Рішення № 96873683, 12.05.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/4130/20

Провадження № 2/487/423/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(З А О Ч Н Е)

12.05.2021 року Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: головуючого судді Щербини С.В., за участю: секретаря судового засідання - Гузан Є.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу №487/4130/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна, -

В С Т А Н О В И В

20 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 . ОСОБА_3 , яким просила позбавити відповідачів батьківських прав щодо їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ст.. 164 Сімейного кодексу України, призначити її опікуном неповнолітнього.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що відповідачі проживали в цивільному шлюбі, від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 , який проходиться їй правнуком. З дня народження дитини батьки ухилятися від виконання батьківських обов`язків. Дитина проживає разом з нею, знаходяться на її утриманні та піклуванні. Наголосила на тому, що за станом здоров`я може виконувати обов`язки опікуна, має стабільний дохід. Вищенаведені обставини послугували підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач в призначене судове не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні. Проти винесення заочного рішення по справі не заперечувала.

Відповідачі в призначене судове засідання не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник Служби у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просили при ухваленні рішення врахувати наданий ними висновок про доцільність позбавлення батьківських прав та подання про доцільність призначення опікуна.

З відома позивача суд постановив рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою судді від 29.07.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.10.2020 року Службу у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради залучено до участі в справі в якості третьої особи.

Ухвалою суду від 03.12.2020 року було витребувано у КНП «Миколаївського обласного центру психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради відомості з приводу перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на обліку, уразі перебування, то з якого часу та в зв`язку з якими захворюваннями. Витребувано з Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області характеристики на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

22 грудня 2020 року до канцелярії суду надійшла відповідь КНП «Миколаївський обласний центр психологічного здоров`я» Миколаївської обласної ради, на витребувану вищенаведеною ухвалою суду докази. Згідно даної відповіді, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на психіатричному та наркологічному обліку не знаходяться.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . Батьки дитини проживали у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу.

Судом встановлено, ОСОБА_1 баба відповідача ОСОБА_3 , тобто, прабаба неповнолітнього ОСОБА_4 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00025818510 від 03.03.2020 року, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00025830157 від 03.03.2020 року, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00025787693 від 28.02.2020 року, свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_4 , свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_6 ).

Вихованням неповнолітнього ОСОБА_4 займається прабаба ОСОБА_1 . Так, зі змісту відповіді КП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №4» Управління охорони здоров`я Миколаївської міської Ради від 30.04.2020 року, неповнолітній ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 , разом з прабабою ОСОБА_1 , яка впродовж двох років турбується станом здоров`я дитини, доглядає за ним.

Окрім того, відповідно до Інформаційної довідки Дошкільного навчального закладу №115 «Золоті зернятка» від 11.09.2018 року, виховання ОСОБА_4 , займається ОСОБА_1 , яка приводить та забирає дитини з дошкільного закладу, цікавиться успіхами дитини під час перебування дитини в садочку. ОСОБА_1 зарекомендувала себе тільки з позитивної сторони, приймає активну участь в житті дитини.

З письмових показів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом з прабабою ОСОБА_1 приблизно три роки. За цей час, мати дитини ОСОБА_3 до них навідувалася декілька разів. Між дитиною та прабабою склалися сімейні довірливі стосунки.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування ВК ММР про доцільність позбавлення батьківських прав від 19.02.2021 року, протягом тривало часу ОСОБА_4 проживає разом з прабабою ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні. Зі слів позивача батьки з народження дитини ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Службою у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради було складено Акт обстеження умов проживання дитини, по АДРЕСА_3 , зі змісту якого вбачається, що прабабою було створено всі умови для проживання правнука. Дитина навчається у ЗОШ №39, вихованням дитини займається прабаба ОСОБА_1 , яка відвідує батьківські збори. Лікуванням дитини також займається прабаба, в супроводі якої дитина з`являється на прийом до лікаря. Батьки дитини не проявляють батьківської турботи, не спілкуються з дитиною, не цікавляться її долею, свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків. Дитина неохоче спілкується про мати, батька взагалі не знає. Питання про позбавлення батьківських прав батьків, двічі розглядалось на Засіданнях комісії з питань захисту прав дитини Миколаївської міської ради (24.12.2020 року та 28.01.2021 року). Належним чином повідомлені про час та дату засідання батьки, на запрошення не відреагували. За такого, комісія дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно неповнолітнього ОСОБА_4 .

За положеннями ст..3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВРУ № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним зокрема, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2009 року в справі «Савіни проти України», визначено, що під час розгляду справи суд повинен з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, що є найважливішими обов`язками матері та батька.

Згідно з ч.4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

На думку суду, у разі ухилення батьків від виконання обов`язків по вихованню дітей, мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав. Чинним сімейним законодавством передбачений вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав.

На підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років і тільки з підстав передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Встановлені фактичні обставини справи, на думку суду, свідчать про злісне, свідоме нехтування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконанням своїх обов`язків, зазначених положеннями ст..150 СК України по забезпеченню необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний та психологічний розвиток, як складову виховання.

Більш того, встановленні фактичні обставини винної поведінки відповідачів, на думку суду свідчать про те, що проживання дітей з батьками, буде негативно впливати на їх емоційний стан.

Згідно ст. 164 Сімейного Кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року - позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, той факт, що навіть після початку розгляду справи в суді, відповідачами не було прийнято будь-яких заходів по поновленню виконання своїх обов`язків по відношенню до неповнолітніх дітей, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з інтересів дітей.

Вирішуючи питання про встановлення опіки над неповнолітнім ОСОБА_4 та призначення позивача його опікуном, суд виходить з наступного.

Статтею 243 Сімейного кодексу України визначено, що опіка над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

У статті 58 Цивільного кодексу України зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування.

Згідно до ч.3 ст. 60 Цивільного кодексу України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 63 Цивільного кодексу України, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Частиною 4 ст. 167 Сімейного кодексу України передбачено, якщо дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.

Згідно ст. 244 Сімейного Кодексу України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Відповідно до ст. 249 Сімейного Кодексу України, опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування.

Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради звернулася з поданням від 05.02.2021 року, затвердженим Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради, відповідно до якого, у разі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах дитини, вважає за доцільне позивача ОСОБА_1 призначити опікуном на ОСОБА_4 , що буде відповідати інтересам дитини та реалізує її право на виховання у сім`ї.

Так, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , свідомо самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків в повній мірі щодо сина ОСОБА_4 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не турбується про харчування, медичний догляд, лікування, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею здібностей, що підтверджено зазначеними вище матеріалами справи, тим самим позбавивши свою дитину батьківського піклування.

Також, судом встановлено, що вихованням, піклуванням, утриманням ОСОБА_4 , з 2017 року народження займається її прабабуся ОСОБА_1 , яка забезпечує його харчуванням, лікуванням, піклується про його фізичний та духовний розвиток, саме вона створила умови для розвитку та росту дитини.

З довідки про доходи №8070660002021655, довідки про доходи від 13 лютого 2020 року, Довідки КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» №438, Довідки МВС України №1908519 встановлено, що ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я, забезпечена житлом, має сталий дохід, до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, про обґрунтованість вимоги позивача ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення дитині ОСОБА_4 опікуна, так яка дана вимога ґрунтуються на вимогах діючого законодавства та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України, з дотриманням положення ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 10,18,23,76,258,259,263-265,282,352,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав та призначення опікуна - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити опіку над неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 його опікуном.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 840,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Третя особа Служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9.

Третя особа Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Інженерна, 1.

Суддя С.В. Щербина