Ухвала суду № 96881670, 13.05.2021, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№ 347/811/15

Судове провадження № 1-кп/938/1/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю: секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

прокурора Іванківа І.М.,

представника потерпілого Січкар Л.Д.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Кінаш М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2014 за №12014090190000312 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого; проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону, станом на вересень 2014 року), -

в с т а н о в и в:

органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а саме у тому що він за результатами виборів до органу місцевого самоврядування України 11.11.2010 був обраний сільським головою Старокутської сільської ради шостого демократичного скликання територіальної громади села Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області.

ОСОБА_1 займав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і згідно з приміткою 1 до ст.364 КК України, є службовою особою, у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» - суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення.

Свої службові повноваження ОСОБА_1 використав у злочинних цілях за наступних обставин.

Старокутською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області в особі сільського голови села Старі Кути ОСОБА_1 та ППФ «Явір» в особі директора ОСОБА_2 17.09.2014 укладено договір підряду за №6, відповідно до якого Старокутська сільська рада виступила замовником ремонтно-будівельних робіт у виді капітального ремонту вул.В.Стуса в селі Старі Кути, а ППФ «Явір» підрядником, який на власний ризик зобов`язався виконати вказані роботи, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити їх.

Невід`ємною частиною договору підряду, відповідно до розділу 17, є додаток «Кошторис, акт виконаних робіт», якими передбачено обсяги та вартість робіт, що повинні виконуватися за договором.

Відповідно до пунктів 9 та 6 договору, здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3 днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмета підряду до здачі, а оплата протягом 3 днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

Сільський голова села Старі Кути Косівського району ОСОБА_1 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування державним службовцем 4 категорії 9 рангу, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи всупереч ч.4 ст.43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в порушення п.1.7, 2.1, 2.11, 4.1, 4.2, 4.9, 4.14, 5.1, 5.2 посадової інструкції сільського голови, достовірно знаючи, що підрядні роботи за договором підряду №6 від 17.09.2014 з ППФ «Явір» не виконані, вирішив здійснити розтрату бюджетних коштів.

З метою реалізації свого протиправного умислу, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах ППФ «Явір», ОСОБА_1 23.09.2014 підписав та завірив печаткою сільської ради с.Старі Кути акт приймання виконаних робіт форми КБ-2, в який вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ППФ «Явір» виконані роботи у вигляді капітального ремонту вулиці В.Стуса на суму 90000 грн., які фактично виконані не були.

Доводячи свій злочинний намір, спрямований на розтрату бюджетних коштів до кінця, ОСОБА_1 , на підставі підробленого ним 23.09.2014 акту приймання виконаних будівельних робіт, 08.10.2014 надав вказівку бухгалтерії сільської ради скласти платіжні доручення та здійснити оплату ППФ «Явір» в сумі 90000 грн., за нібито проведені роботи, які фактично не виконувалися.

В подальшому в період з 08 по 22.10.2014, на підставі платіжних доручень №№5,28 від 08.10.2014 Головним управлінням державної казначейської служби України в Івано-Франківській області на банківський рахунок ПП фірми «Явір» перераховані кошти на загальну суму 90000 грн. (відповідно 77000 грн. та 13000 грн.).

Таким чином, органи досудового розслідування вважають, що своїми умисними діями сільський голова ОСОБА_1 вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, зокрема у тому що він, з метою розтрати бюджетних коштів, розуміючи протиправний характер своїх дій та достовірно знаючи, що будівельні роботи не виконувалися, 23.09.2014 підписав та завірив печаткою акти приймання виконаних робіт форми КБ-2 за договором підряду з ППФ «Явір» від 17.09.2014 та відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 між замовником – Старокутською сільською радою та підрядником – ППФ «Явір» на загальну суму 90000,00 грн., надавши їм статусу офіційних документів, які в подальшому були використані для розтрати бюджетних коштів. В такий спосіб, ОСОБА_1 склав та видав підроблені документи, які стали підставою незаконного перерахунку ППФ «Явір» за платіжним дорученням №5 від 08.10.2014 та платіжним дорученням №28 від 08.10.2014 грошових бюджетних коштів у загальній сумі 90000 гривень.

Таким чином, органи досудового розслідування вважають, що своїми умисними діями ОСОБА_1 для реалізації свого злочинного умислу на розтрату коштів державного бюджету в інтересах ППФ «Явір» вчинив службове підроблення.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності на час притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК України.

Обговоривши заявлене клопотання, заслухавши думку прокурора, представника потерпілого, які у вирішенні клопотання поклалися на розсуд суду, обвинуваченого, який підтримав клопотання та надав свою згоду на його звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК України з нереабілітуючих підстав, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд постановляє ухвалу про наступне.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. При цьому, за матеріалами обвинувачення кримінальне правопорушення за ч.1 ст.366 КК України скоєно 23 вересня 2014 року.

Встановлено, що на час події кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, санкція названої правової норми діяла в редакції Закону № 1261-VII від 13.05.2014 та передбачала покарання у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

В той же час, на час розгляду кримінального провадження в суді, санкція ч.1 ст.366 КК України (в редакції Закону № 321-ІХ від 03.12.2019) передбачає накладення штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Враховуючи положення законодавства щодо дії закону про кримінальну відповідальність в часі, слід дійти висновку, що відповідальність особи за кримінальне правопорушення, вчинене 23.09.2014 за ч1. ст.366 КК України, наступає в редакції кримінального Закону № 1261-VII від 13.05.2014, який пом`якшує кримінальну відповідальність такої особи.

При цьому, суд враховує, що в редакції цього Закону № 1261-VII від 13.05.2014, положення ст.12 КК України класифікували даний вид кримінального правопорушення, як злочин невеликої тяжкості.

Однак, на даний час ст.12 КК України (в редакції Закону № 321-IX від 03.12.2019) поділяє кримінальні правопорушення на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком вважається передбачене Кримінальним Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Санкція чинної ч.1 ст.366 КК України відносить кваліфіковані за цією правовою нормою кримінальні правопорушення до нетяжких злочинів.

Однак, з врахуванням часу вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч.1 ст.366 КК України, редакції санкції статті, яка підлягає застосуванню до такого кримінального правопорушення, на переконання суду слід прийти до висновку, що суспільно-небезпечне діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України, являється кримінальним проступком, оскільки за вчинення такого діяння передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст. 49 КК (у редакції Закону № 1256-IX від 18.02.2021) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років.

Враховуючи дані вимоги кримінального закону, за умови відсутності факту ухилення ОСОБА_1 від слідства або суду, строк давності для звільнення його від кримінальної відповідальності згідно з приписами п.2 ч. 1 ст. 49 КК України становить три роки з дня вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, і до дня набрання вироком законної сили.

Проте, у разі підтвердження факту умисного вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства або суду, відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 КК України такий строк для нього становить п`ять років з часу вчинення інкримінованого кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, матеріали справи з обвинувальним актом надійшли до Верховинського районного суду 17.01.2017 і в період до 26.06.2017 з участю учасників судового провадження, в тому числі обвинуваченого, судом здійснювався судовий розгляд кримінального провадження. Однак, після оголошення перерви на 02.08.2017, обвинувачений будучи належно повідомлений про розгляд справи, в наступне судове засідання не з`явився, в подальшому повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання не отримував.

22.08.2017 судом було постановлено ухвалу про привід обвинуваченого, яка не виконувалася, оскільки обвинувачений за місцем проживання та роботи був відсутній, місце його перебування невідоме.

Згідно з відомостями Державної прикордонної служби, ОСОБА_1 виїхав за межі України перетнувши державний кордон 12.07.2017 в напрямку м. Тель-Авів, Ізраїль.

Ухвалою суду від 29.12.2017 оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_1 , надано дозвіл на його затримання із метою його приводу до Верховинського районного суду Івано-Франківської області для розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України. До розшуку обвинуваченого судове провадження було зупинено.

На підставі ухвали суду від 28.01.2020 відновлено судове провадження по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2014 року за №12014090190000312, про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України для вирішення клопотань про надання дозволу на затримання з метою приводу та про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою судді Верховинського районного суду від 28.01.2020 надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак ухвала суду не була виконана.

Ухвалою Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 10.06.2020, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 по даному кримінальному провадженні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Крім того, роз`яснено про те, що після затримання ОСОБА_1 , не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця кримінального провадження, доставити до Верховинського районного суду Івано-Франківської області для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід.

29.07.2020 обвинуваченого ОСОБА_1 було доставлено до Верховинського районного суду Івано-Франківської області, де ухвалою суду від 29.07.2020змінено раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосувавши щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці.

З наведеного вбачається, що вказані дії обвинуваченого ОСОБА_1 свідчили про його умисне ухилення від суду у період з 02.08.2017 по 29.07.2020, тобто перебіг диференційованого строку давності передбаченого п.2 ч.1 ст.49 КК України зупинився, при цьому продовжив спливати загальний п`ятирічний строк давності передбачений ч.2 ст.49 КК України.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт умисного ухилення ОСОБА_1 від суду у період з 02.08.2017 по 29.07.2020, а тому строк давності для звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України згідно з вимогами ч. 2 ст. 49 КК України (у редакції Закону № 1256-IX від 18.02.2021) становить п`ять років з часу вчинення інкримінованого кримінального проступку та такий сплив 23.09.2019.

Даний висновок суду кореспондується з висновками зробленими об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 05.04.2021 у справі №328/1109/19.

За таких обставин, оскільки на даний час загальний п`ятирічний строк давності для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за інкримінований йому кримінальний проступок за ч.1 ст.366 КК України вже сплив, і обвинувачений в судовому засіданні надав свою згоду для його звільнення від кримінальної відповідальності за спливом строків давності, а тому клопотання захисника є обґрунтованим, та таким, що підлягає до задоволення.

У зв`язку із наведеним, слід звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а провадження у справі закрити.

Керуючись ч.1,2 ст.5, ст.12, ч.2 ст.49 КК України, ст. ст.284-286, 288, 376 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

клопотання захисника обвинуваченого задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ч.2 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2014 за №12014090190000312 в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: Бучинський А.Б.