Ухвала суду № 96861612, 12.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

12 травня 2021 року м. Київ№ 640/7933/21Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Кармазіна О.А. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).про визнання протиправною та скасування постанови,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-д, код ЄДР: 43315602), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 391254,00 грн. від 20.02.2018 в рамках виконавчого провадження № 52067915.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швед P.O. № 302 від 13.02.2016 стягнено з ОСОБА_1 заборгованість на користь ОСОБА_2 , не сплачену в строк за договором позики, посвідченим 01.06.2015 за реєстровим №1 622, строк повернення якої настав 01.07.2015 в сумі 150 000 доларів США, що в еквіваленті складає 3 912 540,00 грн. згідно курсу НБУ, що складав 26, 0836 гривень за 1 долар станом на 12 лютого, без врахування суми штрафу за невиконання умов договору позики, а також витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 2 000,00 грн.

Пояснює, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження № 55045401 з примусового виконання постанови № 52067915 від 20.02.2018 Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 391254,0 грн. Постанова № 52067915 від 20.02.2018 виведена в окреме виконавче провадження з виконавчого провадження № 52067915 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швед P.O. № 302 від 13.02.2016.

У позовній заяві позивач наголошує, що стягувач ОСОБА_2 направив у виконавчому провадженні № 52067915 - заяву про повернення виконавчого документа стягувану без виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яке 20.02.2018 завершено на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ повернуто стягувану за його заявою.

Позивач наголошує, що у зв`язку із закінченням виконавчого провадження № 52067915 на підставі заяви стягувача, зобов`язання ОСОБА_1 за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швед P.O. № 302 від 13.02.2016 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ОСОБА_2 , не сплаченої в строк за договором позики, посвідченим 01.06.2015 за реєстровим № 1622, є припиненими.

Додає, що 23.02.2021 позивач звернувся до відділу із заявою, в якій просив закінчити виконавче провадження № 55045401 з примусового виконання постанови № 52067915 від 20.02.2018 Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 391254,0 грн.

Натомість, згідно відповіді відділу № 1758/7 від 10.03.2021 на заяву позивача від 23.02.2021, виконавчий збір у виконавчому провадженні № 52067915 не стягнуто, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження №55045401 з примусового виконання постанови № 52067915 від 20.02.2018 про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в сумі 391254,0 грн. у відділі відсутні.

Між тим позивач наголошує, що у боржника - ОСОБА_1 відсутні зобов`язання за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швед P.O. № 302 від 13.02.2016 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ОСОБА_2 , не сплаченої в строк за договором позики.

Додає, що в рамках виконавчого провадження № 52067915 державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у виконавчому написі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швед P.O. № 302 від 13.02.2016.

Відтак, за твердженням позивача, стягнення з позивача виконавчого збору згідно постанови про стягнення виконаного збору від 20.02.2018 є незаконним, у зв`язку з чим постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення на користь держави виконавчого збору в сумі 391254,0 грн. від 20.02.2018 в межах виконавчого провадження №52067915 підлягає скасуванню.

Щодо дотримання строку звернення до суду, то у позовній заяві позивач зазначив, що про спірну постанову йому стало відомо лише 16.03.2021, з моменту отримання листа відповідача № 1758/7 від 10.03.2021.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Пояснює, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 55845401 з примусового виконання постанови № 52067915 від 20.02.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 391254,00 грн. Виконавче провадження відкрито 22.02.2018 на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору виведено в окреме виконавче провадження з виконавчого провадження № 52067915 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису № 308 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець P.O. від 13.02.2016 на користь ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб- платників податків НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з ОСОБА_1 , громадянина Російської Федерації, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вуглегірськ, Сахалінської області, Росія, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи - тимчасово не працює, не сплачену в строк за договором позики, посвідченим 01.06.2015 за реєстровим № 1622, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець P.O., строк повернення якої настав 01.07.2015 в сумі 150 000,00 доларів США, що в еквіваленті складає 3 912 54,00 грн., згідно курсу НБУ, що складав 26,0836 гривень за 1 долар станом на 12 лютого, без врахування суми штрафу за невиконання умов договору позики, а також витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Посилаючись на ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач зазначив, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.

Пояснює, що в ході примусового виконання державним виконавцем вживались заходи у відповідності до вимог чинного законодавства, спрямовані на повне фактичне виконання вимог стягувана. В рамках виконавчого провадження № 52067915 майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, виявлене не було. Кошти у виконавчому провадженні з боржника не стягувались.

20.02.2018 за заявою представника стягувана, виконавче провадження № 52067915 завершено на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий напис повернуто на адресу стягувана. Виконавчий збір в сумі 391254,0 грн. виведено в окреме виконавче провадження.

22.02.2018 державним виконавцем відповідно до вимог статті 3, 4, 24, 25, 26, 27 винесено постанову про відкриття виконавчого № 55845401 з примусового виконання постанови № 52067915 від 20.02.2018 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 391254,00 грн.

Відповідач пояснює, що ч. 3 ст. 40 Закону передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, за твердженням відповідача, всі документи виконавчого провадження направлялися позивачеві, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Підсумовуючи викладене виконавець зазначив, що під час вчинення виконавчих дій в ході примусового виконання вищевказаного виконавчого документа не було допущено жодних порушень і протиправних дій, які б впливали на права боржника. Всі дії державного виконавця по виконавчому провадженню № 52067915 вчинялися з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, а скаржник у своїй скарзі не навів жодної обставини та факту, що порушує його права в рамках виконавчого провадження, а наведенні ним факти є надуманими та не підтвердженні документально.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2021 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), та встановлено строк для їх усунення. Ухвалою суду від 20.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. На час відкриття провадження у даній справі, причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом визнані поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Призначено справу до судового розгляду, про що сторони повідомлені належним чином. У судове засідання, призначене на 12.05.2021 представник відповідача в судове засідання не з`явився сторони не з`явився, що, однак, не є перешкодою для розгляду справи по суті. Розгляд справи завершено у день розгляду у порядку письмового провадження.

Розглядаючи справу, судом отримано додаткові матеріали, що впливають на оцінку обставин щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, ч.ч. 1, 2 ст. 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

В той же час, ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Тобто, як Кодекс адміністративного судочинства України так і Закон України «Про виконавче провадження» надає як учасникам виконавчого провадження, так і іншим особам, які залучаються до проведення виконавчих дій десятиденний строк для звернення до суду щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця. При цьому, початок перебігу такого строку обраховується з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Так, судом встановлено, що виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швед P.O. № 302 від 13.02.2016 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість на користь ОСОБА_2 , не сплачену в строк за договором позики, посвідченим 01.06.2015 за реєстровим № 1622, строк повернення якої настав 01.07.2015 в сумі 150 000 доларів США, що в еквіваленті складає 3 912 540,00 грн. згідно курсу НБУ, що складав 26,0836 гривень за 1 долар станом на 12 лютого, без врахування суми штрафу за невиконання умов договору позики, а також витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 2 000,00 грн.

20.02.2018 за заявою представника стягувана виконавче провадження № 52067915 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швед P.O. № 302 від 13.02.2016 завершено на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, 20.02.2018 Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову № 52067915 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 391254,00 грн., яку виведено в окреме виконавче провадження.

Так, 22.02.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого № 55845401 з примусового виконання постанови № 52067915 від 20.02.2018 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 391254,00 грн.

Як зазначив позивач у позовній заяві про існування такої постанови йому стало відомо лише 16.03.2021 з моменту отримання листа відповідача № 1758/7 від 10.03.2021 на заяву позивача від 23.02.2021.

Між тим, в матеріалах справи наявна заява від 11.05.2019 представника боржника Яреми Н.І (т.2, а.с. 25), по виконавчому провадженні № 55845401, в якому представник боржника наголошував на обізнаності про постанови від 20.02.2018 про стягнення виконавчого збору та про постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, які виведені в окреме виконавче провадження, де також просила відповідача зняти арешт (и.2, а.с. 26) з коштів ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця від 26.10.2018 в межах виконавчого провадження № 55845401.

Вказане свідчить про те, що про наявність спірної постанови позивачу було відомо ще у травні 2019 року, оскільки представник боржника звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з коштів ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 55845401, яке було відкрито 22.02.2018 з примусового виконання постанови № 52067915 від 20.02.2018 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 391254,00 грн.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява представника позивача, адвоката - Клименко Альони Олександрівни (том 2 а.с. 48) від 07.11.2019 по виконавчому провадженні № 55845401, в якому представник боржника просить суд повідомити про результати розгляду заяви про зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_4 , прийнятою 16.10.2019 № 241820-2.1-20.

Також, як видно з матеріалів справи, 28.02.2020 суддею Окружного адміністративного суду м. Києва Амельохіним В.В, позовна заява ОСОБА_1 у справі 640/23997/19 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 26.10.2018 про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження № 55845401 в частині щодо накладення арешту на грошові кошти позивача. що містяться на рахунку НОМЕР_3 у ПАТ «Комерційний банк «ПриватБанк» було повернуто позивачу у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

При цьому, як видно з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала судді Окружного адміністративного суду м. Києва Амельохіна В.В, від 28.02.2020 про повернення позовної заяви у справі 640/23997/19 не оскаржувалась.

Зазначене також додатково вказує на те, що про наявність спірної постанови 20.02.2018 № 520679158 про стягнення виконавчого збору, на підставі якої і відкрито виконавче провадження № 55845401, позивачу було відомо ще у лютому 2020 року, оскільки в межах виконавчого провадження № 55845401 позивачем оскаржувалась постанова від 26.10.2018 № 55845401 про арешт коштів боржника.

Крім того. з наданих матеріалів виконавчого провадження № 55845401, вбачається, що 03.04.2020 представник боржника (позивача), адвокат - Клименко Альона Олександрівна зверталася до відповідача із заявою (т 1., а.с. 207) про надання інформації по виконавчому провадженню № 55845401, в якій адвокат зазначила, що на примусовому виконанні у Відділу перебуває виконавче провадження № 55845401, 03.03.2020 з рахунку ОСОБА_1 були списані кошти у розмірі 22 474,84 грн., а саме: з рахунку відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк», відтак представниця просила державний виконавчий орган надати інформацію, чи були дані кошти у розмірі 22 474,84 грн. списані з рахунку ОСОБА_1 по виконавчому провадженню № 55845401.

В матеріалах виконавчого провадження № 55845401 міститься розпорядження № 55845401/3 від 25.05.2020 (т.1, а.с. 208), в якому зазначено, що грошові кошти у сумі 0,97 грн., що надійшли 03.03.2020, у сумі 22474,84 грн., що надійшли 03.03.2020, у сумі 5,67 грн., що надійшли 03.03.2020, на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу № 520679158, виданого 20.02.2018.

Тобто, зазначене також свідчить про те, що позивачу та його адвокату, станом на 03.03.2020, також було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження № 55845401 на підставі виконавчого документу - постанови від 20.02.2018 № 520679158 про стягнення виконавчого збору, оскільки 03.03.2020 з рахунку позивача, відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк» було списано кошти у розмірі 22474,84 грн.

При цьому, в матеріал справи (том 1 а.с. 34) міститься заява позивача 23.02.2021 про закінчення виконавчого провадження, з якою позивач звертався до відповідача та в якій просив державного виконавця скасувати постанову про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 52067915 та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 55845401.

Зазначене вкотре дає суду уявлення про те, що на момент звернення 23.02.2021 позивача із заявою про закінчення виконавчого провадження, позивачу було достеменно відомо про наявність спірної постанови, оскільки у заяві від 23.02.2021 позивач просив державного виконавця скасувати постанову від 20.02.2018 № 520679158 про стягнення виконавчого збору.

Тобто, при звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою, останнім було невірно повідомлено суд про фактичні обставини - коли йому стало відомо про існування постанови від 20.02.2018 № 520679158 про стягнення виконавчого збору у розмірі 391254,00 грн.

В той же час, варто звернути увагу позивача на те, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій або допущення бездіяльності і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії чи допущено бездіяльність.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

В той же час, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних, у розумінні ст. 73 КАС України, доказів поважності причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним позовом, які б надали суду можливість пересвідчить, що починаючи з травня 2019 року, у позивача існували реальні перешкоди для звернення до суду та поважні причини неможливості звернення до суду із позовною заявою щодо оскарження спірної постанови.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за матеріалами виконавчого провадження позивач користувався правовою допомогою адвокатів, що також свідчить про відсутність у позивача реальних перешкод щодо звернення до суду протягом встановленого строку.

Варто звернути увагу позивача на те, що принципом адміністративного судочинства є верховенство права, тоді як пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо захисту його прав та обов`язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за адміністративним позовом, однак це право не є абсолютним та може бути реалізовано лише у тому випадку, коли особою, яка звертається до суду, дотримано певні норма національного законодавства в частині вимог, передбачених для подання позовної заяви, у тому числі щодо дотримання учасником строку, визначеного національним законодавством для звернення до суду, що свідчить про забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, як складової верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, підсумовуючи викладене у сукупності, в контексті викладених норма права, суд приходить до висновку, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 було відомо ще у травня 2019 року (заява від 11.05.2019 представника боржника Яреми Н.І, по виконавчому провадженні № 55845401, в якому представник боржника просила відповідача зняти арешт з коштів ОСОБА_1 накладеного постановою державного виконавця від 26.10.2018 в межах виконавчого провадження № 55845401), натомість до суду з вказаним позовом позивач звернувся лише 23.03.2021, тобто поза межами десятиденного строку, передбаченого ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 287 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

У даному випадку, як вже зазначалося, позивач наполягав на тому, що ним дотримано строк звернення до суду. Вказану позицію підтримав і представник позивача у судовому засіданні 12.05.2021, який висловив свою думку щодо наведеного.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на те, що після відкриття провадження у справі судом встановлено порушення позивачем десятиденного строку на звернення до суду, натомість в аспекті положень ч. 3 ст. 123 КАС України, позивачем не наведено та не доведено поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 391254,00 грн. від 20.02.2018 в рамках виконавчого провадження № 52067915, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України,- залишити без розгляду.

Матеріалами справи даний висновок суду не спростовано та зворотного не доведено.

Керуючись положеннями статей ч. 9 ст. 80, п. 9 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду визнати неповажними.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, 2-д, код ЄДР: 43315602) про визнання протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 391254,00 грн. від 20.02.2018 в рамках виконавчого провадження № 52067915,- залишити без розгляду.

3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 3 ст. 240 КАС України ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст. 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX).

Суддя О.А. Кармазін