Вирок № 96872508, 13.05.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 13.05.2021

ЄУН 937/49/21

Провадження № 1-кп/937/569/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.

за участю секретаря - Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі матеріали кримінального провадження №12020080140002837 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костянтинівка, Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, не працюючого, який має середню освіту, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимий:

12.12.2013 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1, 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

29.04.2016 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком від 12.12.2013 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць;

11.11.2016 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 70 КК України частково приєднано покарання за вироком від 29.04.2016 та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці. Звільнений: 02.10.2020 по відбуттю строку покарання.

у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю прокурора - Дем`янчук Ю.Є.

обвинуваченого - ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2020 року о 20 годині, знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, скориставшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, зі стільця, який знаходився біля потерпілого ОСОБА_2 таємно викрав металевий ключ від будинку АДРЕСА_2 та мобільний телефон «Huawei Y5», imei НОМЕР_1 , в корпусі синього кольору з сім картою «Київстар» № НОМЕР_2 , вартістю 1000 гривень для подальшого вчинення таємного викрадення майна з будинку.

Відразу після чого, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 направився до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом відчинення викраденим ключем вхідних дверей, проник до будинку, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_2 : зварювальний апарат інверторного типу марки «ТА00011», с.н. S19080332, в корпусі помаранчево-чорного кольору, ноутбук марки «HP» моделі «15-m088sr», с.н. 5CD34735P1, в корпусі сріблястого кольору з зарядним пристроєм до нього, який знаходився в рюкзаку чорного кольору, який матеріальної цінності не представляє; мобільний телефон марки «Samsung G», моделі SM-J701FGAL, имей НОМЕР_3 в корпусі чорного кольору, вартістю 3500 гривень. Після чого, ОСОБА_1 , розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 8900 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням до житла.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 14 грудня 2020 року о 20 годині, знаходячись у будинку АДРЕСА_1 за місцем свого проживання, під час вживання алкогольних напоїв зі стільця, який знаходився біля ОСОБА_2 викрав металевий ключ від будинку АДРЕСА_2 та мобільний телефон «Huawei Y5», у подальшому направився до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом відчинення викраденим ключем вхідних дверей, проник до вищевказаного будинку, звідки таємно викрав зварювальний апарат, ноутбук, в корпусі сріблястого кольору з зарядним пристроєм, який знаходився в рюкзаку чорного кольору, мобільний телефон марки «Samsung G», в корпусі чорного кольору, з викраденим поїхав до м. Мелітополя, до дівчини з якою проживав. На наступний день йому зателефонував потерпілий він пообіцяв повернути викрадене та розібратись без втручання поліції, після того, як йому віддадуть гроші, та він зможе привезти викрадене назад, ввечері на наступний день він попросив сусіда відвезти речі до нього додому, а вже на ранок до нього за адресою проживання приїхала поліція та вилучили частину викраденого, де подівся телефон марки «Samsung G» він не знає. шкодує що вчинив злочин. Просив суворо не карати, надати шанс виправитсь.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява про слухання справи без його участі. Претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_1 не має. Цивільний позов по справі не заявляв.

Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням постанови про визнання речовими доказами та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч.3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення. Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази в їхній сукупності, суд доходить висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого злочину повністю доведена.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості скоєних ним діянь, які відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше притягувався за вчинення корисливих злочинів, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає правдиві послідовні покази надані в судовому засіданні, які сприяли встановленню істини по справі.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченому згідно вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке кваліфікується як тяжкий злочин; обставини, що обтяжують покарання не встановлено; обставини, що пом`якшують покарання: правдиві покази. Останнє, узгоджується з правовою позицією, яка міститься у Постанові Верховного Суду від 18.09.2019 р. у справі №166/1065/18 (провадження № 51-3392 км19), де зазначено, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Суд також враховує особу обвинуваченого, який 02.10.2020 року звільнився з місць позбавлення волі, офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується задовільно, відомостей щодо не перебування на обліку на обліку у лікаря-нарколога, психіатра, наявність хронічного захворювання туберкульозу, його ставлення до скоєного, поведінку після скоєного.

Відповідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Відповідно до ст. 75 КК України звільнення особи від відбування покарання з випробуванням в тому числі і у виді позбавлення волі може бути прийняте судом з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи, на підставі яких суд дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання. Рішення суду з цього приводу має бути належним чином вмотивовано у вироку (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року з подальшими змінами "Про практику призначення судами кримінального покарання"). Крім того із роз`яснень, які містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України, вбачається, що суди визначаючи ступінь тяжкості скоєного злочину, зобов`язані виходити з класифікації злочинів, а також з особливостей конкретного злочину та обставин його скоєння (форма вини, мотив, спосіб скоєння, кількість епізодів, характер та ступінь тяжкості наслідків та інше). При цьому, суд враховує тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, яке є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який характеризується задовільно.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

На переконання суду, з урахуванням конкретних обставин справи та ступеня тяжкості вчиненого злочину, не є достатніми для прийняття рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Також, судом враховується, те що обвинувачений неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, призначені покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням від його відбуття на певні строки не стали достатніми для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі вищевикладеного, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке повинно бути адекватним характеру вчинення дій, їх небезпечності та даним про особу обвинуваченого, суд вважає що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише в ізоляції його від суспільства, у зв`язку з чим суд вважає за можливе призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України.

Обрана міра покарання, за глибоким переконанням суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази у даному кримінальному провадженню вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 124, 368, 370, 371, 373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту фактичного затримання після набрання вироком законної сили.

Речові докази:

- мобільний телефон «Huawei Y 5», imei НОМЕР_1 , в корпусі синього кольору з сім картою «Київстар» № НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_2 ;

- зварювальний апарат інверторного типу марки «ТА00011», с.н S19080332, в корпусі помаранчево-чорного кольору - повернути ОСОБА_2 ;

- ноутбук марки «HP» моделі «15-m088sr», с.н. 5CD34735PI, в корпусі сріблястого кольору з зарядним пристроєм до нього - повернути ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

СУДДЯ: