Рішення № 96859930, 13.05.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року Справа № 480/641/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/641/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач), в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- зобов`язати ГУ ДПС у Сумській області скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2931-17у від 19.02.2019, № Ф-2931-17у від 20.05.2019, № Ф-2931-17у від 10.11.2020 та № Ф-2917 від 15.02.2021 на ОСОБА_1 , скасувати борг в розмірі 36355,04 грн. як нарахований другий раз та відшкодувати позивачу завданий моральний збиток в розмірі 82157,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на загальній системі оподаткування. Відповідач прийняв вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2931-17у від 19.02.2019 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 19961,12 грн., № Ф-2931-17у від 20.05.2019 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 2754,18 грн., № Ф-2931-17у від 10.11.2020 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 14557,84 грн. та № Ф-2917 від 15.02.2021 щодо ОСОБА_1 про сплату єдиного соціального внеску в сумі 10331,38 грн. Позивач вважає що оскаржувані вимоги є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки в період, за який нараховано внесок, ОСОБА_1 була найманим працівником, та за неї сплачувався єдиний соціальний внесок з нарахованих сум заробітної плати.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до даних Головного управління ДПС у Сумській області ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.10.2005 та здійснює свою підприємницьку діяльності дотепер. Станом на 31.01.2021 згідно інтегрованої картки платника податків у відповідача наявна заборгованість з платежу «єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (код бюджетної класифікації 71040000) в загальній сумі 10331,38 грн. При цьому згідно АРМ «Податковий блок» в реєстрі страхувальника відсутня інформація щодо наявності пільги у ФОП ОСОБА_1 по сплаті єдиного соціального внеску (відсутня позначка ФО інвалід та ФО пенсіонер). Крім того, ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) з 01.01.2014 по теперішній час здійснює діяльність на загальній системі оподаткування та згідно декларацій про майновий стан і доходи отримує дохід від підприємницької діяльності. А отже оскаржувані вимоги є законними та обґрунтованими. Крім того, у позовній заяві позивач взагалі не зазначає, чим обґрунтовано стягнення моральної шкоди з контролюючого органу.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на загальній системі оподаткування, даний факт також не заперечувався відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Головним управлінням ДФС у Сумській області сформовано вимогу № Ф-2917 від 19.02.2019 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 31.01.2019 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 становить 19961,12 грн. (а.с. 58).

Головним управлінням ДФС у Сумській області сформовано вимогу № Ф-2931-17у від 19.02.2019 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої загальна сума боргу платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 станом на 07.05.2019 становить 19961,12 грн. (а.с. 58).

Головним управлінням ДФС у Сумській області сформовано вимогу № Ф-2917 від 20.05.2019 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 30.04.2019 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 становить 22715,30 грн. (а.с. 62).

Головним управлінням ДПС у Сумській області сформовано вимогу № Ф-2931-17у від 20.05.2019 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої загальна сума боргу платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 станом на 23.10.2019 становить 2754,18 грн. (а.с. 62).

Головним управлінням ДПС у Сумській області сформовано вимогу № Ф-2917 від 10.11.2020 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 31.10.2020 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 становить 36355,04 грн. (а.с. 55).

Головним управлінням ДПС у Сумській області сформовано вимогу № Ф-2931-17у від 10.11.2020 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої загальна сума боргу платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 станом на 14.12.2019 становить 14557,84 грн. (а.с. 55).

Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 № Ф-2931-17 ГУ ДПС у Сумській області, позивач подала скаргу до Державної фіскальної служби України, в якій просила скасувати вищезазначену вимогу, як таку, що сформована з порушенням чинного законодавства.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11.02.2021 № 3220/6/99-00-08-06-01-06, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 2931-17 від 10.11.2020, а скаргу ОСОБА_1 від 08.12.2020 задоволено частково, зобов`язано ГУДПС в Сумській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням вищезазначеного, згідно вимог чинного законодавства (а.с. 50-51).

Головним управлінням ДПС у Сумській області сформовано вимогу № Ф-2917 від 15.02.2021 про сплату боргу (недоїмки), згідно якої станом на 31.01.2021 заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 становить 10331,38 грн. (а.с. 34).

Відповідно до довідок Комунальної установи Сумський навчально-виховний комплекс № 16 імені Олексія Братушки "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад" Сумської міської ради від 24.02.2021, за період з 2017 року по 2020 рік із заробітної плати позивача був сплачений соціальний внесок у повному обсязі (а.с. 26-29).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Пунктом 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дано визначення поняттю “працівник” - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Частиною 1 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту першого частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

У постанові від 04.12.2019р. по справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19) Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості органами доходів і зборів із страхувальників зі сплати коштів з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає також Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (надалі - Інструкція № 449).

Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до п. 4 Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується зокрема на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком б до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога). В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання: платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження; вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу. Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис - в органі доходів і зборів. Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові. У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (від

Згідно з п. 7 Інструкції №449, якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Судом встановлено, що відповідно до довідок Комунальної установи Сумський навчально-виховний комплекс № 16 імені Олексія Братушки "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад" Сумської міської ради від 24.02.2021, у період з 2017 року по 2020 рік та до цього часу позивач працює бухгалтером в КУ СНВК № 16 СМР та за вказаний період єдиний соціальний внесок з нарахованих сум заробітної плати був перерахований у повному обсязі (а.с. 26-29). Тобто за період, за який податковим органом позивачу було нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме з 2017 р. по 2020 р., позивач перебував у трудових відносинах з КУ СНВК № 16 СМР, якою було сплачено страхові внески за позивача.

Отже, відповідачем нараховано позивачу єдиний соціальний внесок за періоди сплати за нього страхувальником страхових внесків, а саме за період з 2017 р. по 2020 р.

Крім того з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем у період з 2017 р. по 2020 р. до податкового органу було подано податкові декларації про майновий стан і доходи, в яких окрім суми доходів, нарахованих у формі заробітної плати, також було зазначено суми доходів отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (а.с. 69, 71, 73, 75), а саме за 2017 рік - 4 853,73 грн., за 2018 рік - 5 721,52 грн., за 2019 рік - 3 300,00 грн. та за 2020 рік - дохід від провадження господарської діяльності відсутній.

За приписами ч. 5 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до платіжного доручення від 16.02.2018 року №1 (а.с. 70) позивачем було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2017 рік в сумі 2 112, 00 грн. Відповідно до квитанції від 16.01.2019 року єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності за 2018 рік позивачем сплачено в розмірі 1 258,74 грн. (а.с. 72) та за 2019 рік єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності позивачем сплачено у розмірі 918,10 грн., що підтверджується квитанцією від 10.02.2020 року № 8 (а.с. 74).

Тобто позивачем за період з 2017 р. по 2019 р. також було самостійно сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 22 % з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності.

У 2020 році ОСОБА_1 доходу від провадження господарської діяльності не отримувала, що підтверджується декларацією про майновий стан і доходи за 2020 рік (а.с. 75). Жодних доказів зворотного відповідач суду не надав.

Оскільки позивач в період з 2017 року 2019 рік сплачував єдиний внесок з доходу, отриманого з провадження господарської діяльності, а у 2020 році господарську діяльність не здійснював і не отримував доходу, при цьому одночасно в цей період перебував у трудових відносинах з КУ СНВК № 16 СМР, яка також сплачувала за нього страхові внески, суд вважає, що необхідність сплати позивачем єдиного соціального внеску, в розмірі мінімального соціального внеску, за спірний період спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимоги відповідача про подвійне нарахування позивачу як застрахованій особі єдиного внеску, в розмірі мінімального соціального внеску, за періоди сплати за нього страхувальниками страхових внесків, а саме за період з 2017 року по 2020 рік є протиправними та підлягають скасуванню, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в частині скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2931-17у від 19.02.2019, № Ф-2931-17у від 20.05.2019, № Ф-2931-17у від 10.11.2020 та № Ф-2917 від 15.02.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відшкодувати позивачу завданий моральний збиток в розмірі 82157,54 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 56 Конституції України, гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної Постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вказану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що прийняття оскаржуваних вимог заблокувало роботу позивача як підприємця чим завдало йому моральної шкоди.

Проте, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, не підтверджено наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправними рішеннями, діями відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області № Ф-2931-17у від 19.02.2019 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 19961,12 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області № Ф-2931-17у від 20.05.2019 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2754,18 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області № Ф-2931-17у від 10.11.2020 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 14557,84 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Сумській області № Ф-2931-17 від 15.02.2021 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 10331,38 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 43995469) суму судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко