Рішення № 96871135, 14.04.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/1444/21

Провадження № 2-о/127/23/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 квітня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

за участю секретаря судового засідання Рудої В.В.,

заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Заїка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про встановлення факту постійного проживання на території України,

вимоги заяви: встановити факт постійного проживання на території України та належність до громадянства України на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

В січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даною заявою, яка мотивована тим, що заявник неодноразово зверталась із заявами до заінтересованої особи для того, щоб отримати вперше паспорт громадянина України. 16 липня 2019 року, заявник отримала відповідь в які зазначено про те, що не встановлено належність заявника до громадянства України.

Як зазначає заявник, що громадянами України є усі громадяни колишнього СРС, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України. Відповідно до інформації, наданої Міграційною службою, заявнику дійсно було видано паспорт громадянина колишнього СРС зразка 1974 року, документ для виїзду за кордон не оформляла, відповідно не залишала кордонів України.

В судовому засіданні заявник вимоги заяви підтримала, просила суд їх задовільнити з підстав викладених у заяві. Також повідомила, що паспорт громадянина колишнього СРС зразка 1974 року нею на початку 1990-хх років було втрачено, у зв`язку із чим виникли складнощі у оформлені громадянства України.

Представник Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області у судовому засіданні заперечував щодо задоволення заяви.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 суду пояснила, що знає заявницю з 1990 року, познайомились через спільну знайому. Підтвердила, що станом на час розпаду СРСР заявниця проживала на території України, а саме у м. Вінниці.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона знає заявницю з початку 1990-их років, яка проживала у м. Вінниці.

Свідок ОСОБА_4 , суду пояснив, що проживає із заявницею у цивільному шлюбі з середини 1990-их років за місце свого проживання у м. Вінниці.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали заяви та надані докази, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06 вересня 2019 року заявник ОСОБА_5 зверталась до 3-го міського відділу у м. Вінниці Управління ДМС України у Вінницькій області із заявою про оформлення паспорта громадянина України.

За результатами розгляду даної заяви заявнику ОСОБА_5 було надано відповідь про те, що її особу встановлено, проте належність її до громадянства України – не підтверджено (а.с. 5).

У вказаній відповіді також зазначено наступне.

З метою встановлення особи та належності заявника до громадянства України було надіслано запити в обласні управління ДМС на предмет документування паспортом громадянина України зразка 1994 року / колишнього СРСР зразка 1974 року, встановлення факту реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання та оформлення документів для виїзду на постійне місце проживання.

Встановлено, що на ім`я заявника 31 серпня 1988 року Оводіопольським РВ УМВС в Одеській області видавався паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 . Відповідно особу встановлено на підставі заяви про видачу вище вказаного паспорта (Форми № 1). Фактів документування заявника паспортом громадянина України, оформлення документів для виїзду за кордон та реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання - не виявлено.

Також встановлено, що відповідно до обліків ДРАЦС актовий запис про народження № 756 від 15 квітня 1960 року містить відомості про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням прізвища як « ОСОБА_7 ». В зв`язку з відсутністю інформації про належність до громадянства України з урахуванням відомостей про адреси проживання, що містяться в автобіографії, додатково зроблені перевірки до відділів обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області та УДМС України у Вінницькій області. Відповідно до обліків вказаних установ, відомості про постійне проживання ОСОБА_5 станом на 24 серпня 1991 або 13 листопада 1991 рік – відсутні.

Як вбачається із свідоцтва про народження, виданого 26 січня 1993 року, що заявник народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Одеса, про що в книзі реєстрації актів про народження 15 квітня 1960 року зроблено запис № 756 (а.с. 4).

Згідно довідки, виданої квартальним комітетом «Малі Хутори-Центр» 28 травня 2019 року, ОСОБА_5 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Судом із Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області витребовувся вирок Жмеринського міського суду Вінницької області від 14 жовтня 1987 року, згідно з яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку і жительку АДРЕСА_2 , росіянку, члена ВЛКСМ, із середньою освітою, не заміжньою, не працюючу з 15 липня 1985 року, визнано винною і засуджено по ч. 1 ст. 229-6 КК УРСР до 2 років позбавлення волі у виправній колонії загального режиму (а.с. 58).

Згідно довідки «Вінницької установи виконання покарань (№1)» від 03 червня 2019 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджена 14 жовтня 1987 року Народним судом м. Жмеринка Вінницької області за ст. 229-6 ч. 1 КК УРСР до 2 років позбавлення волі. Утримувалась в державній установі з 12 серпня 1987 року по 03 листопада 1987 року. Вибула для подальшого відбування покарання до Чорноморської ВК (№74) Одеської області (а.с. 7).

Згідно довідки «Чорноморська виправна колонія (№74)» від 29 березня 2021 року, засуджена ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , росіянка, громадянка СССР, освіта середня, не працювала, уродженка м. Одеса, зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима. В державній установі «Чорноморська виправна колонія (№74)» відбувала покарання в період з 04 листопада 1987 року по 25 травня 1988 року. Прибула до установи 04 листопада 1987 року з державної установи «Вінницький слідчий ізолятор». Початок строку 08 серпня 1987 року. Кінець строку 02 серпня 1989 року. Звільнена з установи відповідно до рішення Народного суду Приморського району м. Одеси від 12 травня 1988 року на підставі ст. 52-2 УК УССР з обов`язковим залученням до праці строком на 1 рік 2 місяці 20 днів. Вибула з установи до Радгоспу ім. «25 партії з`їзду» Овідіопольсього району, Одеської області (а.с. 60, 61)

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 3 статті 293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються також інші справи у випадках, встановлених законом.

З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, паспорта громадянина України, зокрема постійного проживання на території України.

Заявник вказувала, що вона не оформила своєчасно паспорт громадянина України, у зв`язку із його втратою.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Пунктом 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року (далі – Порядок) передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку передбачено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

До вказаних вище висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 133/2348/17.

Варто зазначити, що прізвище ім`я та по батькові заявника у свідоцтві про її народження записано російською мовою, а саме: ОСОБА_8 . За загальним правилом перекладу з російської мови на українську та правопису, прізвище ім`я та по батькові заявника слід вважати: ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог заяви, оскільки встановлення факту її постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року має правове значення, в іншому порядку заявник не може довести вказаного факту, який знайшов підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Частиною 7 статті 294 ЦПК України встановлено, що при ухваленні судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 315 – 319 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Одеса, республіка Україна, постійно проживала на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 21000, місто Вінниця, вул. Театральна, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи: 37836770.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області К.П. Гуменюк