Рішення № 96857526, 13.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Справа № 160/3869/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до заяви про призначення пенсії від 06.01.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період проходження військової служби в лавах Збройних Сил України з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Шахті "Міуська" ВО по видобутку вугілля "Сніжнеантрацит" з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно із заявою про призначення пенсії від 06.01.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що листом від 26.01.2021 року відповідач повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії в зв`язку з недостатністю пільгового стажу. Так, за розрахунком відповідача загальний стаж ОСОБА_1 складає 29 років 03 місяці 14 днів, в тому числі пільгова робота - 23 роки 07 місяців 11 днів. Позивач зазначає, що пільговий стаж він набув на шахті «Самарська» ДТЕК «Павлоградвугілля», надав відповідачу пільгові довідки за відповідні періоди роботи. Вказує, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу період роботи на шахті «Міуська» ВО по видобутку вугілля «Сніжнеантрацит» з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті. Позивач зазначає, що відповідно до відомостей, які містяться в трудовій книжці Серії НОМЕР_2 він працював на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Що стосується проходження військової служби в лавах Збройних Сил України, зазначає, що така служба у період з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року підтверджується відомостями, внесеними до трудової книжки та військовим квитком серії НОМЕР_3 . Після звільнення в запас 05.11.1994 року позивач був прийнятий 16.01.1995 року на шахту «Самарська» об`єднання «Павлоградвугілля» на посаду учня гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті та 23.01.1995 року був направлений на курси гірничих робітників підземних та після закінчення курсів переведений гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті. Позивач вважає, що відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справи у справі матеріалами.

13.04.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління із заявою від 06.01.2021 року про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Листом від 26.01.2021 р. за вих. №0400-010303-8/11345 Головне управління повідомило позивача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах. Щодо зарахування періоду проходження військової служби з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року представник відповідача зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 , атестату про навчання № 4444 у Павлоградському середньому профтехучилищі № 3, військовому квитку серії НОМЕР_3 , Позивач навчався з 01.09.1990 року по 25.06.1992 року за професією "токар", з 10.07.1992 року по 25.11.1992 року працював у Павлоградському механічному заводі на посаді "токар", з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року проходив військову службу та з 16.01.1995 року прийнятий учнем гірничого підземного з повним робочим днем у шахті. Враховуючи викладене, позивач до вступу на військову службу не працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 (працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії), отже, вимога про зарахування військової служби до пільгового стажу за Списком № 1 з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року не відповідає чинному законодавству. Щодо зарахування періоду роботи на Шахті "Міуська" ВО по видобутку вугілля "Сніжнеантрацит" з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею, представник відповідача зазначає наступне. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Довідку, яка підтверджує пільговий характер роботи за оспорюваний період з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року до Головного управління не надавалась. Так, Головне управління не має законних підстав направити запит до підприємств, установ, організацій, які розташовані на непідконтрольній Українській владі території для підтвердження пільгового характеру роботи позивача за період з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року. Загальний стаж роботи позивача становить 29 років 3 місяці 14 днів, із зарахуванням додаткового стажу по одному року за кожний повний рік роботи на підземних умовах (23 роки) становить 52 роки 3 місяці 14 днів, в тому числі пільговий стаж згідно ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 складає 23 роки 7 місяців 11 днів, що не дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 (менше 25 років). На підставі викладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

У матеріалах справи міститься трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , згідно з якою позивач: 02.12.1992 року - 05.11.1994 року - проходив військову службу в лавах Збройних Сил України (01 років 11 місяців 03 дні); Шахта «Самарська» об`єднання «Павлогравугілля» (зараховано до пільгового стажу 03 роки 07 місяців 11 днів): 16.01.1995 року - 22.01.1995 року - учень гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті; - 23.01.1995 року - 01.03.1995 року - навчання на курсах гірничих робітників підземних при учбово-курсовому комбінаті; 02.03.1995 року - 27.08.1998 року - гірничий робітник підземний з повним робочим днем під землею; Шахта «Міуська» ВО по видобутку вугілля «Сніжнеантрацит» (до пільгового стажу 01 років 08 місяців 01 день - не зараховано відповідачем): 25.01.1999 року - 26.09.2000 року - гірничий робітник підземний з повним робочим днем під землею; Шахта «Самарська» об`єднання «Павлогравугілля» (зараховано до пільгового стажу 12 років 00 місяців 09 днів): - 22.12.2000 року - 01.12.2002 року - гірничий робітник підземний з повним робочим днем під землею; - 02.12.2002 року - 11.02.2003 року - навчання на курсах за професією «машиніст електровозу підземний» при учбово-курсовому комбінаті; 12.02.2003 року - 01.01.2013 року - машиніст електровозу підземний з повним робочим днем в шахті; «ШУ Тернівське» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (зараховано до пільгового стажу 08 років 00 місяців 05 днів): 01.01.2013 року - по сьогодні (06.01.2021 року - дата звернення з заявою про призначення пенсії) - машиніст електровозу підземний з повним робочим днем в шахті.

06.01.2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

На вказану заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено на адресу ОСОБА_1 лист від 26.01.2021 року №0400-010303-8/11345 «Про відмову в призначенні пенсії», в тексті якого зазначено про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю пільгового стажу, та зазначено, що стаж ОСОБА_1 становить 29 років 3 місяці 14 днів, в тому числі робота підземна - 23 роки 7 місяців 11 днів.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно зі статтею 1 Закону №1788 громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.

Відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).

Статтю 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Так, згідно з пунктом 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, з аналізу наведених норм видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як видно з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , позивач: з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року - проходив військову службу в лавах Збройних Сил України; Шахта «Самарська» об`єднання «Павлогравугілля»: з 16.01.1995 року по 22.01.1995 року - учень гірничого робітника підземного з повним робочим днем в шахті; з 23.01.1995 року по 01.03.1995 року - навчання на курсах гірничих робітників підземних при учбово-курсовому комбінаті; з 02.03.1995 року по 27.08.1998 року - гірничий робітник підземний з повним робочим днем під землею; з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року - гірничий робітник підземний з повним робочим днем під землею; з 22.12.2000 року по 01.12.2002 року - гірничий робітник підземний з повним робочим днем під землею; з 02.12.2002 року по 11.02.2003 року - навчання на курсах за професією «машиніст електровозу підземний» при учбово-курсовому комбінаті; з 12.02.2003 року по 01.01.2013 року - машиніст електровозу підземний з повним робочим днем в шахті; з 01.01.2013 року по сьогодні (06.01.2021 року - дата звернення з заявою про призначення пенсії) - машиніст електровозу підземний з повним робочим днем в шахті.

Відповідачем не зараховано період з роботи позивача на Шахті «Міуська» ВО по видобутку вугілля «Сніжнеантрацит» з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року, а також період проходження військової служби в лавах Збройних Сил України з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року.

З трудової книжки позивача видно, що його трудова діяльність у вказані періоди відноситься до професій і посад працівників, які користуються пільговим правом виходу на пенсію. Неможливість надання уточнюючих довідок позивач пов`язує з тим, що підприємства, на яких він працював, знаходяться на непідконтрольній території України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 18.01.2018 № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268), тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, - сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей.

Відповідно до п. п. 1.10 п. 2 додатку до Розпорядження №1275-р від 02.12.2015 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів Україні», м. Донецьк та м. Луганськ входять до переліку населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.

Згідно з ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також за змістом п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1993 р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Крім того, відповідно до п. 20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5); у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 17 указаного Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуація (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків). У жодному разі не можна дійти висновку, що метою цього Порядку є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії.

Вимагаючи деякі документи (уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження, повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно (ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України) з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Крім того, відповідач не застосував жодних з указаних правових процедур підтвердження пільгового стажу, передбачених Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 та не врахував, що доступ до трудових архівів відповідних підприємств є неможливим, внаслідок воєнних дій та тимчасової окупації частини території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до п. 20 зазначеного Порядку у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Так, вказаний порядок підтвердження трудового стажу є обов`язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства, будь-яких інших підтверджень не вимагається.

Згідно зі ст. ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на відповідних роботах, за умови підтвердження первинними документами роботи саме такої роботи повний робочий день, при цьому такими документами можуть бути: журнали виходів на роботу, табелі використання робочого часу, деякі накази чи розпорядження по підприємству. Кожен з цих документів дає лише часткове підтвердження зайнятості на роботах із шкідливими умовами праці, але сукупні дані цих документів можуть бути доказом повної зайнятості працівника.

Згідно зі Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, що діяв до 11 березня 1994 року, Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, що діяв до 16 січня 2003 року, Список №1 затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №36 січня 2003 року, що діяв до 24 червня 2016 року та Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, містить в собі розділ 1 підрозділ 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень» у яких передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Таким чином, професії, за якими позивач працював, віднесені до Списку №1.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства пралі та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року за №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. При цьому пунктом 10 цього Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, записів в трудовій книжці позивача достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій, а також визначено, що роботи виконувались повний робочий день в шахті.

Посилання відповідача на те, що спірний період роботи не може бути зарахований через несплату підприємствами страхових внесків не може впливати на право позивача на призначення пенсії.

Відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 №1706-VII.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином це обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці.

Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus V. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer V. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 року у справі №235/2357/17.

До того ж Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п. 50 рішення, у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Отже, з матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 вчинено всі необхідні дії та подано наявні у нього документи, необхідні для призначення пенсії.

З огляду на викладене суд не бере до уваги твердження відповідача щодо неможливості перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку зі знаходженням підприємств на території, непідконтрольній Українській владі та неперереєстрації його на території підконтрольній українській владі.

Відтак, дії відповідача щодо відмови позивачеві у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи на Шахті «Міуська» ВО по видобутку вугілля "Сніжнеантрацит" з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею є протиправними.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 26.01.2021 року № 0400-010303-8/11345, про відмову у призначенні пенсії, як протиправне, та зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи позивача на Шахті «Міуська» ВО по видобутку вугілля "Сніжнеантрацит" з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період проходження військової служби в лавах Збройних Сил України з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. «в» абз. 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (чинного на момент проходження позивачем служби) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до відомостей з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , атестату про навчання № 4444 у Павлоградському середньому профтехучилищі № 3, військового квитка серії НОМЕР_3 позивач навчався з 01.09.1990 року по 25.06.1992 року за професією "токар", з 10.07.1992 року по 25.11.1992 року працював у Павлоградському механічному заводі на посаді "токар", з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року проходив військову службу та з 16.01.1995 року прийнятий учнем гірничого підземного з повним робочим днем у шахті.

Враховуючи те, що позивач до вступу на військову службу не працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 (працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії), суд вважає, що вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоду проходження військової служби в лавах Збройних Сил України з 02.12.1992 року по 05.11.1994 року є такою, що задоволенню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно із заявою про призначення пенсії від 06.01.2021 року, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати відповідача вирішити питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" згідно з заявою про призначення пенсії від 06.01.2021 року задоволенню не підлягають, оскільки вони є такими, що заявлені передчасно. Захист прав на майбутнє не відповідає завданню та меті адміністративного судочинства, що визначені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем частково доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до квитанції від 10.03.2021 року за подання позовної заяви позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовної заяви, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 454 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 06.01.2021 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 26.01.2021 року № 0400-010303-8/11345, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви про призначення пенсії від 06.01.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи на Шахті «Міуська» ВО по видобутку вугілля "Сніжнеантрацит" з 25.01.1999 року по 26.09.2000 року на посаді гірничого робітника підземного з повним робочим днем під землею.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вирішити питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до норм ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський