Ухвала суду № 96861649, 12.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12 травня 2021 року м. Київ№ 640/7329/20Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів Катющенка В.П. та Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Патук А.С.,

за участі:

від відповідача: Полець Д.М., від третьої особи: Єршова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:Кабінету Міністрів Українитретя особа:Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»про: визнання протиправним та скасування розпорядження від 20.03.2020 № 327 та зобов`язання оголосити проведення конкурсного відбору,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 327 «Деякі питання виконавчого органу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»;

2) зобов`язати Кабінет Міністрів України оголосити проведення конкурсного відбору для призначення керівника суб`єкта господарювання державного сектору економіки, а саме голови Правління акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що 20 березня 2020 р Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 327-р «Деякі питання виконавчого органу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі Розпорядження), яким Кабінет Міністрів України вирішив погодитись з пропозицією наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо продовження строку повноважень голови правління акціонерного товариства ОСОБА_2 з 23 березня 2020 р. по 22 березня 2024 року та доручив наглядовій раді акціонерного товариства забезпечити внесення змін до контракту, укладеного з головою правління акціонерного товариства, та подати до 30 березня 2020 р. Кабінетові Міністрів України копію зазначеного контракту.

Відповідно до наведеного Розпорядження Кабінет Міністрів України визнав такими, що втратили чинність:

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 101 "Питання виконавчого органу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 р. № 161 "Деякі питання виконавчого органу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Позивач вважає, що зазначене Розпорядження прийнято з порушенням Законів України та інших підзаконних актів, в тому числі прийнятих Постанов Кабінету Міністрів України, внаслідок чого порушені його права та охоронюваний законом інтерес.

Так, позивач зазначає, що акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія або Нафтогаз) утворена на виконання Указу Президента України від 25 лютого 1998 р. № 151 "Про реформування нафтогазового комплексу України".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 675 управління 100 відсотками акцій держави акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснює Кабінет Міністрів України.

Позивач зазначає, що відповідно до Звіту незалежного аудитора ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» щодо аудиту фінансової звітності акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про зміни у власному капіталі та звіту про рух грошових коштів та приміток до окремої фінансової звітності, вартість активів Компанії за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень та перевищує річний розмір чистого доходу 1,5 млрд. гривень.

Таким чином, як зазначає позивач, акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 100 відсотків акцій якого належить державі є суб`єктом господарювання державного сектору економіки та належить до особливо важливих для економіки підприємств.

Позивач звертає увагу, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 р. № 161-р строк повноважень голови правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ОСОБА_2 закінчився 22 березня 2020 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 101-р, у зв`язку із закінченням 22 березня 2020 р. строку повноважень голови правління акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було оголошено з 23 березня 2020 р. конкурсний відбір на посаду голови правління публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Позивач вважає, що оскільки 100% акцій акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" належать державі та функції з управління корпоративними правами якої у статутному капіталі компанії здійснює Кабінет Міністрів України, оскаржуване Розпорядження суперечить нормам статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" і свідчить про перевищення Кабінетом Міністрів України повноважень при прийнятті оскаржуваної постанови.

Позивач також звертає увагу на те, що згідно підпункту "г" пункту 18 частини другої статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України визначає порядок конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Зазначає також позивач, що відповідно до пункту 2 статті 22 Господарського Кодексу України, суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Постановою Кабінет Міністрів України від 3 вересня 2008 р. № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до пункту 12 зазначеної постанови призначення керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень), здійснюється виключно за результатами конкурсного відбору відповідно до Порядку, затвердженого цією постановою.

Так, відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, вимоги цього Порядку поширюються на відбір кандидатур на посаду голови виконавчого органу господарських товариств та членів наглядових рад особливо важливих для економіки підприємств (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень).

У позові також зазначається, що відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, підставою для оголошення відбору керівника особливо важливого для економіки підприємства є рішення суб`єкта управління або, якщо суб`єкт управління протягом 30 днів з моменту відкриття відповідної вакансії не оголосив відбір, - відповідне рішення Кабінету Міністрів України.

При цьому Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства повинен протягом 30 днів з моменту, коли у Кабінету Міністрів України виникло право оголосити відбір, подати до Кабінету Міністрів України проект відповідного рішення про оголошення відбору керівника особливо важливого для економіки підприємства.

Позивач звертає увагу, що відповідно до статей 113, 117 Конституції України, статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" відповідач наділений повноваженнями видавати обов`язкові до виконання акти - постанови та розпорядження. Оскільки 100% акцій акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" належать державі, відповідно до статті 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" функції з управління корпоративними правами виконуються без скликання загальних зборів.

Одночасно, як зазначено у позові, пунктом 15 Статуту акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 визначено, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України.

Надалі у позові зазначається, що за визначенням статті 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року №185-V управління об`єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

На думку позивача, оскаржуване розпорядження прийняте всупереч зазначеній нормі Закону, оскільки прийняте на підставі листа від 16 березня 2020 року за підписом корпоративного секретаря акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Ю.Андрусів) до Кабінету Міністрів України, яким було надіслано Витяг із Протоколу позачергового засідання наглядової ради акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 4 березня 2020 року №5/2020.

Відповідно до зазначеного Протоколу наглядова рада акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", діючи всупереч статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" та всупереч вимогам постанови Кабінет Міністрів України від 3 вересня 2008 р. № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» прийняла рішення продовжити строк повноважень і строк дії контракту голови правління Компанії ОСОБА_2 на чотири роки.

Крім цього, як зазначає позивач, Наглядова рада акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вирішила заслухати та врахувати позицію держави Україна щодо діяльності Компанії, включаючи її врядування.

Посилаючись на положення частин 2 - 4 статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та на Порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, встановленого Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 (далі - Регламент), позивач вважає, що спірний акт прийнято всупереч встановленій процедурі та вважає, що жодних вимог, які чинне законодавство висуває до процедури прийняття актів Кабінету Міністрів України, не було виконано, що на думку заявника підтверджує, що на засіданні 20 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв оскаржуване Розпорядження фактично за відсутності розробленого та погодженого проекту такої постанови, що свідчить про порушення порядку прийняття оскаржуваного акта та є відповідно додатковою підставою для скасування оскаржуваного пункту Розпорядження.

Відтак, позивач вважає, що Кабінет Міністрів України, діючи:

- всупереч статті 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності";

- всупереч статті 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»;

- всупереч вимогам постанови Кабінет Міністрів України від 3 вересня 2008 р. № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки»

прийняв розпорядження № 327-р,

- всупереч процедурам, затвердженим Регламентом Кабінету Міністрів України (постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950;

- порушивши Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 101-р «Питання виконавчого органу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

прийняв розпорядження Кабінету Міністрів України 20 березня 2020 року № 327 «Деякі питання виконавчого органу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо продовження строку повноважень голови правління Компанії ОСОБА_2 та щодо відміни конкурсного відбору на посаду голови правління публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позбавив позивача гарантованого права, як потенційного учасника конкурсного відбору на посаду голови правління публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Позивач звертає увагу, що стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Це право, як звертає увагу позивач, забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Позивач наголошує, що 6 березня 2019 року Кабінет Міністрів України оголосив відкритий конкурс на посаду голови Правління НАК «Нафтогаз України». Пунктом 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 101 «Питання виконавчого органу публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 березня 2019 р. № 161) у зв`язку із закінченням 22 березня 2020 р. строку повноважень правління публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», зокрема голови правління, оголошено з 23 березня 2020 р. конкурсний відбір на посаду голови правління публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України».

Відбір голови Правління НАК «Нафтогаз України», як зазначалось самим Кабінетом Міністрів, мав би відбуватись відповідно до постанови № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки».

Позивач акцентує увагу на тому, що він має маю намір взяти участь у конкурсі, що мав би бути оголошений Кабінетом Міністрів на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 101-р., згідно з умовами якого він мав би відбуватися відповідно до постанови № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки».

Позивач також наголошує на тому, що має необхідну освіту, професійний досвід, навички, які дозволяють йому взяти участь в конкурсі на посаду голови акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", якби він був оголошений, як того вимагає Закони України, і відповідно міг би бути оголошений переможцем такого конкурсу.

Натомість позивач вважає, що продовження строку повноважень голови правління акціонерного товариства "Нафтогаз України" ОСОБА_2. без проведення конкурсу порушує права та охоронюваний законом інтерес позивача, який відповідно до приписів Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, відбиває легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом.

Порушений охоронюваний законом інтерес позивача, який, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, про що зазначає Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004.

Відтак, враховуючи викладене у позовній заяві, позивач просить задовольнити позов.

Щодо останнього судового засідання 12.05.2021, позивач просив розглядати справу за його відсутності.

Позиція відповідача.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, заперечуючи проти позову, а також клопотання про закриття провадження у справі.

В контексті останнього КМ України звертає увагу на те, що відповідно до пункту 8 Статуту АТ «НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 (далі - Статут), Компанія у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та актами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, Статутом.

Пунктом 15 Статуту зазначено, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава. Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі здійснює Кабінет Міністрів України. Згідно з пунктом 44 Статуту органами Компанії є загальні збори, наглядова рада, правління. Разом з тим, пунктом 45 Статуту передбачено, що Вищим органом Компанії є загальні збори. В свою чергу, згідно з підпунктами 22, 25 пункту 47 Статуту, до виключної компетенції загальних зборів належать повноваження: обрання та припинення повноважень голови і членів правління; прийняття рішення про падання згоди на вчинення правочинів, щодо вчинення яких с заінтересованість, у випадках, передбачених законом чи положеннями Компанії. Крім того, пунктом 87 Статуту визначено, що правління, зокрема його голова, обирається загальними зборами. Строк, на який обирається правління, у тому числі його голова (строк повноважень), встановлюється рішенням загальних зборів.

Відповідач звертає увагу на те, що згідно інформації розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у навпроти графи «перелік засновників (учасників) юридичної особи АТ «НАК «Нафтогаз України»» міститься інформація про Кабінет Міністрів України.

В контексті заявленого клопотання відповідач посилається на рішення Великої Палати Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17 та від 30.10.2018 у справі № 905/2445/17, а також на іншу судову практику.

З урахуванням правової позиці ВП ВС відповідач робить висновок, що даний спір належить до категорії корпоративних спорів, адже: по-перше, пов`язаний з управлінням АТ «НАК «Нафтогаз України», по-друге, стороною у даному спорі є учасник (засновник, акціонер) АТ «НАК «Нафтогаз України» - Держава в особі Кабінету Міністрів України, який наділений функцію управління корпоративними правами держави.

Вказаний спір, на думку відповідача, має бути розглянутий за правилами господарського судочинства, тому що: спір у справі № 640/7329/20 не є публічно-правовим; КМУ у даних відносинах не здійснює владних управлінських функцій; рішення КМУ у вказаному спорі не є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання владних управлінських функцій.

Позивач заперечив проти заявленого клопотання, зазначаючи, що корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Враховуючі, що позивач не є учасником (засновником, акціонером, членом тощо) третьої особи - AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», оскільки 100% акцій товариства належать державі в особі Відповідача в цьому спорі, а заявляє вимоги до суб`єкта владних повноважень - Кабінету Міністрів України з приводу визнання протиправним та скасування його індивідуального акту - Розпорядження з огляду на обставини - що відображені в позовній заяві, на думку позивача таки вимоги не можуть бути розглянуті в порядку відповідно до предметної юрисдикції господарських судів та очевидним, на думку позивача, є висновок про те, що зазначений спір має розглядатися в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Сутнісними характеристиками кожного спору, для визначення його належної юрисдикції має значення визначення суб`єктного складу у спірних відносинах, як зазначалось вище, і зміст правовідносин, із яких він виник.

Таким чином, на думку позивача, розв`язання зазначеного правового спору, в якому:

учасником в якості відповідача є суб`єкт владних повноважень;

позивач не належить до кола учасників (не є засновником, акціонером, членом) третьої особи AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», не є суб`єктом корпоративних відносин щодо управління ним;

зазначений спір не є корпоративним спором щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання,

позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю Відповідача порушені його права, свободи або законні інтереси та просить їх захистити шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акту суб`єкта владних повноважень;

не може відбуватися в порядку ГПК України, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, отже відсутні підстави, передбачені в п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України для закриття провадження у справі.

Пояснення третьої особи.

Третя особа пояснює, що рішення про продовження строку повноважень та строку дії Контракту Голови правління НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_2. на чотири роки прийнято Наглядовою радою НАК «Нафтогаз України» на засіданні 16 березня 2020 року (Протокол №58/2020 від 16.03.2020).

Витяг з цього Протоколу надісланий Корпоративним секретарем до Кабінету Міністрів України супровідним листом від 16.03.2020 №88.6-21-20.

Повноваження Наглядової ради НАК «Нафтогаз України» стосовно прийняття рішень, пов`язаних з обранням та припиненням повноважень голови правління Компанії, затвердження умов контрактів, з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди згідно з п.8, п.9 ч.2 ст.52 Закону України «Про акціонерні товариства» віднесено до виключних повноважень наглядової ради.

Третя особа звертає увагу, що відповідно до п.п. 8, 9, 23 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства» до виключних повноважень наглядової ради належить: обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу (п.8); затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами виконавчого органу, встановлення розміру їх винагороди (п.9); вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції наглядової ради згідно із статутом акціонерного товариства (п.23).

В силу умов п/п. 8 п. 69 Статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого Постановою КМУ від 06.03.2019 № 226, затвердження умов контрактів, що укладатимуться з головою та членами правління, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання таких контрактів, є виключною компетенцією Наглядової ради Компанії.

Кабінет Міністрів України відповідно до п. 15 Статуту НАК «Нафтогаз України» здійснює функції з управління корпоративними правами держави, яка є засновником та єдиним акціонером НАК «Нафтогаз України».

На думку третьої особи з наведеного слідує, що оскаржуване Розпорядження КМУ як вищого органу виконавчої влади, який здійснює управління корпоративними правами держави (ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»), погодитись з рішенням Наглядової ради Компанії щодо продовження строку повноважень голови правління ОСОБА_2 та доручити їй забезпечити внесення змін до контракту жодним чином не порушує зазначені норми Закону України «Про акціонерні товариства» та Статуту НАК «Нафтогаз України» та має інші правові наслідки, ніж ті, з огляду на які, позивач оскаржив розпорядження.

Водночас НАК «Нафтогаз України» звертає увагу, що на момент прийняття розпорядження КМУ від 20.03.2020 № 327-р посада голови правління НАК «Нафтогаз України» не була вакантною, тому для оголошення Кабінетом Міністрів України конкурсу визначені законодавством підстави відсутні.

Крім того, наголошує третя особа, оскаржуване Розпорядження, як і рішення Наглядової ради Компанії від 16 березня 2020, стосується питання про продовження строків повноважень та контракту діючого голови правління НАК «Нафтогаз України», натомість рішення про призначення голови правління Компанії не приймалось.

Також, діяльність Наглядової ради, пов`язана з управлінням акціонерним товариством та контролем і регулюванням діяльності його виконавчого органу, не є предметом регулювання Закону України «Про управління об`єктами державної власності». Постанова КМУ від 3.09.08 №777 не поширює свою дію на виконання наглядовою радою акціонерного товариства своїх повноважень щодо управління ним.

Між іншим, третя особа зазначає, що оскаржуване Розпорядження не позбавляє Позивача права взяти участь у конкурсному відборі на посаду голови правління НАК «Нафтогаз країни», якщо такий конкурс буде оголошено та проведено у порядку, встановленому чинним законодавством.

При цьому, третя особа підтримала клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Вирішуючи заявлене клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Так, виходячи із змісту оскаржуваного Розпорядження, останнім погоджено рішення наглядової ради акціонерного товариства відносно продовження строку повноважень діючого голови акціонерного товариства (до закінчення строку його повноважень), 100% акцій якого знаходяться в управління КМ України, який є органом управління господарським товариством, здійснює повноваження власника акцій та повноваження загальних зборів акціонерного товариства.

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС).

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як зазначалося у цьому контексті - під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов`язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.

Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 926/4643/16 підкреслює, що у справах в яких орган державної влади не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору лежать організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб`єктами щодо певного об`єкта державної власності, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Приватноправові ж відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить у тому числі і визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У справі, що розглядається, спір стосується, як вже зазначалося, погодження КМ України, який виконує функції з управління 100% акцій господарського товариства, продовження наглядовою радою акціонерного товариства строку повноважень діючого голови правління.

Як вбачається з позицій, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17 та від 30.10.2018 у справі № 905/2445/17:

ГПК України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин (загальне правило), в тому числі (деталізація щодо окремих спорів) у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 3, 4, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Також, згідно з п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем

У свою чергу, слід зазначити, що господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб`єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об`єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Господарські товариства є юридичними особами (частини перша, третя статті 79 ГК України).

Згідно зі статтею 80 ГК України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Статтею 172 ГК України визначено, що відносини, пов`язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об`єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Аналіз наведених норм, у т.ч. норм Закону України «Про управління об`єктами державної власності», свідчить про те, що Кабінет Міністрів України наділений не тільки владними, управлінськими функціями, а й має й такі повноваження, що не містять владної складової, та спрямовані на організаційні та майнові відносини щодо управління корпоративними правами держави - реалізацію прав держави як власника корпоративних прав.

У даному випадку слід звернути увагу, що відповідно до діючого п. 10 Статуту компанія є підприємницьким товариством - юридичною особою приватного права. Діючим пунктом 15 Статуту зазначено, що засновником та єдиним акціонером Компанії є держава.

Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі здійснює Кабінет Міністрів України.

Згідно з пунктом 44 Статуту органами Компанії є загальні збори, наглядова рада, правління.

Разом з тим, пунктом 45 Статуту передбачено, що вищим органом Компанії є загальні збори.

В свою чергу, згідно з підпунктами 22 пункту 47 Статуту (в редакції постанови КМУ № 997 від 26.10.2020), до виключної компетенції загальних зборів належать повноваження: призначення та звільнення з посади голови правління відповідно до пропозицій наглядової ради, що подаються на підставі рішень наглядової ради про обрання та припинення повноважень голови правління.

Відповідно до п/п. 8 п. 70 Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про обрання та припинення повноважень голови та інших членів правління, а також обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови правління у разі припинення повноважень голови правління до моменту обрання нового голови правління; подання загальним зборам пропозицій щодо призначення голови правління разом з рішенням наглядової ради про обрання голови правління і проектом контракту з ним, який містить ключові показники ефективності діяльності голови правління, та пропозицій щодо звільнення з посади голови правління разом з рішенням наглядової ради про припинення повноважень голови правління.

Відповідно до п/п. 12 п. 70 Статуту до виключної компетенції наглядової ради належить затвердження умов контрактів, що укладатимуться з головою та іншими членами правління, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання таких контрактів.

Відповідно до діючого пункту 60 Статуту повноваження загальних зборів, передбачені пунктом 47 цього Статуту, здійснюються акціонером одноосібно.

Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється акціонером письмово.

Рішення єдиного акціонера - держави в особі Кабінету Міністрів України оформляються відповідним актом Кабінету Міністрів України, проект якого за дорученням Прем`єр-міністра України або відповідно до резолюції Віце-прем`єр-міністра України згідно з розподілом повноважень розробляється та подається в установленому порядку Мінекономіки.

Таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів.

З наведеного у сукупності вбачається, що як до внесення змін до Статуту, так і після цього, Наглядова рада, приймаючи рішення про продовження строку повноважень діючого голови правління, а також КМ України, здійснюючи функції загальних зборів акціонерного товариства та погоджуючи рішення наглядової ради, діяли як органи управління акціонерного товариства та приймали рішення у сфері корпоративних відносин, які в питаннях повноважень голови правління надалі є підставою для оформлення (виникнення) трудових відносин з Компанією в залежності від форми вираження такого рішення (призначення, продовження строку повноважень), шляхом підписання контракту з головою правління (продовження строку його дії).

Кабінет Міністрів України, погоджуючи продовження строку повноважень Голови правління НАК «Нафтогаз України», у даному випадку не реалізовував публічно-владних управлінських функцій, що є очевидним, та спірне рішення за своїм правовим статусом є рішенням (протоколом) загальних зборів акціонерів, тобто не є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийняти на реалізацію публічно-владних управлінських функцій.

Слід додати, що Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Відтак, заявлені до вирішення у складі спору правовідносини, в рамках реалізації яких позивач має намір обиратися та бути обраним органом управління акціонерного товариства на посаду голови правління акціонерного товариства, за своєю природою носять приватно-правовий характер, в яких власник корпоративних прав (Держава в особі КМУ) та один з органів управління (наглядова рада), реалізують кожен свою функцію у сфері корпоративних відносин, з якими не погоджується позивач, що у сукупності підтверджує висновок відносно того, що спірні відносини не належать до сфери публічно-правових відносин.

Тому, спір у даній справі не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Та обставина, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.

Більш того, для цілей виникнення певних правовідносин у сфері корпоративного управління первинним у даному випадку є саме рішення Наглядової ради про продовження строку повноважень голови правління, позаяк КМ України, як орган управління (загальні збори), лише висловив свою позицію відносно відсутності заперечень проти такого роду рішення Наглядової ради, що у сукупності перебуває у сфері регулювання п. 8, п. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про акціонерні товариства».

При цьому, суд повторно звертає увагу на те, що відповідно до правил ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, тобто відносно реалізації корпоративних прав, що є визначенням загального правила відносно, із подальшою деталізацією щодо окремих категорій спорів - в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Тобто, враховуючи також правила виключної підсудності, визначені у ч. 5 ст. 30 ГПК України, доводи позивача відносно того, що дана норма не визначає юрисдикції та підсудності цього спору до компетенції господарських судів, - є помилковими.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що за правилами пункту 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та підлягає розгляду у наведеному вище порядку - як зазначено судом вище.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Кабінету Міністрів України про закриття провадження у справі - задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 640/7329/20.

3. Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 295-297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді В.П. Катющенко

Т.О. Скочок

Повний текст ухвали суду складений та підписаний 12.05.2021