Рішення № 96879750, 22.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2021Справа №910/18696/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" простягнення 273 027,19 грн.

Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:Савенко Р.В.від відповідача:Гродовська О.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" про стягнення 357 465,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на підставі Договору поставки №30/10-18 від 30.10.2018 було поставлено відповідачу в період з жовтня 2018 року по листопад 2020 року товар загальною вартістю 1 603 096,06 грн., в той час як останнім свої зобов`язання з оплати вказаного товару виконано частково, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" виникла заборгованість у розмірі 241 942,93 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 97 829,89 грн., 3% річних у розмірі 13 021,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 671,18 грн., нараховані за період з 30.12.2018 по 23.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, які стали підставою для залишення її без руху, згідно ухвали суду від 02.12.2020) відкрито провадження у справі №910/18696/20; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 призначено у справі №910/18696/20 судове засідання на 16.03.2021; запропоновано позивачу надати належним чином завірені копії всіх видаткових накладних, відповідно до яких позивачем було поставлено відповідачу товар у період з жовтня 2018 року по листопад 2020 року, крім наявних у матеріалах справи видаткових накладних, у строк - до 11.03.2021; запропоновано сторонам надати докази на підтвердження оплати поставленого товару у спірному періоді у строк - до 11.03.2021; зобов`язано позивача надати суду обґрунтований розрахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості окремо щодо кожної партії товару (за кожною видатковою накладною) з урахуванням здійснених відповідачем оплат, а також враховуючи описку у сумі вартості товару за накладною №245 від 24.01.2019, із зазначенням суми заборгованості, на яку нараховується відповідна вимога; дати, з якої починається нарахування відповідної вимоги; дати, до якої нараховується відповідна вимога (включно); суми вимоги за відповідний період, та доказів направлення такого розрахунку відповідачу у строк - до 11.03.2021; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов, складений з урахуванням наданих позивачем доказів у строк - до початку судового засідання, призначеного на 16.03.2021.

09.03.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 273 027,19 грн., пеню у розмірі 109 654,37 грн., 3% річних у розмірі 14 961,49 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 383,75 грн.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 прийнято зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову, яка вказана у відповідній заяві; відкладено судове засідання на 30.03.2021; встановлено позивачу строк для надання додаткових розрахунків розміру позовних вимог.

29.03.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 55 027,58 грн., пеню у розмірі 96 381,66 грн., 3% річних у розмірі 15 060,97 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21 297,16 грн.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.03.2021 залишено без розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки така заява подана до суду з пропущенням строку на подання такої заяви; встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов - 15 днів; оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2021.

15.04.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" надійшла заява, відповідно до якої відповідач просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення пені у розмірі 109 654,37 грн. та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, нарахованої поза межами строку позовної давності.

В судовому засіданні 15.04.2021 представник відповідача частково визнала позовні вимоги у розмірі 182 631,02 грн. (борг у розмірі 135 027,58 грн., пеня у розмірі 44 381,23 грн., 3% річних у розмірі 355,21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 827,00 грн.).

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 22.04.2021.

В судове засідання 22.04.2021 з`явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а відповідач позов частково визнав.

В судовому засіданні 22.04.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" (покупець) укладено договір поставки №30/10-18 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставляти товари, а покупець приймати у власність товари згідно специфікацією й оплачувати їх вартість за ціною , що зазначається у специфікації. В накладних вказується найменування товару, його кількість, асортимент і ціна, не більша ніж у специфікації.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що право власності та ризик випадкової загибелі товару переходить до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору згідно з накладними (п. 1.4 Договору).

У пункті 2.1 Договору встановлено, що покупець проводить оплату поставленого товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Усі розрахунки за цим договором здійснюються винятково в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на підставі представлених при постачанні видаткових товарних накладних постачальника, завірених уповноваженими представниками постачальника і покупця згідно з додатковими умовами постачання або замовлення (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору здача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості (ваги) і ціні здійснюється на підставі товарної накладної і тільки відповідно до погодженого сторонами замовлення. Покупець приймає товар в асортименті, якості, кількості і за цінами, зазначеним сторонами у замовленні.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати, передбачених цим договором, винна сторона оплачує на користь іншої сторони пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми оплат за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019. Строк дії даного договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку дії жодна із сторін не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію (п. 9.1 Договору).

20.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" з вимогою про сплату заборгованості за поставлений за Договором товар у розмірі 261 942,93 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, про невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого йому згідно Договору поставки №30/10-18 від 30.10.2018 товару, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 135 027,58 грн.

Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 109 654,37 грн., 3% річних у розмірі 14 961,49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 383,75 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у видаткових накладних.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" товар на загальну суму 1 348 216,06 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- згідно видаткової накладною №2226 від 30.10.2018 поставлено товар на загальну суму 55 712,16 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2300 від 07.11.2018 поставлено товар на загальну суму 107 377,56 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2360 від 03.11.2018 поставлено товар на загальну суму 62 195,76 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2537 від 29.11.2018 поставлено товар на загальну суму 9 924,48 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2531 від 29.11.2018 поставлено товар на загальну суму 75 744,00 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2603 від 05.12.2018 поставлено товар на загальну суму 111 397,68 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2799 від 20.12.2018 поставлено товар на загальну суму 11 105,28 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2775 від 20.12.2018 поставлено товар на загальну суму 23 722,56 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №147 від 17.01.2019 поставлено товар на загальну суму 28 926,00 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №245 від 24.01.2019 поставлено товар на загальну суму 28 944,00 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №593 від 26.02.2019 поставлено товар на загальну суму 16 416,00 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №596 від 27.02.2019 поставлено товар на загальну суму 148 017,60 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №266 від 28.01.2019 поставлено товар на загальну суму 8 208,00 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №824 від 19.03.2019 поставлено товар на загальну суму 24 480,00 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №825 від 27.03.2019 поставлено товар на загальну суму 47 836,80 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №1185 від 24.04.2019 поставлено товар на загальну суму 15 416,64 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №1834 від 24.06.2019 поставлено товар на загальну суму 59 686,42 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2532 від 09.09.2019 поставлено товар на загальну суму 169 307,28 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №3384 від 21.11.2019 поставлено товар на загальну суму 8 016,48 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №254 від 21.01.2020 поставлено товар на загальну суму 73 872,00 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №698 від 20.02.2020 поставлено товар на загальну суму 148 331,52 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №189 від 15.01.2020 поставлено товар на загальну суму 28 206,00 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2506 від 22.07.2020 поставлено товар на загальну суму 59 893,92 грн. з ПДВ;

- згідно видаткової накладною №2840 від 19.08.2020 поставлено товар на загальну суму 25 477,92 грн. з ПДВ.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Таким чином, вказаними видатковими накладними підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки відповідачу продукції на загальну суму 1 348 216,06 грн.

Як вбачається з наданої позивачем банківської виписки з 01.07.2017 по 04.03.2020, відповідачем станом на 22.01.2021 було оплачено товар на загальну суму 1 110 712,16 грн.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем було повернуто товар на загальну суму 102 476,32 грн.

При цьому, з наданої позивачем банківської виписки з 01.07.2017 по 29.03.2020 вбачається, що 25.03.2021 відповідачем було здійснено сплату коштів у розмірі 50 000,00 грн., а 26.03.2021 - у розмірі 30 000,00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору в частині стягнення коштів у розмірі 80 000,00 грн. припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 80 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи, що на виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 348 216,06 грн. в той час як відповідачем було сплачено за отриманий товар кошти у розмірі 1 190 712,16 грн. (в тому числі 80 000,00 грн. сплачені відповідачем після відкриття провадження у даній справі) та повернуто товар на суму 102 476,32 грн., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором становить 55 027,58 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 Договору покупець проводить оплату поставленого товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки, в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.1 Договору, строк виконання спірного грошового зобов`язання відповідача по сплаті заборгованості за видатковими накладними у загальному розмірі 55 027,58 грн. на момент вирішення спору настав.

При цьому, у своєму клопотанні поданому до суду 15.04.2021, та представником відповідача в судовому засіданні 15.04.2021 було визнано наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" у розмірі 55 027,58 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки у суду відсутні підстави вважати недостовірними обставини, які визнаються учасниками справи, то такі обставини не підлягають доказуванню.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості з оплати поставленого позивачем товару у розмірі 55 027,58 грн., а відповідач визнає наявність такої заборгованості, у зв`язку з чим вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" заборгованості підлягає задоволенню у розмірі 55 027,58 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 109 654,37 грн., 3% річних у розмірі 14 961,49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 383,75 грн.

При цьому, представником відповідача в судовому засідання 15.04.2021 було визнано наявність правових підстав застосування встановленої законом відповідальності, враховуючи допущенням ним прострочення виконання грошового зобов`язання, однак вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат визнано частково, а саме: пеню у розмірі 44 381,23 грн., 3% річних у розмірі 355,21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 827,00 грн.

Оскільки у суду відсутні підстави вважати недостовірними обставини, які визнаються учасниками справи, то відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України такі обставини не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по оплаті поставленого товару у повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати, передбачених цим Договором, винна сторона оплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5% від простроченої суми оплат за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ), порядок нарахування пені (за кожен день прострочення), проте не визначено строк такого нарахування.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, відповідачем було подано клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" вказує, що оскільки позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з спірними вимогами про стягнення пені лише 27.11.2020, тобто пеня нарахована до 27.11.2019 заявлена поза межами позовної давності у зв`язку з чим, у задоволенні вимог про стягнення пені, яка заявлена поза межами позовної давності слід відмовити.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

При цьому, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №911/1563/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 20.08.2020 у справі №902/959/19.

Водночас, 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, враховуючи, що пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, тому позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення, то відповідно строк позовної давності до частини пені, яка нарахована на 02.04.2019 та період, що слідує після відповідної дати, продовжений на строк дії карантину в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та не був пропущений позивачем.

В той же час, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" не має зворотної дії в часі, а отже не може поширюватись на правовідносини, які існували до його прийняття, у зв`язку з чим у задоволенні вимоги позивача в частині нарахованої у період до 01.04.2019 (включно) пені слід відмовити, так як Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" пропущено строк позовної давності на звернення до суду із вимогою в цій частині.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені (враховуючи визначені позивачем періоди нарахування пені), з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, керуючись приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" пені у розмірі 82 603,77 грн.

В інші частині заявлена до стягнення пеня не підлягає задоволенню, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок даної вимоги (без врахування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України), а також щодо частини пені пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого заявлено відповідачем.

Щодо інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних (враховуючи визначений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних), з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, керуючись приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" інфляційних втрат у розмірі 13 383,75 грн. та 3% річних у розмірі 14 509,65 грн.

В інші частині заявлені до стягнення 3% річних не підлягає задоволенню, оскільки позивачем здійснено невірний розрахунок даної вимоги (без врахування ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" підлягають задоволенню частково, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" підтягають стягненню борг у розмірі 55 027,58, пеня у розмірі 82 603,77 грн., 3% річних у розмірі 14 509,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 383,75 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача коштів у розмірі 80 000,00 грн. необхідно закрити провадження, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

За подання позову у даній справі про стягнення 357 411,12 грн. позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5 361,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5544 від 24.11.2020.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах:

- майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, судовий збір за розгляд майнової вимоги про стягнення 357 411,12 грн. підлягав сплаті у розмірі 5 361,17 грн., а отже позивачем надмірно сплачено судовий збір у розмірі 0,01 грн.

В подальшому позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, у зв`язку з чим має місце нова ціна позову (273 027,19 грн.).

Судовий збір за розгляд майнової вимоги про стягнення 273 027,19 грн. становить 4 095,41 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" надмірно сплачено судовий збір у розмірі 0,01 грн. та ним було подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог до 273 027,19 грн. і вказане клопотання було прийнято судом до розгляду, то судовий збір у розмірі 1 265,77 грн. (5 361,17 грн. - 4 095,41 грн. + 0,01 грн.), підлягає поверненню позивачу.

В свою чергу, відповідачем визнано позовні вимоги в частині стягнення коштів у загальному розмірі 182 591,02 грн. (борг у розмірі 135 027,58 грн., пеня у розмірі 44 381,23 грн., 3% річних у розмірі 355,21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 827,00 грн.) та за розгляд такої майнової вимоги судовий збір становить 2 738,86 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення коштів у загальному розмірі 182 631,02 грн., то судовий збір у розмірі 1 369,43 грн. (50% судового збору, який підлягав сплаті за позовні вимоги у розмірі 182 631,02 грн.), підлягає поверненню позивачу.

Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 2 635,20 грн. (1 265,77 грн. + 1 369,43 грн.), сплачений згідно платіжного доручення №5544 від 24.11.2020, підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" з Державного бюджету України.

В іншій частині судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 75, 76, 79, 129, 130, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 21-Б, Н/П 34; ідентифікаційний код 39438374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" (02152, м. Київ, бульвар Амвросія Бучми, буд. 5, офіс 301; ідентифікаційний код 33941181) боргу у розмірі 55 027 (п`ятдесят п`ять тисяч двадцять сім) грн. 58 коп., пеню у розмірі 82 603 (вісімдесят дві тисячі шістсот три) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 14 509 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`ять) грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 383 (тринадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 75 коп. та судовий збір у розмірі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять ) грн. 44 коп. Видати наказ.

3. Закрити провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Резерв" суми боргу у розмірі 80 000,00 грн.

4. В іншій частині в задоволенню позову відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Техностиль-Про" (02152, м. Київ, бульвар Амвросія Бучми, буд. 5, офіс 301; ідентифікаційний код 33941181) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 635 (дві тисячі шістсот тридцять п`ять) грн. 20 коп., сплачений згідно платіжного доручення №5544 від 24.11.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 12.05.2021

Суддя Р.В. Бойко