Рішення № 96858859, 13.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2021 року м. Київ № 320/6841/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПАК» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішенняВ С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНПАК» (далі також – позивач, ТОВ «ІНПАК», Товариство) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі також – відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2019 № 01509995404.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 28.11.2019 №01509995404, яким до ТОВ «ІНПАК» застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 15 443,65 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних останнього в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач зазначив, що перелічені в тексті акта камеральної перевірки податкові накладні (окрім податкових накладних №1279 від 22.11.2018, №1455 від 27.11.2018, №98 від 03.09.2018, за №1320 від 28.09.2018, №1314 від 28.09.2018, №1319 від 28.09.2018, №1316 від 28.09.2018, №1340 від 28.09.2018, №74 від 03.12.2018, №1457 від 03.12.2018, №1457 від 19.11.2018, №1259 від 18.06.2019, №125 від 04.02.2019) є такими, що не підлягали наданню отримувачу (покупцю), оскільки були складені на постачання товарів неплатникам податку на додану вартість. На думку позивача обставина несвоєчасної реєстрації ТОВ «ІНПАК» таких податкових накладних не може бути достатньою підставою для застосування до платника податку (постачальника) штрафів відповідно до ст. 1201 Податкового кодексу України, оскільки у таких випадках жоден із учасників господарських операцій не зазнав шкоди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 відкрито провадження у справі № 320/6841/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.

Представник ГУ ДПС у Київській області подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, де просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовував тим, що в ході проведеної камеральної перевірки встановлено, що ряд податкових накладних позивача були зареєстровані ним в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням законодавчо визначеного терміну. При цьому, податкові накладні, що були предметом дослідження камеральної перевірки, містили відмітку «не надається отримувачу (покупцю)» та водночас жодна з таких податкових накладних позивача не містила відміток (код 08 або 09), що такі податкові накладні були складені на постачання товарів для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ або не є об`єктом оподаткування ПДВ. З урахуванням наведеного контролюючий орган правомірно застосував до ТОВ «ІНПАК» штрафні санкції згідно зі ст. 120-1 Податкового кодексу України.

У свою чергу представник позивача подав до канцелярії суду відповідь на відзив, де наголосив на тому, що зміст п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України слід тлумачити таким чином, що штрафи згідно вказаної статті не застосовуються також у випадках, якщо податкові накладні не надаються покупцю.

25.02.2020 своєю протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до розгляд по суті на 07.04.2020.

У призначене судове засідання 07.04.2020 сторони не з`явились, явку своїх уповноважених представників не забезпечили. Натомість позивач подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності. На вказаній заяві представник відповідача зазначив, що не заперечує проти здійснення подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадженняю. З огляду на що, судом ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

09.10.2019 працівником ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ «ІНПАК» з питання своєчасності реєстрації ним податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2017 по 31.07.2019. За результатами проведення такої перевірки складений акт від 09.10.2019 №232/10-36-54-04/25268212 (далі – акт камеральної перевірки).

У висновку цього акта перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: порушення ним граничних термінів реєстрації ряду податкових накладних, виписаних ТОВ «ІНПАК» 25.04.2017, 26.04.2017, 27.04.2017, 28.04.2017, 19.07.2017, 31.08.2017, 17.10.2017, 03.09.2018, 27.09.2018, 28.09.2018, 19.11.2018, 22.11.2018, 03.12.2018, 04.02.2019 та 18.06.2019, - всього на загальну суму ПДВ 150 181,24 грн. Перелік цих податкових накладних наведений на стор. 2 – 3 акта перевірки, та містить відомості про реквізити податкових накладних (реєстраційний номер і дату виписки), суму податку на додану вартість, на яку виписано кожну податкову накладну, фактичні дати реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також кількість днів прострочення їх реєстрації.

28.11.2019 ГУ ДПС у Київській області на підставі цього акта камеральної перевірки та згідно зі ст. 1201 Податкового кодексу України прийняло податкове повідомлення-рішення № 01509995404 (форми «Н»), яким до ТОВ «ІНПАК» застосовано штрафні санкції за затримку в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- за прострочення на терміни від 15 і менше календарних днів, всього у розмірі 14 684,31 грн. (що становить 10% від вказаної суми ПДВ, що зазначена у несвоєчасно зареєстрованих податкових накладних, - 146 843,17 грн.);

- за прострочення на терміни від 16 до 30 календарних днів, всього у розмірі 575,89 грн. (що становить 20% від вказаної суми ПДВ, що зазначена у несвоєчасно зареєстрованих розрахунках коригування, - 2 879,46 грн.);

- за прострочення на терміни від 61 і більше календарних днів, всього у розмірі 183,45 грн. (що становить 40% від вказаної суми ПДВ, що зазначена у несвоєчасно зареєстрованих розрахунках коригування, - 458,61 грн.).

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом положень п.п. 201.1, 201.2, 201.10 ст. 201 ПК України (у редакціях, що діяли на момент виписки позивачем податкових накладних) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

А саме відповідно п. 1201.1 ст. 1201 ПК України (у редакції чинній з 1 січня 2017 року та по день прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Аналізуючи зміст наведеної норми ПК України під час розгляду справи за позовом платника до органу ДФС Верховний Суд сформував наступну правову позицію (постанова від 06.08.2020 у справі №200/7002/19-а): порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

В текстах своїх заяв по суті (позов і відповіді на відзив) позивач акцентував увагу суду на тому, що основний розмір штрафних санкцій (а саме у сумі 13 214,08 грн.) контролюючий орган застосував за нормою цієї статті відносно податкових накладних, які не видаються покупцям, оскільки такі не є платниками податку на додану вартість. В якості прикладів позивач подав до суду копії окремих податкових накладних, - №13/01 від 27.09.2018, №1303 від 27.09.2018, №1344 від 28.09.2018, №1338 від 28.09.2018, №1349 від 28.09.2018, №1349 від 19.07.2017, №1347 від 19.07.2017, №1347 від 28.09.2018, №1342 від 19.07.2017, №1343 від 19.07.2017, №1344 від 19.07.2017, №1345 від 19.07.2017, №1346 від 28.09.2018, що були виписані на адресу неплатників (замість індивідуального податкового номер у отримувача проставлено « 100000000000»).

Водночас позивач визнав, що решта суми штрафних санкцій (2 229,57 грн.) були застосовані контролюючим органом у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних №1279 від 22.11.2018, №1455 від 27.11.2018, №98 від 03.09.2018, №1320 від 28.09.2018, №1314 від 28.09.2018, №1319 від 28.09.2018, №1316 від 28.09.2018, №1340 від 28.09.2018, №74 від 03.12.2018, №1457 від 03.12.2018, №1457 від 19.11.2018, №1259 від 18.06.2019, №125 від 04.02.2019 (всього на загальну суму ПДВ 20 673,14 грн.), що не мали статусу таких, що складені на постачання товарів неплатника ПДВ. Зі змісту позовної заяви суд встановив, що позивач зафіксовані в тексті акта камеральної перевірки обставини несвоєчасної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в частині саме цих податкових накладних, а також зафіксовані періоди прострочення реєстрації таких, - не заперечував.

У контексті з наведеним суд враховує, що порядок заповнення податкової накладної та розрахунку коригування до неї (далі – Порядок №1307), затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267).

Зокрема, відповідно до п. 8 Порядку №1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» робиться помітка «X» та зазначається тип причини: 01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку); 02 - Складена на постачання неплатнику податку; 03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку; 04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку; 06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих; 07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; 11 - Складена за щоденними підсумками операцій; 12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку); 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності; 14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента; 15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Тобто, положеннями п. 8 Порядку № 1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не лише податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Згідно п. 12 цього ж Порядку № 1307 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН « 100000000000».

Дослідивши зміст та реквізити поданих позивачем до матеріалів справи копій податкових накладних суд встановив, що у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» зроблена помітка «X» та зазначено тип причини - « 02 - Складена на постачання неплатнику податку». Крім того, у графі «Отримувач (покупець)» таких накладних зазначено «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставлено умовний ІПН « 100000000000».

В ході судового розгляду справи відповідач не спростував тверджень позивача про те, що інші податкові накладні з наведеного в тексті акта перевірки переліку (окрім податкових накладних №13/01 від 27.09.2018, №1303 від 27.09.2018, №1344 від 28.09.2018, №1338 від 28.09.2018, №1349 від 28.09.2018, №1349 від 19.07.2017, №1347 від 19.07.2017, №1347 від 28.09.2018, №1342 від 19.07.2017, №1343 від 19.07.2017, №1344 від 19.07.2017, №1345 від 19.07.2017, №1346 від 28.09.2018) мали аналогічні позначки та значення відповідних реквізитів. Тобто, вказані податкові накладні визначені платником як такі, що не надаються покупцю з причин складання їх за операціями з постачання неплатникам податку на додану вартість.

Разом з тим, вирішуючи спір у цій справі суд зважає на те, що Законом України від 16.01.2020 № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №466-ІХ), який набрав чинності 23.05.2020, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 вказаної статті у такій редакції: «Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу…».

Крім того, Законом №466-ІХ доповнено підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту п. 73 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Аналізуючи зміст наведених норм п. 73 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПК України та вирішуючи питання щодо поширення дії таких норм у ретроспективі Верховний Суд під час розгляду схожих справ за позовами платників до органів ДФС (ДПС) сформував наступну правову позицію (постанова від 05.08.2020 у справі №580/1424/19, від 06.08.2020 у справі №200/7002/19-а, від 29.07.2020 у справі №440/813/19, від 31.03.2021 у справі №640/6342/19): за змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, Законом №466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Отже, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України умов.

Так, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розряду справи в суді касаційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Касаційний суд у контексті з наведеним звернув увагу на те, що положеннями п. 56.18 ст. 56 ПК України, якими передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

У Законі № 466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, законодавцем не передбачена.

Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд встановив, що на час розгляду цієї справи законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів.

Наведена обставина у свою чергу нівелює підстави для застосування до платника (позивача) штрафів, що визначені в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні від 28.11.2019 № 01509995404 відповідно до п. 1201.1 ст. 1201 ПК України у редакції, чинній до внесення змін Законом № 466-ІХ.

Станом на час розгляд справи судом відповідач не подав до суду документальних доказів відкликання податкового повідомлення-рішення від 28.11.2019 № 01509995404 в порядку абз. 3 п. 73 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПК України.

У зв?язку з цим та з огляду на наведені вище висновки, суд вважає, що для забезпечення захисту прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно прийняти рішення про визнання такого податкове повідомлення-рішення протиправним та відповідно про скасування цього спірного рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 10.12.2019 №40926, ТОВ «ІНПАК» під час звернення до суду з цим адміністративним позовом сплатило судовий збір у розмірі 1 921 грн. У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1 921 грн. Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.11.2019 № 01509995404.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПАК» (код ЄДРПОУ 25268212, адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Белоцерківська, 3) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.