Ухвала суду № 96874639, 12.05.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2021 Справа №607/8101/21

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк Василь Михайлович,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову про стягнення неправомірно утриманих штрафних санкцій за невиконання кредитного зобов`язання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, до його пред`явлення, шляхом заборони Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» утримувати штрафні санкції за невиконання кредитного зобов`язання заявником з його карткових рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

В обґрунтування вимог ОСОБА_1 вказує на те, що має намір подати до суду позов до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення неправомірно утриманих штрафних санкцій за невиконання кредитного зобов`язання.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що він, як військовослужбовець, звільнений від сплати штрафних санкцій, пені за невиконання зобов`язання перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Проте, Банк і надалі продовжує списувати із його карткових рахунків штрафні санкції за невиконання кредитного зобов`язання. Зазначає, що на карту для виплат він отримує заробітну платню, якою має намір користуватися одрізу після її надходження на рахунок. Однак, протиправне списання коштів порушує його права. Відтак, слід вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Банку утримувати штрафні санкції за невиконання кредитного зобов`язання заявником з його карткових рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , до вирішення справи по суті, адже їх невжиття може унеможливити ефективний захист вказаних прав та інтересів. З цих підстав просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Розгляд заяви здійснено судом у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає вимогам ч. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, розглянувши заяву та долучені документи, приходить до наступних висновків.

Згідно із статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, ч. 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України, видом забезпечення позову, серед іншого, визначено заборона вчиняти певні дії. При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Пункт 6 передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Диспозиція ст. 151 – 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

В заяві ж про забезпечення позову йдеться про заборону АТ КБ «ПриватБанк» утримувати штрафні санкції за невиконання кредитного зобов`язання заявником з його карткових рахунків № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , зазначається, що предмет позову по справі, яку заявник має намір подати позов є стягнення неправомірно утриманих штрафних санкцій за невиконання кредитного зобов`язання.

Отже, заява про забезпечення позову фактично є вирішенням спору по суті вимог позивача про стягнення неправомірно утриманих штрафних санкцій за невиконання кредитного зобов`язання, що прямо заборонено приписами частини десятої статті 150 ЦПК України.

Крім того, можливе виконання рішення суду у справі про стягнення з відповідача сум штрафних санкцій буде полягати у стягненні грошових сум з банку в користь позивача, а тому такий засіб забезпечення позову як заборона утримувати штрафні санкції не відповідає змісту позовних вимог та невжиття таких заходів не зможе істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Також, надані заявником докази не є достатніми для висновку про його обґрунтованість. Зважаючи на те, що не долучено кредитного договору, та не надано доказів того, що є перешкоди в припиненні списання таких коштів за зверненням ОСОБА_1 безпосередньо до банку.

Таким чином, суд доходить переконання, що подана позивачем заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 149-154, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову про стягнення неправомірно утриманих штрафних санкцій за невиконання кредитного зобов`язання – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: АТ КБ «ПриватБанк» в особі Тернопільської філії АТ КБ «ПриватБанк», м. Тернопіль, пр.Степана Бандери, 38, ЄДРПОУ 14360570.

Головуючий суддяВ. М. Позняк