Рішення № 9687587, 02.04.2010, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2010 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючої судді : Писанець Н.В.,

при секретарі: Яцина Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства « Вугільна компанія « Шахта Красноармійська- Західна № 1», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красноармійська про відшкодування моральної шкоди, пов»язаною з травмою на виробництві,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства « Вугільна компанія « Шахта Красноармійська- Західна № 1» про відшкодування моральної шкоди, пов»язаною з травмою на виробництві.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 10 листопада 2008року він знаходиться у трудових відносинах з відповідачем, де працював прохідником 4 розряду підземним з повним робочім днем в шахті.

04 липня 2009 року його було травмовано на підприємстві, де він працював при виконанні ним трудових обов»язків.

Рішенням Донецької обласної МСЕК від 23.11.2009 року йому була встановлена 3-я група інвалідності та визначена втрата працездатності 60 %. Внаслідок нещасного випадку на виробництві йому було встановлено діагноз: опік полум»ям вибуху 1 ступеню обличчя, тулубу S=5% поверхні тіла. Термоінгаляційне ураження легкого ступеню. Опік слизових 1 ступеню. Церебральний ангіодістонічний синдром з вазомоторною цефалгією. У зв»язку з цим, вважає, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що після одержання травми, а також в подальшому він зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина. Позивач вважає, що діями відповідача по незабезпеченню безпечних умов праці йому спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює в 100 000 грн . Позивач просить стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди, пов»язану з травмою на виробництві 100 000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства « Вугільна компанія « Шахта Красноармійська- Західна № 1» позовні вимоги не визнав, вказавши, що між позивачем та відповідачем мали місце та на теперішній час існують трудові правовідносини. Посилання позивача на ст.23 ЦК України , на його думку, є хібним, оскільки відшкодування моральної шкоди відповідно до вказаної статті відноситься до позадоговірної відповідальності. Зауважує, що позивач продовжує працювати у їх товаристві, на іншій посаді, у зв»язку з чим, його посилання на зменшення після травмування його грошового достатку є неогрунтованим. Також вважає, що вимоги позивача про стягнення сум моральної шкоди в порядку, передбаченому ст.ст.1167 та 1187 ЦК України є неправомірними, оскільки вони не поширюються на трудові відносини. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красноармійську, присутній у судовому засіданні, висловила думку щодо відсутності моральних страждань у позивача на підставі їх незазначення у висновку МСЕК, та вирішення справи на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 10.11.2008 року знаходиться у трудових відносинах з відповідачем, де працював прохідником 4 розряду підземним з повним робочім днем в шахті (а.с.42-44). На теперішній час, згідно наданої відповідачем довідки, продовжує працювати на підприємстві відповідача линейним контролером.

04.07.2009 року позивача було травмовано на підприємстві, де він працював, при виконанні ним трудових обов»язків.

За наслідками розслідування нещасного випадку було видано акт за формою Н-1 від 20.07.2009 року, згідно якого позивач отримав опік полум»ям вибуху 1 ступеню обличчя, тулубу S=5% поверхні тіла. Термоінгаляційне ураження легкого ступеню. Опік слизових 1 ступеню. Церебральний ангіодістонічний синдром з вазомоторною цефалгією .( а.с. 25-29).

Відповідно до довідки МСЕК від 23.11.2009 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності та 60% втрата професійної працездатності ( а.с. 32-33).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України « Про охорону праці», а саме ч. 1 ст. 9 було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров»я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

Згідно пункту 27 статті 77 Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пункту 22 статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію частини третьої статті 34 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на 2006-2007 роки було призупинено.

Відповідно до змін, внесених до Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, суд вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.. 22 Конституції України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної ( немайнової ) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що , у зв»язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% професійної працездатності, внаслідок чого у нього змінилися умови його життя, тобто знизилась життєва активність, систематичне нездужання, мали місце послаблення організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров»я.

Оскільки позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мало місце протиправність дій відповідача ВАТ Вугільна компанія « Шахта Урасноармійська- Західна № 1» ,суд приходить до висновку, що моральна шкода, яку зазнав позивач, є наслідком дій умов виробництва, пов»язаних з порушенням Закону України « Про охорону праці», « Положення про ділянку з видобутку вугілля № 3», Правил безпеки у вугільних шахтах.

Вищезазначені вимоги законодавства, а також роз»яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року « Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» пов»язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв»язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування нещасного випадку, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, виписки із історії хвороби, пояснення позивача, його представника та представника відповідача.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237 КЗпП України, роз»ясненням Пленуму Верховного Суду України позивач має право на її відшкодування.

Посилання представника відповідача на наявність постійного доходу у позивача, продовження ним трудової діяльності на їх підприємстві, та відсутність на підставі цього моральних страждань, суд не бере до уваги у зв»язку з тим, що саме діями відповідача позивачу спричинені моральні страждання, повязанні із систематичним нездужанням, послабленням організму, переживання з приводу погіршання свого стану здоров»я, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого позивачем була частково втрачена працездатність, працюючи у шкідливих і небезпечних умовах на вугільному підприємстві.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг, інтенсивність і тривалість психічних страждань, а також той факт, що професійна працездатність у зв»язку з нещасним випадком на виробництві , втрачена на 60 %, а також враховує, що позивач визнаний інвалідом 3-ї групи, що не позбавило його можливості працевлаштування з урахуванням обмежень у праці, що він отримує пенсію у зв»язку з інвалідністю, що Фондом соціального страхування проводиться від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Красноармійська провадилась оплата його лікування у зв»язку з каліцтвом, що є також сатисфакцією у відшкодування моральної шкоди і, відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України, виходячи з засад розумності та справедливості, частково задовольняє позовні вимоги.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ВАТ Вугільна компанія « Шахта Красноармійська- Західна № 1» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 3,5,7,8,10,14,57-6-,79,88,208-209,212,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства « Вугільна компанія « Шахта Красноармійська Західна № 1», третя особа : Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, пов»язаною з травмою на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ « Вугільна Компанія « Шахта « Красноармійська- Західна № 1» з розрахункового рахунку 26008980102771 в Донбасській філії ВАТ « Кредитпромбанк» м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_1 20 000 грн. ( двадцять тисяч грн.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: