Вирок № 96867137, 13.05.2021, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/9/18

Провадження № 1-кп/0158/34/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді - Костюкевича О.К.

секретаря - Хмілевської І.О.

з участю прокурора – Кирди А.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника – Кромського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ківерці кримінальне провадження № 12017030100000786 від 30.09.2017 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, з середньою освітою, одруженого, відповідно до ст. 89 КК України - раніше не судимого

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 29 вересня 2017 року близько 18 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. « НОМЕР_1 », рухаючись по автомобільній дорозі другорядного значення, по вулиці Свободи в напрямку вулиці Васільєва, що в смт. Цумань, Ківерцівського району, з метою проїзду вказаної вище головної дороги, маючи об`єктивну можливість виявити інші транспортні засоби, котрі рухаються по головній дорозі, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, в результаті чого не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив зіткнення з автомобілем марки «BMW», моделі «530», н.з. « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 , котрий рухався по вулиці Васільєва в смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля марки «BMW», моделі «530», н.з. « НОМЕР_2 » ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, а також ОСОБА_4 - тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

У прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_1 п. п. 2.3. б, 2.9 а, 10.1. 16.11 Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, а саме:

п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій - зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну;

п. 2.9 водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння;

п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав повністю. Відмовився надавати суду будь-які показання.

Незважаючи на повне невизнання вини ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, є доведеною сукупністю доказів, які були досліджені в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні надала суду показання про те, що вона була пасажиром автомобіля марки «БМВ», сиділа на задньому сидінні посередині. При наближенні до перехрестя вона помітила вантажний автомобіль марки «ГАЗ», який їхав по другорядній дорозі, при наближенні до перехрестя він ніби трохи призупинився і поїхав вже на перехрестя з більшою швидкістю, мабуть, хотів проскочити, що і призвело до зіткнення. Вантажний автомобіль рухався по другорядній дорозі, тому мав би пропустити їхнього автомобіля, який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП вона отримала травми, зокрема перелом руки, що порушило її звичний ритм життя, вона була змушена пропускати навчання, на даний час страждає від болі в даній руці. Заявлений нею цивільний позов просила задоволити в повному об`ємі. Збитки їй не відшкодовані зовсім. Щодо міри покарання підсудному поклалася на розсуд суду.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 надав суду показання, що він був пасажиром автомобіля марки «БМВ», з яким допустив зіткнення вантажний автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_1 . Вантажний автомобіль рухався по другорядній дорозі, однак не надав переваги в русі їхньому автомобілю, який рухався по головній. Погодні умови, дорожня обстановка та інші фактори не перешкоджали водію вантажного автомобіля обвинуваченому ОСОБА_1 побачити наближення до перехрестя нерівнозначних доріг автомобіля марки «БМВ». Заявлений ним цивільний позов просив задоволити в повному об`ємі. Збитки йому не відшкодовані зовсім. Наполягає на суворій мірі покарання для обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні надав суду показання, що він також був пасажиром автомобіля марки «БМВ», бачив наближення до перехрестя з другорядної дороги вантажного автомобіля, який з незрозумілих йому причин не пропустив, не надав переваги в русі їхньому автомобілю, хоча вони рухалися по головній дорозі.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повністю підтвердили покази потерпілих та вищеперелічених свідків.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду надав показання про те, що він був пасажиром вантажного автомобіля марки «ГАЗ» на момент ДТП. Вказав на те, що автомобіль марки «БМВ» рухався на дуже великій швидкості, вони (він з водієм ОСОБА_1 ) його помітили, коли автомобіль був на значній відстані. На момент ДТП вони вже переїхали перехрестя, удар був великої сили, бо мішки із зерном, які вони перевозили, відлетіли на відстань більше 3 метрів. В той день він з обвинуваченим ОСОБА_1 були в лісі, алкогольних напоїв обвинувачений не вживав при ньому, однак вони разом випили більше 10 літрів квасу.

Крім показань потерпілих, свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, стверджується іншими доказами у кримінальному провадженні:

- протоколом огляду місця події від 29.09.2017 з додатком - схемою ДТП, проведеним оглядом встановлено: на проїзній частині асфальтованої дороги по вул. Васильєва в смт. Цумань в районі перехрестя вказаної асфальтованої дороги з вулицями: з правої сторони ґрунтовою дорогою по вулиці І. Франка, з лівої сторони ґрунтовою дорогою по вул. Свободи. На правій смузі руху, дещо під кутом (приблизно 35°) в напрямку від початку населеного пункту передньою частиною, в напрямку до центру смт. Цумань розташований автомобіль марки «BMW», моделі «530», н.з. « НОМЕР_2 », передня частина якого повністю деформована. Відразу перед вказаним автомобілем марки «BMW», моделі «530», н.з. « НОМЕР_2 » в напрямку до смт. Цумань, посередині проїзної частини, розташований автомобіль марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. « НОМЕР_1 » з деформованою основою кузова в місці кріплення кабіни (задньої частини), також наявне пошкодження передньої правої ресори. В місці зіткнення ґрунтова частина дороги вул. Свобода до проїзної частини асфальтованої дороги вул. Васильєва прилягає під кутом приблизно 60-70°. Асфальтоване покриття на момент огляду сухе. (а.с. 96-97 Т. 1);

- з протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00566-02236-16 від 11.08.2016, а саме марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. « НОМЕР_1 », вбачається, що зазначений автомобіль визнано технічно справним після технічного контролю, дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 11.08.2018 (а.с. 96-97 Т. 1);

- висновком інженерно - транспортної експертизи № 540 від 22.12.2017 встановлено, що водій автомобіля марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. « НОМЕР_1 » мав діяти у відповідності до вимог пунктів 10.1., 16.11. ПДР України, тобто, повинен був дати дорогу водію автомобіля марки «BMW», моделі «530», н.з. « НОМЕР_2 », який наближався до перехрещення проїзних частин по головній дорозі. У заданій дорожній ситуації з технічної точки зору, водій автомобіля «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. « НОМЕР_1 » ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «BMW», моделі «530», н.з. « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_2 , при умові неухильного виконання вимог пунктів 10.1., 16.11. ПДР України. (а.с. 98 Т. 1);

- висновком судово-медичної експертизи № 1145 від 24.11.2017, вбачається, що ОСОБА_3 , отримала ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місті, яке за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (а.с. 50 Т. 1);

- висновком судово-медичної експертизи № 1146 від 24.11.2017, встановлено, що ОСОБА_4 , отримав ушкодження у вигляді перелому п`ятої п`ясної кістки лівої кисті з задовільним стоянням відломків; різану рану лівої щоки; забій та підшкірну гематому лівого передпліччя та лівої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я (а.с. 38-39 Т. 1).

Оцінюючи наведені вище показання потерпілих, свідків, на предмет їх достовірності, суд дійшов висновку, що вони мають чіткий, логічний, послідовний характер, об`єктивно підтверджуються даними проколів слідчих дій, висновками експертів, узгоджуються між собою та іншими доказами.

Разом з тим, оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно повного не визнання вини щодо обвинувачення визнаного судом доведеним, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В статті 87 КПК України зазначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року №7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», наголошено на тому, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв`язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

З врахуванням наведеного, суд не бере до уваги висновок інженерно - транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу № 498 від 19.12.2017, оскільки відповідно до висновків вказаних в даній експертизі, щодо технічного стану робочої гальмової системи вищевказаного транспортного засобу, пошкодження виникли у момент ДТП; щодо технічного стану ходової частини, то у висновку вказано на частину пошкоджень, які виникли під час ДТП, а також до ДТП. Крім того, вказано на пошкодження, які можуть бути встановлені органами слідства, оскільки експерту це не вдається можливим, водночас експерт дійшов висновку, що водій не міг виявити непрацездатність ходової частини.

Зважаючи на суперечливі, необґрунтовані висновки вказані в інженерно - транспортній експертизі технічного стану ТЗ № 498 від 19.12.2017, а також беручи до уваги протокол перевірки технічного стану цього транспортного засобу № 00566-02236-16 від 11.08.2016 року, яким визнано цей автомобіль технічно справним з визначеною датою чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 11.08.2018 року, суд визнає висновок інженерно - транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу № 498 від 19.12.2017 в розумінні статті 85 КПК України, неналежним доказом.

Тому, обставину, зазначену в обвинуваченні щодо керування обвинуваченим технічно несправним автомобілем марки «ГАЗ» моделі «5201» д.н.з. « НОМЕР_1 », яка ґрунтується на вищевказаному висновку судової інженерно-технічної експертизи технічного стану ТЗ №498 від 19.12.2017 року, слід також виключити.

Водночас, суд визнає в розумінні статті 85 КПК України, неналежною частину висновку інженерно - транспортної експертизи № 540 від 22.12.2017, в якій міститься посилання на висновки інженерно - транспортної експертизи технічного стану транспортного засобу № 498 від 19.12.2017 щодо технічного стану автомобіля марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. « НОМЕР_1 », а саме в частині абзацу 2 частини 1 висновку, а також частини 9 вихідних даних висновку.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Кромського М.В. від 05.04.2021 (а.с. 150 Т. 2) про визнання усіх доказів зібраних у даному кримінальному провадженні недопустимими у зв`язку із відсутністю процесуальних повноважень прокурора Касарди І.І., так як у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова керівника місцевої прокуратури про призначення процесуальним керівником досудового розслідування по даному кримінальному провадженні останнього, то суд зазначає наступне: в судовому засіданні 13.05.2021 прокурором Кирдою А.М. така постанова заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури О.Сопронюка від 30.09.2017 була надана і досліджена в судовому засіданні, відсутність її в матеріалах кримінального провадження на досудовому розслідуванні стороною захисту будь-яким чином не доведена, оскільки при ознайомленні з матеріалами досудового розслідування у даному кримінальному провадженні ні обвинуваченим ОСОБА_1 , ні його захисником ОСОБА_9 будь-яких клопотань чи зауважень заявлено не було. А пояснення захисника Кромського М.В. про відсутність зазначеної вище постанови не може слугувати належним і допустимим доказом її невинесення. Таким чином, будь-яких підстав для визнання усіх доказів, зібраних в ході досудового розслідування, недопустимими судом не встановлено.

Аналогічно суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_8 про значну швидкість автомобіля марки «БМВ», внаслідок чого останній не зміг загальмувати та допустив зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ», оскільки будь-якими доказами дані покази не підтверджені і спростовуються показами потерпілих та свідків ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які їхали в автомобілі «БМВ») про те, що водій автомобіля «БМВ» швидкість не перевищував. Однак, на думку суду, сам можливий факт перевищення водієм автомобіля «БМВ» швидкості руху не перебуває і не може перебувати у прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, оскільки основною причиною, яка спричинила дану ДТП, є ненадання водієм автомобіля марки «ГАЗ» переваги в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілих середньої тяжкості тілесні ушкодження.

За таких обставин, суд визнає показання потерпілих, свідків, дані, які містять протоколах слідчих дій, висновках експертів, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю відповідно до вимог статей 84-86 КПК України підтверджує існування обставин, які відповідно до статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений КПК України, суду надано не було.

З урахуванням викладеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що станом на 13 травня 2021 року, тобто на день розгляду кримінального провадження судом, з дня вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, минуло 3 роки, а отже, строк давності закінчився.

Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено найбільш суворий вид покарання у виді обмеження волі і відповідно до ст. 12 КК України цей злочин віднесено до кримінальних проступків.

Жодних клопотань про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності сторона захисту та обвинувачений під час судового розгляду не заявлено.

Із системного аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 284, частини 3 статті 285, частини 4 статті 286, частини 3 статті 288 КПК України слідує, що якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у статті 49 КК України підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і на підставі частини 5 статті 74, статті 49 КК України може звільнити від покарання засудженого.

Оскільки суд прийшов до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, і станом на момент розгляду справи минули строки притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 заперечував щодо закриття кримінального провадження, тому суд на підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України вважає за необхідне звільнити від покарання засудженого.

Щодо вирішення питання цивільних позовів потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд зазначає наступне.

Так, цивільний позивач ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь 246 грн 59 коп. матеріальної шкоди, яка складається з витрат понесених на лікування, а також 5000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 грн. у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу.

В свою чергу, цивільний позивач ОСОБА_4 просить суд стягнути із відповідача на його користь 5000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 грн. у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу.

Відповідно до вимог статті 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Потерпілою ОСОБА_3 до позовної заяви додано фіскальні чеки, які підтверджують купівлю лікарських засобів, однак суд приймає до уваги лише ту частину даних доказів, зміст яких можна встановити через їх належну якість, а саме на суму - 218,16 грн.

Відшкодування моральної шкоди регулюється статтею 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Змістом статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності) володіє транспортним засобом.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає серед іншого й у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Як передбачено частиною 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також, суд приймає до уваги постанову пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме пункт 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого злочину, необережну форму вини обвинуваченого ОСОБА_1 , його майновий стан, глибину душевних страждань потерпілих, які пов`язанні із отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості, лікуванням, змінами у їх житті, а також вимоги розумності та справедливості, тому вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілих по 5000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід задовольнити частково, а позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди – задовольнити повністю.

Судові витрати на правничу допомогу, розмір оплати яких підтверджений цивільними позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належними письмовими доказами, в сумі по 2000 грн кожному, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на їх користь.

Процесуальні витрати на залучення експертів, за проведення інженерно-транспортної експертизи № 540 від 22.12.2017 року в сумі 1186 грн 44 коп., слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Речовими доказами слід розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, статтями 12, 49, 50, 65-67 КК України, статтями 7, 17, 22, 26, 124, 284, 368-371, 373-374, 392, 395, 532 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та звільнити від покарання згідно з частиною 5 статті 74 КК України на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 218 (двісті вісімнадцять) грн. 16 коп. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, 5000 (п`ять тисяч) грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 (дві тисячі) грн у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити: стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5000 (п`ять тисяч) грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 (дві тисячі) грн у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів за проведення інженерно-транспортної експертизи у розмірі 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. « НОМЕР_1 » - залишити в розпорядженні ОСОБА_1 ;

- автомобіль марки «BMW», моделі «530», н.з. « НОМЕР_2 » - залишити в розпорядженні ОСОБА_2 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право копію вироку отримати в суді.

Суддя

Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич