Вирок № 96867080, 13.05.2021, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1383/20

Провадження №1-кп/155/109/21

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.05.2021 місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області у складі

головуючого - судді Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання – Задурської К.М.,

прокурора – Воробій О.П.;

обвинуваченої – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горохів кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020030070000283 від 15.08.2020 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Звиняче Горохівського району Волинської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , не одружена, не працює, раніше не судима, з професійно-технічною освітою, українка, громадянка України, на утриманні якої особи не перебувають, -

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2020 близько 10 год. 00 хв., в м. Горохів по вул. Козацькій Горохівського району інспектором сектору реагування патрульної поліції № 1 Горохівського ВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції ОСОБА_2 спільно з поліцейським сектору реагування патрульної поліції Горохівського ВП ГУНП у Волинській області капралом поліції ОСОБА_3 було виявлено автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «110307-42», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , яка порушила пункт 15.9 (г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (надалі — Правила дорожнього руху), а саме: здійснила зупинку транспортного засобу ближче 10 метрів до пішохідного переходу.

В подальшому, службовими особами Горохівського ВП ГУНП у Волинській області здійснювалось оформлення адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням нею вищевказаних Правил дорожнього руху, в ході якого остання висловила пропозицію працівникам поліції, які відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є службовими особами правоохоронного органу в зв`язку з постійним виконанням функцій представника влади із правоохоронними і правозастосовними повноваженнями, а саме інспектору СРПП №1 ОСОБА_2 , надати неправомірну вигоду у вигляді грошей в сумі 200 (двісті) гривень за те, щоб вказана службова особа з використанням наданої йому влади та службового становища не складала постанову про накладення адміністративного стягнення.

У відповідь на таку пропозицію працівник поліції пояснив та попередив ОСОБА_1 про те, що за пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі передбачена кримінальна відповідальність. Однак, ОСОБА_1 , незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність, керуючись корисливою метою - ухилення від відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, перебуваючи на задньому сидінні службового автомобіля марки «RENAULT» моделі «DOKER», д.н.з. НОМЕР_2 , який зареєстрований на Головне управління Національної поліції у Волинській області, умисно надала працівникам поліції неправомірну вигоду у вигляді грошей в сумі 200 (двісті) гривень, поклавши їх на заднє сидіння вказаного автомобіля.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразились у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 369 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 вини своєї не визнала, пояснила, що 15.08.2020 припаркувала свій автомобіль у м. Горохові по вул. Козацькій на території ринку. Її покликали працівники поліції, почали оформляти матеріали про адміністративне правопорушення. Вона просила працівників поліції не складати постанови. На прохання працівників поліції сіла на заднє сидіння службового автомобіля, де поклала гроші в сумі двісті гривень. Неправомірної вигоди поліцейським не надавала, двісті гривень були спробою сплати половину розміру штрафу за вчинення адміністративного правопорушення.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, її винність в інкримінованому їй органами досудового розслідування злочині повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 ствердив, що ОСОБА_1 в м. Горохові на території місцевого ринку з порушенням Правил дорожнього руху України розташувала свій автомобіль. Працівник поліції ОСОБА_2 підійшов до автомобіля, згодом підійшла ОСОБА_1 . ОСОБА_4 , перебуваючи у службовому автомобілі, розпочав оформляти матеріали про адміністративне правопорушення. ОСОБА_5 просила не складати постанови про адміністративне правопорушення, запропонувала надати гроші. ОСОБА_2 попередив її про кримінальну відповідальність, попросив припинити пропонувати гроші. ОСОБА_5 запропонувала двісті гривень, після чого повторно була попереджена про кримінальну відповідальність. Однак ОСОБА_5 проігнорувала попередження та дану суму поклала на заднє сидіння автомобіля працівників поліції. Побачивши це, ОСОБА_2 викликав слідчо-оперативну групу.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що її покликали працівники поліції, вона підійшла до службового автомобіля, в якому задні двері були відчинені. На задньому сидінні автомобіля лежала купюра – 200 гривень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , старший слідчий слідчого відділення поліції №2 ГУНП у Волинській області, показав, що допитував ОСОБА_2 з приводу виявлення факту пропозиції надання неправомірної вигоди ОСОБА_1 ОСОБА_2 розповів, що в серпні 2020 року під час патрулювання спільно з ОСОБА_3 в м. Горохів по вул.Козацькій біля місцевого ринку на проїзній частині дороги помітили транспортний засіб марки «ЗАЗ», який був припаркований з порушенням ПДР. Власником автомобіля виявилась ОСОБА_1 . ОСОБА_2 попросив її підійти до службового автомобіля для складання адміністративних матеріалів. Зі слів ОСОБА_8 , коли він перебував у службовому автомобілі, ОСОБА_1 просила не складати адмінматеріали та протягнула йому руку, в якій було 50 гривень. ОСОБА_2 руку відштовхнув, дані кошти впали на асфальтне покриття. Обвинувачена була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправомірної вигоди службовим особам. В подальшому ОСОБА_5 присіла на заднє сидіння службового автомобіля, де залишила двісті гривень. Після чого ОСОБА_2 викликав слідчо-оперативну групу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що був понятим при складанні протоколу огляду транспортного засобу марки «RENAULT» моделі «DOKER», д.н.з. НОМЕР_2 . В салоні автомобіля на сидінні було виявлено зжату грошову купюру номіналом 200 гривень.

Винність обвинуваченої також стверджується:

рапортом начальникові Горохівського ВП ГУНП у Волинській області майору поліції Андрію Литвину, з якого вбачається, що 15.08.2020 о 10:07 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 15.08.2020 о 10:07 за адресою: Горохівський район м.Горохів, вул.Козацька працівник поліції повідомляє, що при зупинці ОСОБА_1 за порушення Правил дорожнього руху хотіла надати неправомірну вигоду поліцейським в сумі двісті гривень;

протоколом огляду транспортного засобу від 15.08.2020, до якого долучено оптичний диск з відеозаписом, відповідно до якого оглянуто транспортний засіб моделі «Renault» марки «Doker» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на ГУНП у Волинській області (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ). При відкритті задніх пасажирських дверей в салоні автомобіля виявлено на сидінні зжатий папір, при подальшому огляді та при розгортанні даного паперу встановлено, що папір являє собою грошові кошти, а саме одну купюру номіналом 200 гривень, серія КК №5374914. В ході огляду ОСОБА_1 повідомила, що грошові кошти, виявлені в службовому автомобілі, належать їй. ОСОБА_1 повідомила, що виявлені грошові кошти випадково випали з її кишені. Протокол підписаний ОСОБА_2 та понятими ОСОБА_6 і ОСОБА_9

протоколом огляду предмету від 16.08.2020 та фототаблиці до нього, згідно якого оглянуто грошову купюру номіналом 200 (двісті) гривень;

постановою про визнання предмета речовим доказом від 15.08.2020, згідно якої оглянуту грошову купюру номіналом 200 гривень серії КК5374914 визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання КБ «ПриватБанк» м. Луцьк;

протоколом огляду предмету від 18.08.2020 – магнітного носія інформації, комп`ютерного диска, на якому міститься відеозапис з збереженням розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В ході розмови обвинувачена просить «…дайте мені документи, нічого не составляйте, ну прошуся, чуєте двісті гривень во поклала»; згодом «віддайте мені ті 200 гривень», «я вам ніяких грошей не давала»; «дайте мені їх забрати»; «вони мені випали»;

постановою про визнання предмета речовим доказом та приєднання до матеріалів кримінального провадження від 17.08.2020, згідно якої оглянутий відеозапис на оптичному диску та оптичний диск визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження;

рапортом інспектора СРПП №1 Горохівського ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції С.Редчука начальникові Горохівського ВП ГУНП у Волинській області майору поліції Андрію Литвину щодо вирішення питання про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , яка запропонувала та в подальшому надала неправомірну вигоду в сумі 200 гривень за вирішення питання про непритягнення її до адміністративної відповідальності;

протоколом проведення слідчого експерименту від 24.09.2020 з фототаблицею до нього за участі свідка ОСОБА_2 , в ході якого свідок ОСОБА_2 повідомив, що 15.08.2020 під час несення добового чергування у Горохівському відділі поліції ГУНП у Волинській області спільно з поліцейським сектору реагування патрульної поліції №1 Горохівського ВП ГУНП у Волинській області старшим сержантом поліції ОСОБА_3 здійснювалось патрулювання в м.Горохів по вул.Козацькій неподалік місцевого ринку. На місці знаходження пішохідного переходу було виявлено транспортний засіб марки «ЗАЗ» моделі «110307-42» д.н.з. НОМЕР_4 , червоного кольору, який знаходився на проїжджій частині дороги та був припаркований з порушенням ПДР. Під час складання адміністративних матеріалів відносно водія автомобіля ОСОБА_1 , остання неодноразово казала, що надасть 200 гривень задля того, щоб її відпустили. Дані події фіксувались на нагрудну камеру поліцейського. ОСОБА_1 присіла на заднє пасажирське сидіння службового автомобіля, де за спину помістила грошові кошти однією купюрою в сумі 200 гривень зі словами «Я за спиною залишу гроші, а Ви мене відпустите і не будете складати адміністративних матеріалів», в чому і проявилось надання неправомірної вигоди службовим особам.

постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.08.2020 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 255 грн.

З огляду на п. 16 статті 7 КПК України, норму ст. 23 КПК України, яка визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом, перше речення частини 4 статті 95 КПК України, яка передбачає, що суд може обгрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу суд визнає недопустимим доказом протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 17.08.2020, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Захисник Юнчик О.М. ставить під сумнів допустимість як доказів протоколу огляду транспортного засобу від 15.08.2020, до якого долучено оптичний диск з відеозаписом, відповідно до якого оглянуто транспортний засіб моделі «Renault» марки «Doker» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований на ГУНП у Волинській області та Протокол проведення слідчого експерименту від 24.09.2020 з участю даного автомобіля з огляду на те, що такий огляд може бути проведений за добровільною згодою особи, яка ним володіє. Адвокат свої доводи обґрунтовує також і тим, що негласні слідчі (розшукові) дії проведено без відповідної ухвали слідчого судді.

Твердження захисника про недопустимість як доказу вказаних протоколів з огляду на проведення слідчої дії без ухвали слідчого судді є необґрунтованими, зважаючи на таке.

Суд встановив, що у даному кримінальному провадженні проведено огляд транспортного засобу, яким користується ОСОБА_2 і який зареєстрований на ГУНП у Волинській області. Підставою проведення огляду є ймовірність вчинення злочину, і в цьому випадку у правоохоронних органів були підстави вважати дії ОСОБА_1 злочинними.

Відповідно до вимог ст. 13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За статтею 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Як виняток ч. 3 ст. 30 Конституції України передбачає, що у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Згідно ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Тобто законодавцем, крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_2 надав добровільну згоду на проникнення до свого службового автомобіля з метою проведення огляду. Наведені обставини не ставлять під сумнів добровільність такої згоди, оскільки існували всі процесуальні гарантії, які захищали здатність ОСОБА_2 висловлювати свою справжню думку.

Виходячи із аналізу кримінальних процесуальних норм, які містяться у ч. 1 ст. 233, ч. 2 ст. 234 та ч. 2 ст. 237 КПК, суд вважає, що огляд іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку під час надання такої згоди.

При цьому надання володільцем добровільної згоди на проникнення до його житла чи іншого володіння є гарантією захисту прав цієї особи від зловживань слідчого, прокурора, рівноцінною гарантії у вигляді отримання на це судового рішення, а тому не потребує після здійснення таких дій (постфактум) звернення з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Щодо тверджень захисника про неналежність як доказу протоколу огляду предмету від 18.08.2020 та долученого до нього оптичного диска з відеозаписом через відсутність оригіналу технічного носія відеозапису з нагрудної камери поліцейського, то суд зазначає наступне. Як вбачається із запиту № 9936/50/06 від 17.08.2020 начальнику Горохівського ВП ГУНП у Волинській області А.Литвину по даному кримінальному провадженні старший слідчий О.Кушнірук просить останнього надати відеозапис з нагрудної камери поліцейського № 1, який фіксував події 15.08.2020 в період часу з 09:00 год. до 11:00 год. При цьому, просить здійснити викопіювання відеозапису на носій інформації – оптичний комп`ютерний диск. Такий оптичний диск з відеозаписом скеровано слідчому згідно листа № 9937/50/01-20 від 17.08.2020, який долучено до матеріалів справи та досліджено судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - ще і його відображення, якому надається таке ж значення як документу. Водночас за ч. 1 ст. 99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали звукозапису та електронні носії інформації.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року (справа № 554/5090/16-к, провадження № 51-1878кмо20), ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. У випадку зберігання електронного документа на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Отже, доводи захисника про недопустимість протоколу огляду предмету від 18.08.2020 року та додатка до нього – оптичного диска з відезаписом як доказу винуватості обвинуваченої через відсутність оригінального технічного носія відеозапису, не засновані на приписах закону. В ході судового розгляду сторона захисту не порушувала питання перед судом про невідповідність змісту відеозапису обставинам справи, про наявність ознак монтажу, не заперечувала хід подій, відображених на відео, не клопотала про призначення технічної експертизи, хоча не була позбавлена такої процесуальної можливості.

Враховуючи наведене, суд не ставить під сумнів допустимість протоколу огляду предмету від 18.08.2020 року та додатка до нього на оптичному диску та не вбачає підстав для визнання недопустимим даного доказу через недослідження боді камери поліцейського.

Показання обвинуваченої ОСОБА_1 , надані в судовому засіданні про те, що двісті гривень були платою за половину штрафу, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи та спростовуються переліченими вище доказами у їх сукупності. Зокрема, як вбачається із розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачена просить віддати їй документи, нічого не складати і при цьому вказує, що поклала двісті гривень. Ця подія має місце до складання адміністративних матеріалів. Потім просить гроші віддати, згодом говорить, що грошей не давала. В ході огляду транспортного засобу ОСОБА_1 повідомила, що грошові кошти, виявлені в службовому автомобілі, належать їй і вони випадково випали з її кишені. В судовому засіданні цей факт заперечила і вказала, що гроші були платою за половину штрафу. Невизнання обвинуваченою ОСОБА_1 своєї вини в судовому засіданні, суперечливість в її діях та неузгодженість в її словах, суд розцінює як намагання уникнути від кримінальної відповідальності за скоєне.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність в судовому засіданні в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України за ознаками вчинення умисних дій, що виразились у пропозиції службовій особі надати їй неправомірну вигоду та наданні такої вигоди за вчинення службовою особою, в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь - якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

У відповідності до вимог ст.ст. 50,65 КК України, призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, суд враховує, що обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення, що відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Обставини, які відповідно до ст.ст.66,67 КК України пом`якшують та обтяжують покарання, відсутні.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує інформацію про стан здоров`я обвинуваченої, яка на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягувалась, позитивно характеризується по місцю проживання, доглядає інваліда 2-ої групи, не працює.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченій покарання в межах санкції частини статті, за якою вона засуджується, у виді штрафу. На думку суду, таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Запобіжні заходи не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376, 394 Кримінального процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 22100 (двадцять дві тисячі сто) гривень.

2. Арешт, накладений на грошові кошти ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 20.08.2020, скасувати.

3. Речові докази:

грошову купюру номіналом 200 гривень, серійний номер КК5374914, що поміщена в спеціалізований пакет НПУ №INZ1057211, передана на зберігання в АТ КБ «Приватбанк» м. Луцьк – на підставі ст. 96-2 КК України конфіскувати в дохід держави;

оптичний диск з відеозаписами з нагрудних камер, що зберігається при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

4. Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд Волинської області впродовж 30 днів з дня його проголошення.

5. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

6. Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області С.М. Яремчук