Рішення № 96879767, 13.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.05.2021Справа № 910/1887/21

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/1887/21

за позовом Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр реабілітації ветеранів Афганістану"

про стягнення 4 579,32 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент соціальної політики Черкаської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр реабілітації ветеранів Афганістану" про стягнення 4579,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строку виконання зобов`язання за Договором про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку №03195814/3/20/39 від 17.03.2020, у зв`язку із чим позивачем нараховано 626,42 грн пені та 3 952,90 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2021 позовну заяву Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

01.03.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, оскільки судом було визнано справу малозначною з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин.

05.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли: відзив, в якому останній проти позову заперечує; клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін; заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 , яка також є стороною за договором, на підставі якого гуртуються заявлені позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр реабілітації ветеранів Афганістану" про розгляд справи № 910/1887/21 в судовому засіданні з повідомленням сторін, а також відмовлено в задоволенні заяви про залучення до участі у справі третьої особи.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Статтею 10 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що центральні органи виконавчої влади беруть участь у здійсненні державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю та в межах своїх повноважень забезпечують: контроль за втіленням державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю; розробку нормативно-правових актів з питань соціального захисту осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, контроль за додержанням законодавства, що регламентує правовідносини у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 9 ст. 26 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» перелік технічних та інших засобів реабілітації, порядок забезпечення ними осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Також, за нормами ч. 9 ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» порядок та умови забезпечення осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю лікарськими, технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, санаторно-курортними путівками, автомобілями, а також переліки технічних та інших засобів реабілітації і виробів медичного призначення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 05.04.2012 затверджено Порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані технічні та інші засоби реабілітації, переліків таких засобів (далі - Порядок №321).

Цей Порядок визначає механізм безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації; безготівкового перерахування коштів підприємствам, що виконали індивідуальні заявки осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення на виготовлення технічних та інших засобів реабілітації, надання послуг з їх ремонту.

Пунктом 3 Порядку визначено, що особи з інвалідністю, діти з інвалідністю, а також інші окремі категорії населення (діти віком до 18 років, а також особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", особи похилого віку, жінки, дівчата після мастектомії та з порушеннями розвитку молочних залоз, постраждалі внаслідок антитерористичної операції) (далі - інші особи) мають право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", «Про охорону дитинства", «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", «Про загальну середню освіту" і «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

За умовами п.2 вищевказаного Порядку, до технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються особи з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші окремі категорії населення через структурні підрозділи соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення), належать: протезно-ортопедичні вироби, в тому числі ортопедичне взуття; спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; засоби для пересування; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі та оснащення; спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією.

Згідно пункту 5 Порядку, технічні та інші засоби реабілітації, призначені для безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб за рахунок коштів державного бюджету виготовляються, постачаються і ремонтуються підприємствами, які відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Мінсоцполітики.

Указані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії.

На підставі заяви особи з інвалідністю та іншої особи відповідно до вимог вищеназваних Законів України та Порядку №321 оформляється замовлення на виготовлення ТРЗ, яке передається для виробництва, а після виготовлення в установлений строк передається особі з інвалідністю чи іншій особі відповідно до законодавчих вимог.

З метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 №321, наказом Мінсоцполітики від 12.04.2018 №506 «Про затвердження типових форм договорів про забезпечення особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, іншої особи технічними та іншими засобами реабілітації, надання послуг з їх ремонту» затверджено Типову форму договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки / ортезом шарнірним на нижню кінцівку.

Відповідно до вимог Порядку №321, 17.03.2020 між ОСОБА_1 (за договором - Особа), з однієї сторони, Товариством з обмеженою відповідальністю "Український центр реабілітації ветеранів Афганістану" (за договором - Підприємство), з другої сторони, та Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради (за договором - Орган соціального захисту населення), з третьої сторони, було укладено Договір про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку №03195814/3/20/39.

Згідно з умовами п. 1 розділу 1 Договору Підприємство взяло на себе зобов`язання забезпечити особу з інвалідністю - ОСОБА_1 протезом кисті (протези після ампутації на різних рівнях кисті) з використанням силіконової композиції за анатомічною моделлю (далі - ТЗР), на підставі оригіналу направлення, виданого Органом соціального захисту населення.

Умовами пп. 1 п. 1 розділу 3 Договору визначено, що Підприємство зобов`язане здійснити забезпечення Особи ТЗР не пізніше 40 робочих днів з моменту укладення цього Договору. У строк забезпечення не враховується час, протягом якого Особа не з`явилась на примірку або для одержання готового виробу, про що Підприємство разом з представником Органу соціального захисту населення складають відповідний акт.

Згідно з Актом приймання-передачі робіт (надання послуг) № 03195814/3/20/39 від 24.07.2020 та Замовленням на виготовлення протезно-ортопедичного виробу замовленні на виготовлення протезно-ортопедичного виробу №32852274/2020/3, копії яких додані до матеріалів справи, датою видачі виробу є 15.07.2020.

Відповідно п. 3 розділу 6 Договору за порушення Підприємством строків виконання зобов`язань за цим договором Орган соціального захисту населення стягує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків зазначеної вартості.

Листом від 03.08.2020 за №6282/28-5/01-10 позивач повідомив відповідача про необхідність сплатити пеню в сумі 626,42 грн та штраф у сумі 3952,90 грн, оскільки зобов`язання за договором були виконані Підприємством з простроченням на 42 дні.

31.08.2020 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від відповідача надійшов лист-відповідь від 17.08.2020 за вих. №30, в якому зазначено про безпідставність вимог про стягнення пені, оскільки 26.03.2020 особа з інвалідністю ОСОБА_1 поінформувала підприємство про неможливість, у зв`язку із установленням на всій території України карантином та відсутністю транспортного сполучення, з`явитися на примірку і для одержання готового виробу. Особа з інвалідністю ОСОБА_1 прибула до підприємства для початку виготовлення протезу кисті тільки 07.07.2020, на примірку - 08.07.2020. Протез кисті виготовлений був виготовлений 15.07.2020 і отриманий ОСОБА_1 фактично 17.07.2020. Отже, строк виготовлення протезу становив тільки 7 робочих днів.

Згідно з розділом 7 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення цього Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, вибухи тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом десяти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це інші Сторони у письмовій формі з наданням підтвердних документів про настання форс-мажорних обставин, виданих уповноваженим органом.

На думку, позивача, оскільки відповідач у встановлений договором строк не проінформував Департамент про нез`явлення Особи з інвалідністю для примірки протезу та не надав сертифікат про настання форс-мажорних обставин, про що відповідача також повідомлялось в порядку інформації листом за № 3628/28-5/01-10 від 23.04.2020, останній зобов`язаний сплатити штрафні санкції за період прострочки з 15.05.2020 по 15.07.2020 у загальному розмірі 4579,32 грн, з яких 626,42 грн пені та 3 952,90 грн штрафу.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність його вини у виникненні порушення зобов`язань за договором, оскільки саме в особи з інвалідністю - ОСОБА_1 , яка є учасником договору, виникли обставини, через які вона не змогла своєчасно з`явитися на підприємство для зняття обмірів для виготовлення їй ТЗР, що є невиконанням зобов`язань з її сторони, про що вона мала повідомити як підприємство, так і орган соціального захисту населення, а саме: Департамент соціальної політики Черкаської міської ради.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статтей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 ГК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із статтею 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, і він вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з положень Договору про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку №03195814/3/20/39 від 17.03.2020, даний правочин є трьохстороннім, в якому визначені права та обов`язки не лише позивача і відповідача, а й особи з інвалідністю - ОСОБА_1 .

Так, відповідно до п.2 Розділу 1 Договору Підприємство зобов`язується забезпечити Особу ( ОСОБА_1 ) ТЗР (технічним засобом реабілітації) на підставі оригіналу направлення та згідно з технічним описом конструкції та комплектації виробу, а Орган соціального захисту населення (ДСП) зобов`язується оплатити фактичну вартість забезпечення Особи ТЗР в межах граничної ціни, встановленої Мінсоцполітики, а у разі її перевищення - за рішенням Мінсоцполітики на підставі рекомендацій робочої групи із деяких питань забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації.

Тобто, згідно умовами Договору ОСОБА_1 є самостійною стороною Договору та разом з Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради виступає фактично кредиторами по ньому.

Як вказує позивач в своєму позові згідно підпункту 1 пункту 1 розділу 3 договору підприємство зобов`язане здійснити забезпечення особи не пізніше 40 днів з моменту укладення Договору. У строк забезпечення не враховується час, протягом якого Особа з інвалідністю не з`явилася на примірку або для одержання готового виробу, про що Підприємство разом з Органом соціального захисту населення складаються відповідний акт.

Відповідно до пп. 2 п. З Розділу 3 Договору Особа або її законний представник зобов`язана за необхідності проведення огляду прибути до підприємства.

Відповідно до п. 2 Розділу 7 Договору Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим Договором внаслідок обставин непереборної сили повинна непізніше, ніж протягом десяти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це інші Сторони з наданням підтвердних документів про настання форс-мажорних обставин, наданих уповноваженим органом.

Виходячи з аналізу вказаних норм Договору та доданих до матеріалів справи доказів, вбачається, що саме у ОСОБА_1 виникли обставини, через які вона не змогла своєчасно з`явитися на Підприємство для зняття обмірів для виготовлення ТЗР, що є невиконанням зобов`язань з її сторони, про що вона мала повідомити як Підприємство, так і Орган соціального захисту населення - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради.

Так, 26.03.2020 року ОСОБА_1 повідомила Відповідача про неможливість прибути на підприємство для зняття обмірів для виготовлення їй відповідного ТЗР, у зв`язку з відсутністю транспортного сполучення та обмеженням переміщення з огляду на встановлений в Україні карантин, пов`язаний з епідемією Covid- 19. Оскільки саме в ОСОБА_1 виникли обставини, пов`язані з неможливістю прибуття на підприємство для забезпечення її ТЗР, вона повинна була також в порядку, передбаченому п. 2 Розділу 7 Договору, повідомити про вказані обставини і Позивача, за наслідками чого Позивач та Відповідач мали би змогу підписати відповідний акт.

При цьому, як вбачається з умов Договору, останній не містить порядку складання акту щодо неприбуття Особи з інвалідністю на примірку або для одержання готового виробу.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач заявляв про неможливість виконання умов договору в частині виготовлення відповідного ТЗР у встановлений строк та забезпечення ним особи з інвалідністю, що є стороною Договору, в зв`язку з карантинними обмеженнями, що, у свою чергу, виключає необхідність отримання останнім сертифікату про настання форс-мажорних обставин.

Фактично з наданих суду доказів слідує, що певні форс-мажорні обставини виникли в Особи з інвалідністю - ОСОБА_1 .

Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5) (із змінами та доповненнями) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності, тоді як ОСОБА_1 , у даному випадку, не є суб`єктом господарської діяльності, що виключає можливість отримання нею вказаного сертифікату.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком, його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Судом встановлено, що фактично ОСОБА_1 як кредитор по Договору не вчинила відповідних дій, наслідком чого відповідач не зміг зробити відповідні обміри для виробництва засобу реабілітації за індивідуальним замовленням, про що вона повідомила підприємство-виробника, не повідомивши про вказані обставини орган соціального захисту населення.

Згідно ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши зібрані у справі докази та пояснення учасників справи, суд дійшов висновку, що належним чином не доведено факт порушення відповідачем зобов`язань за Договором про забезпечення протезом верхньої/нижньої кінцівки/ортезом шарнірним на нижню кінцівку №03195814/3/20/39 від 17.03.2020 та виникнення прострочки з виконання робіт саме з його вини.

З огляду на встановлені вище обставини позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, 236-238, 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.05.2021.

Суддя А.І. Привалов