Рішення № 96879495, 27.04.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2021Справа №910/1315/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу №910/1315/21

За позовом Фізичної особи-підприємця Бараша Бориса Борисовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії"

про стягнення 168629,76 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Фіцулін О.О.;

від відповідача: Лисенко І.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бараш Борис Борисович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" (далі - відповідач) про стягнення 168629,76 грн за договором підряду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №2111 від 20.11.2018 у встановлений строк не здійснив повну оплату фактично виконаних електромонтажних робіт на об`єкті: "Реконструкція нежитлових приміщень під медичний центр по вул. Обухівській, 120 у Святошинському районі м. Києва", у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 168629,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.02.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог з підстав того, що ним, як замовником, було прийнято від позивача (підрядника) за договором №2111 від 20.11.2018 роботу за актами на загальну суму 1187014,54 грн, які були повністю оплачені, а акт №9 за жовтень 2019 року з боку замовника не підписувався та ніякі роботи за даним актом відповідачем не приймалися, а отже він не підлягає оплаті. При цьому, відповідач наголошує на тому, що роботи на суму 156360,54 грн, які прийняті відповідачем, не підлягали оплаті, оскільки дані витрати має нести підрядник, як виконавець, через перевищення твердого кошторису без попереднього погодження з відповідачем.

На переконання відповідача, позивач зобов`язаний сплатити на користь відповідача (відшкодувати) суму 56360,54 грн (та інші суми, які обраховані та обґрунтовані висновком експерта) як витрати, оплачені відповідачем, які несе підрядник через перевищення твердого кошторису без попереднього обґрунтування та погодження із замовником; а також має відшкодувати шкоду відповідачеві через недоліки у виконанні договору №2111 (необхідність демонтажу та повторного монтажу обладнання, встановленого з порушенням норм, інше). На підтвердження доводів щодо перевищення договірної ціни та неповного виконання будівельних робіт відповідач посилається на Висновок щодо оцінки стану виконання електромонтажних робіт згідно з договором №2111 від 20.11.2018, що складений ТОВ "Фарад енерго" на замовлення відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2021 суд з власної ініціативи призначив судове засідання на 16.03.2021.

03.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує щодо доводів відповідача та зазначає, що перевищення договірної ціни не відбулося, оскільки роботи були виконані на суму меншу, ніж передбачено кошторисом, а виконання робіт було призупинено у зв`язку з відсутністю фінансування з боку замовника. Крім того, позивач зауважує на тому, що замовник не звертався до позивача з приводу виявлених недоліків у прийнятих роботах, від підписання актів виконаних робіт не відмовлявся, а експертний висновок, складений ТОВ "Фарад енерго", не є належним доказом, так як не відповідає вимогам процесуального законодавства. При цьому позивач зазначає, що документами, які підтверджують обсяг виконаних робіт та їх вартість, є акти приймання виконаних будівельних робіт, які додані до матеріалів позовної заяви. Ні під час підписання актів здавання-приймання виконаних робіт, ані до моменту винесення господарським судом ухвали про відкриття провадження у даній справі та ознайомлення зі змістом відзиву напозовну заяву по даній справі, жодних претензій відносно обсягу, якості та термінів (періодів) виконання робіт, зі сторони відповідача не надходило.

10.03.2021 через відділ діловодства суду відповідач подав пояснення до відзиву, у яких повідомив, що дізнавшись про наявність акту № 9 приймання виконаних робіт за жовтень 2019 року, відповідач перевірив кількість та якість виконаних робіт, установив, що такі роботи не виконані, у зв`язку з чим надіслав позивачу мотивовану відмову від підписання акту № 9 у формі відзиву на даний позов, а тому відсутні підстави вважати роботи виконаними та прийнятими замовником. На переконання відповідача, позивач неправильно трактує поняття «перевищення кошторису», вважаючи, що оскільки загальна сума договору не перевищена, то і не було ніякого перевищення кошторису. Частина робіт, яка зазначена в актах, не була передбачена у кошторисі, не погоджувалась із замовником, а відтак такі витрати має нести підрядник.

Судове засідання, призначене на 16.03.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 судове засідання у справі №910/1315/21 призначено на 13.04.2021.

В судовому засіданні 13.04.2021 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено перерву до 20.04.2021.

15.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення, в яких викладено детальний опис правової позиції щодо суті спору та, крім того, зауважив, що позивач надав докази направлення поштою акту №9, однак вони не свідчать, що відповідач мав можливість отримати цей документ або хоча б довідатися про його існування.

В судовому засіданні 20.04.2021 була оголошена перерва до 27.04.2021.

26.04.2021 через відділ діловодства від позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких зауважено на тому, що зазначені в акті №9 додаткові витрати (роботи), узгоджувалися та затверджувалися з відповідальною особою відповідача у невідкладному порядку безпосередньо на об`єкті будівництва.

В судовому засіданні 27.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити, в свою чергу, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України 27.04.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" (далі - замовник) та фізичною особою-підприємцем Барашем Борисом Борисовичем (далі - виконавець) укладено договір №2111 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язки здійснити власними і залученими силами якісно, у встановлені договором строки, електромонтажні роботи на об`єкті: "Реконструкція нежитлових приміщень під медичний центр по вул. Обухівській, 120 у Святошинському районі м. Києва" згідно договірної ціни (далі - додаток № 1).

Пунктами 2.1, 2.2 договору сторони погодили, що загальна вартість робіт за цим договором, згідно договірної ціни (додаток №1), складає 1464300,00 грн. Вартість робіт за цим договором може коригуватися у випадках виникнення додаткових обставин, які не передбачені цим договором. Перегляд вартості виконання робіт за цим договором обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод. У разі виникнення необхідності виконання додаткових об`ємів робіт по даному договору, сторони мають право укласти додаткову угоду на їх виконання за попереднім погодженням їх вартості.

У додатку № 1 до договору "Договірна ціна на електромонтажні роботи на об`єкті: "Реконструкція нежитлових приміщень під медичний центр по вул. Обухівській, 120 у Святошинському районі м. Києва", що здійснюється у 2018 році, сторони погодили загальну договірну ціну в сумі 1464,3 тис. грн.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата робіт за цим договором здійснюється в такому порядку: замовник протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання цього договору перераховує на розрахунковий рахунок виконавця аванс у розмірі 25% загальної вартості робіт по даному договору, а саме 366 075,00 грн (пп. 2.3.1); в подальшому розрахунок виконується щомісячно на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (надалі акт) протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання сторонами відповідного акту з урахуванням авансових платежів (пп. 2.3.2).

За умовами п. 3.1 договору виконавець зобов`язується виконати роботи, які передбачені цим договором до 31 серпня 2019 року.

У п. 3.2 договору сторони погодили, що виконавець має щомісячно або після виконання етапу робіт подати на розгляд замовнику акт здавання-приймання виконаних робіт. Замовник перевіряє фактично виконані обсяги робіт, про що складається відповідний акт. Зазначений Акт замовник має підписати протягом трьох робочих днів або надіслати вмотивовану відмову від приймання робіт. Розрахунок за фактично виконані роботи проводяться замовником протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту підписання Акту виконаних робіт згідно з п. 2.3.2.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку вмотивованої відмови замовника від підписання акту виконаних робіт сторонами має бути підписаний двосторонній акт про невідповідність обсягів або якості виконаних робіт (який є підставою для перегляду суми коштів, які мають бути сплачені або сплачені виконавцю за цим договором), а також план-графік за яким виконавець має усунути виявлені недоліки.

У пп. 4.1.1 та пп. 4.2.1 договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний виконати роботи, які передбачені цим договором, згідно діючих норм та правил, а замовник - своєчасно прийняти виконані роботи за цим договором та сплатити виконавцю вартість виконаних робіт.

Згідно з п. 9.1 цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2019 року.

Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором, він виконав роботи на обумовленому в договорі об`єкті, на загальну суму 1255644,30 грн, про що складено акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року № 1 на суму 169566,62 грн, за квітень 2019 року №2 на суму 107675,86 грн, за квітень-2 2019 року №3 на суму 104017,73 грн, за травень 2019 року № 4 на суму 202870,93 грн, за червень 2019 року № 5 на суму 122560,69 грн, за липень 2019 року на суму 198261,17 грн, за серпень 2019 року № 7 на суму 105563,80 грн, за вересень 2019 року № 8 на суму 176497,74 грн, які разом з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати були підписані відповідачем без зауважень та акт за жовтень 2019 року № 9 на суму 68629,76 грн, з довідкою про вартість робіт за жовтень 2019 року, які надіслані замовнику для підписання супровідним листом №11 від 23.09.2020 рекомендованим цінним листом № 0314212108264.

Згідно з випискою по банківському рахунку ФОП Бараш Б.Б. відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 1087014,54 грн.

Відтак, оскільки відповідач свої зобов`язання по оплаті виконаних робіт в повному обсязі не виконав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечив проти позову з підстав того, що роботи по акту за жовтень 2019 року № 9 на суму 68629,76 грн позивач не виконував та замовнику відповідні документи не надавав. При цьому, позивач перевищив договірну ціну, обумовлену у кошторисі, виконавши роботи, що не були передбачені договором, на суму понад 156360,54 грн, а відтак зобов`язаний повернути замовнику 56360,54 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного Кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до частин 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч.4 ст. 882 ЦК України).

При цьому, зважаючи на норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів і засвідчує факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, статусу належним чином оформленого первинного документа акт виконаних робіт (наданих послуг) набуває за наявності в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених у ст. 9 вказаного Закону (у т.ч. й особистих підписів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції).

Умовами пунктів 3.2, 3.3 договору сторони визначили, що виконавець має щомісячно або після виконання етапу робіт подати на розгляд замовнику акт здавання-приймання виконаних робіт. Замовник перевіряє фактично виконані обсяги робіт, про що складається відповідний акт. Зазначений акт замовник має підписати протягом трьох робочих днів або надіслати вмотивовану відмову від приймання робіт. У випадку вмотивованої відмови замовника від підписання акту виконаних робіт сторонами має бути підписаний двосторонній акт про невідповідність обсягів або якості виконаних робіт, а також план-графік за яким виконавець має усунути виявлені недоліки.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач виконав підрядні роботи за договором на загальну суму 1187014,54 грн, про що складені акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2019 року № 1 на суму 169566,62 грн, за квітень 2019 року №2 на суму 107675,86 грн, за квітень-2 2019 року №3 на суму 104017,73 грн, за травень 2019 року № 4 на суму 202870,93 грн, за червень 2019 року № 5 на суму 122560,69 грн, за липень 2019 року на суму 198261,17 грн, за серпень 2019 року № 7 на суму 105563,80 грн та за вересень 2019 року № 8 на суму 176497,74 грн.

Вказані первинні документи підписані зі сторони відповідача без зауважень, а відтак в силу статей 853, 882 ЦК України такі роботи вважаються прийнятими, а замовник втрачає право у подальшому посилатися на відступи підрядника (виконавця за договором) від умов договору.

За таких обставин, суд вважає, що у замовника виникло зобов`язання згідно з п. 2.3.2 оплатити виконані підрядником роботи за актами №№1-8 на загальну суму 1187014,54 грн, оскільки такі роботи прийняті замовником без зауважень шляхом підписання відповідних актів, протягом 3-х днів, як то передбачено п. 3.2 договору, мотивованої відмови від приймання робіт замовник підряднику не надсилав.

Випискою з банківського рахунку позивача підтверджується та не заперечується відповідачем у відзиві, що виконані підрядні роботи оплачені замовником лише частково на суму 1087014,54 грн, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність у відповідача, як замовника за договором, заборгованості в сумі 100000,00 грн, що підлягає стягненню на користь позивача як підрядника (виконавця).

При цьому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку сплачувати кошти за актами №№1-8 в повному обсязі, з підстав того, що позивачем виконано роботи та використано матеріали, які не були обумовлені у кошторисі (договірній ціні) та не погоджувались замовником, оскільки, як було встановлено вище, акти №№ 1-8 на загальну суму 1187014,54 грн підписані зі сторони відповідача без жодних зауважень, мотивованої відмови від приймання робіт замовник підряднику не надсилав, а отже, підписавши вказані акти без заперечень відповідач прийняв виконані роботи та використані матеріали в повному обсязі, і в силу приписів частини 1 статті 853 ЦК України втратив право у подальшому посилатися на відступи підрядника (виконавця за договором) від умов договору.

Так, ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Водночас, суд зауважує, що до моменту подання даного позову до суду, відповідач жодних доказів висловлення незгоди з виконаними роботами та використаними матеріалами позивачем за актами №№1-8 не надав.

Щодо наданого відповідачем висновку щодо оцінки стану виконання електромонтажних робіт згідно з Договором №2111 від 20.11.2018, що складений ТОВ "Фарад енерго" на замовлення відповідача на виконання умов № ПР-03/07-20 від 03.07.2020, що укладеного між ТОВ "Міжнародний центр нейрохірургії" та ТОВ "Фарад енерго", то суд відхиляє його, оскільки він не є належним та допустимим доказом у справі у відповідності до приписів статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, як і не містить інформації, що висновок підготовлено для подання до суду та що особа, яка склала цей висновок обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18.

Частинами 1-5 ст. 101 ГПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Разом з цим, подані позивачем, в підтвердження своїх позовних вимог, акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року № 9 на суму 68629,76 грн, а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2019 р. на суму 68629,76 грн, не можуть бути прийняті судом як належні докази здійснення господарської операції (виконання робіт) і як наслідок виникнення у замовника обов`язку їх оплати за договором у визначеному в акті розмірі, оскільки, як встановлено судом під час розгляду справи та не заперечувалось сторонами, до вказаного акту позивачем включені роботи та матеріали, які не були узгоджені сторонами в кошторисі і жодних належних та допустимих доказів узгодження цих робіт замовником під час їх виконання у відповідності до умов договору чи після їх виконання, зокрема, шляхом підписання даного акту, суду надано не було.

Відтак, у відповідності до приписів статті 877 Цивільного кодексу України, оскільки до акту №9, який відповідачем не підписаний, включені роботи та матеріали, які не були погоджені замовником, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості робіт за актом №9 за жовтень 2019 року.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 4 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок будь-якого учасника справи подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, процесуальним законодавством закріплено не право, а саме обов`язок учасників справи подавати усі наявні у них докази, не приховувати їх, оскільки суд, за загальним правилом, не може збирати з власної ініціативи докази, що стосуються предмета спору.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині невиконання зобов`язання за договором з оплати прийнятих без будь-яких зауважень, а отже узгоджених підрядних робіт за актами №№1-8. Позивач, в свою чергу, не довів наявність правових підстав для стягнення за актом № 9 за жовтень 2019 року на суму 68629,76 грн до якого включені роботи не узгоджені сторонами.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності та виходячи з загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України - справедливість, добросовісність та розумність) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 100000,00 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Окрім того, позивач просить стягнути на його користь витрати в сумі 26431,49 грн на професійну правничу допомогу, яку він отримав від Адвокатського об`єднання "Декструм".

Згідно з частин 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 12.10.2020, укладеного між Адвокатським об`єднанням "Декструм" та позивачем, додаткової угоди №1 від 12.10.2020, акту здачі-прийняття наданої правової допомоги №7 від 21.01.2021 на суму 18000 грн, з детальним описом змісту правової (професійної правничої) допомоги, рахунок на сплату №9 від 21.01.2021 та платіжне доручення № 80 від 25.01.2021 на суму 18000 грн. При цьому, додатковою угодою № 1 від 12.10.2020 сторони визначили послуги, які будуть надані та їх вартість у спорі із ТОВ "Міжнародний центр нейрохірургії" щодо виконання договору № 2111 від 20.11.2018.

Актом здачі-прийняття наданої правової (професійної правничої) допомоги №7 від 21.01.2021 сторони підтвердили, що Адвокатське об`єднання "Декструм" надало Фізичній особі-підприємцю Барашу Б.Б. правову допомогу вартістю 18000,00 грн, яка складається з: ознайомлення з фінансово-господарськими документами за договором №2111 від 20.11.2018 та аналізом фінансово-господарської документації, наданої клієнтом, чинного законодавства та судової практики; вироблення правової позиції та підготовка роз`яснень і рекомендацій на вимогу клієнта (3000,00 грн із розрахунку за 1,5 год.); виїзд за місцезнаходженням клієнта та надання усної консультації з урахуванням проведеного аналізу обставин справи/документів, чинного законодавства та судової практики (4000,00 грн із розрахунку за 2 год.); підготовка вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" про виконання зобов`язання шляхом оплати заборгованості за Договором №2111 від 20.11.2018 у розмірі 168629,76 грн (3000,00 грн із розрахунку за 1,5 год.); підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" на користь клієнта суми основної заборгованості за Договором № 2111 від 20.11.2018 (8000,00 грн із розрахунку за 4 год).

Також, у попередньому розрахунку суми судових витрат, позивач з посиланням на п. 4.3 додаткової угоди № 1 від 12.10.2020 обґрунтовує відшкодування гонорару адвоката в розмірі 8431,49 грн, що становить 5% від суми присудженої до стягнення за рішенням суду та підлягає до сплати клієнтом адвокатському об`єднанню.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, у вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, часткову обґрунтованість позовних вимог, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 12000 грн., що є пропорційним предмету спору та розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, а справа малозначною, суд приходить до висновку, що такі вимоги як стягнення "гонорару успіху" в розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер. Відтак, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціни позову, рівня складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд не вбачає підстав для додаткового покладення на відповідача витрат у розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Бараша Бориса Борисовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" про стягнення 168629,76 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" (02232, місто Київ, вул. Закревського, 81/1; ідентифікаційний код 31519906) на користь фізичної особи-підприємця Бараша Бориса Борисовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) основний борг в сумі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп., судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 12000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 11.05.2021.

Суддя Т.В. Васильченко