Ухвала суду № 96862490, 30.04.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/2471/21

Провадження № 2/183/2515/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

30 квітня 2021 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майна Г.Є., ознайомившись із позовною заявою у новій редакції ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення різниці між належною до сплати вихідною допомогою та раніше нарахованою, -

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПАТ «Укртелеком», у якому просить стягнути з відповідача на її користь різницю між належною до сплати вихідною допомогою та нарахованою в сумі 600,01 грн.

Ухвалою судді від 16 квітня 2021 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків протягом семи днів з дня отримання копії такої ухвали, а саме позивачеві необхідно було надати позовну заяву у новій редакції, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача ПАТ «Укртелеком»; відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; із зазначенням інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, з поданням копії позовної заяви у новій редакції для направлення відповідачеві.

28 квітня 2021 року на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху, позивачем ОСОБА_1 подано позовну заяву у новій редакції з додатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за позовною заявою за відсутності підстав для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви, поданої позивачем у новій редакції та матеріалами доданими до неї, судом установлено, що вона подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Позивачем, у порушення вимог ст. 175 ЦПК України у пред`явленій ним позовній заяві у новій редакції, не зазначено: інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Слід зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір", відповідно до ст. 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Як убачається зі змісту позовної заяви у новій редакції, вона містить вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги у розмірі 600,01 грн.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" установлено пільги щодо сплати судового збору, та згідно з пунктом 1 частини 1 якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу) (надалі - КЗпП України). Згідно з ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, положення якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Водночас згідно зі ст. 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц зроблено висновок, що вихідна допомога не належить до структури заробітної плати, тобто не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є іншою заохочувальною чи компенсаційною виплатою, що входить до такої структури (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (пункт 34); від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 60).

Крім того, на підставі ст. 2 Закону України "Про оплату праці" структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року № 2614-XII "Про державну статистику" та Закону України "Про оплату праці" з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.8 якої до них відносяться суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору.

За викладених обставин, приходжу до висновку, що оскільки вихідна допомога не є складовою частиною заробітної плати, то заявлена позивачем позовна вимога про стягнення вихідної допомоги не підпадає під вимоги, за які позивача може бути звільнено від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01 січня 2021 року становить 2 270,00 грн. Отже, при поданні позову позивач повинен сплатити судовий збір за одну майнову вимогу у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 908,00 грн. та не більше 11 350,00 грн.

Таким чином, при зверненні до суду із майновою вимогою про стягнення вихідної допомоги, з урахуванням ціни позову, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 908,00 грн., що ним зроблено не було.

Позивачем разом із позовною заявою у новій редакції подано клопотання, в якому він просить звільнити його від обов`язку сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, мотивуючи це тим, що позивач є непрацюючим пенсіонером, пенсія у розмірі 5 103,50 грн. є основним джерелом засобів до існування, тому позивач не має змоги сплатити судові витрати.

Вирішуючи питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору, виходжу з наступного.

У силу ч. 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов , зокрема: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З наданої позивачем суду довідки про доходи № 8208 0120 0922 2213, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 1237 від 26 квітня 2021 року, установлено, що позивач дійсно перебуває на обліку в Новомосковському об`єднаному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області і отримує пенсію за віком, також вказаною довідкою надаються відомості про пенсію позивача за період з лютого 2021 року до квітня 2021 рік включно, яка складає в сумі 14 834,55 грн.

Утім, надана позивачем довідка про доходи не дає суду можливості пересвідчитися в тому, що судовий збір у мінімальному розмірі 908,00 грн. перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, що може бути підставою для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки в ній містяться відомості про отримання доходів (пенсії) позивачем лише за три місяці поточного року.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при зверненні до суду чинним цивільним процесуальний законодавством не передбачена.

Виходячи з наведеного, підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд не вбачає, а тому у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід відмовити.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява у новій редакції підлягає залишенню без руху з повідомленням про це позивача і наданням йому строку для усунення зазначених недоліків – сім днів з дня отримання копії даної ухвали, - шляхом надання суду позовної заяви у новій редакції, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, з поданням копії позовної заяви у новій редакції для направлення відповідачеві, а також шляхом сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. з наданням суду оригіналу платіжного документу про його сплату для долучення до матеріалів справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 у новій редакції - залишити без руху.

Повідомити ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви, поданої у новій редакції, у семиденний строк з моменту отримання копії ухвали - шляхом надання суду позовної заяви у новій редакції, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства із зазначенням інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, з поданням копії позовної заяви у новій редакції для направлення відповідачеві, а також шляхом сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. з наданням суду оригіналу платіжного документу про його сплату для долучення до матеріалів справи.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud0427/.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена і підписана 30 квітня 2021 року.

Суддя Г.Є. Майна