Рішення № 96857530, 12.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року Справа № 160/16602/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОПРОМЛАБ" до Державної служби геології та надр України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАБ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби геології та надр України, у якій просить:

- визнати протиправною відмову у видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів ділянки Васьковицька-1, оформлену листом Держгеонадр від 10.12.2019 № 24605/01/12-19.

- зобов`язати відповідача видати позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування лабрадоритів ділянки Васьковицька-1, що розташована за 0,8 км на південний схід від Васьковичі, 0,5 км на північний схід від залізничної станції с. Бехи, що розташована у Коростенському районі Житомирської області, без проведення аукціону на підставі пп. 1 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання вимог п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615, ТОВ «ЕКОПРОМЛАБ» звернулось до відповідача із заявою 03.12.2019 №03122 (вхідний Держгеонадр від 03.12.2019р № 22955/02/12-19) щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку лабрадоритів ділянки Васьковицька-1, що розташована за 0,8 км на південний схід від Васьковичі, 0,5 км на північний схід від залізничної станції с. Бехи, що розташована Коростенському районі Житомирської області.

Позивач вказує, що з метою проведення апробації запасів корисних копалин між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу права на користування узагальненою геологічною інформацією. Першим було придбано право на користування геологічним звітом: «Отчет о производстве геологоразведочных работ на Васьковичском месторождении светлых лабрадоритов с. Васьковичи, Коростенского района, Житомирской области»).

3 метою виконання цих робіт позивачем було витрачено загальний об`єм інвестицій в розмірі 673342, 00 грн (шістсот сімдесят три тисячі триста сорок дві гривні).

Згідно з протоколом № 4969 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 13.06.2017 (далі – протоколу ДЗК) відбувся розгляд матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів лабрадориту Васьковицька-1, поданих на розгляд ТОВ «ЕКОПРОМЛАБ» (державний реєстраційний У-19-329/1):

апробувати підраховані станом на 01.01.2019 балансові запаси незмінних вивітрюванням лабрадоритів загальнодержавного значення ділянки Васьковицька-1, придатних для видобування блоків відповідно до ДСТУ Б EN 1467:2007 «Камінь природний. Блок необроблені. Вимоги», у контурах, категоріях і цифрах за перерахунком:

Код класуКатегорія запасівЗапаси, тис. м3121С1239,6122С213,7РазомС1+С2253,3визнати ділянку Васьковицька-1 підготовленою до подальшого геологічного вивчення з дослідно-промисловою розробкою та промисловою експлуатацією на умовах економічного та геологічного ризиків;

протягом 3-х років після отримання спеціального дозволу на користування надрами у встановленому порядку опрацювати та подати на державну експертизу матеріали детальної геолого-економічної оцінки запасів лабрадоритів ділянки Васьковицька-1.

З урахуванням наведеного, позивачем згідно з вимогами чинного законодавства за власні кошти апробовано підраховані станом на 01.01.2019 балансові запаси незмінних вивітрюванням лабрадоритів загальнодержавного значення ділянки Васьковицька-1, придатних для видобування блоків відповідно до ДСТУ Б ЕN 1467:2007 «Камінь природний. Блок необроблені. Вимоги».

За наявною інформацією протокол ДКЗ № 4969 було направлено Держгеонадрами на подальше затвердження/введення в дію до Державної служби геології та надр України.

10.12.2019 року відповідач листом від № 2460501/12-19 відмовив позивачу у видачі спеціального дозволу.

Позивач зазначає, що ним було дотримано всіх необхідних вимог для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів ділянки Васьковицька-1 без проведення аукціону.

Також вказує, що відповідачем допущено порушення законодавства в частині результату розгляду заявки, а саме попри чіткі вимоги, на цей час відповідачем на сайті Державної служби геології та надр України не містяться відомості щодо видання наказу про відмову у наданні позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів ділянки Васьковицька-1. Відповідач лише надіслав на адресу позивача лист від № 2460501/12-19 про повернення заяви щодо надання спеціального дозволу.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року відкрито провадження у справі.

04.01.2021 року відповідачем надано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі посилаючись на їх безпідставність. В обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що 31 березня 1998 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Ірша-Граніт» було видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 1291 з метою видобування незміненого лабрадориту, придатного для виготовлення блоків та виробництва облицювальних виробів з них, відходи виробництва та порушений вивітрюванням лабрадорит придатний для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового. Даний спеціальний дозвіл було надано в межах ділянки родовища Васьковицького, що розташоване в Житомирській області Коростенського району 0,8 км на схід від с. Васьковичі площею 1,7 га. Строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 1291, наданого ТОВ «Ірша- Граніт», становив 20 років і діяв до 31 березня 2018 року. Слід зазначити, що на виконання зазначених норм Порядку № 615 ТОВ «Ірша-Граніт» подало до Держгеонадр супровідним листом від 29 вересня 2017 року (Вх. № 16433/02/12-17 від 29 вересня 2017 року) заяву на продовження терміну дії спеціального дозволу на користування надрами з пакетом документів, тобто в строки передбачені Порядком № 615 в редакції, що діяла на момент даних правовідносин. Рішення про відмову в продовженні строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 1291, наданого ТОВ «Ірша-Граніт», Держгеонадрами не приймалося. Наразі вирішується питання про продовження строку дії даного спеціального дозволу на користування надрами, зокрема, Протоколами засідання Робочої групи з питань надрокористування Держгеонадр № 2-РГ/2020 від 28 лютого 2020 року, № 3-РГ/2020 від 22 квітня 2020 року, № 4-РГ/2020 від 02 червня 2020 року, було рекомендовано Держгеонадрам перенести розгляд питання продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами № 1291 від 31 березня 1998 року, наданого ТОВ «Ірша-Граніт» з метою видобування лабрадоритів в межах Васьковицького родовища Житомирської області. Також у Протоколі засідання колегії Державної комісії по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України № 4969 від 21 листопада 2019 року зазначено, що «Родовище не розроблялося протягом 54 років. У 1998 році право на відпрацювання запасів отримало ТОВ «Ірша-Граніт» спеціальний дозвіл № 1291 від 31.03.1998 р. на площі 1,7 га терміном на 20 років (до 31.03.2018 року), який на дату оцінки втратив чинність». Також у Протоколі № 4969 зазначено, що «Експертиза відзначила, що контур площі відповідно до форми 3-гр повністю охоплює площу спеціального дозволу № 1291 і перебільшує її. В результаті об`єднання з ділянкою надр, виділеної за межами Васьковицького родовища із застосуванням геологічно обґрунтованої екстраполяції, отримала назву - ділянка надр Васьковицька-1, як окремий об`єкт надрокористування в Коростенському районі Житомирської області, поданих на розгляд ТОВ «ЕКОПРОМЛАБ». З Протоколу ДКЗ України № 4969 випливає, що позивач був обізнаний з фактом існування спеціального дозволу на користування надрами № 1291 від 31.03.1998 року, виданого ТОВ «Ірша-Граніт». Відтак, оскільки заяву на продовження строку дії спеціального дозволу на користування надрами ТОВ «Ірша-Граніт» було подано в межах строку, передбаченого абз.5 п.14 Порядку № 615, і питання про відмову у продовженні строку дії зазначеного дозволу станом на цей момент не вирішувалося, дана ділянка надр не може бути предметом розгляду за заявою іншого надрокористувача. Також зауважує, що посилання позивача в позові на «законні очікування» є безпідставними, оскільки обізнаність ТОВ «ЕКОПРОМЛАБ» із обставинами дії спеціального дозволу на користування надрами № 1291 від 31.03.1998 року, виданого ТОВ «Ірша-Граніт», не дає позивачеві підстав законно очікувати отримання спеціального дозволу на користування надрами на даній ділянці, в зв`язку з тим, що ТОВ «Ірша-Граніт» станом на момент здійснення позивачем підготовчих дій не було використано всі можливості, передбачені чинним законодавством. Крім того, відповідач зазначає, що передумовою, власне, розгляду заяви і, за наслідками, або прийняття рішення про видачу спеціального дозволу на користування надрами, або прийняття рішення про відмову у наданні спеціального дозволу на користування надрами є обов`язкова наявність повного пакету документів, а оскільки комплект поданих документів позивачем був неповним, у відповідача не виникло й обов`язку розглядати такий пакет документів та приймати рішення про надання дозволу чи відмову на підставі поданої заяви від 03.12.2019 року. Тож, оскільки позивачем не було подано повний пакет документів, а відтак, було подано документи, що не відповідають вимогам Порядку № 615, Держгеонадра, на виконання п.8 Порядку № 615, повернуло позивачеві документи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ТОВ «ЕКОПРОМЛАБ» звернулось до відповідача із заявою 03.12.2019 №03122 (вхідний Держгеонадр від 03.12.2019р № 22955/02/12-19) щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку лабрадоритів ділянки Васьковицька-1, що розташована за 0,8 км на південний схід від Васьковичі, 0,5 км на північний схід від залізничної станції с. Бехи, що розташована Коростенському районі Житомирської області.

10.12.2019 року відповідач листом від № 2460501/12-19 відмовив позивачу у видачі спеціального дозволу.

Не погодившись з вказаною відмовою, вважаючи, що його право порушено, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок №615), положеннями п. 1 якого визначено, що цей Порядок регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами. Видача (відмова у видачі, переоформлення, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Положеннями п.п.1 п. 8 Порядку №615 визначено, що видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу (в редакції, що діяла на момент подання заяви позивачем)

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАБ» (код ЄДРПОУ 40060442, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, смт. Слобожанське, вул. Магістральна, буд. 34) зареєстроване в якості юридичної особи 09.10.2015року, номер запису: 10671020000022929, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як видно з матеріалів справи, з метою проведення апробації запасів корисних копалин між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу права на користування узагальненою геологічною інформацією. Першим було придбано право на користування геологічним звітом: «Отчет о производстве геологоразведочных работ на Васьковском месторождении светлых лабрадоритов с. Васьковичи, Коростенского района, Житомирской области»).

З метою виконання цих робіт позивачем витрачено загальний об`єм інвестицій в розмірі 673342, 00 грн (шістсот сімдесят три тисячі триста сорок дві гривні).

14.08.2019 р. відповідачем зареєстровано форму № 3-гр (реєстраційний номер 329) – «Перелік об`єктів, робіт та досліджень з геологічного вивчення надр на 2019 рік», виконавець - ТОВ «ЕКОПРОМЛАБ», джерело фінансування – власні кошти ТОВ «ЕКОПРОМЛАБ».

20.10.2019 р. між позивачем та ТОВ «УКРГЕОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ» укладено договір № 20/10/19-ПЗ на виконання робіт по створенню науково-технічної продукції.

Відповідно до п. 2.1 договору ТОВ «УКРГЕОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ» проводить послуги по підготовці геолого-економічної оцінки ділянки Васьковицька-1 лабрадориту. Комплекс робіт, які входять до складу, встановлений у п. 2.2. даного договору, у тому числі до них входять: представлення графічних додатків та матеріалів по геолого-економічної оцінки запасів у ДКЗ України для подальшого затвердження запасів, робота з експертами.

За результатами проведених робіт ТОВ «УКРГЕОІНВЕСТ КОНСАЛТИНГ» складено звіт, який Державна комісія України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України розглянула на засіданні, за результатам якого оформлено Протокол № 4969 від 21.11.2019р.

Відповідно до протоколу від 21.11.2019 р. № 4969 засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин при Державній службі геології та надр України від 13.06.2017 р. (далі- протоколу ДКЗ) відбувся розгляд матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів лабрадориту ділянки Васьковицька-1, поданих на розгляд ТОВ «ЕКОПРОМЛАБ» (державний реєстраційний номер У-19-329/1):

апробувати підраховані станом на 01.01.2019 балансові запаси незмінних вивітрюванням лабрадоритів загальнодержавного значення ділянки Васьковицька-1, придатних для видобування блоків відповідно до ДСТУ Б EN 1467:2007 «Камінь природний. Блок необроблені. Вимоги», у контурах, категоріях і цифрах за перерахунком:

Код класуКатегорія запасівЗапаси, тис. м3121С1239,6122С213,7РазомС1+С2253,3визнати ділянку Васьковицька-1 підготовленою до подальшого геологічного вивчення з дослідно-промисловою розробкою та промисловою експлуатацією на умовах економічного та геологічного ризиків;

протягом 3-х років після отримання спеціального дозволу на користування надрами у встановленому порядку опрацювати та подати на державну експертизу матеріали детальної геолого-економічної оцінки запасів лабрадоритів ділянки Васьковицька-1.

З урахуванням наведеного, позивачем згідно з вимогами чинного законодавства за власні кошти апробовано підраховані станом на 01.01.2019 балансові запаси незмінних вивітрюванням лабрадоритів загальнодержавного значення ділянки Васьковицька-1, придатних для видобування блоків відповідно до ДСТУ Б EN 1467:2007 «Камінь природний. Блок необроблені. Вимоги».

Позивачем зазначено, що протокол ДКЗ № 4969 направлено Держгеонадрами на подальше затвердження/введення в дію до Державної служби геології та надр України.

Таким чином, вказане свідчить про наявність права позивача на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку лабрадоритів ділянки Васьковицька-1 без проведення аукціону на підставі п.п.1 п. 8 Постанови №615.

03.12.2019 р. позивач звернувся до Державної служби геології та надр України із заявою від №03122 (вхідний Держгеонадр від 03.12.2019р № 22955/02/12-19) щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку лабрадоритів ділянки Васьковицька-1, що розташована за 0,8 км на південний схід від Васьковичі, 0,5 км на північний схід від залізничної станції с. Бехи, що розташована Коростенському районі Житомирської області без проведення аукціону на підставі п.п.1 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 (в редакції, чинній на момент подачі заяви).

До заяви від 03.12.2019 р. №03122 позивачем додано повний пакет документів, передбачений законом: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оглядову карту, ситуаційний план, каталог географічних координат, пояснювальну записку, протокол ДЗК №4969 від 21.11.2019 року, повідомлення про планову діяльність від 14.11.2019 року, план підрахунку запасів, топографічний план, геологічні розрізи родовища, програму робіт, запис пакету документів на електронному носію (диску).

Державною службою геології та надр України направлено на адресу позивача лист №2460501/12-19 від 10.12.2019р., яким повернуто позивачу заяву від 03.12.2019р. №03122 з доданими документами у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено, що основними принципами державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є установлення єдиних вимог до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характер; перелік та вимоги до документів, які суб`єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру.

Відповідно до ч. 5 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є:

подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру.

Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

Відповідно до п. 8 Порядку №615 для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1, у паперовій та електронній формі. Разом із заявою подаються дві копії заяви та доданих до неї документів. У заяві зазначаються назва ділянки надр, її місцезнаходження відповідно до адміністративно-територіального устрою України (область, район, населений пункт, прив`язка на місцевості), географічні координати ділянки надр, вид корисних копалин, вид користування надрами, строк дії дозволу, відомості про заявника (найменування, місцезнаходження, код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця чи серія та номер паспорта такої особи (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), інформація для здійснення зв`язку із заявником (номер телефону, адреса електронної пошти), а також підстава для надання дозволу згідно з пунктом 8 цього Порядку.

Згідно з п. 2 Переліку документів (в редакції, чинній на момент подачі заяви), що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону (Додаток №1 до Порядку №615), з метою видобування корисних копалин разом із заявою подаються, зокрема, наступні документи:

- копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті, замість зазначеного реєстраційного номера подають копію паспорта із серією, номером та відміткою);

- пояснювальна записка з характеристикою об`єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обґрунтуванням необхідності використання надр, із зазначенням потужності підприємства;

- результати хімічного та бактеріологічного аналізу води строком давності не більш як шість місяців (для родовищ підземних вод);

- копії протоколів, завірені заявником, Державної комісії по запасах (Української територіальної комісії по запасах корисних копалин, центральної комісії по запасах корисних копалин, науково-технічних/технічних рад) про затвердження (апробацію) запасів у повному обсязі;

- каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі, а для видобування підземних вод - каталог географічних координат водозабірних споруд;

- оглядова карта (масштаб не менш як 1:200000);

- ситуаційний план з нанесеними межами площі видобування та географічними координатами її кутових точок (похибка - менш як 1 секунда) у масштабі, який дає змогу перевірити правильність визначення координат, а для підземних вод - ситуаційний план з нанесеними водозабірними спорудами та їх географічними координатами;

- план підрахунку запасів корисної копалини на топографічній основі з нанесеними межами категорії запасів, межами земельного та гірничого відводів (за наявності), контуром ліцензійної площі з географічними координатами кутових точок ділянки надр, а для підземних вод з нанесеними водозабірними спорудами та їх географічними координатами (похибка - менш як 1 секунда), а також з лініями геологічних розрізів;

- гідрогеологічна карта (для родовищ підземних вод);

- структурна карта (для родовищ нафти і газу);

- характерні геологічні розрізи з межами категорій запасів та умовними позначками;

До перелічених документів додаються:

- завірені заявником копії результатів оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) відповідно до Закону України “Про оцінку впливу на довкілля”;

- для підприємств, які розпочинають розробку родовища, - програма робіт із введення родовища в експлуатацію із зазначенням окремих етапів та строку їх проведення, джерел фінансування до досягнення підприємством проектної потужності;

- у разі продовження строку дії дозволу - позитивний висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів та висновок державної екологічної експертизи або результати оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) відповідно до Закону України “Про оцінку впливу на довкілля”.

При цьому положеннями п. 19 Порядку №615 визначено, що підставами для прийняття рішення про відмову в наданні дозволу є:

подання заявником документів не в повному обсязі;

виявлення у поданих документах недостовірних даних;

невідповідність документів, поданих заявником, вимогам пункту 8 цього Порядку;

наявність інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

відмова органів, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 9 цього Порядку, у погодженні надання надр у користування;

наявність зауважень Мінприроди щодо надання дозволу відповідно до природоохоронного законодавства, передбачених пунктом 25 цього Порядку.

Відповідно до п. 21 Порядку №615 у разі відмови в наданні, продовженні строку дії, переоформленні дозволу або внесенні змін до нього документи повертаються в повному обсязі заявникові.

Як встановлено судом, листом №2460501/12-19 від 10.12.2019 р. Державна служба геології та надр України повернула позивачу пакет документів на отримання спеціального дозволу у зв`язку з невідповідністю документів, поданих заявником вимогам Порядку.

У своєму листі Державна служба геології та надр України зазначила, що за результатами розгляду наданої товариством заяви та додатків до неї виявлено наступні зауваження:

1) заява з доданими до неї документами не пронумерована;

2) у заяві відсутня підстава для надання дозволу згідно пункту 8 Порядку;

3) відсутній опис доданих документів, засвідчений підписом уповноваженої особи претендента; 4) у каталозі координат відсутня площа ділянки надр;

5) у пояснювальний записці відсутні характеристика об`єкта, метод розробки, обґрунтування необхідності використання надр;

6) у пояснювальний записці та в протоколі ДКЗ України зазначена різна потужність підприємства;

7) відсутні результати оцінки впливу на довкілля на планову діяльність (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля);

8) графічні матеріали вшиті у пакет документів, що унеможливлює їх розгляд.

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 Порядку №615 для отримання дозволу без проведення аукціону заявник подає органові з питань надання дозволу заяву разом з документами, зазначеними у додатку 1, у паперовій та електронній формі.

Заява та додані до неї документи подаються органові з питань надання дозволу з прошитими і пронумерованими сторінками та з описом доданих документів, засвідченим підписом уповноваженої особи претендента. Заява засвідчується підписом уповноваженої особи претендента із зазначенням дати та вихідного номера.

Заява реєструється організатором аукціону в журналі обліку з присвоєнням їй номера і зазначенням дати і часу подання. Підтвердженням реєстрації є відмітка організатора, що проставляється на копії заяви та повертається заявнику, або відмітка на описі вкладення у цінний лист про прийняття заяви на відправлення поштовим зв`язком.

Інформація про реєстрацію документів, що надійшли для надання дозволу, протягом трьох робочих днів з дня реєстрації розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу.

Документи, що не відповідають вимогам цього Порядку, повертаються заявникові не пізніше семи робочих днів з дня їх реєстрації. Інформація про повернення документів розміщується на офіційному веб-сайті органу з питань надання дозволу протягом трьох робочих днів з дня їх повернення заявникові.

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та Міністерством енергетики та захисту довкілля України укладено договір № 54/20-ОВД проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля.

Отже, аналізуючи заяву позивача від 03.12.2019р. №03122 з доданими до неї документами на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку лабрадоритів ділянки Васьковицька-1 без проведення аукціону, до якої був доданий відповідний пакет документів, суд робить висновок про відповідність заяви позивача вимогам п. 8 Порядку №615.

Також виходячи з листа відповідача № 2460501/12-19 від 10.12.2019 р., яким повернуто позивачу його заяву від 03.12.2019 р. №03122, підстава повернення заяви не узгоджується з жодною з підстав відмови в надані спеціального дозволу, визначених положеннями ч. 5 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та п. 19 Порядку №615, що свідчить про протиправність повернення Держгеонадрами заяви позивача від 03.12.2019р. №03122.

Відповідно до п. 25 Порядку №615 наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу розміщуються протягом п`яти робочих днів на офіційному веб-сайті відповідного органу. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання дозволу, рішення про відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Виходячи із зазначених положень п. 19 та п. 25 Порядку №615, у разі відмови у наданні спеціального дозволу відповідач зобов`язаний видати наказ, в якому вказати яких саме вимог законодавства не дотримано заявником при звернені до Держгеонадр з відповідною заявою, зазначений наказ має бути направлений на адресу заявника разом з відповідною заявою та доданими до неї документами.

На підставі вказаного та положень п. 19 та п. 25 Постанови №615 суд зазначає, що рішення про відмову у наданні дозволу має бути оформлено у вигляді наказу, який має бути оприлюднений на офіційному веб-порталі Держгеонадр протягом п`яти днів з моменту прийняття такого рішення.

Також суд звертає увагу на те, що Держгеонадра за заявою позивача не прийняла відповідно до Порядку рішення ні про надання спеціального дозволу, ні про відмову у його видачі.

Лист Держгеонадр, яким заяву разом з доданими до неї документами повернуто позивачу, не може вважатися рішенням про відмову у видачі спеціального дозволу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.09.2017 року у справі №826/6873/16 та від 12.12.2019 року у справі № 826/16535/17.

Як зазначено позивачем у позовні заяві та не спростовано відповідачем, на сайті Державної служби геології та надр України не містяться відомості щодо видання наказу про відмову у наданні позивачу спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку лабрадоритів ділянки Васьковицька-1 на підставі заяви останнього від 03.12.2019 р. №03122. Також ані відповідачем, ані позивачем не надано до суду такого наказу, що свідчить про те, що відповідачем не прийнято рішення за результатами розгляду зазначеної заяви позивача.

Щодо звернення позивача із заявою про отримання спеціального дозволу суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 8 та п. 9 Порядку №615 Державна служба геології та надр України після надходження заяви про отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону зобов`язана:

- протягом 3-х робочих з дня реєстрації документів розмістити інформацію про їх реєстрацію на офіційному веб-сайті Державної служби геології та надр України;

- протягом 7 робочих днів з дня реєстрації заяви надсилати копію заяви з доданими до неї документами на погодження до обласної ради, районної ради та сільської ради, на території якої знаходиться ділянка надр, щодо якої особа просить надати дозвіл (у разі якщо корисна копалина належить до корисних копалин загальнодержавного значення) та до Міністерства екології та природних ресурсів України;

- направити запит до правоохоронних органів та суб`єктам фінансового моніторингу про розгляд документів заявника для виявлення суб`єктів господарювання, що здійснюють фінансування тероризму в Україні;

- направити запит органам ДФС щодо перевірки факту наявності у заявника боргу із сплати податків та загальнообов`язкових платежів станом на останній звітний період.

Водночас положеннями п. 9 Порядку №615 встановлено, що у разі ненадання органами, зазначеними в абзацах другому і третьому цього пункту, позитивної або негативної відповіді щодо погодження за результатами розгляду на найближчій сесії (але у будь-якому разі не пізніше ніж через 45 календарних днів з дати отримання документів від органу з питань надання дозволу) вважається, що надання дозволу ними погоджено.

Відповідно до п. 8 Порядку №615 у разі ненадання правоохоронними органами та суб`єктами фінансового моніторингу відповіді на запит протягом 30-денного строку вважається, що за результатами його розгляду не виявлено суб`єктів господарювання, що здійснюють фінансування тероризму в Україні.

Положеннями ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв`язку.

Положеннями п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" визначено, що принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Згідно з ч. 6 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у разі якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Відмітка в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про дату прийняття заяви є підтвердженням подання заяви та документів державному адміністратору або дозвільному органу. Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейським судом з прав людини визначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції слід застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, "законні очікування" - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права. Принцип законного очікування спрямований на те, щоб у випадках, коли особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

При цьому в своєму рішенні у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Верховний Суд України у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, своєю бездіяльністю відповідач створив невизначеність для позивача, який позбавлений законної можливості реалізувати своє право на отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку лабрадоритів ділянки Васьковицька-1.

Отже, суд робить висновок про безпідставність відмови відповідача у наданні позивачеві спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку лабрадоритів ділянки Васьковицька-1.

Суд вважає обґрунтованим твердження позивача про протиправну бездіяльність Держгеослужби щодо ненадання йому спеціального дозволу на користування надрами з метою видобутку лабрадоритів ділянки Васьковицька-1 без проведення аукціону, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на те, що надання дозволу на користування надрами законодавчо віднесено до виключної компетенції Державної служби геології та надр України, однак, відповідач під час розгляду питання щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, діяв не в порядку та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а також те, що для надання спеціального дозволу виконано всі умови, визначені законом, суд вважає, що зобов`язання відповідача надати спеціальний дозвіл на користування надрами позивачу буде належним способом відновлення порушених прав та інтересів останнього та відповідає наявному у позивача праву користуватись надрами відповідних ділянок надр.

До того ж суд враховує, що жоден інший спосіб захисту не гарантує повного та дієвого захисту прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, при якому подальші можливі протиправні дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень викликають необхідність повторного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Щодо посилань відповідача на дискреційність повноважень щодо надання спеціального дозволу на користування надрами суд зазначає наступне.

У своїх постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 у справі №826/8803/15 Верховний Суд зазначив, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); п. 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus №32181/04); п. 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria №38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Відтак, приймаючи рішення про зобов`язання органу державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд, перш за все, відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому суд, приймаючи саме таке рішення на захист порушених прав суб`єктів господарювання - про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певну дію, унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання з боку органів державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини (рішення у справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 року), суд вказав, що запорукою правильного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

У рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі "Волохи проти України" зазначено: "Таким чином, Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження".

У рішенні у справі "Гасан і Чауш проти Болгарії" вказується: "Суд зазначає, що у даному випадку відповідне законодавство не передбачало чітких критеріїв щодо реєстрації керівництва конфесій, що змінилося, а також не передбачало ніяких процедурних гарантій захисту від свавільного використання дискреційних повноважень...".

Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Броньовський проти Польщі" від 22.06.2004). Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Гавенда проти Польщі" від 14.03.2002, рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Аманн проти Швейцарії" від 16.02.2000).

Також Європейський Суд з прав людини рішенням у справі "Креслена" від 24.04.1990 року зазначає, що "закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі, чи судді нічим не обмеженого дискреційного права, суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання".

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі "Фадеева проти Росії" від 09.06.2005, в якому Європейський Суд з прав людини з відсилкою до справи "Баклі проти Сполученого Королівства" зазначив, що: "Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".

На підставі зазначеного суд робить висновок, що відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, адже останній не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі №816/303/16, від 25.05.2018 у справі №826/6102/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його доводи, і не довів правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, №4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, заявленого у позові, суд зазначає наступне.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просить позивач, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (стаття 129-1 Конституції України, частина 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Так, норма, закріплена у частині 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про наявність або відсутність підстав для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Позивачем не доведено необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі, відтак, таке клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 6306 грн.

Відтак, зважаючи на задоволення позовної заяви, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6306 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАБ» до Державної служби геології та надр України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Державної служби геології та надр України у видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування лабрадоритів ділянки Васьковицька-1, оформлену листом Держгеонадр від 10.12.2019 № 24605/01/12-19.

Зобов`язати Державну службу геології та надр України видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАБ» спеціальний дозвіл на користування надрами з метою видобування лабрадоритів ділянки Васьковицька-1, що розташована за 0,8 км на південний схід від Васьковичі, 0,5 км на північний схід від залізничної станції с. Бехи, що розташована у Коростенському районі Житомирської області, без проведення аукціону на підставі пп. 1 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615.

Стягнути з Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПРОМЛАБ» (код ЄДРПОУ 40060442) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6306 (шість тисяч триста шість) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський