Рішення № 96859992, 13.05.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року Справа № 480/1701/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовною заявою до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – відповідач, Сумський ОТЦКСП), в якій просить визнати рішення відповідача, оформлене протоколом №2 від 25.02.2021, про відмову позивачу у встановлені статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби та видачі посвідчення про право користування пільгами неправомірним та зобов`язати відповідача вчинити дії по встановленню відповідного статусу та видачі посвідчення про право на пільги у встановленому порядку.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.12.2016 під час несення караульної служби у добовому наряді у якості помічника чергового на КПП відділення 9623 в/ч А2860 в с. Данилівка Броварського району Київської області за невстановлених обставин від одиночного пострілу в область голови загинув її син – солдат контрактної служби ЗСУ ОСОБА_2 . За цим фактом Броварським відділом поліції розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні за ст. 115 ч. 1 КК України – умисне вбивство, розслідування триває, на даний час злочин не розкритий. Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 403 від 06.02.2017 поранення та причина смерті солдата ОСОБА_2 , пов`язані з проходженням військової служби. Після звернення до відповідача із заявою про видачу посвідчення про пільги у встановлені статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби та видачі посвідчення про право користування пільгами, позивач отримала рішення про відмову, яке зазначено в протоколі №2 від 25.02.2021. Зазначає, що судами розглядалися справи, пов`язані із дослідженням питання стосовно поширення на позивача норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку із смертю сина. Позивач зазначає, що всі документи були надані відповідачу, підстав для відмови не було у відповідач, рішення є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав, правову позицію по суті спору не надано, на вимогу суду відповідачем надано лише копії документів, що стосуються предмету спору.

Судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб, витребувано у відповідача документи.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.12.2016 р. під час несення караульної служби у добовому наряді у якості помічника чергового на КПП відділення 9623 в/ч А2860 в с. Данилівка Броварського району Київської області за невстановлених обставин від одиночного пострілу в область голови загинув син позивачки – солдат контрактної служби ЗСУ ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 403 від 06.02.2017 р. поранення та причина смерті солдата ОСОБА_2 , 1994 року народження, пов`язані з проходженням військової служби .

Відповідно до витягу з наказу ТВО командира військової частини А 2860 № 4-рс від 16.02.2017 р. (по особовому складу) солдата ОСОБА_2 – навідника зенітного відділення 9623 зенітного ракетного дивізіону (С-300 ПС), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті наскрізного вогнепального поранення голови з переломами кісток черепа, виключено зі списків особового складу частини. Смерть пов`язана з проходженням військової служби .

ОСОБА_1 подала до Сумського ОТЦКСП заяву від 11.02.2021 про розгляд документів щодо визнання позивача членом сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби, та вирішити питання щодо видачі відповідного посвідчення.

Рішенням Сумського ОТЦКСП, що оформлено протоколом № 2 від 25.02.2021, було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 11.02.2021 з тих підстав, що військовослужбовець - померлий син ОСОБА_1 скоїв самогубство.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 2 цього Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 24 Закону).

Відповідно до акта службового розслідування командира військової частини А 2860 від 19.01.2017 зазначено , що син позивачки – ОСОБА_2 – проходив військову службу за контрактом у в/ч А2860 в с. Данилівка Броварського району Київської області, був призначений навідником кулеметного відділення 9623 зенітного ракетного дивізіону (С-300 ПС), у зв`язку з чим відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вважався таким, що виконував обов`язки військової служби. Солдат ОСОБА_2 загинув у результаті наскрізного вогнепального кульового поранення голови з переломами кісток черепа.

Судом також враховується, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду із вимогами щодо поширення на неї дії Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертью) сина під час виконання ним обов`язків служби.

Так, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2018 р. у справі № 592/13502/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75034215) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Сумського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії: визнано протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України, які полягають у не розгляді у встановлені законом строки питання (документів) про виплату одноразової грошової допомоги родині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 та у неприйнятті рішення про виплату такої допомоги, та зобов`язано Міністерство оборони України вчинити необхідні дії, пов`язані з розглядом документів та виплатою одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ЗСУ – солдата контрактної служби ОСОБА_2 – ОСОБА_1 в розмірі, встановленому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 р. у справі № 480/3956/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79402543) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2017 р. та додані до неї документи про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду..

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі № 480/4847/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89043639) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та визнати неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України, яке оформлене п. 18 протоколу № 20 від 14 лютого 2019 року та полягає у відмові в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю її сина - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби - у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Під час розгляду справи № 480/4847/19 судом встановлено та відображено в рішенні суду від 04.05.2020, що постанову про закриття кримінального провадження Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.09.2017, що смерть сина позивачки є наслідком вчинення самогубства, скасовано ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області в межах справи №361/7677/17 та направлено кримінальне провадження начальнику Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для відновлення досудового розслідування, що також підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/71544329, https://reyestr.court.gov.ua/Review/71544328, https://reyestr.court.gov.ua/Review/71544329 ).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що досудове розслідування за фактом загибелі сина позивачки не завершене, доказів завершення такого розслідування відповідачем не надано суду, посилання відповідача на встановлені або не встановлені у ході його проведення обставини, в т.ч. і щодо смерті ОСОБА_2 в результаті вчинення самогубства є передчасним. Тому врахування висновків акту службового розслідування в частині причини смерті сина позивача, за наявності незавершеного кримінального провадження, не можуть бути враховані як беззаперечні докази на підтвердження обставин загибелі сина позивачки, і які зазначені в спірному рішенні Сумського ОТЦКСП.

На даний час матеріалами справи підтверджено, що смерть солдата ОСОБА_2 , пов`язана з проходженням військової служби, про що зазначено у витягу з наказу від 16.02.2017 №4-рс, який не є скасований, чи внесено зміни до такого наказу, такі докази під час розгляду справи відповідачем не надані. Відповідачем не обґрунтовано не взято до уваги наявність висновку Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 403 від 06.02.2017 та наказу командира військової частини А 2860 № 4-рс від 16.02.2017, відповідно до яких поранення та причина смерті солдата ОСОБА_2 пов`язані з проходженням військової служби. Доказів скасування такого рішення та наказу, внесення змін до них матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Таким чином відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 загинув не при виконанні обов`язків військової служби під час проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України. Висновки відповідача, покладені в основу спірного рішення зроблені відповідачем передчасно та необґрунтовано, без врахування всіх обставин та наявних документів, що стосується дослідження питання поранень та причин смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, в тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження служби, здійснюється відповідно до Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року № 937 (далі - Інструкція № 937).

Згідно п. 2.2 Інструкції встановлено, що на районні військові комісаріати (ТЦКСП) покладаються:

сприяння особам, звільненим з військової служби у Збройних Силах України, а також членам їх сімей в оформленні документів для призначення пільг і допомог;

ведення обліку осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, крім військовослужбовців строкової служби (далі - особи, звільнені з військової служби), які проживають на відповідній території, з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних» для оформлення документів, що додаються до пенсійної справи відповідно до Закону;

прийняття від осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей документів для призначення органами Пенсійного фонду України (далі - органи, що призначають пенсії) пенсій відповідно до Закону та надсилання їх в обласний військовий комісаріат (ТЦКСП);

сприяння особам, звільненим з військової служби, у своєчасному огляді медико-соціальними експертними комісіями (далі - МСЕК), якщо їх право на пенсію або пільги пов`язане із встановленням інвалідності;

роз`яснення законодавства з питань забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей;

розгляд звернень, які надходять до військового комісаріату (ТЦКСП), з питань забезпечення соціальними виплатами колишніх військовослужбовців і членів їх сімей, видача пенсіонерам довідок та інших документів, передбачених чинним законодавством;

сприяння особам, звільненим з військової служби у Збройних Силах України, Міністерстві оборони колишнього Союзу РСР, та членам їх сімей в оформленні документів, необхідних для призначення в належних випадках одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності (часткової втрати працездатності);

визначення осіб, які мають право на призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України (особи, звільненої з військової служби, яка померла протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби), та прийняття від них документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства.

визначення осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону та які потребують санаторного лікування, надання допомоги щодо виділення їм санаторних путівок через обласний військовий комісаріат (ТЦКСП);

визначення дітей загиблих (померлих) військовослужбовців і дітей пенсіонерів, на яких виплачується пенсія в разі втрати годувальника, які потребують оздоровчих заходів за рахунок асигнувань, що виділяються на ці потреби в кошторисі Міністерства оборони України.

Пункт 4.16 розділу IV цієї Інструкції передбачає, що членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Облік, видача та списання бланків посвідчень і листів талонів покладаються на посадових осіб обласного військового комісаріату (ТЦКСП).

Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 28.05.1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - Постанова № 379).

Постановою № 379 установлено, що посвідчення видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Крім того, вказаною постановою зазначено, що на Міністерство оборони України покладено обов`язок забезпечити виготовлення бланків посвідчень у необхідній кількості та видачу їх військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Отже, підставою для отримання посвідчення відповідно до зазначеного Закону є причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Як зазначено вище, згідно змісту витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 06.02.2017 №403 травма та причини смерті, солдата ОСОБА_2 , так, пов`язана з проходженням військової служби, а отже, відповідно, встановлює причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Позивачем при зверненні до Сумського ОТЦКСП надано заяву та необхідний пакет документів, про що не заперечується відповідачем. Питання щодо надання позивачем повного пакету документів, не є спірним між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, судом враховується, що відповідач відзиву чи письмової позиції по справі не надав без поважних причин, що у відповідності до ч.4 ст. 159 КАС України кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи, що відповідач, при прийнятті рішення про відмову у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та у видачі посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, з підстав, зазначених в протоколі від 25.02.2021 №2, допустив порушення вимог чинного законодавства, таке рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язати відповідача вчинити дії по встановленню відповідного статусу та видачі посвідчення про право на пільги у встановленому порядку, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи те, що в межах цієї справи відповідачем при вирішенні питання про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час військової служби та видачі посвідчення про пільги не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та як наслідок, відповідного рішення, з урахуванням цих обставин відповідачем не приймалося, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача в цій частині буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2021 про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та у видачі посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби і прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, що, у свою чергу, буде обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати неправомірним та скасування рішення Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яке оформлене п. 1 протоколу № 2 від 25.02.2021 про відмову у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та у видачі посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

Зобов`язати Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2021 про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видачі посвідчення про пільги та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2021

Суддя С.М. Гелета