Рішення № 96857619, 11.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

11 травня 2021 року Справа №160/1194/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Зіненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №54, визнання дійсною посвідки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020р. у справі №160/1194/20, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020р., адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №54, визнання дійсною посвідки було задоволено частково, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №54 про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане громадянину Латвії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.238-245 том 1).

21.04.2021р. Заявник ( ОСОБА_1 ) звернувся із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить ухвалити додаткове рішення, визначивши спосіб його виконання посилаючись на те, що понад п`ять місяців з моменту набрання рішенням законної сили відповідачем не виконано рішення суду щодо відновлення посвідки позивача на постійне проживання в Україні, оскільки за даними Електронного пошукового сервісу Державної міграційної служби України інформацію про недійсність посвідки не змінено (не вилучено); на скаргу позивача від 05.03.2021р. листом №1201.3.1-2286/12.2-21 від 12.03.2021р. відповідач повідомив позивача про те, що на виконання судових рішень рішення про скасування дозволу на імміграцію №54 від 28.10.2019р. скасовано, а дозвіл на імміграцію від 21.10.2009р. виданий на ім`я позивача є дійсним, при цьому, оскільки позивачеві було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання посвідки дійсною із внесенням відповідних змін до Єдиного державного демографічного реєстру, йому необхідно звернутись до територіального підрозділу ДМС за місцем проживання, надавши документи визначені пунктом 40 "Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання", затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018р. №321, проте, позивач зазначає, що відповідно до пп.4 п.40 Порядку №321 рішення суду не є документом, що підтверджує обставини та підстави для обміну посвідки, оскільки не було предметом позову та містить вказівку щодо відновлення посвідки, а не про її обмін; документи, що передбачені п.66, п.73 Порядку №321 відповідачем не видавались, а отже посвідка є дійсною, проте інформація про недійсність посвідки була внесена до відомостей в Єдиний державний демографічний реєстр з використанням відомчої інформаційної системи ДМС, тобто, відповідач і надалі уникає виконання судового рішення посилаючись на відсутність прямого зобов`язання щодо відновлення дійсності посвідки, а тому позивач вважає, що наявні підстави для ухвалення додаткового судового рішення на підставі п.2 ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення (а.с.101-105 том 2).

Ухвалою суду від 22.04.2021р., у зв`язку із перебування судді Конєвої С.О. з 26.04.2021р. по 30.04.2021р. та з 05.05.2021р. по 07.05.2021р. у щорічній відпустці, дану заяву було призначено до розгляду на 11.05.2021р. (а.с.114 том 2).

Заявник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений належним чином 23.04.2021р. та 26.04.2021р., що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, наявними у матеріалах справи (а.с.117,118 том 2).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином 23.04.2021р. та 26.04.2021р., що підтверджується електронним повідомленням та довідкою секретаря судового засідання, наявними у матеріалах справи (а.с.117,118 том 2).

Разом з тим, 11.05.2021р. засобами електронного зв`язку, від відповідача надійшов письмовий відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому останній просив відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення по цій справі у повному обсязі посилаючись на те, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020р. та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020р. по справі №160/1194/20 відповідачем на адресу позивача було направлено запрошення для ознайомлення з інформацією щодо рішення про скасування дозволу на імміграцію №54 від 28.10.2019р., відповідно до якого дозвіл на імміграцію від 21.10.2009р. виданий на ім`я позивача на сьогоднішній день є дійсним та з наведеним повідомленням позивач ознайомлений під власний підпис 12.03.2021р.; у рішенні від 25.05.2020р. було чітко зазначено про визнання протиправним та скасування рішення №54 про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане позивачеві, а у задоволенні позовних вимог в частині визнання дійсною посвідки на постійне проживання типу НОМЕР_1 від 20.06.2013р. із внесенням відповідних змін до Єдиного державного демографічного реєстру відмовлено, а тому відповідач вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020р. у справі №160/1194/20 не є незрозумілим та таким, що підлягає роз`ясненню способу його виконання, а дії посадових осіб відповідача вважаються такими, що діють в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с.122 том 2).

Згідно ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи наведене, неявку заявника та відповідача в судове засідання, які були належним чином повідомлені про розгляд заяви, строки розгляду заяви встановлені ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану заяву за наявними доказами без участі учасників справи.

Розглянувши вказану заяву, дослідивши матеріали справи, норми процесуального законодавства, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.4 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №54;

- визнати дійсною Посвідку на постійне проживання типу НОМЕР_1 від 20.06.2013р. із внесенням відповідних змін до Єдиного державного демографічного реєстру з використанням відомчої інформаційної системи ДМС, що підтверджується змістом адміністративного позову та заяви про уточнення підстав позову від 19.03.2020р. (а.с.1-8, 191-202 том 1).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2020р. у справі №160/1194/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №54, визнання дійсною посвідки було задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №54 про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане громадянину Латвії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.238-245 том 1).

При цьому, як свідчить зміст наведеного судового рішення, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача в частині визнання дійсною Посвідку на постійне проживання типу НОМЕР_1 від 20.06.2013р. із внесенням відповідних змін до Єдиного державного демографічного реєстру з використанням відомчої інформаційної системи ДМС з наступних підстав: "...по-перше, вказані позовні вимоги необґрунтовані жодними нормами матеріального права та доказами; по-друге, такий спосіб захисту права як визнання посвідки дійсною не віднесено до способів судового захисту за приписами ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України; по-третє, належним та ефективним способом захисту порушеного права у даних правовідносинах є саме визнання судом протиправним та скасування оспорюваного рішення, наслідком виконання якого і буде відновлення відповідної посвідки на постійне проживання в Україні позивача виходячи з вимог ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.129-1 Конституції України..." (а.с.238-245 том 1).

Таким чином, із аналізу змісту наведеного судового рішення вбачається, що всі заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги, з приводу яких досліджувалися докази, розглянуті судом в повному обсязі та по всіх позовних вимогах ухвалено рішення, отже судом ухвалено рішення щодо кожної із заявлених позовних вимог позивача.

Окрім того, у вищенаведеному судовому рішенні судом визначено спосіб його виконання, а саме: у вигляді, зокрема, скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №54 про скасування дозволу на імміграцію в Україну видане громадянину Латвії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.238-245 том 1).

Є безпідставними посилання заявника, як на підставу для винесення додаткового рішення, на те, що понад п`ять місяців з моменту набрання рішенням законної сили відповідачем не виконано рішення суду щодо відновлення посвідки позивача на постійне проживання в Україні, оскільки за даними Електронного пошукового сервісу Державної міграційної служби України інформацію про недійсність посвідки не змінено (не вилучено); відповідач уникає виконання судового рішення посилаючись на відсутність прямого зобов`язання щодо відновлення дійсності посвідки, оскільки наведені заявником обставини не є підставами для ухвалення додаткового судового рішення за нормами ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі слід відмовити з урахуванням наведених обставин та норм ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/1194/20 - відмовити повністю.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва