Рішення № 96872110, 12.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13193/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судових засідань Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галоч 34» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Галоч 34» в особі директора Орос Ю.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Обґрунтовуючи даний позов вказує на те, що 14.10.2019 року між ТОВ «Галоч 34» та ОСОБА_1 було укладено договір №19-10-14-1, відповідно до умов якого ТОВ «Галоч 34» здав в суборенду ОСОБА_1 приміщення в АДРЕСА_1 .

Вказує, що відповідно до пн. 1.2 договору 19-10-14-1 ОСОБА_1 прийняв у ТОВ «Галоч 34» приміщення в строкове платне користування, та згідно з пн.. 3.1 договору 19-10-14-1 орендна плата складає 2000 грн. та сплачується помісячно авансом.

Вказує, що відповідачем ОСОБА_1 було допущено порушення умов договору в частині не виконання своїх зобов`язань із сплати орендної плати та комунальних послуг, які відповідно до ч.2 пн. 3.2 договору №19-10-14-1 у випадку несплати орендної плати чи комунальних послуг в повному обсязі, припинення договору до одного місяця оренди сплачується щодобово в сумі 300 грн.

Станом на 20.11.2019 року внаслідок невиконання ОСОБА_1 умов договору ТОВ «Галоч 34» нанесено збитків у сумі 9000 грн. за оренду приміщення подобово в сумі 300 грн. за добу.

Зазначає, що ОСОБА_1 відмовився відшкодовувати завдані збитки, продовжує користуватись приміщенням, занедбав приміщення, розкидавши побутові відходи та особисті речі на прилеглій території.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Галоч 34» нанесені збитки в сумі 9000 грн. та судові витрати.

В подальшому, позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог. Так, з уточненої позовної заяви вбачається, що 14.10.2019 року між ТОВ «Галоч 34» та ОСОБА_1 було укладено договір №19-10-14-1, відповідно до умов якого ТОВ «Галоч 34» здав в суборенду ОСОБА_1 приміщення в АДРЕСА_1 та станом на 20.11.2019 року ОСОБА_1 не сплатив орендної плати та комунальних послуг, внаслідок чого ТОВ «Галоч 34» нанесено збитків 9000 грн. з розрахунку 300 грн. на добу за 30 днів в період часу з 14.10.2019 року по 14.11.2019 року.

Також зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складає 4200 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Галоч 34» нанесені збитки в сумі 9000 грн. та судові витрати.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України та Ухвали від 11.03.2020 року справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення та участю осіб.

Суд констатує, що представником відповідача ОСОБА_2 було надано відзив на позову заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні даного позову. Обґрунтовуючи даний відзив, представник відповідача вказує на те, що вказані позивачем в позовній заяві обстави не відповідають дійсності та мають безліч розбіжностей. У зв`язку з цим, просить суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Також директором ТОВ «Галоч 34» було надано відповідь на відзив, в якому він вказує, що відзив не підписаний відповідачем та не містить документів на право підпису захисником, не містить доказів того, що підписант має право представляти відповідача та не містить документа, що підтверджує надіслання відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи та просить не брати судом його до уваги та вирішити справу за наявними матеріалами.

Представник позивача ОСОБА_3 в останнє судове засідання не з`явився. Однак, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи. Згідно поданого його представником відзиву просить відмовити у задоволенні позову. А тому, суд проводить розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 14.10.2019 року між ТОВ «Галоч 34» в особі директора – Орос Ю.В. та ОСОБА_1 було укладено договір №19-10-14-1, відповідно до умов якого ТОВ «Галоч 34» здав в суборенду ОСОБА_1 приміщення в АДРЕСА_1 .

Відповідно до пн. 1.2 договору 19-10-14-1 ОСОБА_1 прийняв у ТОВ «Галоч 34» приміщення в строкове платне користування, та згідно з пн. 3.1 договору 19-10-14-1 орендна плата складає 2000 грн. та сплачується помісячно авансом, а також відповідно до пн. 3.2. суборендар сплачує самостійно за постачання води та електроенергії по наявним відліковуючим приладам обліку. У випадку несплати орендної плати чи комунальних послуг в повному обсязі, припинення договору до 1 місяця оренда сплачується щодобово в сумі 300 грн. за добу.

Відповідно до пн. 4.2 суборендар зобов`язується утримувати приміщення в належному вигляді та впорядкованим та суборендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження приміщення.

Позивач на виконання пн. 5.1 договору суборенди приміщення по АДРЕСА_1 , передав відповідачу об`єкт оренди та матеріальні цінності, що підтверджується актом приймання-передачі матеріальних цінностей по договору №19-10-14-1 від 14.10.2019 року.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном, як передбачено ч. 1 ст. 762 ЦК України, з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ч.3 ст. 810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату, до договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.3 ст. 815 ЦК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однак, суду не надано розрахунку заборгованості за договором №19-10-14-1 від 14.10.2019 року та доказів несплати за комунальні послуги.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 2 статті 83 ЦПК України визначає, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат та витрат пов`язаних із професійною правовою допомогою, приходжу до наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом. (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

За частиною першою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Згідно частин першої-другої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 11 частини 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України у редакції Закону України № 1401-VIII від 02 червня 2016 року «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді регламентовано в пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої-третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

В силу вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

ЦПК України під час розгляду справ певних категорій не забороняє стороні користуватися в суді послугами представника, який не є адвокатом, однак передбачає відшкодування витрат саме на професійну правничу допомогу адвоката.

Встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат не надано суду договору про надання правової допомоги укладеного між адвокатом та позивачем, про вид послуг та їх вартість.

В порушення вимог ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем не надано суду доказів щодо детального опису наданих послуг, вартості кожної наданої послуги і виконаних робіт, а складність справи, кількість судових розглядів та предмет спору не обумовлює можливість стягнення такої суми коштів, що зазначено у заяві.

Зважаючи на складність справи та виконаних представником об`єму робіт, суд вважає, що витрати на правничу допомогу визначені позивачем є завищеними, належним чином не обґрунтовані та недоведені.

Сам по собі факт існування довіреності, виданої директором ТОВ «Галоч 34» Орос Ю.В. на ім`я ОСОБА_3 про право представляти його інтереси, зокрема у судах, не дає підстав для стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу слід відмовити.

З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4, 7,12, 13, 43, 82, 128, 133,137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 278 – 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 317, 509, 526, 530, 610, 611, 759 ЦК України, суд,–

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Галоч 34» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Позивач: ТОВ «Галоч 34», місцезнаходження: 88000, м. Ужгород, вул. Легоцького, 18/63.

Відповідач: ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко