Вирок № 96868678, 12.05.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 533/1322/19

Кримінальне провадження № 1-кп/542/41/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді – Стрельченко Т.Г.,

при секретарі – Нестеренко О.В.,

з участю прокурора – Єрохова Р.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого, адвоката – Голубенка В.П.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

представника потерпілого – Павлюченка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нові Санжари, вул. Незалежності, 32, кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Козельщина Полтавської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, з професійно-технічною освітою, офіційно не працюючого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України, –

В С Т А Н О В И В :

15.09.2019 року близько 02 години 20 хвилин в с. Лутовинівка Козельщинського району Полтавської області, знаходячись в громадському місці біля приміщення Лутовинівського старостинського округу, ОСОБА_1 розпочав бійку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на що ОСОБА_2 зробив йому зауваження. Після цього ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень іншій особі, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, умисно наніс два удари правою рукою, стисненою в кулак, у ліву нижню частину щелепи ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому, згідно висновку експерта № 528 від 30.09.2019 року, тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва, який утворився від дії тупих предметів (не менш ніж від одного удару), можливо у вказаний строк і при вказаних обставинах і за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому злочинах не визнав, заперечив фактичні обставини, встановлені органом досудового розслідування, суду пояснив, що 15.09.2019 року близько 2 години ночі йому зателефонував брат ОСОБА_5 і попросив, щоб він приїхав в с. Лутовинівка Козельщинського району і забрав його додому. Він спочатку відмовив, але для того, щоб брат більше нікого не турбував, поїхав. Оскільки в нього боліла рука, їхав не швидко, важіль коробки передач під час руху переключав лівою рукою. Автомобіль припаркував біля приміщення сільської ради в с. Лутовинівка, в якому тоді святкували День села. Розпитував у знайомих, чи не бачили брата, згодом його зустрів. В той час бачив, що приблизно за 50 метрів біля церкви відбувалась масова бійка, яка стихійно почала переміщатись в сторону приміщення сільської ради, тобто до того місця, де перебував його автомобіль, а тому він посадив у салон брата ОСОБА_6 , друзів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , та поїхали. Крім названих він пам`ятає інших знайомих, яких він тоді бачив, - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Потерпілого ОСОБА_20 він тоді не знав і не бачив, так як і друзів останнього ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Вказав, що він до тих подій, а конкретно 07 вересня 2019 року, звертався в лікарню з приводу отриманої рубаної рани кисті правої руки, в зв`язку з чим рану зашивали, але вона все одно довгий час не заживала. Навіть через місяць, коли його запросили до поліції для пред`явлення підозри у вчиненні злочину, кисть руки все ще була забинтована. Саме в поліції він вперше побачив ОСОБА_20 на фото зі слідчого експерименту, на якому останній показував, як йому наносились удари. Чому саме обвинуваться він, не розуміє, адже знає, що потерпілий вказував, що його побила незнайома особа. В поліції з пред`явленим обвинуваченням він не погоджувався, хоча щось підписав, намагався навіть піти до начальника, але його вивели з приміщення поліції. Тому вимушений був звернутись до адвоката для надання йому правничої допомоги. Вину не визнає, вказавши, що хоча тоді і перебував на місці скоєння кримінального правопорушення, наносити удари правою рукою, стисненою в кулак, як про це зазначено в обвинувальному акті, він не міг з причини наявної рани кисті руки. Цивільний позов потерпілого не визнає повністю.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його вина у заподіянні потерпілому умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров`я, підтверджується дослідженими у судовому засіданні показаннями потерпілого, свідків, судово-медичного експерта, письмовими доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що того дня, а саме 14.09.2019 року, близько 10 год. вечора він на власному автомобілі привіз друзів в с. Лутовинівка Козельщинського району на святкування Дня села та повернувся додому. Перед цим вони домовились, що ті зателефонують, щоб він їх забрав. Приблизно біля 01-30 год. ночі йому зателефонував ОСОБА_23 і попросив приїхати, щоб забрати його додому. Він приїхав, залишив автомобіль поблизу приміщення сільської ради, там була сцена, проїзна частина дороги освітлювалась ліхтарем. Попутно також планував забрати ОСОБА_21 і ОСОБА_22 . Перебуваючи з ОСОБА_4 біля задньої частини автомобіля, до них підійшов обвинувачений ОСОБА_24 і почав в грубій формі спілкуватись, провокував бійку, на що ОСОБА_25 зробив тому зауваження, що не сподобалось ОСОБА_24 і він наніс ОСОБА_25 удар в область тулуба, після чого ОСОБА_25 відійшов, молодою жінкою в рожевій куртці був розпилений газ з газового балончика, підійшли ще якісь люди, ОСОБА_25 повалили на землю і почали наносити йому удари. Зазначив, що сам він був тверезий, оскільки перебував за кермом, не є конфліктним, просив не бити ОСОБА_25 , намагався розборонити, просив зупинити бійку, тоді його ззаду штовхнули, він розвернувся і побачив ОСОБА_24 та одразу отримав від нього удар справа в область вуха, спробував поговорити, але той наніс йому ще один удар кулаком. Пам`ятає, що в ОСОБА_24 була перебинтована кисть руки, про що він в подальшому надавав пояснення працівникам поліції, як і те, що останній був коротко підстрижений, одягнений в білу майку, джинси, з ланцюжком на шиї. Інші знайомі обвинуваченого в той момент перебували поруч, спостерігали за бійкою. Сам він нікого не бив. Після подій ОСОБА_24 з друзями на автомобілі марки Ланос поїхали в сторону бару. Сам він відчув, що у нього паморочиться голова, болить щелепа, відразу йому здалося, що випав зуб, він присів. Згодом підійшов до свого автомобіля, в якому вже перебували його друзі, зателефонував у поліцію. В цей час неподалік ще відбувалась якась бійка. За 10 хвилин він повторно зателефонував у поліцію, бо відчував гострий біль, на що йому запропонували самостійно поїхати в лікарню. Тоді вони з друзями поїхали до лікарні, де йому провели обстеження, зробили рентгенівський знімок і поставили діагноз перелом щелепи. Це було десь приблизно о 3 годині ночі. Окрім того, в нього ще був струс мозку, про що було зазначено в матеріалах лікарського обстеження. Також там, у лікарні, він писав заяву до поліції. Згодом в лікарні м. Полтави йому наклали шину, яку він носив до 10 жовтня, тиждень перебував на стаціонарному лікуванні, після чого його було виписано. Обвинуваченого до того він декілька раз бачив в обличчя, але знайомими ніколи не були. Пригадує, що під час бійки поруч з ним перебували ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 . Всі події, пов`язані з бійкою, тривали приблизно 2 хвилини з того часу, як він приїхав по друзів. Прикмети обвинуваченого ОСОБА_24 працівникам поліції він описав не відразу, оскільки тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні. Цивільний позов підтримав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив, що того дня після опівночі вони з друзями перебували на території колишнього будинку культури в с. Лутовинівка Козельщинського району, де святкували День села. В той час, коли вони стояли та спілкувались, до них підійшов обвинувачений ОСОБА_32 та розпочав бійку з ОСОБА_4 . Якась жінка бризнула ОСОБА_33 в обличчя з газового балончика, він упав і інші почали бити його ногами. Він підійшов, щоб відборонити друга, але його також ударили. Тоді підійшов потерпілий ОСОБА_34 , щоб заступитись, і ОСОБА_24 двічі вдарив того по обличчю. Коли все закінчилось, вони з ОСОБА_35 на автомобілі, яким керував ОСОБА_36 , поїхали спочатку до знайомого промити обличчя ОСОБА_33 , тоді до лікарні, бо ОСОБА_36 весь час жалівся, що його болить щелепа. На досудовому розслідуванні працівниками поліції впізнання особи, яка ударила потерпілого, з ним на проводилось.

Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що він з однокласником ОСОБА_37 , який є потерпілим по справі, та іншими особами на автомобілі потерпілого поїхали на святкування Дня села в с. Лутовинівка Козельщинського району. ОСОБА_36 їх привіз та поїхав. Близько 2 год. ночі по закінченню дискотеки він передзвонив ОСОБА_36 , щоб той їх забрав. Коли під`їхав ОСОБА_36 , перебуваючи на дорозі поблизу території будинку сільської ради, яка освітлювалась ліхтарем вуличного освітлення, обвинувачений ОСОБА_24 , якого він до того часу не знав, ходив біля автомобіля, нецензурно висловлювався, з цього приводу він зробив йому зауваження, на що останній пішов на нього з кулаками, приєднались друзі ОСОБА_24 , розпочалась бійка, яку спочатку пробував втихомирити ОСОБА_29 , якому якась дівчина бризнула в лице газовим балончиком, а потім ОСОБА_34 . ОСОБА_38 наніс потерпілому ОСОБА_36 два удари в область обличчя. Коли всі розійшлись, ОСОБА_36 сказав йому, що визивав поліцію і йому порадили їхати до лікарні, де його будуть чекати. В лікарні вони чекали десь близько 20 хвилин, поки ОСОБА_36 робили рентгенівський знімок. Особу обвинуваченого ОСОБА_24 вони з друзями впізнали з соціальних мереж, впізнання останнього на досудовому розслідуванні працівниками поліції з ним на проводилось.

Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні суду пояснив, що в той день десь приблизно о 18 годині він з друзями перебував на святкуванні Дня села в с. Лутовинівка Козельщинського району. Потім приїхав обвинувачений ОСОБА_24 , який був одягнений у чорний спортивний костюм, кросівки, та спитав у нього, чи він не бачив брата ОСОБА_6 . У ОСОБА_24 була перемотана права рука. Бачив, що відбувалась бійка, яка пересувалась в сторону автомобіля, ОСОБА_40 бризнула газовим балончиком. Потерпілого ОСОБА_36 він не бачив. Після того як ОСОБА_24 з дружиною поїхали, він також поїхав додому.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_41 пояснив, що він обвинуваченого не знає, є знайомим з його братом ОСОБА_6 . 14.09.2019 року близько 11 год. він приїхав на святкування Дня села в с. Лутовинівка Козельщинського району. За деякий час до нього підійшов ОСОБА_42 та попросив підвезти його додому, на що він відмовив, тоді останній зателефонував до брата ОСОБА_43 . Коли приїхав обвинувачений вони деякий час були поряд, говорили, у того була забинтована кисть руки. Щоб ОСОБА_24 з кимось бився він не бачив. Потерпілого ОСОБА_36 взагалі не знає, і тоді не бачив. ОСОБА_24 деякий час там побув і поїхав. Знає, що в той день відбувалась не одна бійка, навіть приїжджала карета швидкої допомоги.

Свідок ОСОБА_44 в судовому засіданні суду пояснив, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_45 . Того дня, а саме 14.09.2019 року він з ним, його дружиною, братом ОСОБА_6 та ще двома особами поїхали в с. Лутовинівка Козельщинського району на святкування Дня села. Близько 12 години ночі обвинувачений ОСОБА_24 з дружиною поїхали додому. Приблизно 2 години ночі ОСОБА_42 зателефонував до брата та попросив їх забрати. Поки чекали, бачив, що відбувалась якась бійка, в якій приймали участь, в тому числі, і знайомі йому особи. Коли приїхав обвинувачений ОСОБА_32 , вони побули недовго (десь близько 3 хвилин поки курили) та поїхали додому. Поки стояли обвинувачений нікуди від автомобіля не відходив. Вказав, що бійки між ОСОБА_45 та потерпілим ОСОБА_36 не було. Пам`ятає, що ОСОБА_24 був одягнений в темний спортивний костюм. Знає, що в останнього була травма кисті правої руки, хоча це не заважало йому переключати важіль коробки передач власного автомобіля, коли вони їхали. Чув, що в той день відбувалась не одна бійка, але працівників поліції він особисто не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_46 пояснив, що він в той день разом з другом перебував на святкуванні Дня села Лутовинівка Козельщинського району. Близько 2 години ночі вони підходили до обвинуваченого ОСОБА_47 , попросили в нього закурити та пішли додому. Хвилин за 5-7 по дорозі їх обігнав автомобіль останнього. До цього він бачив бійку біля церкви, ОСОБА_24 в цей час стояв біля свого автомобіля та курив.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні суду пояснив, що він близько 21 години 14.09.2019 року з дружиною поїхали на святкування Дня села в с. Лутовинівка Козельщинського району. Після опівночі по закінченню дискотеки до його автомобіля підійшов незнайомий йому чоловік та попросив включити музику в його автомобілі, що не сподобалось його знайомому ОСОБА_48 , в результаті чого між ними почалась бійка, по закінченні якої вони з останнім поїхали додому. Бачив, що автомобіль його знайомого, потерпілого ОСОБА_20 , перебував на відстані близько 50 метрів від його автомобіля, там стояли друзі ОСОБА_36 , мабуть чекали його. Обвинуваченого ОСОБА_24 тоді він не бачив.

Свідок ОСОБА_49 в судовому засіданні суду пояснив, що він близько 21 години 14.09.2019 року з друзями їздив в с. Лутовинівка Козельщинського району на святкування Дня села. По закінченню дискотеки перебував з своїми знайомими ОСОБА_50 та ОСОБА_51 поблизу автомобіля, належного ОСОБА_52 . Бачив, що в цей час біля церкви відбувалась бійка. За деякий час до них підійшов обвинувачений ОСОБА_32 , який приїхав на власному автомобілі, та спитав про брата ОСОБА_6 . У нього була перебинтована кисть правої руки, тому він вітався лівою рукою. Хвилин через 10 обвинувачений разом з братом та ще двома жінками сіли в автомобіль марки Пежо, належний ОСОБА_53 , та поїхали в напрямку смт. Козельщина. Бійки між обвинуваченим ОСОБА_54 та потерпілим ОСОБА_36 він не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_55 пояснив, що він зі свідком ОСОБА_56 , перебуваючи на святкуванні Дня села в с. Лутовинівка Козельщинського району, після закінчення дискотеки розшукував транспорт для поїздки додому. Побачивши автомобіль, належний обвинуваченому ОСОБА_53 , підійшов до останнього та спитав чи він не зможе їх підвезти, на що той відмовив, оскільки чекає на своїх друзів і місця для них немає. Він пішов, а приблизно за 15 хвилин автомобіль обвинуваченого від`їхав. Бійки між обвинуваченим та потерпілим він не бачив.

Свідок ОСОБА_57 в судовому засіданні суду пояснив, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_45 , потерпілого ОСОБА_20 не знає. Того дня близько 2 години ночі він зі свідком ОСОБА_58 зібрались їхати додому та підійшли до присутнього там ОСОБА_47 , який був з перебинтованою кистю руки та одягнутий в темний спортивний костюм і кросівки, щоб узнати, чи той не підвезе їх додому, на що останній повідомив, що чекає інших друзів та місця в автомобілі для них немає. Він з ОСОБА_59 пішов шукати інший транспорт, а ОСОБА_24 пішов шукати брата ОСОБА_6 . Чув крики, що доносились під час бійки, яка тоді відбувалась, самої бійки не бачив. Приблизно за 10 хвилин автомобіль ОСОБА_54 поїхав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_42 пояснив, що він є братом обвинуваченого, з потерпілим ОСОБА_36 взагалі він не знайомий. Того дня він з братом поїхав на святкування Дня села в с. Лутовинівка Козельщинського району. Брат ОСОБА_43 з дружиною, побувши там недовго, поїхали. По закінченню свята він попросив свідка ОСОБА_12 підвезти його додому, на що той відмовив, посилаючись на свої особисті обставини. Зателефонував до брата, щоб той його забрав. Поки чекав, чув крики, які відбувались в результаті бійки, було багато людей. Вказав, що до того ще була якась бійка, навіть приїжджала карета швидкої допомоги. Близько 2 години ночі приїхав брат ОСОБА_43 та приблизно за 10 хвилин вони, забравши ще декількох друзів, поїхали додому. Потерпілого ОСОБА_36 поруч з братом ОСОБА_43 він не бачив, взагалі бачить того вперше. Оскільки вдома проживають разом з братом та батьками, знає, що у брата була рубана рана кисті правої руки, яку зашивали в медичному закладі, після чого він ходив на перев`язки. Зазначив, що брат ОСОБА_43 у бійках в той день участі не приймав. Приблизно за півтора місяці від зазначених подій до них додому приїжджали працівники поліції з обвинуваченням брата ОСОБА_43 у вчиненні злочину, а його самого – у залученні в якості свідка.

Свідок ОСОБА_60 в судовому засіданні суду пояснив, що він 14.09.2019 року, перебував на святкуванні Дня села в с. Лутовинівка, бачив бійку, в ході якої незнайомий йому чоловік, одягнений в джинси синього кольору, який був з голим торсом, наносив удари свідку ОСОБА_61 . Підійшовши до автомобіля потерпілого ОСОБА_20 , він побачив, що той стояв там та розмовляв з кимось по телефону. По факту бійки між обвинуваченим ОСОБА_54 та потерпілим ОСОБА_36 , зазначеним у обвинувальному акті, він нічого не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_62 надав пояснення, що того дня він з другом прибув до с. Лутовинівка Козельщинського району, де поблизу приміщення сільської ради бачив бійку між незнайомими йому до того часу людьми. Відігнавши автомобіль на деяку відстань, вони підійшли поближче до місця, де відбувалася бійка. Метрів за 20 від того місця перебував потерпілий ОСОБА_34 , який запитав його, чи не бачив він, хто його побив. Скаржився на те, що його болить щелепа і він чекає на прибуття карети швидкої допомоги, хоча тілесних ушкоджень на ньому він не бачив. Чи приймав участь обвинувачений ОСОБА_24 у побитті потерпілого ОСОБА_36 особисто він не бачив.

Допитаний в якості спеціаліста ОСОБА_63 , який є лікарем-хірургом, пояснив, що він чи 06 чи 07 вересня 2019 року, точно не пам`ятає, надавав обвинуваченому ОСОБА_1 медичну допомогу з приводу отримання останнім травми кисті правої руки, на якій був поріз розміром 6-7 см в довжину та до 0,5 см вглиб у вигляді глибокої рубаної рани, проводив первинну хірургічну обробку рани, накладав шви. Дуганець з цього приводу деякий час перебував на стаціонарному лікуванні, потім приходив на перев`язки. Вважає, що той не міг поранену кисть руки стиснути в кулак, а тим більше наносити удари, як про це зазначено в обвинувальному акті.

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.09.2019 року, поданою потерпілим ОСОБА_2 та прийнятою слідчим СВ Козельщинського ВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Костирею Р.І., в якій повідомлено про те, 15.09.2019 року в с. Лутовинівка Козельщинського району невідома особа сприщила тілесні ушкодження (т. 2 а.с. 89, 90).

Висновком судово-медичного експерта № 528 від 30.09.2019 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі з урахуванням медичної документації у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи зліва, який утворився від дії тупих предметів (не менш ніж від одного удару), можливо у вказаний строк і при вказаних обставинах в ухвалі суду і підекспертним, і за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров`я. Враховуючи характер, локалізацію виявленого тілесного ушкодження у ОСОБА_2 слід вважати, що вони не могли утворитися під час падіння тіла. При отриманні пошкодження потерпілий міг знаходитись як у вертикальному так і близько до нього положенні і був обернений передньою частинною тіла до травмуючого предмету (т. 2 а.с. 91).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.09.2019 року за участю свідка ОСОБА_22 з фототаблицею до нього, в якому останній в ролі ОСОБА_1 показав вихідне положення останнього відносно до потерпілого, та як той наніс два удари правою рукою, стисненою в кулак, в область обличчя потерпілого ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 92-94).

Висновком судово-медичного експерта № 546 від 07.10.2019 року, відповідно до якого покази свідка ОСОБА_4 , дані ним в ході проведення слідчого експерименту, по механізму, локалізації, кількості та часу нанесених тілесних пошкоджень ОСОБА_2 можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на ім`я ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 95).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24.09.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_2 з фототаблицею до нього, в якому останній в ролі ОСОБА_1 показав вихідне положення останнього відносно до нього та як той наніс йому два удари правою рукою, стисненою в кулак, в область обличчя (т. 2 а.с. 96-98).

Висновком судово-медичного експерта № 545 від 07.10.2019 року, відповідно до якого покази потерпілого ОСОБА_2 , дані ним в ході проведення слідчого експерименту, по механізму, локалізації, кількості та часу нанесених йому тілесних пошкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи на його ім`я (т. 2 а.с. 99).

Довідкою Комунального некомерційного підприємства «Козельщинська центральна районна лікарня» Козельщинської районної ради Полтавської області № 013-10/1527 від 04.10.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т. 2 а.с. 100).

Довідкою Козельщинської селищної ради Козельщинського району Полтавської області № 1534 від 08.10.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 не є депутатом Козельщинської селищної ради, і в якій зазначено, що до виконавчого комітету надходять скарги щодо порушення ним громадського порядку (т. 2 а.с. 101).

Довідкою Козельщинської районної ради Полтавської області № 344/03-12 від 07.10.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 не є депутатом Козельщинської районної ради (т. 2 а.с. 102).

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_64 повністю підтвердив висновки проведених ним експертиз № 528 від 30.09.2019 року, № 545 і № 546 від 07.10.2019 року. Ствердив суду, що ОСОБА_1 міг стиснути травмовану руку в кулак і нею наносити удари.

Висновки експерта узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо обставин та механізму завдання потерпілому ударів, внаслідок яких ним отримано тілесне ушкодження.

Враховуючи, що судово-медична експертиза проводилася кваліфікованим експертом, у розпорядженні якого перебували медичні документи, суд не вбачає підстав піддавати підсумки експертиз сумнівам.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він потерпілому тілесні ушкодження не наносив, суд розцінює критично та відхиляє. Так, ці показання обвинуваченого є непослідовними, нелогічними і такими, що спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , які є детальними і послідовними, а також об`єктивним доказам по справі - висновком судово-медичної експертизи від 528 від 30.09.2019 року та висновками додаткових судово-медичних експертиз № 545 і № 546 від 07.10.2019 року, які досліджені судом.

Також суд не приймає до уваги твердження сторони захисту та лікара-хірурга, допитаного в судовому засіданні в якості спеціаліста, про те, що обвинувачений ОСОБА_1 не причетний до заподіяння близько 02 години 20 хвилин 15 вересня 2019 року тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , оскільки у вказаний час мав серйозну травму кисті правої руки, а тому не міг правою рукою, стиснутою в кулак наносити удари потерпілому, як про це зазначено в обвинувальному акті, та розцінює їх, як намагання ОСОБА_1 ухилися від кримінальної відповідальності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим кодексом.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 290 КПК України сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Дані, здобуті під час дослідження в судовому засіданні письмових доказів, наданих стороною обвинувачення узгоджуються між собою та з показаннями потерпілого ОСОБА_2 , свідків обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Вказані докази судом визнаються належними доказами, оскільки вони підтверджують подію злочину та винуватість обвинуваченого у його вчиненні, а також оцінюються судом як достовірні, оскільки підстав сумніватися у їх правдивості судом не встановлено, та допустимі, оскільки здобуті з дотриманням відповідної процедури.

Враховуючи об`єктивно з`ясовані обставини, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена у судовому засіданні і його дії правильно кваліфіковані, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, і не потягло наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я, за ч. 1 ст. 122 КК України.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, за ч. 1 ст. 296 КК України, за наступних обставин.

15.09.2019 року близько 02 години 20 хвилин в с. Лутовинівка Козельщинського району Полтавської області, знаходячись в громадському місці біля приміщення Лутовинівського старостинського округу, ОСОБА_1 розпочав бійку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на що ОСОБА_2 зробив йому зауваження. Після цього ОСОБА_1 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи зверхність, нахабство та уседозволеність, ігноруючи загальноприйняті норми суспільної поведінки, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, повернувшись до потерпілого ОСОБА_2 , умисно наніс два удари правою рукою, стисненою в кулак, у ліву нижню частину щелепи ОСОБА_2 , чим заподіяв останньому тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які викликали довготривалий розлад здоров`я.

Кваліфікація органом досудового розслідування дій обвинуваченого ОСОБА_1 , як хуліганства, не ґрунтується на правильному застосуванні закону про кримінальну відповідальність.

Так, безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства, як злочину проти громадського порядку та моральності, від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Обстановка і обставини події, динаміка її розвитку й обєктивні ознаки насильницької поведінки обвинуваченого свідчать про те, що вона була зумовлена висловлюванням потерпілим зауваження обвинуваченому, його прагненням помститися за це потерпілому, що стало внутрішнім спонуканням кримінально караного вчинку ОСОБА_1 , а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28кс19).

Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов`язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За таких обставин обвинувачений ОСОБА_1 підлягає виправданню за ч. 1 ст. 296 КК України, за відсутністю в його діях складу вказаного злочину.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, що які обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Відповідно до абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Згідно досудової доповіді, підготовленої старшим інспектором Козельщинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1 , його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення даної особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме: обмежити спілкування з особами, які можуть негативно вплинути на думки та вчинки обвинуваченого, працевлаштуватися (т. 1 а.с. 200-203).

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

З огляду на викладене суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, із звільненням від відбування покарання, з встановленням іспитового строку терміном 2 роки, який буде достатнім для того, щоб засуджений в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Застосовуючи положення ст. 75 КК України, суд враховує, що заборони застосування ст. 75 КК України за умови невизнання засудженим своєї вини КК України не містить. Обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, є раніше не судимим, на обліках у лікарів психіатра і нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, за місцем проживання характеризується задовільно, постійного місця роботи не має, з часу вчинення даного злочину 15.09.2019 року до кримінальної відповідальності не притягувався, що на думку суду привело до позитивних змін в його особистості й створило у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві.

На переконання суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_1 з`являвся за викликом суду, підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу немає.

Потерпілим заявлено цивільний позов про відшкодування йому обвинуваченим матеріальної та моральної шкоди в розмірі 118840,55 грн., з яких: 18840,55 грн. – матеріальної шкоди, в тому числі 15000,00 грн. за надання правничої допомоги, та 100000 грн. – моральної шкоди (т. 1 а.с. 94-98).

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, суд враховує положення ч. 5 ст. 128 КПК України, якою визначено, що якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку із цивільним позовом нормами КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п. 3 ч. 1 ст. 91 КК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується листком непрацездатності та випискою з медичної карти стаціонарного хворого відділення ЩЛХ № 18637, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР» з 15 по 19 вересня 2019 року з діагнозом «перелом н/щелепи ангулярний ліворуч без зміщення. ЗЧМТ струс головного мозку». На лікування ним було затрачено медикаменти вартістю 3840,55 грн., призначення яких цивільним позивачем не доведено та належних доказів не надано, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають (т. 1 а.с. 103-105).

Щодо відшкодування витрат за надання правової правничої допомоги в розмірі 15000,00 грн., яку потерпілий відносить до матеріальної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, які складаються в тому числі з витрат на правову допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК).

Згідно ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК). На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Потерпілим та його представником під час судового розгляду справи на підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, надано лише квитанцію без номеру від 17.09.2019 року, яка належним чином не посвідчена (т. 1 а.с. 106), однак не надано договору про надання правової допомоги, детального опису наданих послуг та розрахунку понесених витрат, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001 року, № 1 від 27 лютого 2009 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Судом встановлено та доведено відповідним висновком судово-медичної експертизи факт завдання обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесного ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи, що потягло тривалий розлад здоров`я останнього.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань потерпілого внаслідок перенесеної травми, його вік, виходячи з принципів розумності, справедливості та зваженості, суд приходить до висновку, що достатньою сумою у відшкодування моральної шкоди буде 10 тис.грн., яку необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 .

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд –

З А С У Д И В :

ОСОБА_47 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_47 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_47 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_53 не обирати.

ОСОБА_47 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, визнати невинуватим та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу злочину, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_20 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Т.Г. Стрельченко