Рішення № 96856826, 11.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 травня 2021 р. Справа № 120/1624/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення.

Ухвалою від 03.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

23.03.2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки не передбачено бюджетних призначень на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень військовослужбовцям Національної гвардії України.

Крім того, зазначили, що до повноважень відповідача віднесено вирішення питання щодо виплати компенсації за піднайом житла та аналізуючи пакет доданих до рапорту документів приймає рішення про виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла або відмову у виплаті такої компенсації.

29.03.2021 року позивачем подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

З 08.08.2015 року ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині 3008 Національної гвардії України по теперішній час.

01.09.2020 позивачем подано рапорт т.в.о. командира військової частини 3008 Національної гвардії України на виплату грошової компенсації за піднайом житла, до якого додано наступні документи: копію паспорту; копію картки фізичної особи - платника податків; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; копію довідки з БТІ; копію договору дарування; копію свідоцтва про право власності на житло; копію довідки про реєстрацію місця проживання; копію довідки з місця проживання про склад сім`ї; копію довідки з Академії ВВ МВС України; копію довідки з військової частини 3011; довідку про склад сім`ї згідно з особовою справою; довідку про проходження військової служби.

Однак, позивачеві в усному порядку було роз`яснено, що бюджетні призначення на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень військовослужбовцям не передбачено.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 року (далі - Закон № 2011-ХІІ), який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Абзацами 1, 3-5 та 11 частини першої статті 12 вказаного Закону передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов`язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону № 2011-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2013 року "Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень" затверджено Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки та Державної спеціальної служби транспорту (тут і далі у редакції станом на час виникнення правовідносин, далі-Порядок № 450) за піднайом (найом) ними жилих приміщень.

Так, із пункту 2 Порядку № 450 слідує, що грошова компенсація особам офіцерського складу та курсантам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) в розмірі, який не перевищує: у м. Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальної заробітної плати; в інших населених пунктах - 1 мінімальної заробітної плати.

У пункті 4 Порядку № 450 закріплено, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця: особам офіцерського складу - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини; курсантам - за місцем проходження військової служби (навчання) згідно з наказом керівника вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

За приписами пункту 5 Порядку № 450, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1160 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 і від 26 червня 2013 року № 450" для отримання грошової компенсації військовослужбовці разом з рапортом подають такі документи:

-копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України військовослужбовця та членів його сім`ї;

-копії документів, що засвідчують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та членів його сім`ї;

-інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім`ї;

-копії довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), видані органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім`ї, який проживає разом з ним (військовослужбовці військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім`ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу);

-копії свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану (про шлюб, розірвання шлюбу, про народження тощо), інших документів, що підтверджують родинні стосунки;

-належним чином завірену копію довідки про забезпечення житлом з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони, Національної гвардії, відповідним підрозділом СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецзв`язку, Держспецтрансслужби, МОН, ДКА, Управління державної охорони (крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження).

В свою чергу пунктом 6 Порядку № 450 визначено вичерпний перелік випадків за яких грошова компенсація не виплачується, а саме у разі: наявності у військовослужбовця або членів його сім`ї житлового приміщення, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам, площа якого відповідає мінімальним нормам, визначеним житловим законодавством, або забезпечення службовим житлом, житловим приміщенням для постійного проживання (грошовою компенсацією за належне йому для отримання житлове приміщення), або проживання військовослужбовця у спеціально пристосованій казармі чи гуртожитку, в населених пунктах за місцем проходження військової служби та/або в безпосередній близькості від місця проходження військової служби, що дає змогу щодня своєчасно прибувати до місця її проходження. Перелік таких населених пунктів визначається Міноборони, МВС, МОН, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держспецзв`язку, ДКА та Управлінням державної охорони; нездачі службового жилого приміщення (у тому числі в гуртожитку) за попереднім місцем проходження військової служби, крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження; штучного погіршення військовослужбовцем житлових умов шляхом обміну займаного житлового приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання житлового будинку (частини будинку), а також внаслідок вилучення житлового приміщення, використовуваного для провадження господарської діяльності промислового характеру, в населених пунктах, зазначених в абзаці другому цього пункту, - протягом п`яти років з моменту вчинення таких дій.

Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №380 для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини).

За змістом пункту 5 розділу ІІ Інструкції №380 до завдань житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій) є, в тому числі, прийняття рішення з житлових питань, у тому числі із розгляду відповідних рапортів (заяв) військовослужбовців та членів їх сімей з житлових питань.

Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі (п.8 розділу ІІ Інструкції №380).

Отже, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд звертає увагу, що житлова комісія при розгляді рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла повинна прийняти одне із рішень-про виплату грошової компенсації на піднайом (найом) житла або відмову у виплаті грошової компенсації.

Аналогічного правового висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/3488/20-а 11 лютого 2021 року.

В той же час, як з`ясовано судом, за наслідками розгляду рапорту позивача, в усному порядку роз`яснено, що бюджетні призначення на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень військовослужбовцям не передбачено.

Тобто рішення по суті поданого рапорту відповідачем не прийнято, а тому відповідач діяв не у спосіб та не на підставі повноважень, що передбаченні чинним законодавством України, а відтак, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення при розгляді рапорту ОСОБА_1 на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла та доданих до нього документів.

Водночас надаючи оцінку вимогам позивача зобов`язального характеру, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, житлова комісія при розгляді рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла та доданих до нього документів зобов`язана прийняти рішення про виплату грошової компенсації на піднайом (найом) житла або відмову у виплаті грошової компенсації.

Отже, саме до повноважень відповідача віднесено вирішення питання щодо виплати грошової компенсації за піднайом житла. Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб`єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.

Таким чином, згідно з чинним законодавством житлова комісія при розгляді рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла та аналізуючи пакет доданих до нього документів приймає рішення про виплату грошової компенсації на піднайом (найом) житла або відмову у виплаті такої компенсації.

Тобто саме до повноважень відповідача віднесено аналіз пакету документів, доданих до рапорту та вирішення питання щодо виплати компенсації за піднайом (найом) житла.

В ході розгляду справи судом з`ясовано, що суб`єктом владних повноважень не проводився аналіз долучених до рапорту документів та не надавалась їм відповідна оцінка.

Враховуючи те, що законодавець чітко визначив порядок отримання грошової компенсації за піднайом житла, на думку суду, відсутні підстави без дотримання такої процедури зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати наперед визначене рішення та фактично підміняти державний орган.

Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відтак, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, буде зобов`язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла разом з поданими документами та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд –

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3008 Національної гвардії України щодо не прийняття рішення при розгляді рапорту ОСОБА_1 на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла.

Зобов`язати військову частину 3008 Національної гвардії України розглянути рапорт ОСОБА_1 на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла разом з поданими документами та прийняти відповідне рішення, урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: військова частина 3008 Національної гвардії України (вул. Некрасова, 72, м. Вінниця, 21001 ЄДРПОУ 08803572).

Суддя Свентух Віталій Михайлович