Ухвала суду № 96859529, 11.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13389/20

УХВАЛА

11 травня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токмілової Л.М.

за участі:

секретаря судового засідання – Мунтян С.І.

представника позивача – Вездауцан І.М.

відповідач – не з`явився

третя особа – не з`явилась

розглянувши в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Медвідь Ганни Станіславівни за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Медвідь Ганни Станіславівни, в якому позивач просив суд: скасувати рішення державного реєстратора Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області Медвідь Ганни Станіславівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 53059050 від 10.07.2020 року, запис про право власності в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, а саме: 1/1 будівель та споруд за адресою: будинок АДРЕСА_1 , загальною площею: 427 кв. м., житловою площею: 97 кв. м., опис: “А” житловий будинок, “Б” літня кухня, “В” сарай, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2119633151101.

В обґрунтування позовних вимог позивачем, зазначено, що державним реєстратором порушено норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не відмовлено в державні реєстрації за ОСОБА_2 прав власності на нерухоме майно 1/1 будівель та споруд за адресою: будинок АДРЕСА_1 .

07.12.2020 року ухвалою суду адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

14.12.2020 року позивачем усунено недоліки адміністративного позову.

Ухвалою суду від 21.12.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

В судове засідання призначене на 11 травня 2021 року з`явився представник позивачів, інші учасники не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Під час розгляду справи судом поставлено на обговорення питання щодо закриття провадження по справі у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. В свою чергу, представник позивачів заперечував щодо закриття провадження по справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами пп. 1-2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв. При цьому відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 цього Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Суд зазначає, що підставою для звернення позивача з даною позовною завою стало рішення державного реєстратора ОСОБА_3 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно.

При цьому, позивач, вказуючи на протиправність дій відповідача при здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, фактично зазначає про наявність такого права у нього та його відсутність у третьої особи.

В свою чергу, суд зазначає, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з подібними правовідносинами містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 04.09.2019 у справі №333/3526/17.

Отже, спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних рішень, тобто останні були вчинені за заявами інших осіб, спір щодо їх оскарження є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено таку державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства та чи заявлено вимогу про зобов`язання відповідача зареєструвати аналогічне речове право за позивачем.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 15.01.2020 у справі №821/412/17.

Щодо посилання позивача у позовній заяві на те, що у разі коли спір виник в результаті виконання державним реєстратором своїх владно-публічних та управлінських функцій, то такий спір підлягає в порядку адміністративного судочинства, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.02.2020 у справі №808/772/18, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що у даному випадку спір стосується речових прав на нерухоме майно третьої особи, у зв`язку з чим не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 04 вересня 2018 року по справі № 823/2042/16.

Статтею 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Медвідь Ганни Станіславівни за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про скасування рішення належить закрити.

Керуючись ст. 238, 248, 256, 293 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного реєстратора Медвідь Ганни Станіславівни (67400, Одеська обл.,м. Роздільна, вул. Незалежності, 9) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) про скасування рішення - закрити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.

Роз`яснити позивачу його право на звернення із даним позовом у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 13.05.2021 року.

Суддя Л.М. Токмілова