Рішення № 96879792, 20.04.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3157/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720

до Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради

09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Соборна, буд. 19-А, код ЄДРПОУ 24879282

про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання

за участі представників сторін:

позивача: Бернацька О.В., посвідчення №1417 від 27.07.2018; довіреність №14-337 від 22.12.2020;

відповідача: Мамаєв Д.Ю., посвідчення серія КВ №6127 від 12.07.2018.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №3199/20 від 02.11.2020) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором №2161/1718-БО-17 від 20.09.2017 на постачання природного газу, що укладений з позивачем.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пунктів 5, 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2020 судом позовну заяву (вх. №3199/20 від 02.11.2020) залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 30125/20 від 07.12.2020), відповідно до якої позивачем усунуто недоліки позову.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2020 судом прийнято позовну заяву (вх. №3199/20 від 02.11.2020) до розгляду, відкрито провадження у справі №911/3157/20 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 19.01.2021.

Підготовче засідання, що призначене на 19.01.2021, не відбулось у зв`язку із хворобою судді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2021 судом призначено підготовче засідання у справі № 911/3157/20 на 23.02.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявлено суду про поновлення відповідачу пропущеного строку на подання відзиву суду (вх. № 4369/21 від 23.02.2021).

У судове засідання 23.02.2021 з`явились всі учасники судового процесу та надали усні пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/3157/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 23.03.2021.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5698/21 від 11.03.2021).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 20.04.2021.

У судове засідання 20.04.2021 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.04.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

1. Правовідносини сторін

1.1. Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 2161/1718-БО-17 від 20.09.2017 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2017-2018 роках, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

1.2. Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ обсягом до 975 тис. куб. метрів.

Згідно з пунктом 3.1. Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 7907,20 гривень, крім того, податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 грн.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 8.2. Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до пункту 12.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

1.3. Додатковю угодою № 1 від 11.01.2018 внесено зміни в пункт 8.2 Договору та викладено в такій редакції: згідно з пунктом 8.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

2. Короткий зміст позовних вимог

2.1. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу № 2161/1718-БО-17 від 20.09.2017 .

3. Аргументи Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

3.1. На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується долученим до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 1416653,95 грн., від 31.01.2018 на суму 1349759,04 грн., від 31.12.2017 на суму 117847,18 грн., від 30.11.2017 на суму 955003,15 грн., від 31.10.2017 на суму 167047,51 грн., оплату за переданий газ відповідач здійснив не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 2222155,60 грн.

3.2. За порушення строків оплати, визначених пунктом 6.1. Договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи: сальдо по підприємству, довідкою по операціях за Договором та банківськими виписками, позивачем нараховані пеня, на підставі пункту 8.2. Договору, у розмірі 322103,19 грн., на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних у розмірі 202203,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 356230,72 грн.

3.3. Аргументи відповідача про відшкодування різниці в тарифах, що зазначені у рішенні № 911/112/20, не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе господарських зобов`язань, оскільки умови договору не місять відомостей, що розрахунок за використаний природний газ буде здійснено відповідачем після вчинення будь-яких дій з боку третіх осіб.

3.4. Аргументи відповідача відносно зменшення нарахованих штрафних санкцій не підлягають задоволенню, з огляду на те, що відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних потреб, а ступінь виконання зобов`язань є надто низькою: із 5006310,83 грн. вартості газу сплачено лише 2784155,23 грн., крім того, поставка газу відбувалась в 2017-2018 роках, проте, станом на дату звернення з позовом до суду, відповідачем не доведено, що ним вжито належних заходів до виконання зобов`язань.

4. Аргументи Комунального підприємства «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради

4.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/112/20 за позовом Комунального підприємства Тетіївської міської ради «Тетіївтепломережа», м. Тетіїв Київської області до Виконавчого комітету Тетіївської міської ради Київської області в особі Тетіївської міської ради про стягнення збитків, завданих не затвердженням економічно обґрунтованих тарифів в розмірі 10776835,00 грн., суд дійшов таких висновків: "у період 2016-2017 років реалізація послуг з теплопостачання для населення здійснювалась відповідно до тарифів, затверджених рішеннями виконкому Тетіївської міської ради від 26.01.2016 № 4, від 30.08.2016 № 95 та від 21.02.2017 № 16. Таким чином, враховуючи дані бухгалтерського обліку, розрахунки позивача та нормативно-розпорядчі акти, у 2016 році позивачем реалізовано послуг з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для населення (І група споживачів) в обсязі 3810,53 Гкал та нараховано за затвердженим тарифом 1374,672 тис. грн., тоді як фактична собівартість наданих послуг становить 3655,428 тис. грн., відповідно не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для І групи споживачів становлять 2280,756 тис. грн.; для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджету (ІІ група споживачів) надано послуг в обсязі 5197,12 Гкал та нараховано за затвердженим тарифом 7183,645 тис. грн., тоді як фактична собівартість наданих послуг ставить 111,476 тис. грн., відповідно не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для ІІ групи споживачів становлять 111,746 тис. грн.

У 2017 році позивачем реалізовано послуг з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для населення (І група споживачів) в обсязі 3233,65 Гкал та нараховано за затвердженим тарифом 1945,473 тис. грн., тоді як фактична собівартість наданих послуг становить 5563,418 тис. грн., відповідно не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для І групи споживачів становлять 3617,944 тис. грн.; для установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджету (ІІ група споживачів), надано послуг в обсязі 5259,74 Гкал та нараховано за затвердженим тарифом 7929,928 тис. грн., тоді як фактична собівартість наданих послуг ставить 9411,589 тис. грн., відповідно не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для ІІ групи споживачів становлять 1481,661 тис. грн.

Таким чином, належно доведені не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послугах з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися позивачем для І та ІІ груп споживачів станом на 01.01.2018 становлять 9378037,00 грн. (за 2014 рік 865300,00 грн. (ІІ група споживачів), за 2015 рік 1020900,00 грн. (ІІ група споживачів); за 2016 рік 2392232,00 грн. (2280756,00 грн. І група споживачів, 111476,00 грн. ІІ група споживачів), за 2017 рік 5099605,00 грн. (3617944,00 грн. І група споживачів, 1481661,00 грн. ІІ група споживачів)".

4.2. З урахуванням зазначених обставин, у відповідача відсутній обов`язок сплачувати штрафні санкції на підставі статті 617 Цивільного кодексу України, оскільки порушення грошового зобов`язання сталось не з його вини, з огляду на те, що міською радою не встановлювався обґрунтований тариф, що, у свою чергу, не дало змоги вчасно проводити розрахунок за отриманий газ.

4.3. Керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України відповідач зазначає про зменшення розміру штрафних санкцій до 70 %, з огляду на те, що порушення грошове зобов`язання виникло не з його вини, позивачем не надано доказів понесення збитків, а штрафні санкції, які заявлено до стягнення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для підприємства - відповідача.

5. Норми права, що підлягають застосуванню

5.1. Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.3. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафної санкції є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

6. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

6.1. Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Тетіївтепломережа» Тетіївської міської ради укладено договір постачання природного газу № 2161/1718-БО-17 від 20.09.2017, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2017-2018 роках, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 по 31.03.2018 природний газ обсягом до 975 тис. куб. метрів.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

6.2. На виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 28.02.2018 на суму 1416653,95 грн. – строк оплати настав 25.03.2018, від 31.01.2018 на суму 1349759,04 грн. – строк оплати настав 25.02.2018, від 31.12.2017 на суму 117847,18 грн. – строк оплати настав 25.01.2018, від 30.11.2017 на суму 955003,15 грн. – строк оплати настав 25.12.2017, від 31.10.2017 на суму 167047,51 грн. - строк оплати настав 25.11.2017, проте, оплату за переданий газ відповідач здійснив не у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 2222155,60 грн., що не заперечується сторонами, отже, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2222155,60 грн.

6.3. Крім того, за порушення строків оплати, визначених пунктом 6.1. Договору, що підтверджується наданими до матеріалів справи: сальдо по підприємству, довідкою по операціях за Договором та банківськими виписками, позивачем правомірно нарахована пеня, на підставі пункту 8.2. Договору, у розмірі 322103,19 грн. і, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3% річних у розмірі 202203,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 356230,72 грн.

За результатами перевірки судом розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем, суд встановив, що вони є арифметично невірними.

Здійснивши вірний розрахунок за допомогою системи «Ліга-Закон», суд дійшов висновку, що стягненню підлягає пеня у розмірі 322103,19 грн., 3 % річних у розмірі 202203,98 грн. та інфляційні втрати у розмірі 337390,24 грн.

6.4. Відносно аргументів сторін про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає таке

6.4.1. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафної санкції є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

6.4.2. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

6.4.3. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

6.4.4. Під час оцінки та розгляду аргументів сторін щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, суд бере до уваги висновки, що зазначені у рішенні Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/112/20, згідно з якими встановлено, що належно доведені не відшкодовані збитки по послугах з постачання теплової енергії, послугах з централізованого опалення, постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися відповідачем для І та ІІ груп споживачів станом на 01.01.2018 становлять 9378037,00 грн. (за 2014 рік - 865300,00 грн. (ІІ група споживачів), за 2015 рік - 1020900,00 грн. (ІІ група споживачів); за 2016 рік 2392232,00 грн. (2280756,00 грн. - І група споживачів, 111476,00 грн. - ІІ група споживачів), за 2017 рік - 5099605,00 грн. (3617944,00 грн. - І група споживачів, 1481661,00 грн. - ІІ група споживачів).

З урахуванням викладеного, дослідивши представлені відповідачем документи, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання у 2018 році йому збитків саме у розмірі 1398757,00 грн. та наявності причино-наслідкового зв`язку між діями органу місцевого самоврядування та такими збитками. Заявлені збитки відповідача за 2018 рік визначені як загальний фінансовий результат діяльності підприємства, мають багатофакторну, мультикаузальну природу і не перебувають у прямому причино-наслідковому зв`язку саме із прийняттям місцевою радою рішень про затвердження тарифів. Відповідачем не розраховано фактичну собівартість послуг з теплопостачання у 2018 році, не доведено розмір різниці між такою собівартістю та вартістю послуг, які були фактично надані у 2018 році за тарифами, встановленими місцевою радою на вказаний період.

6.4.5. З огляду на те, що відповідачем доведено факт неможливості належної сплати грошових коштів за поставлений газ, оскільки органом місцевого самоврядування не затверджено економічно обґрунтованого тарифу в 2017 році, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/112/20, в наслідок чого відповідач був позбавлений можливості сплачувати грошові кошти без порушення строків, визначених пунктом 6.1 Договору, суд, з урахуванням заявлених до стягнення штрафних санкцій за актами: від 28.02.2018 на суму 1416653,95 грн., від 31.01.2018 на суму 1349759,04 грн., від 31.12.2017 на суму 117847,18 грн., від 30.11.2017 на суму 955003,15 грн., від 31.10.2017 на суму 167047,51 грн. та відсутністю підстав для зменшення штрафних санкцій за період з 01.01.2018, з огляду на те, що зазначений факт не доведено відповідачем, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 60% за період 2017 року.

6.4.6. За результатами зменшення штрафних санкцій до стягнення підлягає пеня у розмірі 193261,91 грн.

6.5. Відносно аргументів відповідача про відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає таке.

6.5.1. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу Українии визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

6.5.2. Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу за неналежне виконання грошового зобов`язання, аргументи відповідача у частині відсутності підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

7. Результати розгляду справи

7.1. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

7.2. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.3. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з розрахунку до зменшення судом пені).

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 73, 74, 76-86, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. № 3199/20 від 02.11.2020) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Соборна, буд. 19-А, код ЄДРПОУ 24879282) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 2222155,60 грн. (два мільйони двісті двадцять дві тисячі сто п`ятдесят п`ять гривень шістдесят копійок), 3 % річних у розмірі 202203,98 грн. (двісті дві тисячі двісті три гривні дев`яносто вісім копійок), інфляційні втрати у розмірі 337390,24 грн. (триста тридцять сім тисяч триста дев`яносто гривень двадцять чотири копійки), пеня у розмірі 193264,91 грн. (сто дев`яносто три тисячі двісті шістдесят чотири гривні дев`яносто одна копійка), судовий збір у розмірі 46257,79 грн. (сорок шість тисяч двісті п`ятдесят сім гривень сімдесят дев`ять копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.05.2021.

Суддя С.О. Саванчук