Рішення № 96867820, 13.05.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3866/21

2-а/357/87/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючий - суддя Бондаренко О.В., при секретарі - Проценко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №1 роти №2 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Гарієнко Максима Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

09.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що 31.03.2021 року, рухаючись на власному автомобілі марки Wolksvagen моделі Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по просп. Князя Володимира у м. Біла Церква Київської області, в районі зупинки громадського транспорту «пров. Левка Симиренка» він був зупинений поліцейськими Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, ніби через перевищенням встановлених обмежень швидкості руху. На місці зупинки транспортного засобу інспектором взводу 1 роти 2 Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Гарієнко М.С. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4001198 від 31.03.2021 про притягнення мене до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відповідно до пункту 5 оскаржуваної постанови, його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, він «31.03.2021 о 18:11:42 в м. Біла Церква по пр. Князя Володимира 46 керував ТЗ у населеному пункті місто Біла Церква, рухався зі швидкістю 77 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 27 км/год., чим порушивп.12.4ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозвол. швид. не більше 50 км/год). Швидкість руху вимірювалась приладом Тгucam ТС000517. Вказана постанова отримана ним в день її складення. Вважає постанову серії ЕАН № 4001198 від 31.03.2021 року незаконною, оскільки підстави для складання оскаржуваної постанови відсутні, так як він не порушував п. 12.4 Правил дорожнього руху. До того ж, в оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу його вини, а наявність порушення швидкісного режиму зафіксовано з використанням приладу Тгucam ТС000517, який використовувався в ручному режимі. Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення порушено цілий ряд його прав, зокрема при винесенні зазначеної постанови поліцейські не надали йому можливості скористатися правовою допомогою. Окрім того, поліцейський не взяв до уваги його пояснення щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, а також доводи щодо наявності правового висновку суду про те, що фіксування порушення швидкості руху повинно проводитись виключно стаціонарно встановленим приладом ТгuСаm. Вважає, що застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь - яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідає принципу верховенства права і містить ознаки свавільного застосування суб`єктом владних повноважень своїх повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. В п.7 постанови серії ЕАН № 4001198 від 31.03.2021 року не зазначено, які докази до неї додаються. Відповідно до п.5 оскаржуваної постанови, адміністративне правопорушення ніби скоєне ним у м. Біла Церква по просп. Князя Володимира, 46, а відповідно до п.2 оскаржуваної постанови, розгляд справи також здійснювався за вказаною адресою. В цей же час, з загальнодоступної інформації, що міститься у Google Картах, вбачається, що просп. Князя Володимира простягається майже на пів міста Біла Церква, а його ділянка з номером будинку 46 знаходиться в районі естакади на масив Леваневського та вул. Гризодубової. Тоді як 31.03.2021 року він взагалі не перебував у тій частині міста. При цьому, працівники поліції зупинили його, як вже зазначалось, в районі зупинки громадського транспорту «пров. Левка Симиренка» по просп. Князя Володимира в напрямку центру міста. Таким чином, місце його фактичної зупинки знаходиться на відстані близько 2,2 км від місця, де він ніби то перевищив швидкість і де ніби то відбувся розгляд справи. При цьому, із загальнодоступної інформації в мережі інтернет відомо, що прилад ТгuCam може фіксувати швидкість транспортних засобів на відстані до 1 200 м, що виключає можливість фіксації правопорушення, вчиненого на просп. Князя Володимира, 46 приладом, що знаходився в районі зупинки громадського транспорту «пров. Левка Симиренка» по просп. Князя Володимира в напрямку центру міста. Крім цього, ніби порушення його швидкісного режиму зафіксовано з використанням приладу ТгuCam, який працівник поліції тримав у руках. На його зауваження з приводу того, що прилад ТгuCam може використовуватись виключно в стаціонарному, а не ручному режимі, що підтверджується правовою позицією судів, працівники поліції зазначили, що рішення судів їх не стосуються, оскільки вони не віднесені ст.3 Закону України «Про Національну поліцію» до правових основ діяльності поліції. Перед його зупинкою працівниками поліції він рухався в загальному потоці машин зі сталою швидкістю, нікого не випереджав і не збільшував швидкість, тоді як на приладі ТгuCam зафіксована швидкість його автомобіля ніби 77 км/год. Тобто, в даному випадку перевищення швидкості з якої настає адміністративна відповідальність, передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП складає 5 км/год. з урахуванням похибки приладу ТгuCam (згідно технічних характеристик ймовірна похибка - 2 км/год). Отже, враховуючи здійснення фіксації швидкості руху в ручному режимі, дійсна похибка приладу ТгuCam могла бути більшою, що свідчить на користь відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Проте, всі його доводи щодо безпідставності накладення на нього адміністративного стягнення за перевищення швидкості були залишені поза увагою працівниками поліції. Тому, розуміючи, що поліцейські ще не починаючи розгляд справи вже вирішили питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, він заявив про бажання скористатись правовою допомогою. Але на його заяву про бажання скористатись правовою допомогою працівники поліції повідомили йому, що адвоката вони не надають, а його йому буде надано вже під час оскарження постанови у суді. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року по справі №296/6485/19 встановлені обставини, які відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, не доказуються при розгляді даної справи. Зокрема, тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТгuCam», зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, є виключеним з Державного реєстру на підставі наказу Міністерством економічного розвитку іторгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 та сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки № ЦА-МІ/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є не чинним з 02.11.2015 року. Станом на 31.03.2021 року в Реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки, який міститься у відкритому доступі на сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТгuCam в ньому відсутній. За даними Реєстру 26.12.2018 року видано сертифікат перевірки типу UA.TR.001241-18 на «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LТІ 20/20 ТгuCamII». Таким чином, 31.03.2021 року інспектор Гарієнко М.С. здійснював контроль за швидкістю транспортних засобів за допомогою пристрою, який відсутній в переліку типів засобів вимірювальної техніки, затвердженому Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а тому дані, які лягли в основу оскаржуваної постанови, отримані з порушенням чинного законодавства та не є доказом вчинення мною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, вважає, що інспектор взводу № 1 роти № 2 Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Гарієнко М.С. не виконав вимоги Кодексу України про адміністративні правопорушення, вирішив справу про адміністративне правопорушення за відсутності достатніх та належних доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, що мало наслідком винесення незаконної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Тому просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАН № 4001198, винесену 31.03.2021 року інспектором взводу 1 роти 2 Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Гарієнко М.С., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнути з Департаменту патрульної поліції судові витрати на його користь.

13.04.2021 року, після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі.

Учасники справи в судове засідання не засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, позов підтримує у повному обсязі.

Відповідно до ст. 268 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, оскільки неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 31.03.2021 року інспектором взводу №1 роти №2 Батальйону патрульної поліції в місті Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Гарієнком Максимом Сергійовичем, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН №4001198 у справі про адміністративне правопорушення (а.с.10), відповідно до якої 31.03.2021 року о 18 год. 30 хв. гр. ОСОБА_1 керував автомобілем марки Wolksvagen моделі Touareg реєстраційний номер НОМЕР_1 в населеному пункті м. Біла Церква по проспекту Князя Володимира, 46, рухався зі швидкістю 77 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 27 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом Тгucam ТС000517, чим порушив п.12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказаною постановою позивача піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Позивач обґрунтовуючи позов вказує на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, він виявив бажання скористатись правовою допомогою, про заявив інспектору взводу №1 роти №2 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Гарієнко М.С. відповідне клопотання, однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.

Таким чином, враховуючи, що відповідачами не спростовано дані обставини, суд дійшов висновку, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Що відповідає висновку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 524/9827/16-а від 18.02.2020 року.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Згідно п. 4 розділу І наведеної Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 1 ст.122 КУпАП.

Пунктом 2 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч.1 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 9, 10 розділу ІІІ наведеної Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що кореспондується із ст. 252 КУпАП.

Відповідно до п. 2 р. IV Інструкції зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до п. 5 р. IV Інструкції Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП). У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Згідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4001198 (а.с.10) зазначено, що гр. ОСОБА_1 вчинив порушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП України, а саме в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год., рухався зі швидкістю 77 км/год.

Згідно з пунктом 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до пункту п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки, знаки пріоритету, заборонні знаки, наказові знаки, інформаційно-вказівні знаки, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків. При цьому, наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 Правил дорожнього руху, знак 5.45 "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Знаки 5.45 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Як вбачається з матеріалів справи швидкість руху автомобіля вимірювалася лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20№ТС000517.

Зі свідоцтва про перевірку законодавчого регулювання засобу вимірювальної техніки №22-01/20055 (а.с.17), вбачається, що за результатами перевірки встановлено, що засіб вимірювання техніки лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС000517, виробник LaserTechnology, Inc., США, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювання швидкості - від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах:+2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; + 1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год. Свідоцтво чинне до 15.10.2021 року.

Відповідно до положень ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція як один з превентивних заходів може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ст.40 Закону «Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Тобто, при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному Законом "Про Національну поліцію". (стаціонарно вмонтованим способом), та контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці. Однак відповідач не надав суду доказів проведення контролю швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, в межах дії дорожнього знаку 5.70 ПДР.

Суд оглянувши у судовому засідання Оптичний диск DVD-R із відео записом, який надав позивач встановив, що лазерний вимірювач швидкості TruCam не був стаціонарно вмонтованим, а перебував в руках працівника поліції, а також на відео записі не вбачається, що зупинка транспортного засобу була здійснена в зоні дії дорожній знак 5.70, а на запитання позивача де встановлений знак 5.70, працівник поліції показав рукою, і повідомив, що його дія розповсюджується на ту ділянку дороги де його зупинили.

Однак, працівник поліції не надав доказів проведення контролю швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, в межах дії дорожнього знаку 5.70 ПДР.

Також, судом встановлено, що при проведенні фіксації швидкості транспортного засобу, лазерний вимірювач швидкості TruCam був в руках працівника поліції, що суперечить приписам ст. 40 Закону "Про Національну поліцію".

Відповідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також, при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

З постанови вбачається, що інспектор поліції у справі не відібрав пояснення у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не надав водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, не вказав свідків правопорушення і не відібрав у них показів, у підтвердження вчинення позивачем вказаного правопорушення, не зазначив про обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. До постанови про адміністративне правопорушення не додано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Також, відповідачі не надали до суду відзив із запереченнями проти позову з доказами в їх підтвердження та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу та винесено постанову серії ЕАН №4001198 від 31.03.2021року.

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Обґрунтованими є доводи позивача, щодо порушення його прав при накладенні адміністративного стягнення.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача під час провадження у справі про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам КУпАП, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому суд, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Згідно з п.2 ч. 5 ст.139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог, враховуючи що ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, на підставі посвідчення (категорії 1) (а.с.9), тому з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 74, 75, 77, 205, 241, 242, 244, 246, 250, 255, 286, 295, 297 КАС України, ст. 7, 33, ч.1 ст.122, 245, 251, 252, 256, 258, 268, 276, 280, 283, 288, 289, 293 КУпАП, суд -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора взводу №1 роти №2 Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Гарієнко Максима Сергійовича (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18А), Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4001198 від 31.03.2021 року, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в розмірі 454,40 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення проголошено 13.05.2021 року.

СуддяО. В. Бондаренко