Рішення № 96875568, 12.05.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/490/21

Провадження № 2/740/546/21

РІШЕННЯ

заочне

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Кубрак Н. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У січні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 25 жовтня 2010 року б/н у розмірі 11 972,46 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25 жовтня 2010 року відповідачка підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у банку. Підписавши заяву, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2700,00 грн.

Відповідно до умов укладеного договору відповідачка зобов`язувалася погашати заборгованість у встановлені в ньому терміни і порядку та сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитними коштами.

Проте відповідачка не виконувала належним чином умов укладеного договору, що призвело до утворення заборгованості за кредитом, розмір якої станом на 09 грудня 2020 року становить 11 972,46 грн, з яких: 8331,32 грн - заборгованість за кредитом; 3641,14 грн - заборгованість за відсотками.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості за кредитом та судовий збір за подання позову до суду.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 11-00 год 03 березня 2021 року.

03 березня 2021 року судове засідання відкладено на 09-00 год 06 квітня та на 09-00 год 12 травня 2021 року у зв`язку з неявкою відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився. У матеріалах справи містяться клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у справі матеріалів; проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а. с. 53, 54).

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. До суду повернулися поштові конверти з рекомендованими повідомленнями без вручення відповідачці з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, на офіційному вебсайті суду розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду. Відзиву на позов та клопотання про відкладення розгляду справи відповідачка не подавала.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 11 цієї статті, зокрема, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Статтею 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно зі ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на вказане суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідачки та ухвалити у справі заочне рішення, про що постановив ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 25 жовтня 2010 року відповідачка ОСОБА_1 підписала бланк анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 11).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету, та на підтвердження зазначеного надало копію заяви-анкети про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, розрахунок заборгованості, виписку за рахунком.

Однак в анкеті-заяві зазначено лише інформацію про ОСОБА_1 та міститься її підпис, що вона згодна з тим, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, Правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що вона ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження позовних вимог позивач надав Умови та правил надання банківських послуг у Приватбанку.

При цьому, наведені Умови та правила надання банківських послуг у Приватбанку ОСОБА_1 не підписані.

Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розуміла відповідачка ОСОБА_1 , була ознайомлена і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на той час взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному позивачем розмірі.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг Приватбанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що АТ КБ «Приватбанк» при укладенні договору з ОСОБА_1 дотрималося вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими вимоги банку про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, нарахованими відповідно до Умов та правил банківських послуг Приватбанку.

Щодо позовних вимог про стягнення суми кредиту (тіла кредиту), слід зазначити таке.

За змістом п. 2.3, 2.4, 3.3 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, спеціальний платіжний засіб є власністю емітента і може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту відповідно до умов договору, на підставі якого надається та використовується спеціальний платіжний засіб (далі - договір).

Договір укладається в письмовій формі. Умови договору мають бути викладені державною мовою. Укладення договору іншою мовою здійснюється за домовленістю емітента та клієнта відповідно до законодавства України. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов`язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов`язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку.

Кредитна схема передбачає здійснення користувачем платіжних операцій з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит або в межах кредитної лінії.

Кредитна лінія під операції зі спеціальними платіжними засобами відкривається банком на визначений термін і в межах установленого договором ліміту заборгованості або граничної суми кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під спеціальні платіжні засоби, установлюється договором. Банк зобов`язаний після виконання взаємних зобов`язань або в разі розірвання чи закінчення терміну дії договору на вимогу користувача видати йому довідку про повернення спеціального платіжного засобу, крім випадків передавання його користувачу у власність, кредиту та процентів за користування ним.

Таким чином, у разі закінчення строку дії кредитної лінії для продовження кредитних відносин між банком та клієнтом, що виникли внаслідок видачі попередньої кредитної картки, має переукладатися кредитний договір на таких самих умовах, на яких він був укладений, з видачею нової платіжної картки під підпис позичальника про її отримання.

До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 471/1403/14-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 553/1449/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 759/6799/15-ц.

Підписана відповідачкою анкета-заява від 25 жовтня 2010 року не містить жодних відомостей про суму отриманого кредиту, розмір процентів за користування кредитними коштами, як і про видану на ім`я відповідачки картку за цим договором (номер, строк дії), а також строк кредитування. Крім того, в указаній анкеті-заяві ОСОБА_1 просить надати їй зарплатну картку, а не кредитну.

Згідно з наданою банком довідкою (а. с. 10) на ім`я ОСОБА_1 видано три картки: НОМЕР_1 , 19 червня 2013 року, термін дії - 10/16; НОМЕР_2 , 20 вересня та 01 грудня 2014 року, термін дії - 09/18; 5168755102975881, 15 травня та 31 липня 2017, термін дії - 05/21.

Водночас матеріали справи не містять письмових договорів, укладених між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , зокрема, заяв на видачу кредиту, підписаних відповідачкою, на підставі яких останній видані картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 .

У справі відсутні жодні відомості на підтвердження того, що будь-яка з вищевказаних карток видавалася або пролонгувалася внаслідок підписання відповідачкою 25 жовтня 2010 року анкети-заяви.

Крім цього, відповідно до наданої банком довідки (а. с. 9) за картою НОМЕР_1 , старт карткового рахунку зазначено саме 19 червня 2013 року, остання зміна кредитного ліміту 31 липня 2017 року - збільшено до 2 700,00 грн.

Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що кредитні картки НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 видані відповідачці саме до анкети-заяви від 25 жовтня 2010 року.

Із доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості за договором б/н від 25 жовтня 2010 року (а. с. 4 - 8) убачається, що ці розрахунки складені за період з 19 червня 2013 року до 09 грудня 2020 року. Разом з цим у вказаних розрахунках не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріпленим у ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України № 55 від 17 квітня 2003 року, а також не скріплені печаткою банку.

Більше того, виписка за договором б/н станом на 11 грудня 2020 року на ім`я ОСОБА_1 охоплює період 19 червня 2013 року - 19 грудня 2020 року (а. с. 46 - 49). Указана виписка не містить підпису уповноваженої особи, яка її оформила.

Таким чином, додані позивачем до позовної заяви докази не стосуються правовідносин сторін, які виникли 25 жовтня 2010 року на підставі підписаної відповідачкою анкети-заяви.

Отже, надані позивачем документи не підтверджують наявність між сторонами кредитних відносин та наявність заборгованості відповідачки перед позивачем за договором б/н від 25 жовтня 2010 року.

За змістом ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачкою кредитної картки, відкриття карткового рахунку саме до анкети-заяви від 25 жовтня 2010 року, отримання відповідачкою кредитного ліміту в розмірі, зазначеному в позові, а також перевипущення (пролонгування) кредитної картки, то суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки заборгованості.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

При ухваленні рішення суд ураховує також правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах, зокрема, від 23 жовтня 2019 року у справі № 136/695/17 (провадження № 61-3723св18), від 18 березня 2020 року у справі № 203/2296/17 (провадження № 61-46086св18), від 20 травня 2020 року у справі № 314/1253/16 (провадження № 61-19784св18) у подібних правовідносинах.

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 273, 274 - 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення складене і підписане 13 травня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко