Ухвала суду № 96877037, 12.05.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

______ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___

Справа № 521/6637/21

Пр. № 2-з/521/122/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Сегеда О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одескомунтранс» про стягнення заборгованості,

встановила:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Одескомунтранс» (далі – КП «Одескомунтранс») про стягнення заборгованості.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2021 року у вказаній справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

Разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої останній зазначив, що за предметом договору №3 ЦПД від 18 червня 2020 року, яким було врегульовано відносини між ним та відповідачем, він надавав окремі юридичні послуги підприємству, внаслідок чого добре обізнаний про фінансовий стан останнього, який наразі є критичним.

Вказував, що відповідно до відомостей КП «Одескомунтранс» за Формою №4 про витрати виробництва та фінансові показники діяльності суб`єктів господарювання від надання послуги з поводження з побутовими відходами за підсумками 2020 року, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги на кінець звітного періоду склала 16546,00 грн.

Зазначив, що до підприємства надходять чисельні претензії постачальників з вимогою негайного розрахунку та погашення існуючих боргових зобов`язань, обліковуються значні заборгованості зі сплати заробітної плати працівникам, наявні судові рішення про стягнення з підприємства грошових сум. Вважає, що сам факт порушення підприємством з оплати послуг обумовлений не стільки небажанням виконувати зобов`язання з особистих причин, скільки відсутністю на підприємстві достатньої кількості обігових коштів.

Стверджував, що невжиття заходів забезпечення позову суттєво ускладнить виконання судового рішення у даній справі.

Посилаючись на викладені обставини, заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать КП «Одескомунтранс» у розмірі 136645,96 грн.

Дослідивши подану заяву, матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суддя вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За положенням ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права, щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як роз`яснено п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірими із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору, співмірність та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги за договором №3 ЦПД від 18 червня 2020 року у розмірі 136645,96 грн., строк дії якого – до 07 квітня 2021 року.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Отже, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

З наведеного слідує, що відомості про те, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, чи на яких рахунках та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Позивачем не надано доказів щодо наявності у відповідача грошових коштів, на яких саме рахунках та у яких банківських установах вони розміщені, що унеможливлює ідентифікувати наявність цих коштів у останнього.

Разом з тим, позивачем не наведено беззаперечних підстав для забезпечення позову, а саме: відсутнє обґрунтоване доведення реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду й обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів забезпечення позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, не доведено обґрунтоване підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, а саме по собі неврегулювання спору в досудовому порядку не може свідчити про те, що відповідач має намір не виконувати судове рішення, а невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити його виконання рішення.

Згідно правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові №183/5864/17-ц від 17 жовтня 2018 року, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-153, 353 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Одескомунтранс» про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ували суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.М. Сегеда