Рішення № 96873887, 11.05.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

11.05.2021

Справа №489/6841/20

Провадження №2/489/975/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Бодюл А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартири АДРЕСА_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва. В даній квартирі з 22 січня 2008 року зареєстрований відповідач. За інформацією Миколаївського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Миколаївській обл., в архіві відділу актовий запис про державну реєстрацію смерті відповідача не виявлено. За відомостями Інгульського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області, відповідач в розшуку не перебуває, виходом за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що за вказаною адресою відповідач не проживає. На даний час встановити місцезнаходження та проживання відповідача встановити неможливо. Квартира не приватизована, не службова, належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва. Відповідач не надав заяви про те, що буде відсутнім у житловому приміщенні понад шість місяців з поважних причин. Реєстрація відповідача за вказаною адресою позбавляє позивача можливості надати вказану квартиру тим особам, які потребують забезпечення житлом.

Ухвалою суду від 04.02.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник позивача у справі надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. ст. 280-283 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Квартира АДРЕСА_1 належить до комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.

Згідно з відомостями з відділу обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Миколаївській області, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 22 січня 2008 року.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 24.02.2020, відсутня інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з листа Миколаївського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління Міністерства юстиції у Миколаївській області від 13.06.2019 за вих. № 15.1-5.3/2082, в архіві відділу не виявлено актових записів про державну реєстрацію смерті, складених на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки з Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 02.05.2019 за вих. № 1163, з матеріалів інвентаризаційної справи станом на 28.12.12 за адресою: АДРЕСА_2 право власності на квартируНОМЕР_2 не зареєстровано.

Відповідно до довідки з Управління комунального майна Миколаївської міської ради від 11.05.2019 за вих. № 761/10.01-07/19, в архівних матеріалах управління комунального майна Миколаївської міської ради відсутні відомості щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 25.11.2020, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

За змістом ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ч.4 ст.9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до ст.72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71,72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням ст.8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, не здійснюється згідно із законом та не може розглядатись як необхідне в демократичному суспільстві (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року, заява №30856/03, KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, §41-42).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №490/12384/16-ц (провадження №61-37646св18) зроблено висновок по застосуванню статей 71,72 ЖК Української РСР та вказано, що: «збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб. Відповідно до ст.72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Аналіз статей 71,72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності».

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.3 ст.81 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

З наданих позивачем доказів на підтвердження відсутності проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , суд приходить до наступного.

З листа Інгульського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївської області від 13.12.2019 за вих. № 25583/51-2019, вбачається, що ОСОБА_1 , 1984 року народження в розшуку не перебуває. Виходом за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що за вказаною адресою ОСОБА_1 проживав раніше, але на протязі останнього часу за вказаною адресою не проживає. Також встановлено, що ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_5 , але на протязі тривалого часу не проживає. На даний час встановити місцезнаходження та проживання ОСОБА_1 не надалось можливим.

Судом даний доказ не береться до уваги, оскільки з вказаного листа Інгульського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївської області не вбачається яким чином встановлено факт не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 та не зазначеного періоду відсутності відповідача за вказаною адресою.

Позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту відсутності відповідача у спірній квартирі понад встановлені законом строки без поважних причини.

Будь-яких інших доказів на підтвердження не проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин, в тому числі у зв`язку із втратою інтересу до житла, позивачем не надано.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б підтверджували зазначені в позові обставини - позивачем не надано.

У рішенні Європейського суду з прав людини Кривіцька та Кривіцький проти України (№8863/06) від 02 грудня 2010 року судом зазначено, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Виходячи з вказаних обставин та зазначених правових норм, суд вважає, позов таким, що не підлягає задоволенню за недоведеністю позовних вимог.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем - не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ: 04056612, місцезнаходження за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено «13» травня 2021 року.