Рішення № 96858552, 21.04.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року Справа № 280/9162/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання П`яниди Б.В.

представника позивача - Лазарук В.В.

представника відповідача - Боярської В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області №2111 від 03.09.2020 року "Про проведення фактичної перевірки" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

визнати протиправним дії щодо проведення фактичної перевірки співробітниками Головного управління ДПС у Запорізькій області на підставі наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №2111 від 03.09.2020 року "Про проведення фактичної перевірки" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовної заяви посилається а те, що у тексті спірного наказу №2111 від 03.09.2020 року, відсутня інформація наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку, яка свідчила б про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Також, позивач зазначає, що у спірному наказі, відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки, а саме пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20. пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 та пп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Також, на думку позивача, інформація на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення платником законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи. В даному випадку, за твердженням позивача, контролюючим органом порушено порядок проведення податкової перевірки, та прийнято незаконний Наказ ГУ ДПС у Запорізькій області №2111 від 03.09.2020 року, який підлягає скасуванню. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві від 18.01.2021 вх. № 2894 посилається на те, що передумовою для видання спірного наказу ГУ ДПС у Запорізькій області №2111 від 03 вересня 2020 року «Про проведення фактичної перевірки» стала податкова інформація, отримана від платника податків та міститься в базах даних ДПС: ТС «Податковий блок», 1С «Архив електроної звітності, Єдиний ліцензійний реєстр, реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спитру етилового, Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників рівня пального, Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, підсистеми «Чеки РРО» (про що зазначено в п. 11 акту про результати фактичної перевірки). Відповідно ця інформація була відома і саму позивачу, як платнику податків до початку проведення самої фактичної перевірки. Отже податковим органом, після отримання вищевказаної інформації встановлено можливі порушення позивачем пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 та пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 ПК Україну. Ця інформація була отримана на виконання Листа ДПС України від 14.07.2020 року № 11586/7/99-00-09-02-03-07 та надана начальнику ГУ ДПС у Запорізькій області управлінням контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Запорізькі області у доповідній записці від 03.09.2020 року за № 4569вн, для прийняття відповідного рішення. На підставі викладеного, вважає, що наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області № 2111 від 03 вересня 2020 року «Про проведення фактичної перевірки» відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Також зауважує, що наказ є індивідуальним актом, який вичерпує свою дію з проведенням перевірки. У зв`язку із цим, наказ може бути самостійним предметом оскарження лише до початку перевірки, на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.12.2020 відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.01.2021.

За клопотанням представника відповідача протокольною ухвалою суду від 18.01.2021 відкладено судове засідання на 10.02.2021.

Ухвалою суду від 10.02.2021 за клопотанням представників сторін провадження у справі зупинено для надання сторонам часу для примирення.

Ухвалою суду від 18.03.2021 здійснено заміну відповідача ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - ГУ ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663) та продовжено строк зупинення провадження.

Ухвалою суду від 21.04.2021 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 21.04.2021 представником позивача підтримано вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у відзиві та письмових поясненнях.

У судовому засіданні 21.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

У зв`язку із перебуванням судді Максименко Л.Я. у відпустці у повному обсязі судове рішення складено та підписано у перший робочий день 11.05.2021.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

03.09.2020 заступником начальника ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України видано наказ №2111 "Про проведення фактичної перевірки", відповідно до якого наказано начальнику відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Запорізькій області Немогущій С.М. та головному державному ревізору-інспектору відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Запорізькій області Самченку М.М. з 03.09.2020 протягом 10 діб провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з питання здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обігу, зберіганні, обліку та транспортуванні пального; виявлення порушень у сфері виробництва і обігу пального, а також інших питань, що регулюють виробництво, зберігання та облік підакцизних товарів в Україні.

За результатами фактичної перевірки контролюючим органом складено акт, який зареєстрований 14.09.2020 за № 0648/08/01/32/ НОМЕР_1 .

В ході перевірки встановлено порушення:

-пп.230.1.2 п.230.1 ст.230, пункту 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в частині не реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в період з 01.01.2020 по 02.09.2020 (включно),

-пп.230.1.3 п.230.1 ст.230 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині не надання щоденно Довідок про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуски) та залишків пального в період з 01.01.2020 по 02.09.2020 (включно) по акцизному складу - автомобільний газозаправний пункт, номер запису в реєстрі - 7879, ідентифікатор об`єкта оподаткування - 700001, Уніфікований номер акцизного складу - 1007768;

- п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010р №2755-У1 (із змінами та

доповненнями).

Від підписання, отримання акта фактичної перевірки та надання пояснень, щодо встановлених порушень, позивач відмовився. Другий примірник акта фактичної перевірки направлено на податкову адресу позивача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та вручено ФОП ОСОБА_1 17.09.2020.

29.09.2020 позивач надав свої заперечення на акт про результати фактичної перевірки від 14.09.2020 за № 0648/08/01/32/ НОМЕР_1 .

08.10.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області надало позивачу відповідь про розгляд заперечення.

На підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Запорізькій області 13.11.2020 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001050901,0001060901.

Вважаючи дії щодо проведення перевірки та наказ про проведення перевірки протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Дослідивши позов, відзив, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок проведення перевірок, права та обов`язки платників податків, адміністративний арешт майна, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п. 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, підпунктом 62.1.3 п.62.1 статті 62 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи, в тому числі, виконують такі функції:

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (пп. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України);

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (пп. 19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України);

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У пункті 75.1 ст.75 ПК України вказано, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Відповідно до положень п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Суд зазначає, що згідно долучених до матеріалів відзиву засвідчених ксерокопій направлень на проведення фактичної перевірки від 03.09.2020 № 2273 та №2274 ФОП ОСОБА_1 посадовими особами контролюючого органу було пред`явлено службове посвідчення та направлення, про що свідчить безпосередній підпис платника на вказаних документах (а.с. 44 та зворотній бік).

Слід зазначити, що недопуск посадових осіб до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому пункту 81.1 статті 81 ПК України, не дозволяється.

Доказів наявності підстав, визначених абз.5 пункту 81.1 статті 81 ПК України суду не надано.

Отже, дії ревізорів відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 є такими, що відповідають вимога ПК України, а законні підстави для недопуску ревізорів до проведення перевірки у позивача були відсутні.

За приписами п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 81.2 цієї статті встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Згідно з п. 80.10 ст. 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Як встановлено судом, посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі оскаржуваного наказу №2111 "Про проведення фактичної перевірки" від 03.09.2020 проведено фактичну перевірку позивача, результати якої оформлено актом від 14.09.2020 за № 0648/08/01/32/ НОМЕР_1 . За наслідками проведеної перевірки відповідачем 13.11.2020 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001050901 та 0001060901.

У постанові від 21.02.2020, ухваленою Верховним Судом у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в адміністративній справі №826/17123/18 (провадження №К/9901/25669/19), висловлено правову позицію з питань оскарження наказів про проведення перевірок у разі допуску податкових органів до проведення перевірок та правових наслідків процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної або фактичної перевірки.

Правовий висновок Верховного Суду за результатами розгляду адміністративної справи №826/17123/18 полягає в тому, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу як самостійного предмета позову, судова палата зазначила, що у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Отже, наказ є індивідуальним правовим актом, який вичерпує дію з проведенням перевірки. У зв`язку з цим наказ може бути самостійним предметом оскарження до початку перевірки, на етапі допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Відтак, суд не вдається до перевірки доводів позивача щодо необґрунтованості оскаржуваного наказу.

З огляду на встановлені судом обставини даної справи, а саме реалізацію оскаржуваного наказу №2111 "Про проведення фактичної перевірки" від 03.09.2020 шляхом проведення відповідної перевірки та складання за її результатами акту перевірки від 14.09.2020 за № 0648/08/01/32/ НОМЕР_1 та прийняттям 13.11.2020 податкових повідомлень-рішень № 0001050901,0001060901, оскарження такого наказу, на думку суду, не є належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання представника позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.09.2020 по справі №520/1304/2020 суд вважає необґрунтованим, оскільки обставини справи у справі що розглядається має суттєву відмінність, а саме допуск платником посадових осіб контролюючого органу до перевірки та складення за її наслідками акту та податкових повідомлень-рішень.

Відтак, вказана правова позиція не може бути застосовано судом при розгляді справи № 280/9162/20.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовували доводи позивача, а відтак, довів правомірність своїх дій та оскаржуваного рішення. Тому заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи відмову судом у задоволенні позовних вимог позивача, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2,77,139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказ, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.05.2021.

Суддя Л.Я. Максименко