Рішення № 96857768, 13.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Справа № 160/1025/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості та пені,-

ВСТАНОВИВ:

22.01.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не внесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування;

- стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 132 276,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 102 510,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем було подано в електронній формі податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій позивач заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 132 276,00 грн., разом з податковою декларацією позивачем було подану заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання правомірності нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 року - січень 2016 року, за результатами якої було складено акт, на підставі висновків акту було винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98458,97 грн. та штрафних санкцій у сумі 49229,50 грн. За результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 року у справі №804/3877/16, було його було скасовано, у зв`язку з чим з дня скасування податкового повідомлення рішення сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою. При цьому, відповідач не внесли відповідну інформацію про узгодженість зазначеного бюджетного відшкодування, що стало підставою для непогашення заборгованості з ПДВ. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення інформації до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування про узгодженість бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 132 276,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

26.01.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позовну заяву через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали від 26.01.2021 року позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

05.02.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

02.03.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надало відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання правомірності нарахування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 року - січень 2016 року, за результатами якої було складено акт, на підставі висновків акту було винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98458,97 грн. та штрафних санкцій у сумі 49229,50 грн. За результатами судового оскарження податкового повідомлення-рішення постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 року у справі №804/3877/16, було його було скасовано. Після скасування вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем було опрацьовано зазначене рішення суду та в інтегрованій картці платника податків поновлена сума переплати по декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року у сумі 98 458,97 грн. Станом на 23.11.2020 року в інтегрованій картці позивача сума переплати складає 132 276,00 грн. Також, відповідачем вказано на пропуск строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасного відшкодування. З огляду на вказане просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.05.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено клопотання відповідача-1 та замінено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП:44118658).

Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області отримало ухвалу про відкриття провадження у справі та позовні матеріали -09.02.2021 року, що підтверджується звітом про направлення на офіційну електронну адресу. Станом на дату прийняття рішення по справі відповідачем-2 не надано до суду будь-яких доказів чи пояснень по справі, у тому числі не надано відзиву на позовну заяву, про причини такого ненадання суд не повідомлено.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.02.2016 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість у складі якого була заявлена сума до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 132 276,00 грн.

Разом з податковою декларацією позивач подав Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) та розрахунок бюджетного відшкодування (Д3), згідно яких позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування суми зазначеного податку в розмірі 132 276,00 гривень.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питання правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2015 року по січень 2016 року, за результатами перевірки було складено Акт.

Згідно з висновками Акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, а саме - безпідставно заявив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року в сумі 98 458, 97 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1» №0008201304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлене в декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року в сумі 98 458,97 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 49229,50 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 року у справі №804/3877/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008201304 від 07.06.2016 року про визначення суми завищення бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98458,97 грн. та штрафних санкцій у сумі 49229,50 грн.

21.09.2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме відобразити дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню узгодженою за результатами оскарження в розмірі 132 276,00 грн. для подальшого відшкодування такої суми з державного бюджету органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, з урахуванням положень п.200.13 ст.200 ПК України.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом №109964/10/04-36-04-12 від 23.11.2020 року повідомило позивача, що в ІТС «Податковий блок» опрацьовано зазначене рішення суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення 0008201304 від 07.06.2016 року. В інтегрованій картці платника податку з ПДВ по ФОП ОСОБА_1 поновлена сума переплати по декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року у сумі 98 458,97 грн. Станом на 23.11.2020 року в інтегрованій картці платника податку з ПДВ сума переплати по декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року складає 132 276,00 грн.

Станом на дату звернення позивача до суду інформація про узгодженість бюджетного відшкодування в сумі 132 276,00 грн. для позивача в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відсутня, внаслідок чого, узгоджена сума бюджетного відшкодування в сумі 132 276,00 грн. для позивача не стала доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що в свою чергу має наслідком неперерахування зазначеної суми з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача.

Позивач вказав, на протиправну бездіяльність відповідача, оскільки сума ПДВ не відшкодована, що і стало підставою звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підрозділу 2 розділу XX ПК України до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

З 1 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким внесення зміни, зокрема, до статті 200 Податкового кодексу України. Вказаним законом змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який вже не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 200.7 ст. 200 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За приписами п.п. 200.7.1 п.200.7 ст. 200 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані:

1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;

2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);

3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;

5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування;

6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;

8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;

11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;

12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;

13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;

14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;

15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку;

16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Підпунктом 200.7.3 п. 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що дані Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, передбачені підпунктом 200.7.1 цього пункту, крім підпункту 5 підпункту 200.7.1 цього пункту щодо реквізитів поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування, не є інформацією з обмеженим доступом та підлягають щоденному, крім вихідних, святкових та неробочих днів, оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок надання відповідної інформації центральним органом виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для її оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) визначається Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. № 26 (далі - Порядок № 26), який набрав чинності 01 квітня 2017 року.

Вказаною Постановою передбачено, що до набрання чинності Порядком, бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 01 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку податковий орган вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

- суму узгодженого податковим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі податкового органу на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до п. 7 Порядку № 26 Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Суд зазначає, що після набрання чинності Порядком, тобто з 01 квітня 2017, контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства до таких сум податкового органу для перерахування на рахунки платника податку.

Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Таким чином, суд зазначає, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п. 200.7 ст. 200 ПК України вимог, та набрання законної сили рішенням суду після процедури судового оскарження щодо підтвердження права платника податків на бюджетне відшкодування, контролюючий орган зобов`язаний на наступний робочий день після отримання відповідного рішення подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з підпунктом ґ) п. 200.12. ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат, зокрема, з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Як вже встановлено судом, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 року у справі №804/3877/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0008201304 від 07.06.2016 року про визначення суми завищення бюджетного відшкодування за січень 2016 року в сумі 98458,97 грн. та штрафних санкцій у сумі 49229,50 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що достовірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за звітний період січень 2016 року, за який подано декларацію, було підтверджено за результатами судового оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим, така сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою.

Разом з тим, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не заперечує право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування, так, як у відзиві на позовну заяву вказує, що станом на 23.11.2020 року в ІКП (ПДВ) позивача обліковується переплата по декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року складає 132 276,00 грн., проте не зазначено підстав з яких контролюючим не відображено інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Суд наголошує, що контролюючим органом не надано жодних доказів внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість про здійснення відшкодування позивачу податку на додану вартість по декларації з ПДВ за січень 2016 року на суму 132 276,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що зміна порядку здійснення бюджетного відшкодування не звільняє контролюючий орган та орган казначейства від виконання обов`язків щодо повернення узгодженої суми податку на додану вартість у передбачені законодавством строки (правова позиція Верхового Суду, викладена у постанові від 31.07.2018 року у справі № 822/3250/17).

Таким чином, вищевказане свідчить, що контролюючим органом не вжито жодних заходів з відшкодування з бюджету на користь позивача податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за січень 2016 року, що свідчить про допущення протиправної бездіяльності, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача-1 щодо не внесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність достатньої чіткості у національному законодавстві на предмет умов за яких платник вправі отримати бюджетне відшкодування порушує принцип верховенства права стосовно «якості» закону та юридичної визначеності. Водночас, зазначене порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права позивача на мирне володіння майном, що є підставою для вжиття заходів стосовно повного та належного юридичного захисту прав позивача на належне володіння майном, на яке він має право в силу вимог національного законодавства та обумовлених вище рішень суду винесених у справах за позовом даного платника.

Згідно пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Отже, після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті не вчинення контролюючими органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Відповідно до частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року N 2456-VI при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Також пунктом 4 «Положення про Державну казначейську службу України», затвердженого постановою КМУ від 15.04.2015р. №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а також безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, тому позивач у даній справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 132 276,00 грн. та нарахованої на суму заборгованості пені в розмірі 102 510,81 грн., які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019 року у справі №826/7380/15, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Як вже зазначалося судом, відповідно до п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

З урахуванням зазначеної норми сума нарахованої пені на заборгованість з відшкодування ПДВ за січень 2016 року в розмірі 132 276,00 грн. за період з 01.06.2016 року по 21.01.2021 включно складає 102 510,81 грн. Щодо вказаної суми пені відповідачем будь-яких заперечень у відзиві на позовну заяву не наведено.

Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.

До 01.04.2017 бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 Податкового кодексу України здійснювалося по алгоритму: податковий орган проводить камеральну перевірку протягом 30 днів після граничного дня подання податкової декларації; у разі відсутності спорів (при узгодженні суми ПДВ відшкодування) податковий орган протягом 5 робочих днів подає до казначейського органу висновок, де вказана узгоджена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню; після отримання висновку від податкового органу казначейський орган протягом 5 робочих днів здійснює безспірне перерахування коштів на рахунок платника податків.

З 01.04.2017 діє новий порядок і відповідно нові правила бюджетного відшкодування ПДВ, а саме: повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За загальним правилом строк звернення до суду обчислюється з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Так, позивачем у 2016 році подавалась до відповідних територіальних органів податкової служби податкова декларація з ПДВ із заявленим ПДВ до бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника у банку.

Тобто, позивач своєчасно скористався правом на отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, після проведення перевірки були встановлені порушення та винесене податкове повідомлення-рішення, яке тривалий час оскаржувалось у судовому порядку.

Так, представником відповідача фактично не заперечується, що право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ виникло у позивача ще у 2016 році. Позивачем направлялись звернення до відповідача щодо отримання бюджетного відшкодування у межах 1095 днів з моменту виникнення такого права, проте, таке відшкодування на момент звернення до суду не відбулось, що свідчить про триваючий характер правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, відступаючи від висновку Верховного Суду України, що стягнення відшкодування ПДВ безпосередньо з Державного бюджету є неналежним способом захисту, зазначила, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, а тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через орган казначейської служби на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Отже, лише з 12 лютого 2019 року після прийняття ВП ВС зазначеного рішення судова практика повернулась до можливості стягнення відшкодування ПДВ безпосередньо з державного бюджету без дотримання неефективних та мінливих процедур, які не виконувались контролюючими органами.

З огляду на вказане, а також, враховуючи триваючий характер правопорушення щодо невідшкодування податку на додану вартість та законодавчі зміни процедури бюджетного відшкодування ПДВ, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з вимогами про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з ПДВ позивачем не пропущений.

У частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ відповідач посилається на висновок з цього питання Верховного Суду у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 30.05.2019 року у справі №819/3144/15, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

Відповідно до п. 102.5 статті 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Відповідач тлумачить зазначений висновок Верховного Суду у кореспонденції з положеннями п. 102.5 статті 102 Податкового кодексу України таким чином, що строк звернення до суду з вимогами про стягненні пені 1095 днів з першого дня прострочення відшкодування заборгованості.

Разом з тим, відповідно до приписів п. 200.23 статті 200 Податкового кодексу України останнім днем нарахування пені є день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на вказане суд зазначає, що строк звернення до суду з вимогами щодо стягнення пені не може розпочати свій облік раніше ніж дата погашення зазначеної заборгованості. Отже, строк у 1095 днів повинен обчислюватися з дня погашення заборгованості, а якщо таке погашення ще не відбулось (як у справі, що переглядається), то перебіг строку звернення до суду ще не розпочався.

За таких обставин суд вважає, що позивач строк звернення до суду не пропустив.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в сумі 2347,87 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2002029931.1 від 03.02.2021 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 2347,87 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17-А, код ЄДРПОУ ВП:44118658), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості та пені - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо не внесення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування щодо узгодження суми бюджетного відшкодування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за січень 2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в сумі 132 276,00 грн. (сто тридцять дві тисячі двісті сімдесят шість гривень).

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, у сумі 102 510,81 грн. (сто дві тисячі п`ятсот десять гривень вісімдесят одна копійка)

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2347,87 грн. (дві тисячі триста сорок сім гривень вісімдесят сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв