Вирок № 96871096, 13.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21958/20

Провадження № 1-кп/127/874/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2021 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Курбатової І.Л.,

при секретарі Кобріній Г.О.,

за участю прокурора Петришина П.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Грібова М.Л., Матюхи В.В.,

потерпілого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 15 серпня 2020 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020020001416 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області, Вінницького району, смт. Стрижавка, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз Вінницьким міським судом Вінницької області 01.12.2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 13.04.2018 року з невідбутим строком 9 місяців 27 днів;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 близько 22.00 год. 14.08.2020 року, перебуваючи спільно із ОСОБА_2 в м. Вінниці на території Залізничного вокзалу по вул. Привокзальна, 1, біля третьої колії помітили раніше невідомого їм ОСОБА_3 , який в цей час стояв біля перону.

В цей час у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите заволодіння майном ОСОБА_3 , для чого вони вступили між собою у попередню змову. Реалізуючи цей умисел та попередню змову, діючи з корисливих спонукань, опираючись на дії один одного, попередньо розподіливши ролі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попрямували за ОСОБА_3 .

Далі, підійшовши до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 наніс йому удар рукою в потилицю, застосувавши таким чином насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого. Коли ОСОБА_3 обернувся, ОСОБА_1 наніс йому ще один удар кулаком руки в обличчя, від чого ОСОБА_3 впав та почав голосно кликати допомогу.

Коли ОСОБА_3 лежав на землі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забрали у нього з плеча сумку-мессенджер, фірми «ADIDAS» вартість якої згідно висновку експерта КНІСЕ № 6457-6461/20-21 від 21.09.2020 року становить 124,67 гривень, в якій знаходились два залізних дверних ключі, які для потерпілого не представляють матеріальної цінності, дезодорант «Олд Спайс», вартість якого згідно висновку експерта КНІСЕ № 6457-6461/20-21 від 21.09.2020 року встановити не представилось можливим, мобільний телефон ТМ «SAMSUNG J320» із сім-карткою з номером НОМЕР_1 , вартість якого згідно висновку експерта КНІСЕ №6457-6461/20-21 від 21.09.2020 року становить 1207,15 гривень, а також портмоне, вартість якого згідно висновку експерта КНІСЕ №6457-6461/20-21 від 21.09.2020 року становить 125,20 гривень, всередині якого знаходились грошові кошти в сумі 670 грн., банківські картки в кількості 5 штук та муніципальна пластикова картка, які для потерпілого не представляють матеріальної цінності.

При цьому ОСОБА_3 почав відмахуватись ногами від нападників, у відповідь на що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 висловлювались до нього в грубій формі та продовжували наносити йому удари по тулубу, а також зняли з ніг ОСОБА_3 кросівки ТМ «Nike», моделі «Tanjun» вартість яких згідно висновку експерта КНІСЕ №6457-6461/20-21 від 21.09.2020 року становить 1510,00 гривень.

Після цього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом із викраденим майном залишили місце скоєння злочину. Внаслідок таких їх дій заподіяно шкоду здоров`ю ОСОБА_3 та завдано йому матеріальної шкоди на суму 3 637, 02 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватість у вчинені злочину не визнав та суду повідомив, що в той час він перебував із ОСОБА_2 на залізничному вокзалі та вживав із ним алкогольні напої. До них підійшов потерпілий, почав провокувати конфлікт, вів себе неадекватно, шарпав та ображав його. Вони заспокоїли потерпілого та проводили його. По дорозі потерпілий знову почав вести себе агресивно та почалась бійка. Він вдарив потерпілого кулаком по обличчю. Під час вказаного сумка та кросівки були на потерпілому. ОСОБА_2 перебував поруч. Від удару потерпілий впав, а тому він почав підіймати потерпілого, а коли розвернувся, ОСОБА_2 поруч вже не було, зникла сумка, кросівки були на потерпілому. Після вказаного він піднявся, оскільки був зігнутий над потерпілим та пішов додому до ОСОБА_2 , який проживав неподалік. Вдома ОСОБА_2 показав йому сумку потерпілого, вони перевірили вміст сумки, а потім викинули сумку неподалік місця проживання ОСОБА_2 та пішли в сторону залізничного вокзалу. В жодну попередню змову він із ОСОБА_2 не вступав, речами потерпілого не заволодівав, а лише наніс удар, від якого потерпілий впав.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що провину у вчинені злочину визнає, по суті обвинувачення повідомив, що перебував із ОСОБА_1 у зазначений в обвинувачені час на території залізничного вокзалу. Там вони зустрілися із потерпілим та вживали разом алкогольні напої на пероні залізничного вокзалу. Потерпілий почав провокувати конфлікт - кричав, виражався нецензурною лайкою. Відійшли із ним поговорити - тоді ОСОБА_1 вдарив останнього, той впав та в нього випала сумка. Він взяв сумку потерпілого, зняв із нього кросівки та пішов додому. Потім до нього додому прийшов ОСОБА_1 , подивились вміст сумки потерпілого. Після чого вони сумку викинули та пішли в сторону вокзалу, де їх затримали працівники поліції. Зазначив, що потерпілого не бив, лише взяв його речі. Додав, що заздалегідь із ОСОБА_1 щодо дій відносно ОСОБА_3 не домовлявся. Коли забирав речі потерпілого, ОСОБА_1 стояв поруч. Потерпілого не обшукували, де був його мобільний телефон не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду повідомив, що вийшов з магазину, з придбаною банкою «джин-тоніка». Прямував до зупинки, де зустрів свого знайомого ОСОБА_4 та познайомився ще з двома хлопцями, якими є обвинувачені. Далі з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 попрямували в сторону колій. Йдучи він розмовляв із ОСОБА_2 , який йшов поруч, а ОСОБА_1 йшов позаду. Зайшовши в місце де було темно, він відчув удар в потилицю, повернувшись отримав ще один удар в обличчя, від якого впав на землю. В цей момент ОСОБА_1 сів на нього, взяв за горло і сказав, щоб не кричав, оскільки він в той час почав кликати на допомогу. Після вказаного ОСОБА_1 , сидячи на ньому, відібрав в нього сумку, в цей час ОСОБА_2 зняв з нього кросівки. Потім він вирвався та почав тікати по коліям до поліції. Підійшовши до поліцейського, повідомив йому про події які відбулися. Далі поліція знайшла обвинувачених. Визвали слідчо-оперативну групу та поїхали до відділку поліції. У нього забрали кросівки «Nike» та сумку «Adidas». У викраденій сумці знаходились грошові кошти у сумі 170 грн. та 500 грн., гаманець, 5 банківських карток, 4 кредитки, муніципальна карта, дезодорант «Олд спайс», телефон та викрадені кросівки «Nike». Матеріальна шкода відшкодована мамою ОСОБА_2 . Просить суд обвинувачених сурово не карати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що в день подій йому надійшов виклик на службовий планшет про крадіжку. Вказане відбувалось вночі. Разом із напарником направились на місце виклику - за залізничним вокзалом в м. Вінниці. На пероні вказаного вокзалу виявив потерпілого, який стояв без кросівок, сказав, що його побили та пограбували двоє осіб. На потерпілому були явні ознаки побиття - синці, садни. Направились із потерпілим на місце подій неподалік залізничного вокзалу, де біля чагарника помітив двох підозрілих осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Викликав слідчо-оперативну групу та затримав вказаних осіб. При цьому останні втікали.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що 15.08.2020 року з заявою про вчинення кримінального правопорушення звернувся ОСОБА_3 . Згідно вказаної заяви, він просить прийняти міри до невідомих осіб, які 14.08.2020 року близько 22:30 год перебуваючи за адресою: м. Вінниця, вул. Привокзальна, 1, на залізничному вокзалі, біля 3-ї колії, відкрито із застосуванням фізичного насильства заволоділи сумкою "Adidas" чорного кольору, в середині якої знаходився гаманець чорного кольору, пластикові картки, грошові кошти у сумі 170,00 грн ( номіналом 50,10,20 грн), ключі від будинку 2 шт., дезодорант "Олд спайс", мобільний телефон марки "Samsung G3", а також кросівками фірми "Nike".

Вказана заява зареєстрована у встановленому порядку 15.08.2020 року, що вбачається з витягу з ЄРДР.

З протоколу огляду місця події від 15.08.2020 року вбачається, що в ході огляду території біля будинку № 15 по вул. Залізнична в м. Вінниця, ОСОБА_1 добровільно надав сумку чорного кольору фірми "Adidas", в середині якої знаходився гаманець чорного кольору. Крім того на столі біля ОСОБА_1 знаходився дезодорант "Old Space". Дані речі було вилучено та поміщено до спец. пакетів.

Згідно постанови про визнання предмету речовим доказом від 15.08.2020 року, гаманець чорного кольору, антиприспирант "Old Spase", ручку з під сумки, чоловічу сумку чорного кольору, які було виявлено та вилучено 15.08.2020 в ході проведення огляду місця події - поблизу будинку 15, по вул. Залізничній у м. Вінниці визнано речовим доказом у кримінальному проваджені.

Згідно висновку експерта № 6457-6461/20-21 від 21.09.2020 року, ринкова вартість станом на 14.08.2020 року наданих на об`єктів при умові незмінності товарного виду становила 2967,02 грн. Ринкова вартістьмобільного телефона ТМ «SAMSUNG J320» із сім-карткою становить 1207,15 гривень, портмане ( в постанові - гаманець) становить 125,20 гривень, дезодоранту - стіку ТМ «Old Spice» - оцінці не підлягає, ринкова вартість наданої на дослідження сумки-месенджер "Adidas" становить 124,67 гривень, ринкова вартість кросівок ТМ «Nike» моделі "Tanjun" становить 1510,00 гривень.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.08.2020 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 серед пред`явлених фотознімків впізнав особу на фотознімку № 2, а саме ОСОБА_2 та вказав на нього як на особу, яка насильницьким шляхом, відкрито, із застосуванням фізичної сили, викрала його речі.

З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.08.2020 року вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 серед пред`явлених фотознімків впізнав особу на фотознімку № 4, а саме ОСОБА_1 та вказав на нього як на особу, яка відкрито із застосуванням фізичної сили, завдала йому тілесних ушкоджень.

Потерпілий і в судовому засіданні вказав на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як на осіб, що вчинили відносно нього кримінальне правопорушення.

З виписки № 17450 із медичної карти хворого від 15.08.2020 року, вбачається звернення ОСОБА_3 до медичного закладу. Діагноз амбулаторного захворювання - садно лоба.

Згідно висновку експерта № 489 від 25.09.2020 року вбачається, що запаховий слід, наданий на дослідження, вилучений 15.08.2020 року під час огляду місця події з поверхні ручки з-під сумки - наявний, проте непридатний для ідентифікації особи.

З протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 від 22.09.2020 року слідує, що ОСОБА_1 під час досудового слідства продемонстрував розвиток події аналогічний до його показань в судовому засіданні, у чому пересвідчився суд шляхом перегляду відеозапису вказаної слідчої дії.

З протоколу проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_3 від 25.09.2020 року слідує, що потерпілий на місці продемонстрував розвиток події кримінального правопорушення, вказав на роль та дії кожного із обвинувачених, повідомив аналогічні дані до його показань в судовому засіданні. Крім того, ОСОБА_3 показав місце де знайшли його речі. Вказаний зміст слідчої дії підтверджений відеозаписом, переглянутим судом.

Протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 суд не зміг дослідити через відсутність відеозапису до нього.

З постанови про визнання предмету речовим доказом від 15.08.2020 року вбачається, що зв`язка ключів із брилком, яка належить затриманому ОСОБА_1 , мобільний телефон марки, який належить затриманому ОСОБА_6 , які було виявлено та вилучено 15.08.2020 року в ході затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було визнано речовим доказом та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2020 року на речові докази у провадженні накладено арешт.

Заслухавши показання обвинувачених, потерпілого, свідка, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стороною обвинувачення обвинувачуються у вчинені грабежу, а саме відкритого викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Такі дії ОСОБА_1 ще як вчинені повторно.

Таким чином для кваліфікації дій особи за зазначеною нормою має бути доведено наявність основних відмежовуючих елементів складу злочину, а саме відкритості викрадення, поєднання вказаних дій із насильством, яке має бути обов`язково таким, що не є небезпечним для життя.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності

потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер

дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені

і оцінюються як викрадення.

Оцінюючи наявність вказаного способу, який має бути саме відкритим суд приймає до уваги показання потерпілого, який послідовно стверджував про те, що дії обвинувачених були відкритими, він бачив як все відбувалось, розумів протиправний характер дій обвинувачених, і обвинувачені в свою чергу усвідомлювали, що потерпілий бачить та розуміє їх дії.

Так, потерпілий починаючи із заяви про злочин, потім в ході слідчого експерименту та в своїх показаннях в судомову засіданні послідовно стверджував, що бачив, як ОСОБА_1 наніс йому удари, сидів на ньому, наказував не кричати, при цьому зривав сумку, а ОСОБА_2 у вказаний момент знімав з нього кросівки. Потерпілий кликав на допомогу, що підтверджує факт того, що не лише потерпілий усвідомлював протиправність дій обвинувачених, а й обвинувачені усвідомлювали та розуміли, що їх дії є відкритими (явними) та оцінюються потерпілим як викрадення.

Вказані показання потерпілого частково підтверджені і обвинуваченими, які вказали, що діяли відкрито по відношенню до потерпілого.

На підставі вказаних доказів суд визнає доведеним відкритий спосіб вчинення злочину.

Разом з тим, спосіб у даному випадку є не лише відкритим, а й таким, що поєднаний із застосуванням насильства, що не є небезпечним для здоров`я потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» визначено, щодо в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози дії винних слід кваліфікувати як грабіж чи розбій.

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров`я в момент заподіяння.

Оцінюючи доведеність вказаного способу вчинення грабежу, саме із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя особи, суд виходить із приписів ст. 337 КПК України та сукупності доказів у справі.

Так, потерпілий суду повідомив, що йому була нанесено декілька ударів ОСОБА_1 , від яких він впав, ОСОБА_1 сів йому на груди та почав душити. Вказані показання потерпілого узгоджуються із даними протоколу слідчого експерименту та довідкою, якою підтверджено наявність в потерпілого садна на лобі.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив в своїх показаннях, що наносив удари потерпілому, про вказане насильство повідомив і обвинувачений ОСОБА_2 .

Вказане в сукупності підтверджує факт того, що у момент заволодіння обвинувачені застосовували до потерпілого насильницькі дії, а саме завдали ударів.

Оцінюючи чи є вказане насильство таким, що не є небезпечним для життя та здоров`я в момент заподіяння, суд звертає увагу на факт того, що все насильство (удари, побої і т.д), включаючи легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров`я, є таким, що не є небезпечним для життя та здоров`я в момент заподіяння. Для кваліфікації за вказаним складом достатньо підтвердження вчинення будь-яких насильницьких дій, що в даному випадку доведено показаннями потерпілого, обвинувачених та випискою із карти хворого.

І лише небезпечність отриманих тілесних ушкоджень для життя в момент заподіяння має доводитись висновком експерта.

В даному випадку насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого проявилось шляхом вчинення обвинуваченими насильницьких дій у виді завдання ударів та насильному утримуванні потерпілого.

Таким чином відкритий спосіб із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровя є доведеним.

Про корисливий мотив дій обвинувачених свідчать показання потерпілого, який стверджував, що у момент нанесення йому ударів один з обвинувачених ( ОСОБА_1 ) зривав в нього сумку, а другий ( ОСОБА_2 ) - зняв кросівки. Без вказаних речей потерпілого побачив свідок, який в судовому засіданні повідомив, що у момент звернення потерпілий був босий та стверджував, що в нього викрали кросівки та сумку. В подальшому сумку, без грошей було виявлено в ході огляду місця події. При цьому протокол визнання сумки речовим доказом та зазначений протокол огляду підтверджують показання потерпілого та свідка щодо того, що відбувся факт заволодіння, а також підтверджують показання потерпілого щодо способу « ОСОБА_1 зірвав сумку», оскільки під час огляду виявлено окремо сумку та ручку від сумки, що свідчить про її пошкодження в ході заволодіння.

Суд вважає, що факт заволодіння речами потерпілого під час застосування насильства в повній мірі підтверджений зазначеними доказами, а сам по собі доведений факт заволодіння майном потерпілого виключає будь-який інший мотив дій обвинувачених. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стверджували, що побиття відбулось через конфлікт, що не підтверджено доказами у справі, оскільки за свідченнями потерпілого конфлікту не було, а самі об`єктивні дії обвинувачених, які під час нанесення ударів одночасно заволодівали майном, свідчать лише про корисливий мотив.

При вирішенні наявності в діях обвинувачених ознак попередньої змови суд приймає до уваги показання потерпілого та відкидає показання обвинувачених про те, що вони у попередню змову не вступали, а діяли кожен самостійно, один завдаючи ударів, а інший заволодіваючи майном.

Так, потерпілий вказав, що ОСОБА_2 йшов з ним поруч, а ОСОБА_1 позаду, і в момент коли вони опинились в неосвітленому місці йому нанесли удар ззаду, наносив його ОСОБА_1 , а після вказаного ОСОБА_1 наніс удар в голову від якого потерпілий впав, в це час ОСОБА_1 сів йому на груди, душив, зірвав сумку, і в цей же час ОСОБА_2 знімав кросівки.

Суд вважає, що саме у момент коли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішили пройти з потерпілим до нелюдного неосвітленого місця де і відбулись всі події, свідчить про те, що саме в цей момент у обвинувачених виник спільний умисел на вчинення грабежу.

Суд звертає увагу, що про спільний умисел свідчать і їх узгоджені дії в момент грабежу і до цього, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно пішли за потерпілим до неосвітленого місця, один йшов поруч і розмовляв ( ОСОБА_2 ), а інший позаду ( ОСОБА_1 ), що і надало змогу ОСОБА_1 раптово для потерпілого нанести удар ззаду. Показання потерпілого щодо подальшого розвитку подій підтверджують спільні дії обвинувачених, оскільки потерпілий повідомив, що удари йому наносились одним, який також заволодівав його сумкою, і саме в цей момент нанесення ударів та перебування ОСОБА_1 в нього на грудях, ОСОБА_2 знімав з нього кросівки.

Зазначені показання потерпілого суд, вважає такими, що в достатній мірі підвереджують спільні дії обвинувачених.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», визначено, що злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цього злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.

Суд, зважаючи на вказані приписи та приймаючи до уваги показання потерпілого, які узгоджуються з іншими доказами у справі вважає доведеним наявність в обвинувачених попередньої змови на вчинення грабежу.

При цьому суд звертає увагу, що форма змови для наявності співучасті значення не має, як і тривалість часу до вчинення злочину та вважає доведеним доказами у справі, що в даному випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяли як співвиконавці за попередньою змовою, оскільки вчиняли спільні, узгоджені дії направлені на реалізацію спільного умислу, а саме спільно застосовували насильство в цей час вчиняючи дії для вилучення майна потерпілого.

Оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинувачених, суд вважає обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З характеристики ДП «Житлово-експлуатаційна контора №26 ПП «Вектор 2» № 442 від 19.08.2020 року вбачається, що скарг від сусідів на ОСОБА_1 не надходило.

Відповідно до довідки ВОПНЛ ім. акад. Ющенка № 29/4289 від 25.08.2020 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 08.11.2018 року по 09.11.2018 року.

Відповідно до довідки КП ВОНД «Соціотерапія» № 2861 від 20.08.2020 року, ОСОБА_1 на диспансерному наркологічному обліку не перебуває.

Вимогою про судимість від 18.08.2020 року та копіями вироків підтверджено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, останній раз засуджений Вінницьким міським судом Вінницької області 01.12.2015 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 26.04.2018 року з невідбутим строком 9 місяців та 27 днів. Судимість не знята та не погашена.

Таким чином, ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, вчинив умисне тяжке корисливе кримінальне правопорушення проти власності із застосуванням насильства в період непогашеної судимості за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01.12.2015 року, не працює, шкоду потерпілому не відшкодував.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , з врахуванням ст. 337 КПК України, судом не встановлено.

Відповідно до характеристики виданої ПП «Бокуд» №443 від 19.08.2020 року на ОСОБА_2 , скарг від сусідів не надходило.

Відповідно до довідки ВОПНЛ ім. акад. Ющенка № 29/4300 від 25.08.2020 року, ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні не перебував та за медичною допомогою не звертався.

З довідки КП ВОНД «Соціотерапія» № 2860 від 20.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 на диспансерному наркологічному обліку не перебуває.

З медичних документів на ім`я ОСОБА_2 судом встановлено, що обвинувачений хворіє на ряд тяжких захворювань.

З вимоги про судимість від 18.08.2020 року вбачається, що ОСОБА_2 двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів. На даний час в силу ст. 89 КК України не судимий.

Таким чином, ОСОБА_2 вину визнав частково, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, проте неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив умисне тяжке корисливе кримінальне правопорушення проти власності із застосуванням насильства, потерпілому завдану шкоду відшкодовано матір`ю обвинуваченого, яка хоч і є пенсіонером, проте не перебуває на утриманні у ОСОБА_2 , як про це стверджував захист, а сама утримує обвинуваченого, оскільки ОСОБА_2 не працює.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілому, що підтверджено свідченнями потерпілого в судовому засіданні про відсутність претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_2 та стан його здоров`я, оскільки доказами у справі підтверджено наявність в обвинуваченого тяжких захворювань.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , з врахуванням положень ст. 337 КПК України, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, думки потерпілого, який повідомив, що до ОСОБА_2 претензій не має, конкретних обставин справи, а саме вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тяжкого умисного корисливого кримінального правопорушення із застосуванням насильства, осіб обвинувачених, які неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності, а ОСОБА_1 вчинив злочин у період непогашеної судимості, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі, оскільки призначення інших видів покарань визнано судом недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових злочинів засудженими.

Крім того, суд, враховуючи однакову ступінь вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, вважає за необхідне стягнути з обвинувачених судові витрати у справі, що складаються з витрат на проведення експертиз в рівних частках.

Долю речових доказів суд визначає у відповідності до ст. 100 КПК України.

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених ст. 177, 194 КПК України, а саме можливості обвинувачених переховуватися від суду в зв`язку з призначенням їм покарання у виді позбавлення волі, а також приймаючи до уваги данні, що свідчать про те, що обвинувачені раніше притягувались до кримінальної відповідальності, вчинили тяжкий корисливий злочин, тобто можуть продовжити злочинну діяльність, суд приймає рішення про продовження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строку дії запобіжних заходів у виді утримання під вартою.

Керуючись ст. 65-67, 186 КК України, ст. 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді п`яти років шести місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України строк покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його затримання, а саме з 15 серпня 2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - утримання під вартою.

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України строк покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання, а саме з 15 серпня 2020 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - утримання під вартою.

Стягнути в рівних частках із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в сумі 2832,54 гривень.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2020 року - скасувати.

Речовий доказ, а саме зв`язку ключів із брилком, яка належить затриманому ОСОБА_1 яку поміщено у спец. пакет НПУ ГСУ № INZ 2051969 - повернути ОСОБА_1 .

Речовий доказ, а саме мобільний телефон марки «Nomi», імеі: НОМЕР_2 , імеі: НОМЕР_3 , який належить затриманому ОСОБА_6 , та який поміщено до спец. пакет НПУ ГСУ № INZ 2013018 - повернути ОСОБА_2 .

Речові докази, а саме гаманець чорного кольору, антиприспирант "Old Spase", ручку з під сумки, чоловічу сумку чорного кольору - повернути ОСОБА_3 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: