Рішення № 9688216, 27.05.2010, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-2811-2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 р. Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Гусинського М.О.,

при секретарі Моїсеєвої О.І..,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача УТСЗН Словянської міськради Разводовської В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради про перерахунок та виплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2007-2008 роки, -

В С Т А Н О В И В:

21.04.2010р. до Словянського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Словянської міської про перерахунок та виплату недоотриманих сум на оздоровлення за 2007-2008 роки, посилаючись на те, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, знаходиться на обліку в УПтСЗН Словянської міської ради і відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому передбачена щорічна компенсація на оздоровлення в розмірі, як інваліду ІІ групи, 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати. Протягом 2007-2008 років зазначена компенсація була виплачена йому в значно менших розмірах, ніж передбачено законодавством, а саме: за 2007 рік він отримав 120 грн. компенсації замість 2300 грн., за 2008 рік - також 120 грн. замість 2625 грн. На його думку недоплата компенсації складає 4685 грн. Він звертався до відповідача із заявою про перерахунок компенсації, але йому було відмовлено. Вважає дії відповідача неправомірними, так, як ст. 46 Конституції України закріплено положення про те, що громадяни мають право на соціальний захист, відповідно до Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, державні соціальні гарантії є обовязковими для усіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права, Конституція має вищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускається звужування змісту та обєму існуючих прав та свобод. Відповідно до ст. 4 ЦК України у разі протиріччя постанови КМУ іншому закону застосовуються відповідні положення іншого закону, тобто діє принцип верховенства нормативно-правових актів. Відповідач посилається на постанови КМУ, згідно до яких йому було здійснені виплати щорічних компенсацій на оздоровлення, але розміри виплат, зазначені в постановах, суперечать розмірам цих виплат відповідно до Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Рішеннями Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційність змін, які обмежували розміри виплат зазначеної грошової допомоги. Просить суд визнати дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради відносно відмови в перерахунку та доплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення в 2007-2008 роках в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати, протиправними та зобовязати відповідача у відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснити доплату сум належної йому щорічної компенсації на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати, в розмірі 4685 грн. та звільнити його від сплати судових витрат.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1. дав пояснення, які співпадають із викладеним у позові, на задоволені позовних вимог саме в такому вигляді, як викладено в позові, наполягав, від уточнення позовних вимог відмовився.

Представник відповідача Разводовська В.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПСЗН як інвалід війни ІІ групи та ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України відповідно до постанов від 20.09.2005 року № 936 „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, повязаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 120 грн., відповідно до розміру асигнувань із Державного бюджету України, у звязку з чим відсутні підстави для перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення у розмірах, визначених позивачем. Просила суд у задоволені позовних вимог відмовити у звязку із їх безпідставністю.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши докази по справі вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

Згідно посвідчення, виданого Донецькою обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.7).

Комісією Донецького обласного МСЕК ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлена ІІ група інвалідності безстроково, він визнаний непрацездатним (а.с. 8).

Відповідно до листа відповідача на звернення позивача про здійснення перерахунку допомоги ОСОБА_1 була виплачена допомога на оздоровлення за 2007-2008 роки в наступних розмірах:

2007 рік - 120,00 грн., дата виплати 27.11.2007 року;

2008 рік - 120,00 грн., дата виплати 28.08.2008 року (а.с. 5).

Ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена виплата інвалідам ІІ групи щорічної допомоги на оздоровлення, але її розмір в цій нормі права визначався по-різному, а саме: до прийняття 28.12.2007 року Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (- в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, після прийняття цього закону - зазначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір такої допомоги для інвалідів ІІ групи встановлено 120,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України 10-рп/2008 від 22.05.2008 року п. 28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” відносно зменшення розміру пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи було визнано неконтитуційним, зазначені зміни втратили юридичну силу з 22.05.2008 року.

У Рішенні N 6-рп/2007 і в попередніх рішеннях при розгляді питань щодо конституційності окремих положень закону про Держбюджет Конституційний Суд України закладав висхідний принцип - рівень соціальної забезпеченості, який раніше був встановлений для громадян України, не може бути обмеженим. Саме тому в Рішенні N 6-рп/2007 Конституційний Суд України зробив особливий наголос на положеннях Основного Закону держави, що стосуються гарантій соціальних прав людини, яку в Україні визнано найвищою соціальною цінністю суспільства (підпункти 3.1, 3.2 пункту 3, абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини).

Рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Вирішуючи питання про дію вищевказаних Рішень Конституційного Суду України в часі, суд вважає, що хоча Рішення Конституційного Суду України набуває законної сили з часу його прийняття, але дія Закону України, визнаного у встановленому порядку не конституційним, припиняється з часу його прийняття.

Таким чином, з 22.05.2008 року ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дії в її попередній редакції, згідно якої розмір зазначеної компенсації на оздоровлення для інвалідів ІІ групи дорівнює 5 мінімальним заробітним платам.

Виплата допомоги на оздоровлення позивачеві відповідачем за 2008 рік була здійснена 28.08.2008 року (тобто після визнання змін стосовно розміру цієї компенсації незаконними та неконституційними), але розмір цієї допомоги (компенсації на оздоровлення) склав 120,00 грн., що не дорівнює 5 мінімальним заробітним платам на час виплати в 2008 року.

Стосовно виплати такої допомоги (компенсації) за 2007 рік, то судом встановлено, що вона була здійснена відповідачем 27.11.2007 року в сумі 120,00 грн., тоді, коли в різних законодавчих актах були передбачені різні її розміри: в Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - 5 мінімальних заробітних плат, а в Постанові Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян ам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - в розмірі 120,00 грн.

В Україні діє принцип верховенства права, закріплений Конституцією.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЦК України якщо постанова Кабінету України суперечить положенням Цивільного Кодексу України або іншого закону, застосовуються відповідні положення ЦК або іншого закону.

За таких умов суд приходить до висновку, що нарахування та виплата відповідачем позивачеві в 2007-2008 роках допомоги (компенсації) на оздоровлення як інваліду ІІ групи в розмірах 120,00 грн. було здійснено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян ам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в супереч вимогам ст. 48 Законі України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чим було порушено права позивача.

У звязку з тим, що здійснення розрахунків сум соціальної допомоги віднесено до компетенції відповідних органів соціального забезпечення України, суд, відповідно до своєї компетенції, має можливість тільки встановити порушення прав громадян у разі здійснення такого розрахунку в іншому, ніж передбачено законом, розмірі, та зобовязати відповідача здійснити перерахунок такої допомоги (компенсації) відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України (в редакції Закону України від 18.02.2010 р. № 1691-YІ) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

Питання про визнання дії відповідача Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради відносно відмови в перерахунку та доплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення в 2007-2008 роках в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати, протиправними не віднесено до справ, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ст. 82 ЦПК України звільнити УПТСЗН Словянської міської ради від сплати судових витрат на користь держави.

Відповідно до викладеного суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради здійснити перерахунок сум належної ОСОБА_1 щорічної компенсації на оздоровлення за 2007-2008 роки як інваліду ІІ групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати та виплати зазначену компенсацію ОСОБА_1 у передбаченому ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмірі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4-8, 10-15, 84, 88, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп; Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради про визнання дій відносно відмови в перерахунку та доплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення в 2007-2008 роках в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати, протиправними; зобовязання відповідача у відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснити доплату сум належної йому щорічної компенсації на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати, в розмірі 4685 грн. - задовольнити частково.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради, код ЄДРПО 25954290, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 недоотриманих сум на оздоровлення за 2007-2008 роки як інваліду ІІ групи відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на час виплати.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Словянської міської ради від сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Словянського міськрайонного суду М. О. Гусинський