Ухвала суду № 96871838, 12.05.2021, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 1-кп/243/271/2021

Справа №243/6186/20

УХВАЛА

Іменем України

12 травня 2021 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Дюміної Н.О.,

при секретарі Прилуцькій А.В.,

за участю прокурора Росика Р.С., Гавриленко С.М.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Пікуліна Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22020050000000059 від 03.03.2020 року відносно обвинуваченого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Патюти Козелецького району Чернігівської області, громадянина України, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 2003 року народження, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України.

Під час судового засідання прокурором Росиком Р.С. було заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, яке мотивоване тим, що продовжують існувати ризики, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме тим, що останній може: покинути територію Донецької області, яка знаходиться під контролем Збройних сил України та переховуватись від суду на тимчасово окупованій території, яка захоплена озброєними учасниками терористичної організації «ДНР»; продовжити кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується, або вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ідеологічно переконаний в цілях вказаної терористичної організації тому перебування його на свободі на даний час є вкрай небезпечним. Вказані ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні декількох особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки та проти миру, безпеки людства, та міжнародного правопорядку за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна або без такої. Зазначає, що непродовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 унеможливить запобігання вищевказаним ризикам. Крім того, просив визначити обвинуваченому заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував щодо клопотання прокурора та просив застосувати до нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого, адвокат Пікулін Р.М. в судовому засіданні також заперечував щодо клопотання прокурора, підтримав позицію обвинуваченого та просив обрати відносно нього запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, зазначивши, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання в м. Маріуполі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку.

Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу та доцільністю його збереження. Пунктом 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Суд зазначає, що ризиками про які було зазначено прокурором у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, проте, ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, оскільки при вирішенні вказаного питання, окрім цих обставин, суд приймає до уваги й інші обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України.

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування

презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

Аналізуючи доводи обвинуваченого та його захисника, суд зауважує, що особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного чи обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. Так судом враховується той факт, що ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого з часом зменшуються, однак зазначає, що на теперішній час вказані прокурором та встановлені судом ризики передбачені ст. 177 КПК України та підстави їх наявності станом на момент розгляду клопотання не стали настільки меншими, щоб суд міг встановити достатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для виконання завдань кримінального провадження.

Суд враховує думку захисника про наявність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, однак в той же час зазначає, що міцність соціальних зв`язків - є сукупність особливих залежностей одних соціальних суб`єктів від інших, їх взаємні відносини, які об`єднують людей у відповідні соціальні спільності і свідчать про їх колективне існування.

Як зазначав сам обвинувачений в судовому засіданні його діти є вже повнолітніми та проживають окремо, з дружиною він також не проживає однією сім`єю. Відомостей про те, що його мати потребує постійної сторонньої допомоги суду надано не було, а тому зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про недоведеність міцності соціальних зв`язків обвинуваченого.

Суд враховуючи встановлені на теперішній час відомості та обставини про сукупність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 , приходить до переконання, що висновки органу досудового розслідування, на які посилається в своєму клопотанні прокурор про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Відповідно до ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних обставин, суд не ігнорує та приймає до уваги та до відома позиції, думки та доводи, як обвинуваченого так і його захисника, як сторони захисту на користь обвинуваченого, однак зазначає, що у даному кримінальному провадженні, як в частині пред`явленого обсягу обвинувачення, характеру та тяжкості інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, так і наявності суспільного інтересу у даному кримінальному провадженні - особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного періоду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Суд зазначає, що прокурором під час судового розгляду обгрунтовано доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема у випадку зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на не пов`язаний з обмеження волі, існує ризик залишення обвинуваченим території Донецької області, яка знаходиться під контролем Збройних сил України та переховування від суду на тимчасово окупованій території, оскільки обвинувачений не визнає своєї провини та ідеологічно переконаний у вірності цілей терористичної організації та крім того можливий строк покарання, який передбачений за інкриміновані йому кримінальні правопорушення може стати вагомим чинником для уникнення покарання та його відбування. Крім того прокурором доведено в судовому засіданні, що у випадку зміни запобіжного заходу будуть існувати ризик вчинення обвинуваченим як іншого кримінального правопорушення так і продовження вчинення кримінальних правопорушень у складі терористичної організації «ДНР».

Прокурором в судовому засіданні також доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд приходить до переконання, що у випадку зміни запобіжного заходу обвинуваченому, існує ймовірність виникнення негативних наслідки, як для інтересів суспільства так і для відправлення судочинства по даній кримінальній справі в частині всебічності, обґрунтованості та законності ухваленого кінцевого рішення.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами та за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, суд зазначає про вірогідність переховування обвинуваченого від правосуддя, задля уникнення призначення та відбуття покарання. Крім того ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не має офіційних джерел доходів, що свідчить про можливість продовження вчинення кримінальних правопорушень. Враховуючи всі встановлені вище ризики, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини та вимоги національного законодавства України, які встановлюють зобов`язання забезпечувати дотримання його матеріально-правових і процесуальних норм, суд дійшов висновку про необхідність продовження ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами, підстав передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, для незастосування застави немає, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне визначити йому заставу.

При визначенні розміру застави суд вважає обґрунтованим розмір застави визначений прокурором та вважає за необхідне встановити розмір застави, у розмірі, визначеному п.3 ч.5 ст.182 КПК України, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні - в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Суд вважає, що з урахуванням особи ОСОБА_1 застава у зазначених межах здатна забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.

У разі внесення застави, обвинувачений зобов`язаний прибувати за кожною вимогою до суду або прокурора, а також виконувати один або кілька покладених на нього обов`язків.

В разі невиконання обов`язків застава звертається в дохід держави.

Суд з огляду на норми чинного кримінального процесуального законодавства, також розглянув й всі альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які зазначені в ст. 176 КПК України, однак з огляду на характер інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_1 , які виразилися в участі в терористичній організації, порушенні законів та звичаїв війни, прийшов до переконання, що ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти ризикам, які були доведені стороною обвинувачення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 91,177, 182, 183, 331, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на 60 (шістдесят) діб, тобто з 12 травня 2021 року до 10 липня 2021 року включно, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 438 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти після внесення застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 681 000(шістсот вісімдесят одна тисяча) грн. 00 коп. на депозитний рахунок: UA828201720355259003000011792, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26288796; Банк отримувача: ДКСУ, м.Київ; МФО 820172.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_1 будуть покладені наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

2) не відлучатися з м. Маріуполя, Донецької області без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

У разі невиконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього вищевказаних обов`язків, до нього буде застосований інший запобіжний захід, а застава звернута в дохід держави.

Ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали було проголошено 13 травня 2021 року.

Суддя Слов`янського міськрайонного суду

Донецької області Н.О. Дюміна