Рішення № 96858871, 13.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року м. Київ № 320/5998/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (далі також – позивач, ТОВ «Віст Груп») з позовом до Київської митниці ДФС (далі також – відповідач), в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 09.09.2019 № UA125000/2019/000537/2.

Позов мотивований протиправністю рішення про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 №UA125000/2019/000537/2, яким Київська митниця ДФС відмовила ТОВ «Віст Груп» у застосуванні методу визначення митної вартості «за ціною договору (контракту)» щодо товарів, що були імпортовані позивачем, та водночас скоригувала заявлену позивачем митну вартість за іншим - резервним методом. Позивач стверджує, що ним під час подання електронної митної декларації № UA125200/2019/626326 від 06.09.2019, а також додатково за наслідками проведених консультацій з митним органом, останньому були надані всі необхідні та достатні документи, вичерпні пояснення для підтвердження заявленої митної вартості імпортовнаих товарів. Проте, суб`єкт владних повноважень протиправно не прийняв до уваги такі документи і пояснення, прийнявши протиправне рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 відкрито провадження у справі №320/5998/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

27.01.2020 на стадії підготовчого провадження суд замінив відповідача у справі його правонаступником – Київською митницею Держмитслужби.

Відповідачем до канцелярії суду поданий відзив на позовну заяву та додаткові матеріали. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що оспорюване рішення прийнятті обґрунтовано, оскільки при здійсненні аналізу документів, поданих декларантом під час митного оформлення та додатково на запити митниці, було виявлено, що такі документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. А саме:

1) декларант не надав для підтвердження транспортних витрат транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість транспортування. Так, з метою підтвердження понесених транспортних витрат, декларантом позивача було надано до митного оформлення наступні документи: коносамент від 22.07.2019 № G0119071240А, документ, що підтверджує вартість перевезення (довідка про транспортні витрати) від 28.08.2019 № 496, договір перевезення від 10.06.2014 № 06/02-2014. Разом з тим, подана довідка про транспортні витрати від 28.08.2019 № 496 не є належним підтвердженням вартості транспортно-експедиційних послуг, оскільки не є належним документом, що підтверджує транспортні витрати та не відноситься до первинних документів. Водночас декларант позивача надано митниці жодних платіжних доручень на оплату транспортних витрат. Тому, перевірити достовірність декларування транспортних витрат не виявилося за можливе.

2) умовами п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.01.2016 № 479-UK та інвойсу від 05.08.2019 №28922 передбачалося, що оплата за товар проводиться покупцем через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі (в даному випадку – у коносаменті від 20.08.2019 №G0119080960В), та водночас передбачалася можливість здійснення попередньої оплати. Однак банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, до митного оформлення не подавалися;

3) декларантом до митного оформлення для підтвердження складової митної вартості (а саме витрат на транспортування) не були подані перевізні документи, а саме: заявка на перевезення (що передбачена п. 2.1.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.06.2014 №06/02-2014 та є невід`ємною його частиною), акт виконаних робіт (що передбачений п. 6.4 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.06.2014 № 06/02-2014) та інші можливі документи, які б могли підтвердити числові значення вартості транспортних витрат до пункту перетину кордону України, як складової митної вартості товару;

4) експедиторська винагорода, як частина витрат імпортера на транспортування товару до перетину митного кордону України або після перетину митного кордону України, не була включена до митної вартості товару. У зв`язку з цим митний орган дійшов висновку, що витрати на транспортування імпортованого товару в повному обсязі документально не підтверджено;

5) для підтвердження витрат понесених на транспортування до митного кордону України декларантом надано договір від 10.06.2014 № 06/02-2014, згідно п. 2.1.7 якого за окремим дорученням та за рахунок замовника (ТОВ «ВІСТ ГРУП») виконавець (експедитор) - ПП «ТРАНСКАРГО» здійснює послуги зі страхування вантажів. Проте відомості щодо страхування наявні лише в довідці про транспортні витрати, яка у свою чергу не належить до первинних документів;

6) п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 04.01.2019 № 200-UK передбачено оплату за товар через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі (коносамент від 22.07.2019 №GO119071240А). Тобто, починаючи з 23.07.2019 по 21.08.2019 оплата за товар мала б відбутися, однак банківські платіжні документи відсутні. Також, відповідно до вищезазначеного контракту можлива попередня оплата за товар, однак відповідні банківські платіжні документи не були надані так само;

7) наданий до митного офрмлення прайс-лист від 03.06.2019 № б/н містить інформацію про конкретний перелік товарів, що відповідає переліку товарів зазначеному в інвойсі від 15.07.2019 № 29052, та адресований конкретній особі – тобто, є таким, що носить суб`єктивний характер (що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції, яка повинна бути адресована необмеженій кількості можливих потенційних покупців). Крім того, митницею встановлено, що наданий правйс-лист містить відмоості про ціну товару без урахування вартості пакування та маркування товару. При цьому, ціни на товар, що зазначеін у такому прайс-листі та в інвойсі від 15.07.2019 № 29052 є онаковими. З огляду на наведене митний орган вважає, що наданий прайс-лист являє собою форму комерційної пропозиції даному покупцю та не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості імпортного товару.

За наведених мотивів відповідач дійшов висновку про наявність підстав для коригування заявленої ТОВ «Віст Груп» митної вартості товару за іншим (резервним) методом. При цьому, останній зазначив, що додатково надані деклараном документи не усунули перелічених вище виявлених розбіжностей та не підтвердили об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, оскільки самі не містили необіхдних відомостей.

Додатково представник відповідача повідомив суд, що джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості позивачем, стали наступні митні декларації: від 14.08.2019 № UA305200/2019/39753, від 28.06.2019 № UA500010/2019/16942.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де посилався на безпідставність заужваень митного органу до змісту поданої декларнатом документції для митного оформлення товару. Зокрема, позивач зауважив, що поданих ним до митниці документів для підтвердження вартості перевезення оцінювальних товарів (а саме: довідки про транспортні витрати від 28.08.2019 №496 щодо доставки контейнеру MRKU8990013 на адресу ТОВ «Віст Груп» від місця завантаження на умовах FOB SHANGHAI до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) на суму 39 064 грн.; договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 10.06.2014 №06/02-2014; рахунку від 27.08.2019 №1647 на оплату транспортно-експедиційних послуг; платіжного доручення від 31.10.2019 №8324 на оплату транспортно-експедиційних послуг) було цілком достатньо для підтвердження такої вартості. Щодо відсутності заявки на первеіезення, то позивач зазначив, що офов`язкова паперова форма такої умовами договору не визначалася. Стовоно зауважень відповідача про відсутність документального підтвердження понесення витрат на страхування вантажу, то митному органу було повідомлено про відсутність платежів зі страхування вантажів. Стосовно зауважень митного органу до факту відстутності на момен митного оформлення оплати поставленого імпортного вантажу, то позивач висловивив свою позицію, що дана обставина не впливає на можливість митного оформлення за заявленою ціною товару. Крім того, позивач вважає, що отримана з бази даних інформація про митні декларації, на які відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України, так як відповідачем не зазначено чи було застосовано митним органом коригування митної вартості товарів по митних деклараціях, на які він посилається.

За результатами підготовчого провадження, після вчинення всіх необхідних процесуальних дій, передбачених ч. 2 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, судом 14.05.2020 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У призначене судові засідання сторони явку своїх упоноважених представників не забезпечили. Натомість 26.06.2020 від предстаника позивача до канцелярії суду надійшло клопотання щодо здійсненн подальшого розгляду цієї справи в порядку письмового провадження, за відсуності представника товариства.

У зв?язку з судом, відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши подані сторонами у справі документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (як покупцем) і компанією «Nano-Metre Industrial Limited», країна реєстрації - Китай (як продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт - контракт № 200-UK. За умовами цього контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець - відповілдно прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю, що узгоджені сторнами в інвойсі щодо кожної поставки.

Згідно п. 2.1 ст. 2, п. 3.1 – 3.3 ст. 3 даного контракту ціна на кожну конкретну партію товару визначені в інвойсі, встановлені в доларах США.

Оплата кожної партії товару здійснюєтьяс у валюті договору, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок продавця через 30 календарних днів, починаючи з дна , що йде за датою , вказаною в транспортному (морському) документі, аткож можлива попередня оплата. Оплата може здійснюватись на інших умовах, про які окремо зазначається в специфікаціях (інвойсах) до кожної партії товару. Покупець здійснює оплату шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Відповідно до п. 4.1, 4.3 ст. 4 даного контракту сторонами визанчено наступний порядорк поставки товару: продавець зобов`язується поставляти з кожною р=партією товару наступні належним чином оформлені документи: комерційний рахунок-фактура, експортна вантажна митна декларація, транспортні накладні. Умови поставки за цим контрактом вказуються в інвойсі відповідно до Інкотермс-2010.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 цього контракту весь товар, що поставляється, має бути упакований і промаркований належним для нього чином, згідно технічними специфікаціям виробника товару, упаковка повинна забезпечувати їх збережність при транспортуванні.

Строк дії договору визначено з моменту його підпсиання сторонами та до 31.12.2019 включно, але втрачає свою силу не раніше повного виконання сторонами зобов`язань за таким контрактом.

06.09.2019 з метою митного оформлення товару позивачем до відповідача було подано електронну митну декларацію (далі - також ЕМД) № UA125200/2019/626326, у якій для митного оформлення задекларовано товар - «рукавички робочі бавовняні з обливом ПВХ», «рукавички робочі трикотажні з обливом ПВХ», відправник: Nano-Metre Industrial Limited, Шанхай (Китай). Загальна вартість імпортованого товару була визначена у розмірі 15 546,64 доларів США (що складало 393 495,45 грн.).

Митна вартість такого товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідно до графи 44 ЕМД № UA125200/2019/626326 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 04.01.2016 № 200-UK; пакувальний лист від 15.07.2019 б/н; рахунок-фактура (інвойс) від 15.07.2019 №29052; коносамент від 22.07.2019 №G0119071240A; автотранспортна накладна (CMR) від 05.09.2019 № 0013/1/1; декларація про походження товару від 15.07.2019 №29052; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, – довідка перевізника від 28.08.2019 №496; прайс-лист виробника товару від 03.09.2019 б/н; договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 №0 6/02-2014; копія митної декларації країни відправлення від 15.08.2019 № 223120190002419927; митна декларація, за якою відмовлено у випуску товарів від 06.09.2019 № UA125200/2019/626326.

Після подачі вказаної митної декларації позивача отримав від відповідача електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів: транспортні (перевізні) документи; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару (підготовлені належним чином); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаних вимог митного органу позивачем 06.09.2019 разом зі своєю заявою вих. № 06/09 від 06.09.2019 митному органу були надані такі додаткові документи: договір на транспортно-експедиційні послуги від 10.06.2014№ 06/02-2014 (в якості заявки); рахунок-фактура від 15.07.2019 №29052; довідка про транспортні витрати від 28.08.2019 №496; прайс-лист виробника від 03.06.2019 б/н; банківський платіжний документ від 04.09.2019 №343; копія митної декларації відправника від 18.07.2019 № 223120190002419927 разом з перекладом. Крім того, у цій заяві ТОВ «Віст Груп» вказало на відстуність у нього можливості подання висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованими експертними організаціями.

09.09.2019, відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товару за № UA125000/2019/000537/2, згідно з яким вартість задекларованого товар митний орган визначив із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів у розмірі 27 143,72 доларів США (далі - рішення №UA125000/2019/000537/2).

За змістом цього рішення від 09.09.2019 № UA125000/2019/000537/2 воно обгрунтоване наступним: «…для підтвердження митної вартості не надано всі документи, передбачені ч. 2 ст.53 МК України, а також документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості (зокрема, витрати понесені на транспортування). Так, декларантом до митного оформлення не надано транспортні (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у вартість товару), а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Поставка товару за МД від 06.09.2019 №125200/2019/626326 здійснюється на умовах поставки FOB- SHANGHAI, CN, при цьому для підтвердження вартості транспортних витрат, як складової митної вартості, надані лише договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.06.2014 №06/02-2014 та довідка про транспортні витрати від 28.08.2019 №496. Договором №06/02-2014 передбачена заявка на здійснення послуг по доставці товарів, яка не надана до митного оформлення. Разом з тим, при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB SHANGHAI», як це зазначено у вказаній МД, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) на щодо транспортно-експедеційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Крім того, пунктом 3.1 зовнішньоекономічного контракту та інвойсом передбачено оплату через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі (коносамент №G0119071240A від 22.07.2019), отже оплата за товар вже мала відбутися. Також відповідно до зовнішньоекономічного контракту можлива попередня оплата за товар, однак банківські платіжні документи відсутні.

...З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч. 2 та 3 ст. 53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений ч. 3 ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 255 МК України, декларантом надано додаткові документи не у повному обсязі (а саме надано лише платіжне доручення №343). При цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, зокрема в підтвердження числових значень складових митної вартості щодо витрат на транспортування декларантом не надано заявку на перевезення згідно з п.п. 1.2 та 2.1.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 10.06.2014 №06/02-2014, акт виконаних робіт, передбачений п. 6.4 цього ж договору.».

З огляду на наведене вище у сукупності митний орган дійшов висновку, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості та, відповідно про неможливість підтвердження заявленої митної вартості.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б – за ціною договору щодо індентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. 59, 60 Митного кодексу України не можна застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведених з ним консультацій, такої інформації також не надано, щ вкилючає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г – на основі віднімання та додавання вартостей – не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 Митного кодексу України, така інформація надається декларантом або упоноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації не було надано, а у митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України та є підставою для застосування другорядного методу 2ѓ – резервного методу.

В якості джерела інформації, якою користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару за ЕМД № UA125200/2019/626326 були визначені наступні: товар № 1 - 10,1113 USD/кг (МД від 14.08.2019 № UA305200/2019/039753), товар № 2 - 10,49 USD/кг (МД від 28.06.2019 № UA500010/2019/016942).

В цей же день, відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00153.

Після прийняття Митницею вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою випуску товару у вільний обіг, позивачем було подано нову митну декларацію від 09.09.2019 № UA125200/2019/626486 із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів.

Вважаючи рішення про коригування миної вартості товарів та картку картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів такими, що прийняті протиправно, необґрунтовано, в порушення законних прав та інтересів позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті суд дійшов висновків про наступне.

За змістом ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Зокрема, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті Митного кодексу наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, в силу положень ч. 5 і 6 ст. 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене (ч. 8 ст. 52 цього Кодексу).

Частиною третьою ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такими додатковими документами в розумінні ч. 3 ст. 53 МК України є: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з положенням ч. 4 вказаної статті МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

При цьому, в силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1 – 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Зокрема, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Крім того, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Аналіз наведених норм ст. 53 і 54 МК України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребову-вання додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Не надання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

А саме за змістом положень ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Поряд з цим, положеннями ч. 2 – 5 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

У свою чергу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Як було зазначено вище по тексту цього рішення суду, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів мотивоване тим, що надані декларантом до митного оформлення документи містили не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Надаючи правову оцінку обгрунтованості зауважень відповідача до змісту поданих декларантом під час митного оформлення та у період консультацій документів, а також зауважень про відсутність окремих документів, що відповідно до тексту оспорюваного рішення були покладені в його основу, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту зовнішньоекономічного контракту та інвойсу від 15.07.2019 №29052 сторонами було узгоджено, що поставка спірної партії товарів від виробника (Nano-Metre Industrial Limited) з Китаю здійснювалася на адресу позивача на умовах «FOB SHANGHAI».

Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) - термін інкотермс 2000 та 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Даний термін може бути примінений лише для морських контейнерних перевезень.

Умови поставки FOB Інкотермс покладають на продавця обов`язки з разміщення товару на борту судна, наданого покупцем, та щодо виконання експортных митних процедур з оплатою експортних митних платежів і зборів у країні відправления для вивезення товару. При цьому, продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні митні платежі чи виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

У свою чергу покупець зобов`язаний зафрахтувати судно, оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибутті, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних митних платежів і зборів, та доставити вантаж до місця призначення.

Таким чином, ціна товару, що постачається на умовах FOB (FOB price), розуміється як контрактна (инвойсна) ціна за товар, що включає включає в себя суму вартості самого товару та експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних митних платежів і збоірв, а також вартості доставки в порт відвантаження та завантаження вантажу на борт судна без вартості перевозення (фрахта) в порт призначення.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів (а саме: коносаменту від 22.07.2019 №G0119071240A, міжнарожної транспортної накладної від 05.09.2019 № 0013/1/1, договору № 06/02-2014 на транспрртно-експедиційне обслуговування від 10.06.2014 та довідки ПП «ТРАскарго» вих. № 496 від 28.08.2019), що також надавалися до митного оформлення, суд встановив, що перевезення вантажу (імпортного товару) з країни виробника товару (порт в Шанхаї, Китай) до кордону України (Чорноморський морський рибний порт, України) та надалі по території до місця призначення здійснювалося перевізником – ПП «Транскарго» на виконання попередньо укладеного з позивачем договору. Під час морського перевезення товар перебував на борту судна в контейнері MSKU8990013. За даними довідки перевізника розмір транспортних витрат на перевезення від місця завантаження (порт в Шанхаї, Китай) до митного кордону України (Чорноморський морський рибний порт) вантажу вагою брутто 2 809 кг (що відповідає даним інвойсу від 15.07.2019 №29052) саме за коносаментом №G0119071240A склала 9 437,89 грн. При цьому, у своїй довідці перевізник чітко зазазначив, що страхування товару не здійснювалося.

З наданих позивачем до матеріалів справи копії платіжного доручення в іноземній валюті № 343 від 04.09.2019 суд встановив, що фактурна вартість імпортного товару (15 176,76 грн.) була оплачена ТОВ «Віст Груп» 05.09.2019.

Що стосується транспортних витрат (витрат на морське перевезення), то такі були оплачені ТОВ «Віст Груп» 31.10.2019 (тобто, вже після ввезення імпортного товару до митного кордону України) згідно платіжного доручення від 31.10.2019 № 8324 на суму 437 711 грн. (з ПДВ), в т. щодо доставки в контейнері MSKU8990013.

Проаналізувавши зміст описаних вище документів суд дійшов висновку, що такі документи містили всі необхідні відомості для встановлення та обчислення складових заявленої позивачем до митного оформлення вартості товарів (а саме: 15 546,64 доларів США, що складається з: 15 173,76 доларів США (фактурної (інвойсна) вартість товарів) та 372,88 долар. США (вартість морського перевезення, що у перерахунку на національну валюту складає 9 437,83 грн.).

Що стосується зауважень митного органу до змісту прайс-листа виробника, то суд вважає їх безпідставними, оскільки: по-перше, нормативні вимоги до оформлення такого роду документів не встановлені (зокрема, чинним законодавством України), а по-друге, прайс-лист виробника товару за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не визначено обов`язковим документом для митного оформлення імпортних товарів.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні імпорту товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

Що стосується визначення контролюючим органом митної вартості товарів за резервним методом, суд зазначає наступне.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 58 - 63 МК України, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ОАТТ/ГАТТ) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Аналізуючи зміст норм МК України Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2018 у справі № 809/4367/15 дійшов висновку, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися.

Судом встановлено, що джерелом для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугували митні декларації від 14.08.2019 № UA305200/2019/039753, від 28.06.2019 № UA500010/2019/016942.

Як слідує зі змісту Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598 посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Ознайомившись зі змістом цих митних декларацій суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що використане ним джерело інформації, містило достовірну та належну інформацію для визначення митної вартості товару за поданою позивачем митною декларацією.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача про протиправність рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 09.09.2019 № UA125000/2019/000537/2 та відповідно картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00153.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 04.10.2019 № 6572 та від 04.12.2019 № 9049 підтверджено, що ТОВ «Віст Груп» під час звернення до суду із цим позовом сплатило судовий збір у загальному розмірі 4 402,83 грн.

У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби судових витрат у вказаній сумі коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою ст. 132 цього Кодексу встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат:

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились (ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі № 814/698/16, 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Так, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу його представником надано суду копії таких документів: договору № 03-10/19 про надання правничої допомоги від 01.10.2019 (що укладений між ТОВ «Віст Груп» і Адвокатським бюро «Віктор Васильцев і партнери», в особі керуючого васильцева В.М.), договору № 03-10/1/19 про надання правничої допомоги від 01.10.2019 (що укладений між Адвокатським бюро «Віктор Васильцев і партнери», в особі керуючого васильцева В.М., та адвокатом Бакаєвим О.С.), акта наданих послуг від 24.10.2019, платіжного доручення ТОВ «Віст Груп» від 22.10.2019 № 8099 на оплату послуг правової допомоги на суму 15 000 грн.

Дослідивши та проаналізувавши зміст перелічених вище документів у сукупності та беручи до уваги наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивач витрат, понесених у зв`язку з наданням правничої допомоги у сумі 15 000 грн.

Керуючись статтями 9, 11, 14, 73 – 78, 90, 132, 134, 139, 143, 242 – 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 09.09.2019 № UA125000/2019/000537/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (код ЄДРПОУ 33326775, адреса: 41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Привокзальна, 1-А) документально підтверджені судові витрати у розмірі 4 402,83 грн. (чотири тисячі чотириста дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віст Груп» (код ЄДРПОУ 33326775, адреса: 41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Привокзальна, 1-А) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. (п`ятнадцять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.