Рішення № 9686828, 31.05.2010, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 2-1191

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

31 травня 2010 року Дружківський міський суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Руденко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805

про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи та його скасування, внесення запису в трудову книжку про незаконність наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

16 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду з позовом до Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805 про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, внесення запису в трудову книжку та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він з 09.07.2009 року працював у відповідача на посаді водія. Наказом за № 66-к від 08 квітня 2010 року його було звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України у звязку з вчиненням прогулу без поважних причин.

Вважає наказ про звільнення незаконним з наступних підстав. З 05 квітня 2010 року у нього почалась весіння сесія, про що він повідомив головного інженера ОСОБА_4, але не зміг своєчасно надати виклик на сесію і написати заяву про відпустку на час сесії. Він працював 06 та 07 квітня 2010 року. 08 квітня 2010 року він прийшов на роботу о 07 год., щоб повідомити керівництво про відпустку. Директора не було на підприємстві і оскільки у нього о 09 год. було призначено іспит, то він відпросився у головного інженера ОСОБА_4, якому пояснив, що виклик на сесію разом із заявою на учбову відпустку принесе 09 квітня 2010 року. Коли він 09 квітня 2010 року зявився на роботу приніс виклик та питався його віддати головному інженеру ОСОБА_4, він відмовився взяти виклик та повідомив, що його було 08 квітня 2010 року звільнено за прогул.

Просить визнати наказ про його звільнення незаконним, поновити його на роботі на посаді водія, внести зміну в трудову книжку, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 440.90 гривень, моральну шкоду в сумі 1000 гривень та судові витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 150 гривень.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві і просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 також підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Позовні вимоги позивача просив задовольнити повністю.

Представник відповідача Руденко С.М. позовні вимоги не визнав, та пояснив суду, що позивач дійсно працював на підприємстві з 09.07.2009 року на посаді водія. Зауважень до нього ніяких не було. Керівництво було відомо, що позивач навчається на заочному відділенні ДТ ДДМА. 08 квітня 2010 року позивач не зявився на роботу, причини невиходу на роботу позивача адміністрації не було відомо. Йому дзвонили на телефон, але він не відповів. Не вихід на роботу позивача зірвав графік прибирання міста. Він не написав заяву на учбову відпустку та самовільно залишив місце роботу, тому 08 квітня 2010 року його було звільнено за прогули. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає звільнення позивача цілком законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_5, вивчив докази по справі суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Суд встановив, що позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу в Дружківське комунальне автотранспортне підприємство 052805 на посаду водія з 09 липня 2009 року, що підтверджується наказом № 128к (а.а.5).

Наказом за № 66 к від 08 квітня 2010 року ОСОБА_1 було звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України у звязку з прогулом без поважних причин.

Відповідно до п. 4 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний з ініціативи власника або уповноваженого органу за прогул без поважних причин.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не було на робочому місті 08 квітня 2010 року протягом всього робочого дня.

Позивач пояснив, що він з 05 квітня 2010 року знаходився на сесії і 08 квітня 2010 року він здавав в учбовому закладі іспити. Письмову заяву про учбову відпустку не написав, оскільки директора не було на підприємстві, він повідомив усно головного інженера ОСОБА_4 про сесію і про те, що він наступного дня здасть виклик на сесію та заяву про відпустку.

Дані обставини підтверджені довідкою-викликом на сесію від 08 квітня 2010 року (а.с.7).

Відповідно до залікової книжки № 1465 на імя ОСОБА_1 він дійсно 08 квітня 2010 року здавав іспит в Дружківському технікуму Донбаської державної машинобудівної академії та захищав курсову роботу (а.с.8-11).

Представник відповідача посилається на ту обставину, що позивач самовільно покинув місце роботу, не написав заяви, та нікого не повідомив про здачу іспиту, про що головним інженером ОСОБА_4 було складено докладну (а.с.25). Також було складено акт 09 квітня 2010 року (а.с.26) про несвоєчасне подання довідки-виклику. Письмове пояснення у позивача витребувано не було.

Звільнення робітника за прогули є одночасно дисциплінарним стягненням і тому до нього треба застосовувати положення ст.. 147-1 - 149 КЗпП.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника.

Згідно наказу про прийом на роботу ОСОБА_1 було прийнято на роботу директором підприємства Руденко С.М. і це входить до його компетенції і він же звільнив позивача, що підтверджується наказом № 66-к.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач не зьявився на роботу 08 квітня 2010 року, наказ про його звільнення було видано в той же день.

Згідно зі ст. 149 КЗпП України встановлено певний порядок застосування дисциплінарних стягнень, а саме: до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до пояснень представника відповідача позивач не надав письмового пояснення, оскільки йому цього не було запропоновано, він надав усне пояснення.

Таким чином, позивача було позбавлена можливості пояснити причини відсутності його на робочому місці.

Водночас не можна визнати прогулом без поважних причин самовільний вихід у відпустку, коли працівник має субєктивне право на її одержання в точно визначений строк ( наприклад, право на додаткову відпустку у звязку з навчанням). Тому, суд вважає, що причина відсутності позивача на роботі є поважною, при звільнення позивача адміністрацією підприємства не було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним, його раніше поведінка, то, що в нього не має жодного стягнення, обставини його неявки на роботу, взагалі не були зясовані.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку позивач був відсутній на роботі з поважних причин, тому неможливо було притягати його до дисциплінарної відповідальності, у вигляді звільнення. Крім того, дане адміністративне стягнення не відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого позивачем.

Суд вважає, що прогул, який скоїв позивач неможливо визнати таким, що здійснено без з поважних причин, та за який треба було звільняти.

Таким чином, суд не може визнати звільнення позивача обґрунтованим та законним.

Відповідно до ч. 2 ст.. 235 КЗпП України суд одночасно з поновленням на роботі приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячі із заробітку за останні два календарних місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 ( з подальшими змінами та доповненнями).

Згідно довідки підприємства № 70 від 27.05.2010 року середньоденна заробітна плата позивача складає 103 грн. 23 коп. (а.с.33).

Відповідно довідки підприємства від 08.09.2009 року (а.с.34) протягом 2009 року заробітна плата на підприємстві не підвищувалась.

Відповідно графіка роботи підприємства з часу звільнення позивач має 33 дня вимушеного прогулу.

Таким чином, середньомісячна заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу складає 3406 грн. 59 коп.

Відповідно до закону при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується вихідна допомога, а також допомога по безробіттю, яку працівник мав у цей час. Відповідно до довідки про розрахунок вихідна допомога позивачу не сплачувалась.

Таким чином, стягненню підлягає вся сума у розмірі 3406 грн. 59 коп.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст.. 237-1 КЗпП за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки судом встановлено порушення відповідачем прав позивача, він має право на відшкодування моральної шкоди.

Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив незаконного звільнення на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, та стягує на відшкодування моральної шкоди 300 грн.

Оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, тому він стягується з відповідача в доход держави відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України і становить держмито у розмірі 59.50 грн. (51 грн. вимоги майнового характеру та 8.50 грн. вимоги немайнового характеру) та судовий збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

На підставі ст. 10,11,58,59,60,88,212-215,218 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 40 ч.4,147-1,148,149,235,237-1 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з усіма змінами та доповненнями), Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з усіма змінами та доповненнями), суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Наказ № 66 к від 08 квітня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 за прогули без поважних причин визнати незаконним.

ОСОБА_1 поновити на посаді водія Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805 (р/р 26001400067000 в ПАТ «Донгорбанк» МФО33970 ОКПО 00282049) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 3406 (три тисячі чотириста шість) гривень 59 коп., моральну шкоду у сумі 300 (триста) гривень, судові витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 150 (сто пятдесят) гривень.

Стягнути з Дружківського комунального автотранспортного підприємства 052805 (р/р 26001400067000 в ПАТ «Донгорбанк» МФО33970 ОКПО 00282049) на користь держави держмито у сумі 59 (пятдесят девять) гривень 50 коп. на р/р 31216259700004 ГУ ДКУ у Донецькій області МФО банку 834016 ЄДРПОУ 34686537 КЕКД 22050000 отримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьк витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять) гривен.

В іншій частині відмовити.

Рішення набирає чинності після спливу строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Дружківський міський суд протягом десяті днів з момент проголошення рішення або двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя