Рішення № 96858769, 11.05.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2021 року м. Київ № 320/9356/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №932280109712 від 13.08.2020 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника сім`ї військовослужбовця строкової служби; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 10.08.2020.

Позов мотивовано незаконністю відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника з підстав, які не передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з огляду на відсутність у позивача обов`язку надавати до заяви про призначення пенсії висновку МСЕК про те, що смерть її сина пов`язана з проходженням військової служби, оскільки він помер саме при виконанні службових обов`язків військової служби, що підтверджується відповідними документами, які надавались відповідачу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про відсутність підстав для переведення позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», оскільки померлий син позивача не перебував на обліку як отримувач пенсії, та зважаючи на відсутність у наданих позивачем до заяви про призначення пенсії документах та документах, які містяться у пенсійній справі позивача, підстав для призначення пенсії по втраті годувальника.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій наголошено на відсутності у позивача обов`язку з надання до заяви про призначення пенсії висновку МСЕК про те, що смерть її сина пов`язана з проходженням військової служби, оскільки син позивача помер саме при виконанні службових обов`язків військової служби 27.05.1985, що підтверджується відповідними наданими документами. Відтак, відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника за відсутності відповідних правових підстав, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , є матір`ю військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

Згідно довідки Володарського районного військового комісаріату №541 від 19.12.1995, ОСОБА_1 дійсно є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 та користується правом на пільги, встановлені відповідним законодавством.

Відповідно до довідки Володарського районного військового комісаріату №209 від 10.04.2000, ОСОБА_2 1966 року народження помер під час виконання службових обов`язків військової служби 27.02.1985 року.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.08.2020 №932280109712 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за заявою від 10.08.2020, оскільки відповідно до частини п`ятої пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Мін`юсті від 27.12.2005 під №1566/11846, для встановлення особливого статусу особи надається посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого), висновок МСЕК щодо причинного зв`язку смерті особи з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків). Водночас, з урахуванням наданих документів, відсутні підстави для призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого сина.

Вважаючи незаконною відмову відповідача у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 16 Закону №1788-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов`язку, а також батьки і дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, мають право на пенсію: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років.

З наявної у матеріалах справи копії пенсійної справи ОСОБА_1 убачається призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 20.10.1995 за сина ОСОБА_2 , який помер під час виконання службових обов`язків 27.02.1985.

За приписами статті 37 Закону №1788-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника (частина перша).

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування (частина друга).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (пункт «б» частини третьої).

Статтею 38 Закону №1788-ХІІ встановлено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша).

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію (частина друга).

Згідно статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).

Згідно частини третьої статті 1 Закону №2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 29 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_2 1966 року народження помер під час виконання службових обов`язків військової служби 27.02.1985 року.

За приписами статті 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31) (частина перша).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби (частина друга).

Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок (частина третя).

Згідно пункту «б» частини третьої статті 30 Закону №2262-ХІІ, непрацездатними членами сім`ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є особами з інвалідністю.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 02.04.1998 Володарським РВ ГУ МВС України в Київській області, позивач є ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та є непрацездатним членом сім`ї в розумінні статті 30 Закону №2262-ХІІ.

Таким чином, позивач має право на пенсію по втраті годувальника на підставі статті 30 Закону №2262-ХІІ, оскільки є непрацездатною матір`ю військовослужбовця, який помер у період проходження служби, що підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.

Водночас, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі по тексту Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 4 Порядку №3-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Згідно пункту 6 Порядку №3-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.

У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою.

Приписами пункту 10 Порядку №3-1 встановлено, зокрема, що для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку.

Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах «б», «в», «г» статті 30 Закону додатково подаються такі документи: довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності); копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків; довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі). Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах «б», «в», «г» статті 30 Закону, додатково подаються такі документи: довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності); копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків; довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі).

Відповідно до пункту 17 Порядку №3-1, не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Згідно пункту 18 Порядку №3-1, рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії.

Судом встановлено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.08.2020 №932280109712, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за заявою від 10.08.2020, мотивовано тим, що для встановлення особливого статусу особи надається посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого), висновок МСЕК щодо причинного зв`язку смерті особи з пораненням, контузією, каліцтвом, отриманими при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Втім, суд вважає посилання відповідача на необхідність підтвердження права позивача на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ шляхом надання посвідчення члена сім`ї померлого (загиблого) таким, що не відповідає положенням проаналізованого вище законодавства, оскільки подання такого документу не передбачено Порядком №3-1, а Порядок №22-1, на який посилається у своєму рішенні відповідач, стосується оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не Закону №2262-ХІІ.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про протиправність рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №932280109712 від 13.08.2020 про відмову у перерахунку пенсії за заявою позивача від 10.08.2020, відповідно вказане рішення підлягає скасуванню.

При цьому у вказаному рішенні відсутні відомості щодо ненадання позивачем необхідних документів для переведення її на пенсію по втраті годувальника згідно Закону №2262-ХІІ, що дає підстави для висновку про надання позивачем необхідного пакету документів для переведення на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ та про відсутність у відповідача законних підстав для відмови у задоволенні зазначеної заяви позивача.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 10.08.2020, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відтак, суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на обрання ним належного їй по праву іншого виду пенсії в контексті спірних відносин буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача від 10.08.2020 про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону №2262-ХІІ.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Згідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 01.10.2020 №60713). Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог (2/3 розміру позовних вимог) в сумі 560,53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідачем не надано суду доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відповідно, судові витрати присудженню на користь відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №932280109712 від 13.08.2020 про відмову у перерахунку пенсії за заявою ОСОБА_1 від 10.08.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2020 про переведення з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят грн. 53 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 11 травня 2021 року.