Ухвала суду № 96861655, 12.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

12 травня 2021 року м. Київ № 640/31850/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Основи О.В., розглянувши у підготовчому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства інфраструктури України

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та нечинним наказу, скасування державної реєстрації

за участю представників сторін:

від позивача - Воробйова А.В.

від відповідача - Колесник І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Міністерства інфраструктури України (далі по тексту - відповідач), адреса: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:

- визнати протиправними дії Міністерства інфраструктури України щодо розробки та прийняття наказу №201 від 06 квітня 2021 року «Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України»;

- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства інфраструктури України №201 від 06 квітня 2021 року «Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України»;

- скасувати державну реєстрацію наказу Міністерства інфраструктури України №201 від 06 квітня 2021 року «Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України».

Підставами позову позивач вказує порушення суб`єктом владних повноважень його прав внаслідок прийняття оскаржуваного нормативно-правового акта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2021 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову.

11 травня 2021 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України №201 від 06 квітня 2021 року «Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України».

В обгрунтування поданої заяви представник позивача послався на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, порушення процедури його опублікування, а також на наявність судового рішення, про яке відповідач був обізнаний, та яке передбачає зупинення дії наказу, що впроваджує перехід повноважень у сфері підготовки та дипломування моряків від Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків до Морської адміністрації, в той час як наказ № 201 направлений саме на подальшу деталізацію повноважень Морської адміністрації у відповідній сфері, тобто у тій сфері, повноваження в якій Морська адміністрація не має права виконувати в силу судової заборони.

Більш того, у заяві про забезпечення позову зазначено, що встановивши у непередбачений законом спосіб за неналежними документами підтвердження трудового стажу моряка як підставу для звільнення його від обов`язку проходження підтвердження кваліфікації в ДКК відповідач створює загрозу того, що підтвердження кваліфікації та продовження строку дії документів моряка можуть отримати особи, в яких не має належного обсягу знань та вмінь для виконання своїх функцій, що може призвести до аварійних ситуацій у морі та людських жертв, а тому позивач як моряк, що має доступ до відповідної професії, може опинитись у ситуації, коли в екіпаж суднової команди потраплять особи, які в реальності не матимуть необхідність знань та навичок, проте за неналежними документами підтвердили свою кваліфікацію в Україні та отримали доступ до професії. Це створить загрозу життю та здоров`ю людей в морі.

В підготовчому засіданні 12 травня 2021 року представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову та просив її задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, представник позивача також обгрунтував її наявністю ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року у справі № 640/31875/20, яка набрала законної сили на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, якою було вжито такі заходи до забезпечення позову:

1) Зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України №614 від 12 жовтня 2020 року «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства інфраструктури України та втрату чинності наказу Міністерства транспорту України від 17 жовтня 2001 року №693» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

2) Заборонено Державній службі морського та річкового транспорту України до набрання законної сили рішенням суду у цій справі виконувати повноваження, визначені постановою Кабінету Міністрів України, а саме:

утворення постійно діючих державних кваліфікаційних комісій для підтвердження кваліфікації моряків, забезпечення їх роботи, а також підтвердження кваліфікації моряків у постійно діючих державних комісіях;

підтвердження дійсності визначених законодавством документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію;

проведення аналізу міжнародного та національного досвіду у сфері підготовки, оцінки компетентності та дипломування членів екіпажів морських торгівельних суден;

організація за дорученням Мініфраструктури проведення науково-дослідних та науково-методичних робіт стосовно вдосконалення національної системи підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, участь у їх вихованні;

здійснення за дорученням Мініфраструктури представництва та захисту в Міжнародній морській організації інтересів України з питань підготовки, оцінки компетентності та дипломування моряків, аналіз та узагальнення пропозицій міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо розгляду таких питань в Міжнародній морській організації та подання узагальнених пропозицій до Мінінфраструктури;

підготовки за дорученням Мінінфраструктури звітів та іншої інформації для подання її до Міжнародної морської організації, здійснення запитів та надання відповідей щодо дійсності документів моряків, що засвідчують їх кваліфікацію, а також пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками, уповноваженим органом іноземних держав - Сторін Конвенції та судноплавним компаніям, фізичним або юридичним особам, які надають послуги з працевлаштування моряків;

видача послужних книжок моряка, підтвердження, що засвідчують визнання дипломів відповідно до вимог правила 1/10 Додатка Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

видача пільгових дозволів, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

проведення атестації інструкторів навчально-тренажерних закладів, що здійснюють підготовку моряків, згідно з вимогами правила 1/6 Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками;

ведення єдиного Державного реєстру документів моряків, передбачених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний в межах розгляду даної адміністративної справи наказ №201 від 06 квітня 2021 року направлений саме на подальшу деталізацію повноважень Морської адміністрації у відповідній сфері, тобто у тій сфері, повноваження в якій Морська адміністрація не має права виконувати, з огляду на наявність такої заборони, встановленою ухвалою суду.

Так, відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких підстав, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що до позивача можуть бути застосовані положення оскаржуваного наказу №201 від 06 квітня 2021 року, як і наявні докази того, що вказаний наказ №201 від 06 квітня 2021 року направлений на подальшу деталізацію повноважень Морської адміністрації у відповідній сфері, тобто у тій сфері, повноваження в якій Морська адміністрація не має права виконувати, з огляду на наявність такої заборони, встановленою ухвалою суду, тобто позивачем доведено, а судом встановлено, що, в даному випадку, у позивача наявні достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до адміністративного суду.

При цьому, суд зауважує, що спір між сторонами носить немайновий характер, а тому невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на вищевикладене, а також з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку про існування реальної загрози, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до адміністративного суду.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та є співмірним з негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цього заходу забезпечення позову, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності збалансованості інтересів сторін та наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

При цьому, суд звертає увагу, що на стадії вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, судом не надається правова оцінка оскаржуваному наказу, оскільки ці обставини є предметом даного спору та не можуть бути покладені в основу ухвали про забезпечення позову. При цьому, вжиття такого заходу, як зупинення дії наказу №201 від 06 квітня 2021 року, направлено виключно на забезпечення збалансованості інтересів сторін у межах розгляду адміністративної справи.

Частиною 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відтак, судом встановлено, що заява відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, є обґрунтованою та розглянута в установленому чинним законодавством порядку.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

2. Зупинити дію наказу Міністерства інфраструктури України № 201 від 06 квітня 2021 року «Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України та Міністерства інфраструктури України».

3. Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), боржником: Міністерство інфраструктури України (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14 , код ЄДРПОУ 37472062).

5. Строк пред`явлення ухвали до виконання - до 12 травня 2024 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя К.Ю. Гарник

Повний текст ухвали виготовлений 12 травня 2021 року.