
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2990/20
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи
За позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс” простягнення 6 774,99 грн.
Представники сторін:
від позивача: Молічева Ю.К.;
від відповідача: Гаврин Д.В.;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс” про стягнення 6 774,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як орендарем, умов договору № 02.5-14/1-36 від 07.05.2015 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю в частині здійснення оплати за надані послуги. У зв`язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 6 438,36 грн. основного боргу, 270,98 грн. пені та 65,65 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2990/20 від 19.10.2020 позовну заяву Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” залишено без руху.
30.10.2020 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2020.
Ухвалою суду від 05.11.2020 було відкрито провадження у справі № 911/2990/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив.
Одночасно, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення справи № 911/2990/20 до розгляду за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження.
Ухвалою суду від 27.01.2021 господарський суд ухвалив здійснювати розгляд справи №911/2990/20 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання у справі №911/2990/20 на 18.02.2021 о 15:20.
01.02.2021 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.
08.02.2021 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив на позовну заяву.
18.02.2021 позивачем подано до суду клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.
В судове засідання 18.02.2021 з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки повідомив суд заявою, поданою раніше.
18.02.2021 в судовому засіданні судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020, що занеено до протоколу судового засідання.
З метою належного повідомлення позивача про розгляд справи, судом складено та направлено на юридичну адресу останнього ухвалу-повідомлення від 18.02.2021.
25.06.2021 до канцелярії суду від позивача до суду надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 23.03.2021 по 02.04.2021 знаходилась у відпустці, тому судове засідання, призначене на 25.03.2021 не відбулось.
Ухвалою суду від 06.04.2021 судом було призначено судове засідання у справі на 21.04.2021.
12.04.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових матеріалів.
В судовому засіданні 21.04.2021 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю з посиланням на наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як споживачем, умов договору № 02.5-14/1-36 від 07.05.2015 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю в частині здійснення оплати за надані послуги. У зв`язку із цим, позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 6 438,36 грн. основного боргу, 270,98 грн. пені та 65,65 грн. 3% річних.
В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні 21.04.2021 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позовних вимог заперечує, посилаючись на п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11.03.2020 № 211, відповідно до якого на усій території України з 12 березня по 03.04.2020 установлено карантин, який згідно постанов Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641 було продовжено, при цьому згідно пп. 8 п. 2 постанови № 211 з 17.03.2020 по 22.05.2020 запроваджено заборону роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів. Водночас, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України “Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 14.03.2020 № 287-р, з 17.03.2020 тимчасово закрито пункти пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення, в тому числі в МА “Бориспіль”. При цьому, роботу пунктів пропуску через державний кордон відновлено після втрати чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 № 287-р.
Вищенаведене, на думку відповідача, свідчить, що працівники відповідача у період з квітня по травень 2020 року фактично не знаходились у орендованому приміщенні, розташованого в ДП МА “Бориспіль”. А отже, ДП “МА “Бориспіль” не міг фактично надавати послуги працівникам ТОВ “Аеро Ресторантс” із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці за вищевказаний період.
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
У судовому засіданні 21.04.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
31.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Росінтер Аеро Україна” (на даний час - Товариство з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс”) (орендар - відповідач)) укладено договір оренди № 1612 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі – договір оренди), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно – приміщення № 3.4.10 та чатисну приміщень № 3.2.60 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D”, загальною площею 350,0 кв.м., що перебувають на балансі Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, що підтверджується тристороннім актом приймання-передачі орендованого майна від 06.02.2015.
07.05.2015 між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (балансоутримувач - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс” (орендар - відповідач) укладено договір № 02.5-14/1-36 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір).
Відповідно до п.п. 1.1.1 п. 1.1 договору, у зв`язку з наданням відповідачу в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно – приміщення № 3.4.10 та частина приміщень № 3.2.60 на 3-му поверсі пасажирського терміналу “D”, загальною площею 350,0 кв.м., для розміщення та експлуатації ресторану без нічного режиму роботи позивач надає, а відповідач отримує та оплачує визначені договором послуги, а саме: забезпечення теплом (теплова енергія); забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці працівників; використання води для прибирання орендованого майна самостійно орендарем; прибирання (сміттєзбірника) та вивезення твердих побутових відходів; вода холодна (з податком на воду); вода гаряча (з податком на воду); вода стічна; підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення приміщень загального користування.
Відповідно до п.п. 1.1.2 п. 1.1 договору, балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під`єднання обладнання відповідача до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за тарифами електропостачальної організації.
Згідно з п.п. 1.1.3 п. 1.1 договору, відповідач щорічно сплачує позивачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна.
Відповідно до підпунктів 2.1.1 та 2.1.6 пункту 2.2 договору, позивач зобов`язався: надавати відповідачу визначені договором послуги; щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти відповідачу рахунок-фактуру (далі - рахунок) за надані послуги за звітний місяць та складати акт приймання-здачі виконаних послуг (далі - акти), який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості.
Судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору, за період з квітня 2020 року по травень 2020 року включно було виставлено відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, а саме: рахунок-фактура № 61/342 від 30.04.2020 на суму 3 498,36 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.04.2020 на суму 3 498,36 грн., а також рахунок-фактура №61/442 від 31.05.2020 на суму 2 940,00 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.05.2020 на суму 2 940,00 грн.
Загальна сума за вказаними рахунками-фактурами та актами приймання-здачі виконаних послуг становить 6 438,36 грн.
Згідно з п.п. 2.2.1 пункту 2.2 договору відповідач зобов`язався своєчасно здійснювати розрахунки за договором.
Підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 договору передбачено, що відповідач зобов`язався щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії позивача рахунок, акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з п. 1.1.3 договору. Відповідач несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється відповідачем до 20 числа того ж місяця. Підписаний акт відповідач зобов`язаний повернути в бухгалтерію позивача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий позивачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту відповідачем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.
Матеріали справи містять мотивовані відмови відповідача від підписання актів приймання-здачі послуг вих. № 10/57-05-20 від 13.05.2020 та вих. № 10/71-06/20 від 16.04.2020, відповідно до яких останній заперечує щодо наданих послуг.
Відповідно до п.п. 2.2.7 пункту 2.2 договору, відповідач зобов`язався щомісяця, за Графіком зняття показників електролічильників та подання їх ДП МА “Бориспіль” (додаток № 1) знімати показники приладів обліку та надавати письмовий звіт в службу головного енергетика балансоутримувача до 20 числа кожного місяця.
Згідно з п.п. 2.2.20 пункту 2.2 договору, відповідач зобов`язався у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення ним орендованого майна, письмово повідомити про це службу головного енергетика позивача з зазначенням запланованої дати звільнення для зняття останніх показників приладів обліку та припинення передачі електричної енергії. Після чого представник позивача знімає останні показники засобів обліку, припиняє передачу електричної енергії та сторони підписують акт відключення електроустановки від діючої електромережі.
Згідно з п. 6.1 та п. 6.2 договору, договір набирає чинності з дати підписання акту приймання-передавання орендованого майна до договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014 № 1612 або з моменту укладання договору, в залежності, яка дата наступить раніше, та діє до 30.07.2024 включно.
Пунктом 6.3 договору передбачено, що даний договір припиняє свою дію з дати припинення орендних відносин по договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності 31.07.2014 № 1612.
З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 02.5-14/1-36 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 07.05.2015 та договір оренди № 1612 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 31.07.2014, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору, за період з квітня 2020 року по травень 2020 року включно було виставлено відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг, а саме: рахунок-фактура № 61/342 від 30.04.2020 на суму 3 498,36 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 30.04.2020 на суму 3 498,36 грн., а також рахунок-фактура №61/442 від 31.05.2020 на суму 2 940,00 грн. та акт приймання-здачі виконаних послуг згідно з договором від 31.05.2020 на суму 2 940,00 грн. При цьому, за актом приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 позивач включив наступні послуги на загальну суму 3 498,36 грн., а саме: забезпечення санітарно-гігієничних умов праці одного працівника за місяць в кількості 21 людини на суму 1 260,00 грн.; вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно за місяць за 350,00 м2 загальною вартістю 1 680,00 грн., а також постачання теплової енергії за 1 Гкал, загалом 0,1980 гкал на суму 558,36 грн. За актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 позивач включив наступні послуги на загальну суму 2 940,00 грн., а саме: забезпечення санітарно-гігієничних умов праці одного працівника за місяць в кількості 21 людини на суму 1260,00 грн., а також вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно за місяць за 350,00 м2 загальною вартістю 1 680,00 грн. Загальна сума за вказаними рахунками-фактурами та актами приймання-здачі виконаних послуг становить 6 438,36 грн.
Одночасно, судом встановлено, що відповідач листами вих. № 10/57-05-20 від 13.05.2020 та вих. № 10/71-06/20 від 16.04.2020 повідомив позивача про відмову від підписання Актів приймання-здачі наданих послуг за квітень та травень 2020 року відповідно. Відмову від підписання Актів Товариство мотивувало тим, що починаючи з 17.03.2020 та по травень 2020 року існували обставини, що унеможливлювали використання Товариством орендованого приміщення, а саме: у відповідності до пп. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 22 травня 2020 року запроваджено заборону роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів; на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України “Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 287-р від 14.03.2020, з 17.03.2020 закрито пункт пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення в МА “Бориспіль”; з 17.03.2020 доступ до пасажирського терміналу "D" за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт “Бориспіль” обмежено Балансоутримувачем. Вказані обставини свідчать про те, що Балансоутримувач не міг надавати послуги за Договором № 80.1-14/1-29 орендареві, об`єм яких залежить від фактичного користування Орендарем (його працівниками) в квітні-травні 2020 року, та відповідно і неможливості користування орендарем у вказаний період майном.
У зв`язку з наведеним вище, відповідач повідомив позивача про відмову від підписання Актів та просив провести перерахунок відображених у Актах наданих послуг за квітень та травень 2020 року, а саме: “Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника - за місяць”; “Вода, використана для прибирання 1 кв.м приміщення самостійно - за місяць” та надати споживачу для сплати нові рахунки за надані послуги в цій частині разом з відповідними актами. Факт отримання вказаних листів позивачем не заперечується.
Вказане, за доводами Товариства, свідчить про те, рахунки-фактури та відповідні їм Акти наданих послуг за квітень-травень 2020 року є некоректними, адже 21 працівник Товариства у період з квітня по травень 2020 року фактично не знаходились у приміщенні магазину, розташованого в ДП МА “Бориспіль”. А отже, ДП “МА “Бориспіль” не міг фактично надавати послуги працівникам ТОВ “Аеро Ресторантс” із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці за вищевказаний період, а також, зазначеними працівниками не могла бути використана вода.
Позивач, у відповіді на відзив, заперечив посилання відповідача на неможливість використання орендованих приміщень у період квітень-травень 2020 року, зазначаючи про те, що відповідач не повідомив позивача, як це передбачено умовами розділу 5 договору № 80.1-14/1-29, про настання форс-мажорних обставин та не надавав відповідного документу виданого ТПП України, який би підтверджував дію форс-мажору. Щодо надання послуг з постачання теплової енергії, то позивачем зазначено, що послуги з постачання теплової енергії є фіксовані умовами договору і вони підлягають сплаті щомісяця, тому зазначені вимоги є нормативно обґрунтованими та доведеними.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наразі, господарський суд зазначає, що загальновідомим є той факт, що у зв`язку з розповсюдженням коронавірусу COVID-19, постановою Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, із змінами та доповненнями, з 12.03.2020 на всій території України введено карантин та запроваджено низку заборон щодо роботи суб`єктів господарювання.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” № 287-р від 14.03.2020, з 17.03.2020 закрито пункт пропуску через державний кордон для міжнародного пасажирського повітряного сполучення в МА “Бориспіль” та, оскільки, працівники відповідача можуть дістатися орендованих приміщень лише через проходження через пункт пропуску через державний кордон, який було закрито, зазначені обставини в достатній мірі підтверджують, що з 17.03.2020 надання відповідачу послуг, що обліковуються в залежності від кількості працівників або кількості та можливості використання води для самостійного прибирання було неможливим та фактично не здійснювалося, що свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині (щодо стягнення вартості послуг наданих в квітні-травні 2020 за забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці та за воду, використану для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно) на загальну суму 5 880,00 гривень.
При цьому, господарський суд відхиляє посилання позивача щодо неповідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин, в порядку, визначеному в договорі, як на підставу для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що відмова суду в цій частині ґрунтується безпосередньо на недоведеності позивачем самого факту надання зазначених послуг.
Одночасно, щодо позовних вимог в частині відшкодування витрат на постачання теплової енергії у квітні 2020 року у розмірі 558,36 гривень, що включені позивачем до рахунку за квітень 2020 року, то, господарським судом встановлено наступне.
Оскільки орендоване приміщення є вбудованим, опалення є централізованим, і, в матеріалах справи відсутні докази того, що є технічна можливість відключення від постачання тепла частини площі терміналу аеропорту (орендованого приміщення відповідача), та, оскільки відповідачем не спростовано, що такі послуги протягом квітня 2020 фактично надавалися, а також приймаючи до уваги, що такі послуги не пов`язані із безпосереднім доступом працівників відповідача до орендованих приміщень та фактичним функціонуванням магазину, господарський суд в становив, що зазначені послуги у сумі 558,36 грн. були надані позивачем відповідачу.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як було зазначено судом вище, відповідно до п.п. 2.2.3. пункту 2.2 договору, сплата рахунку здійснюється відповідачем до 20 числа того ж місяця.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов`язання є таким, що настав.
В свою чергу, відповідачем не здійснено оплату за надані послуги у розмірі 558,36 грн. Заборгованість у розмірі 558,36 грн. відповідачем не сплачено. Протилежного суду не доведено, доказів повної оплати до суду не подано.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені тільки в частині надання послуг з теплопостачання, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 558,36 грн.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 4.2 договору, орендар зобов`язаний, вразі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.
Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, керуючись п. 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 270,98 грн.
При цьому, судом встановлено, що зазначений розмір нарахованої пені здійснено на загальну вартість рахунків за квітень та травень 2020 року.
Однак, враховуючи недоведеність факту надання позивачем послуг на суму 5 880,00 грн., а також відмову господарського суду в зазначеній частині позовних вимог, тому право здійснювати нарахування пені у позивача є тільки на суму 558,36 грн. щодо надання послуг із теплопостання.
Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 26,79 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 65,65 грн.
Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням підтвердження факту надання послуг тільки щодо постання теплової енергії, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням дати прострочення платежу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 6,36 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 183,52 грн.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 22.04.2021 по 07.04.2021 знаходилась у відпустці, тому повний текст рішення суду складено суддею після виходу на роботу.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро Ресторантс” (місцезнаходження: 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 1; код ЄДРПОУ 37222400) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (місцезнаходження: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7; код ЄДРПОУ 20572069) 558.36 грн. вартість теплової енергії, 26,79 грн. нарахованої пені, 6,36 грн. 3 % річних та 183,52 грн. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2021.
Суддя Л.В. Сокуренко
Судове рішення № 96879804, Господарський суд Київської області було прийнято 21.04.2021. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 911/2990/20. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: