Вважає, що матеріальну шкоду в розмірі 14783,65 грн., яка становить різницю між сумою завданих збитків та виплаченою сумою страхового відшкодування має сплатити відповідач, оскільки вина водія, яка керувала транспортним засобом, встановлена рішенням суду. Крім того вважає , що внаслідок ДТП, яка сталась із вини відповідача їй також завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 10 000 грн.

З огляду на вищенаведене, з посиланням на норми ст. 22,509, 526, 530, 1166, 1187, 1192,1194 ЦК України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 14783,65 грн та 10000 грн. моральної шкоди, а також понесені судові витрати у справі.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог, просили в позові відмовити повністю.

Представник третьої особи Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв. клопотань від них на адресу не надходило.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 19.03.2020 року о 16.35, ОСОБА_2 в м. Луцьку по вул. Конякіна, 24, керуючи транспортним засобом MERCEDES-Benz A170, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п. 12.1 ПДР України, не була уважною, не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не впоралася з керуванням, внаслідок чого скоїла наїзд на перешкоду – колонку автомийки «AvtoStar». (а.с.8).

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2020 року відповідача – ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Частиною 3 ст. 6 закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що текст опублікованого у реєстрі судового рішення може використовуватися судом.

Згідно звіту №1-06/450 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку, завданого об`єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 06 квітня 2020 року, вбачається, що розмір матеріального збитку авто мийки самообслуговування «Avto Star» становить 3636,35 гривень (а.с.79-87).

Відповідно до платіжного доручення № 106459 від 23.06.2020 року позивачу ОСОБА_4 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 3636,35 гривень згідно Договору № АО5131929 від 20.03.2019 року (а.с.78 зворот).

Судом встановлено, що транспортний засіб марки MERCEDES-Benz A170, д.н.з. НОМЕР_1 , яким під час ДТП керувала відповідач ОСОБА_2 був застрахований в ПАТ «Страхова група «ТАС» (поліс № АО5131929 від 20.03.2019 року. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну, визначено у розмірі 50 тис. гривень, франшиза - 0 гривень (а.с. 78).

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, проте обмежується страховою сумою.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону N 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі N 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 3636,35 гривень.

Предметом спору є відшкодування моральної шкоди та недостатність, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц зробила висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що обов`язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на його страховика – ПАТ «Страхова група «ТАС».

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_4 зазначає, що вона, як особа, яка зазнала збитків, завданих колонці автомийки самообслуговування ««AvtoStar» в дорожньо-транспортній пригоді, має право на відшкодування цих збитків в повному обсязі. При цьому вважає, що загальний розмір, завданої їй матеріальної шкоди становить 18 420 грн, оскільки саме така сума визначена договором підряду від 28 червня 2020 року. Зокрема, відповідно до п.4.1 договору підряду від 28 червня 2020 року вартість послуг разом з комплектуючими та обладнанням автомийки самообслуговування ««AvtoStar» становить 18420 гривень. Фактично не погоджуючись з сумою страхового відшкодування, яку вона отримала від страховика ПАТ «Страхова група «ТАС» та вважаючи її недостатньою, позивач просить стягнути решту суми з відповідача, а саме, 14783,65 гривень матеріальних збитків внаслідок пошкодження обладнання автомийки.

Як вбачається з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО5131929 від 20.03.2019 року страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн.

Суд, встановивши, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», враховує, що деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність якого була застрахована на підставі договору страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком, суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем розмір матеріальної шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика, а тому може бути відшкодованим лише ПАТ «Страхова група «ТАС»

З огляду на наведене вимоги позивача до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою до задоволення не підлягають.

Твердження позивача щодо неналежного розміру отриманого нею відшкодування можуть стосуватися її взаємовідносин зі страховиком, який застрахував відповідальність винуватця ДТП, однак не обумовлюють підстави для покладення такої відповідальності на таку особу у разі неперевищення розміру шкоди розміру страхового ліміту.

Позивач після отримання страхового відшкодування у вказаному розмірі рішення страхової компанії про виплату страхової суми не оскаржив в порядку передбаченому п.36.7 ст.36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також суд вважає абсолютно безпідставними доводи позивача щодо абсолютного права потерпілого при наявності у особи, яка керувала транспортним засобом та спричинила потерпілому шкоду внаслідок такого керування, страхового поліса обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вільно на власний розсуд обирати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності, передбачених ст. 1194 ЦК України підстав, оскільки дані твердження спростовуються вищенаведеними висновками суду та правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити, оскільки позивачем не доведено, що діями відповідача їй завдані моральні страждання.

Приписами частини 4 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п.3Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода, яка відшкодовується винною особою, може полягати: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Також статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: 1) характеру правопорушення; 2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; 3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; 4) інших обставин, які мають істотне значення.

Під час визначення розміру відшкодування також обов`язково дотримуватися принципів розумності і справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Обов`язок доказування наявності моральної шкоди покладається на позивача.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного доказу, що свідчив про заподіяння відповідачем позивачу моральних страждань, тому позивачем не доведено позовні вимоги у цій частині. Також не наведено обґрунтований розрахунок та з чого виходила позивач, визначають розмір моральної шкоди у сумі 10000 гривень. А покликання на дискомфорт, схвильованість у зв`язку із пошкодженням майна, порушення звичайного життєвого ритму та необхідності докладати додаткові зусилля, щоб відновити майно як підставу завдання моральної шкоди не заслуговує на увагу, оскільки позивачем не доведено причинного зв`язку між зазначеними обставинами та завданою шкодою.

За ч.1 ст. 86,ч.2 ст.78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, суд прийшов до висновку щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд застосовує п.2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, на підставі ст.ст. 22, 1166, 1194 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_4 (місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ; паспорт № НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (місцезнаходження: м. Київ, просп. Перемоги, 65; код ЄДРПОУ 30115243 ).

Дата складення повного тексту рішення 13 травня 2021 року.

Суддя

Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк