Рішення № 96859523, 13.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2833/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України по проведенню перевірки та витребування копій документів і інформації щодо ОСОБА_1 з метою аналізу дотримання ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

На думку позивача, відсутність інформації про наявність матеріалів або будь-яких фактів скоєння начальником КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, виключає надання запитуваної інформації та документів, яку вимагає Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, керуючись ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Вказані дії є протиправними та порушують права і свободи позивача.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

25.03.2021 року за вхід. № 14974/21 через канцелярію суду за підписом начальника Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України В. Єфтенія надано відзив на адміністративний позов.

Відзив обґрунтовано наступним.

Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не ініціювало і не проводило перевірки дотримання позивачем вимог антикорупційного законодавства, а виконуючи свій обов`язок щодо моніторингу та аналізу стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону № 1700-VII, до яких належить і ОСОБА_1 , здійснило моніторинг публічної частини Реєстру декларацій, та виявивши відсутність інформації про подання позивачкою декларації за 2017- 2019 роки, підготувало і направило до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області письмовий лист-запит від 10.02.2021 за № 1263/55/114/03-2021, тобто вчинило дії, спрямовані на збір та аналіз інформації з метою підтвердження або спростування виявлених за наслідками моніторингу Реєстру декларацій порушень позивачкою вимог антикорупційного законодавства.

До того ж, слід врахувати, що сам факт надіслання відповідачем запитів з метою встановлення інформації про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків. В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався, відповідно, і як такої справи про адміністративне правопорушення наразі не має.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) ним визначаються правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Статтею 1 Закону № 1700-VII встановлено, що спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Відповідно до статті 11 Закону № 1700-VII виключно Національному агентству з питань запобігання корупції належать повноваження зокрема щодо: проведення аналізу стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції; здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Положеннями статті 12 Закону № 1700-VII визначено, що для виконання своїх повноважень, у тому числі й зазначених вище, Національному агентству з питань запобігання корупції надано ряд прав, зокрема:

одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

проводити перевірки організації роботи із запобігання і виявлення корупції в державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, зокрема, щодо підготовки та виконання антикорупційних програм;

отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення з приводу обставин, що можуть свідчити про порушення правил етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом, щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

У складі Національної поліції України органом, що здійснює протидію корупції, на сьогодні є Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Відповідно до пункту першого розділу І Положення про Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 23.10.2019 № 1077 (далі - Положення про Департамент), Департамент є міжрегіональним територіальним органом у складі кримінальної поліції Національної поліції України, який бере участь у реалізації державної політики з питань боротьби з організованою злочинністю та згідно із законодавством України здійснює оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до пункту 3 розділу II Положення про Департамент до його основних завдань належить протидія корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України.

Департамент відповідно до підпунктів 25-27 пункту 1 розділу III Положення про нього, з метою реалізації зазначеного вище завдання здійснює, зокрема:

моніторинг та аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону № 1700-VII;

збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією;

складання в межах компетенції протоколів про правопорушення, пов`язані з корупцією, та направлення їх до суду в установленому законодавством порядку.

До прав Департаменту, згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу IV Положення про Департамент, належить відповідно до компетенції в установленому порядку одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього функцій.

Положення про УСР в Одеській області затверджено наказом Департаменту від 06.11.2019 № 17 (далі - Положення про УСР в Одеській області).

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про УСР в Одеській області вказане Управління є структурним (відокремленим) підрозділом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Відповідно до підпунктів 22-24 пункту 1 розділу III Положення про УСР в Одеській останнє на території обслуговування здійснює, зокрема:

моніторинг та аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»;

збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією;

складання в межах компетенції протоколів про правопорушення, пов`язані з корупцією, та направлення їх до суду в установленому законодавством порядку.

Крім того, з метою виконання покладених на УСР в Одеській області функцій, відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу IV Положення про УСР в Одеській області, останнє має право в установленому порядку одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали.

Аналіз наведених повноважень органів поліції та УСР в Одеській області зокрема, свідчить про те, що останнє наділене функціями моніторингу та аналізу стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону № 1700-VII, збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією. А одержання УСР Одеській області від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформації, документів і матеріалів, необхідних для виконання покладених на них функцій, належить до його прав.

Судом встановлено, що УСР в Одеській області надіслало до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області лист від 10.02.2021 за № 1263/55/114/03-2021 з метою підтвердження або спростування інформації про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 172-6 КУПАП (Несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), оскільки згідно з Єдиним державним реєстром декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр декларацій), ОСОБА_1 , яка за посадою належить до осіб, на яких поширюється дія статті 3 Закону № 1700-УІІ, не подавались щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017-2019 роки.

У листі від 10.02.2021 за № 1263/55/114/03-2021 УСР в Одеській області просило Ізмаїльську міську раду Ізмаїльського району Одеської області надати інформацію та завірені копії документів відносно директора КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_1 , а саме:

накази, розпорядження (рішення, контракт) про призначення на посаду до КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» та подальші переміщення по службі ОСОБА_1 ;

посадову інструкцію (функціональні обов`язки) ОСОБА_1 ; положення КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації»;

положення про преміювання працівників КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» (колективний договір), тощо;

документи щодо особистого ознайомлення ОСОБА_1 з попередженням про обмеження передбачене Законом України «Про запобігання корупції»;

відомостей нарахування з 01.01.2019 по теперішній час (стосовно ОСОБА_1 ) заробітної плати, виплати надбавок і стимулюючих виплат (матеріальної допомоги) із наданням документів, які були підставою для цього (накази, розпорядження, тощо);

повідомити контактний номер телефону ОСОБА_1 (робочий, за можливістю мобільний).

Також відповідач просив надати інформацію:

щодо призначення (наказ, функціональні обов`язки) «Уповноваженого відповідального за запобігання корупції»;

чи проводилась перевірка фактів неподання або несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування Ізмаїльської міської ради;

чи надходили з будь яких джерел (в тому числі від співробітників) повідомлення до керівника або до посадової особи, відповідальної за запобігання корупції з вимогою щодо проведення перевірок за фактами неподання та несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування;

чи надходили повідомлення щодо наявності конфлікту інтересів при виконанні службових обов`язків посадовими особами Ізмаїльської міської ради;

чи направлялись повідомлення до НАЗК за фактами неподання та несвоєчасного подання декларацій суб`єктами декларування із зазначенням посадових осіб.

Вищенаведене свідчить про те, що УСР в Одеській області не ініціювало і не проводило перевірки дотримання позивачем вимог антикорупційного законодавства, а виконуючи свій обов`язок щодо моніторингу та аналізу стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону № 1700-VII, до яких належить і ОСОБА_1 , здійснило моніторинг публічної частини Реєстру декларацій, та виявивши відсутність інформації про подання позивачкою декларації за 2017- 2019 роки, підготувало і направило до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області письмовий лист-запит від 10.02.2021 за № 1263/55/114/03-2021, тобто вчинило дії, спрямовані на збір та аналіз інформації з метою підтвердження або спростування виявлених за наслідками моніторингу Реєстру декларацій порушень позивачкою вимог антикорупційного законодавства.

При цьому відповідач діяв у межах наданих повноважень, що передбачені, зокрема, підпунктами 22-24 пункту 1 розділу III Положення про УСР в Одеській області (моніторинг та аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону №1700-VІІ та збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією), з метою виконання вимог частини 2 статті 251 КУпАП (обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу).

Аналіз судової практики в аналогічних спірних правовідносинах (щодо наявності в працівників органів поліції, які здійснюють боротьбу з корупційними правопорушеннями, повноважень щодо вжиття заходів з метою встановлення в діях особи ознак правопорушення, пов`язаного з корупцією) дає підстави стверджувати про відсутність порушень в діях відповідача (постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 120/1659/20-а, рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 у справі № 815/5299/17, Першого апеляційного адміністративного суду в справі № 360/49/19, Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № К/9901/66166/18).

З приводу посилань позивача на те, що тільки Національному агентству з питань запобігання корупції надано право одержувати в установленому законом порядку за письмовими запитами від державних органів та суб`єктів господарювання, громадян та їх об`єднань інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань слід зазначити, що нормами статті 1 Закону № 1700-VII не визначений виключний статус Національного агентства з питань запобігання корупції, як єдиного органу, який уповноважений вживати заходи з питань запобігання корупції. Тобто, на усі зазначені у вказаній статті органи (органи прокуратури, органи Національної поліції, НАБУ, НАЗК) покладені відповідні обов`язки.

Наведений вище аналіз норм права, якими визначено правовий статус Департаменту та УСР в Одеській області й порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення та аналіз запиту відповідача від 10.02.2021 за № 1263/55/114/03-2021 відносно ОСОБА_1 свідчать на користь висновку про те, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Наведене повністю узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 року у справі № 816/2042/18, висновки якої згідно ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для застосування судом у даних правовідносинах.

Крім того, слід врахувати, що сам факт надіслання відповідачем запитів з метою встановлення інформації про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків. В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача не складався, відповідно, і як такої справи про адміністративне правопорушення наразі не має.

Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Позивачем не доведено того, що дії відповідача, які пов`язані із витребуванням інформації і доказів відносно позивача, призвели до порушення його прав та спричинили негативні для нього наслідки. За таких обставин оскарження відповідних дій відповідача жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивач має навести в позові та обґрунтувати їх належними і допустимими доказами.

У своєму позові ОСОБА_1 не наводить жодних аргументів щодо того, в чому саме полягає порушення її прав незаконними, на її думку, діями відповідача.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Керуючись ст. 2, 9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ізмаїльська міська рада Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправними дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , тел.: НОМЕР_2 )

Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Національної поліції України (адреса: 65048, м. Одеса, вул. Осипова, 23, код ЄДРПОУ 43305056, телефон: (048) 779 44 05)

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.