Рішення № 96858153, 12.05.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/1342/21

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в поліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в поліції, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідно до статтей 97-101 Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 № 580- VIII та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4, з урахуванням раніше виплаченої одноразової допомоги.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідачем порушене його право на соціальний захист та отримання належної одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІ групи з 19.10.2020 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції. Зазначає, що Законом України "Про Національну поліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, а саме щодо виплати грошової допомоги у більшому розмірі лише після встановлення ступеня втрати працездатності, а не інвалідності. Вказана норма Порядку №4 не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги, а саме з урахуванням раніше виплаченої суми. Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у статті 101 Закону №580-VIII і підстави, якими керувався відповідач, не передбачені цією нормою.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Ухвалу направлено учасникам справи.

Головним управлінням Національної поліції в Житомирській області подано до суду відзив на адміністративний позов, з проханням відмовити позивачу у задоволенні позову. Відповідач стверджує, що положення пункту 8 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського передбачають право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі лише, якщо поліцейському встановлено групу інвалідності після встановлення ступеня втрати працездатності або більший відсоток втрати працездатності. Оскільки ОСОБА_2 при первинному огляді встановлено групу інвалідності та виплачена одноразова грошова допомога, у Головного управління Національної поліції в Житомирській області відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги у більшому розмірі. Окрім цього, відповідачем зазначено, ОСОБА_1 уже було виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 134470,00 грн у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності.

Позивачем, в свою чергу, подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, що в силу статті 58 Конституції України пункт 8 розділу IV Порядку № 4, який набрав законної сили з 19.05.2019, на спірні правовідносини не розповсюджується, оскільки дана зміна розповсюджується на правовідносини, які виникнуть вперше після 19.05.2019.

Дослідивши матеріали справи та заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 в період з 02.07.2002 по 16.11.2018 проходив службу у Новоград-Волинському та Бердичівському відділах поліції Головного управління Національної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 16.11.2018 року №225 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII через хворобу.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 28.11.2018, ОСОБА_1 з 22.11.2018 встановлено III групу інвалідності через захворювання, що пов"язане з проходженням служби в поліції.

В лютому 2019 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 134470,00 грн, у зв"язку із встановленням III групи інвалідності.

19.11.2020 під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 з 19.10.2020 встановлено II групу інвалідності внаслідок тієї ж причини, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 294112 від 19.11.2020.

19.11.2020 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області з письмовою заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням II групи інвалідності через захворювання, що пов"язане з проходженням служби в поліції.

Листами ГУ НП в Житомирській області від 22.07.2019 року №829/29/105/05-2019 та від 01.08.2019 року №4-35/29/105/05-2019 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону "Про національну поліцію" № 580Л/ІІІ, оскільки йому було встановлено групу інвалідності, а не відсоток втрати працездатності.

Листом Головне управління Національної поліції в Житомирській області від 17.12.2020 №1550/29/105/05-2020 ОСОБА_1 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону "Про національну поліцію", оскільки йому було встановлено групу інвалідності, а не відсоток втрати працездатності.

Не погоджуючись з даною відмовою відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Згідно із підпунктом 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, зокрема, визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до частини 2 статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

За приписами статті 100 Закону № 580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.

Частинами 3, 6 цієї статті визначено, що у разі визначення інвалідності або часткової втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейському, особі, звільненій зі служби в органах поліції, який (яка) на день отримання інвалідності, визначення відсотка часткової втрати працездатності без визначення інвалідності або на день його (її) звільнення з органів поліції займав (займала) посаду в державному органі, установі, організації або у вищому навчальному закладі, які виконують роботу в інтересах держави та її безпеки, із залишенням на службі в поліції, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів тих органів державної влади, до яких вони були відряджені. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (Порядок №4 - далі).

Пунктом 1 розділу І Порядку № 4 передбачено, що ці Порядок та умови визначають механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (надалі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів).

Підпунктом 2 пункту 4 розділу І Порядку №4 встановлено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов`язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 розділу І Порядку №4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

У відповідності до пункту 3 розділу ІІІ Порядку заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).

Для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи (пункт 5 Порядку №45).

Слід зазначити, що пунктом 8 розділу IV Порядку № 4 (у редакції чинній до 14.05.2019) визначено, що у разі якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана фінансовим підрозділом цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД.

Однак, згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №249 від 05.04.2019, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №414/33385 від 19.04.2019, були внесені зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, а саме, абзац перший пункту 8 викладено в наступній редакції: «Якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми».

Вказаний наказ набув чинності 14.05.2019.

Відповідач заперечуючи проти права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, посилався на те, що до повторного огляду позивачу вже була встановлена інвалідність та виплачена одноразова грошова допомога, а тому, на думку відповідача, право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі у такого поліцейського відсутнє.

Однак колегія суддів зауважує, що п. 1 Розділу ІІ Порядку № 4 визначено, що днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

В даному випадку позивачу ІІ групу інвалідності встановлено згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії з 19.10.2020. Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності у позивача виникло саме з цієї дати.

Частиною 6 статті 100 Закону № 580-VIII передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.

Крім того, статтею 101 Закону № 580-VIII визначений вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, законом встановлено вичерпний перелік підстав за яких особі може бути відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

В той же час, суд звертає увагу, що лист-відмова Головне управління Національної поліції в Житомирській області від 17.12.2020 в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з призначенням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, жодної із встановлених ст. 101 Закону № 580-VIII підстав, не містить, а фактичною підставою для відмови слугувало лише посилання на зміни, що були внесені у Порядок № 4, якими виключено можливість отримання особою одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у разі зміни саме групи інвалідності.

За таких обставин, суд вважає, що при відмові ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідач здійснив помилкове розширене тлумачення приписів пункту 8 Розділу ІV Порядку № 4, а відтак оскаржувана відмова не ґрунтується на вимогах Закону.

Також суд відхиляє доводи відповідача з приводу того, що до спірних правовідносин мають бути застосовані приписи п. 8 розділу IV Порядку № 4 в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 249 від 05.04.2019.

Конституційний Суд України у рішенні від 9 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в силу статті 58 Конституції України, норма пункту 8 Розділу 4 Порядку № 4, яка набрала чинності 14 травня 2019 року, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини в частині обмеження права позивача на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі.

Аналогічні правові позиції щодо неможливості застосування зворотної дії закону в часі викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 28.02.2018 у справі № 806/694/16, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18.

Щодо задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 розділу ІV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).

Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Пунктом 2 розділу IV Порядку № 4 визначено, що у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Згідно пункту 3 розділу IV Порядку № 4, рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, заява позивача щодо вирішення питання про виплату йому одноразової грошової допомоги по суті не розглядалась, фінансовим підрозділом відповідний висновок не готувався, рішення з питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги уповноваженим на те органом не приймалось.

За вказаних обставин суд прийшов до висновку, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача.

В той же час, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

При цьому, суд може прийняти рішення про зобов`язання органу владних повноважень прийняти певне рішення, в разі, якщо можливість прийняття єдиного альтернативного рішення виключена судом.

Згідно із частиною другою статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до частини першої статті 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною третьою статті 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, зважаючи на відсутність рішення відповідача за наслідками розгляду заяви про призначення ОГД, суд вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність ГУ Національної поліції в Житомирській області щодо нерозгляду вказаної заяви та зобов`язання розглянути заяву позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до вимог законодавства.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 754/11242/16-а та від 19 листопада 2020 року у справі № 375/273/17.

Згідно з ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 260-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, Житомир,10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням під час повторного огляду ІІ групи інвалідності з 19 жовтня 2020 року внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням з 19 жовтня 2020 II групи інвалідності, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко