Рішення № 96857828, 12.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року Справа № 160/3062/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування заробітної плати ОСОБА_1 при призначенні пенсії з 08.06.2020 року, включаючи компенсаційні виплати у зв`язку з військовою службою згідно з оголошенням часткової мобілізації, які не підлягали оподаткуванню в загальному розмірі 85 880грн. 22коп. за період проходження військової служби з 27.03.2015 року по 31.12.2015 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з дати її призначення, з 08.06.2020 року, в бік збільшення із врахуванням отриманої заробітної плати за період проходження військової служби за період з 27.03.2015 року по 31.12.2015 року, включаючи компенсаційні виплати в зв`язку з військовою службою згідно з оголошенням часткової мобілізації, які не підлягали оподаткуванню в загальному розмірі 85 880грн. 22коп, нарахувати та виплатити недоотримані суми пенсії ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 26.03.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року Головного управлінню Пенсійного фонду України подовжений строк для виконання вимог ухвали суду від 04.03.2021 року на 5 днів з моменту отримання даної ухвали.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 08.06.2020 року перебуває на пенсії за віком, як учасник бойових дій, є військовослужбовцем та з 27.03.2015 року по 26.03.2016 року проходив військову службу згідно з оголошенням часткової мобілізації. За період проходження військової служби, позивачу були нараховані та виплачені заробітна плата та компенсаційні виплати в зв`язку з військовою службою згідно з оголошенням часткової мобілізації, які не підлягали оподаткуванню. Адвокат позивача звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та відповіддю від 20.01.2021 року встановлено, що при призначені позивачу пенсії не враховані доходи у вигляді компенсаційних виплат, отриманих під час проходження військової служби за період з 27.03.2015 року по 31.12.2015 року. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, представник позивача змушена звернутись до суду за захистом порушених прав та законних інтересів її довірителя.

09.04.2021 року до суду від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що розмір пенсії особи, яка звернулась за нею визначається індивідуально залежно від набутого стажу, отриманого заробітку, з якого свою чергу сплачувались страхові внески. До заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат ( доплат), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності Законом № 1058-IV, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані ( обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати ( доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону. Враховуючи, що компенсаційні виплати, про які зазначає представник позивача, не враховуються до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, оскільки носять виключно компенсаційний характер без нарахування та утримання військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зазначені виплати не відображені в Індивідуальних відомостях про застраховану особу та не включаються до доходу, з якого розраховується пенсія. Крім того, представник посилалася на те, що Постанова Кабінету Міністрів України № 307 від 10.04.2019 року, на яку посилається представник позивача втратила чинність та не може бути застосована до позивача.

28.04.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій адвокат позивача зазначив, що твердження відповідача, які викладені у відзиві, є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки Постанова Кабінету Міністрів України № 105 діяла на момент проходження позивачем військової служби, а позиція висловлена в рішенні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/11700/20 не підлягає застосуванню, оскільки спірні правовідносини не є тотожними. Наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, що вказані в позовній заяві та відповіді на відзив.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та йому призначена пенсія за віком, як учаснику бойових дій, згідно п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В період з 27.03.2015 року по 26.03.2016 року позивач проходив військову службу, згідно з оголошенням часткової мобілізації.

За цей період позивачу нарахована та виплачена заробітна плата, а також компенсаційні виплати у зв`язку з військовою службою на загальну суму 85 880грн. 22коп.

Представник позивача – Ратушна Р.П. звернулася до відповідача із адвокатським запитом, та листом від 20.01.2021 року № 0400-0103-08/8/8322 їй надана відповідь, з якої вбачається, що компенсаційні виплати, отримані за період 27.03.2015 року по 31.12.2015 року, у зв`язку з військовою службою не були враховані як доходи при призначенні пенсії.

Відповідно до ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 105 був затверджений Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом, (на момент проходження позивачем військової служби була чинною) та втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 307 від 10.04.2019 року (на момент призначення позивачу пенсії), був визначений механізм виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, зокрема, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350.

Відповідно до п. 7 Порядку оподаткування, нарахування і сплата єдиного соціального внеску на компенсацію проводяться відповідно до Податкового кодексу України і Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.п. и п. 165.1.1 ст. 165.1 Податкового Кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума грошової допомоги (у тому числі в натуральній формі), що надається фізичним особам або членам їхніх сімей (діти, дружина, батьки), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та/або компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з п.п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Від оподаткування військовим збором звільняються доходи, що згідно з розділу IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ).

Таким чином, дохід, отриманий працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у вигляді компенсаційних виплат, який виплачується роботодавцем за рахунок коштів державного бюджету у межах середнього заробітку відповідно до Порядку № 105, звільняється від оподаткування військовим збором.

Отже, отримані позивачем компенсаційні виплати у зв`язку з військовою службою в розмірі 85 880грн. 22коп. звільнені від оподаткування військовим збором.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків (частина друга ст. 24 доповнена абзацом другим згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 року та застосовується з 01.10.2017 року

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не нараховується на виплати та не утримується єдиний внесок з виплат, що компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та /або введення воєнного стану.

Отже, визначальною задля врахування суми виплат (доходу) при обчисленні пенсії є максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, на яку нараховується єдиний внесок.

Оскільки на компенсаційні виплати з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та /або введення воєнного стану не нараховується та не утримується єдиний внесок, то ці суми (а в даній справі це 85 880грн. 22коп.) не можуть враховуватися для обчислення пенсії.

Крім того, позивач помилково вважає компенсаційну виплату у зв`язку з військовою службою додатковою заробітною платою згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці» з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які згідно ст. 23 Закону надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Таким чином, компенсаційні виплати у зв`язку з військовою службою, які позивач отримав в розмірі 85 880грн. 22коп., є гарантією соціального захисту військовослужбовця та не є додатковою заробітною платою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець