Рішення № 96856818, 12.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 травня 2021 р. Справа № 120/1555/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а якому просила:

- визнання протиправним рішення №02380008648 від 01.09.2020 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні пенсії, згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом виключення періоду роботи позивача з 02.04.1992 по 01.02.2006;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити і виплачувати пенсію за віком з часу настання права згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом зарахування до загального стражу періоду роботи з 02.04.1992 по 01.02.2006.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №02380008648 від 01.09.2020 про відмову в призначенні пенсії є протиправним, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для підтвердження страхового стажу.

Ухвалою від 02.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.

09.03.2021 представником позивача подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено строк на подачу відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 14 років 10 місяців 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Пенсійним фондом не зараховано період роботи з 02.04.1992 по 01.02.2006у зв`язку з відсутністю відомостей про заробітну плату, про нарахування та сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей у по батькові особи в уточнюючій довідці « ОСОБА_1 » та паспортом « ОСОБА_1 » та у прізвищі в наказі про прийняття на роботу значиться « ОСОБА_1 » а в наказі про звільнення « ОСОБА_1 ».

Водночас дата постановлення рішення суду у цій справі обумовлена перебуванням судді у відпустці в період з 12.04.2021 по 26.04.2021 та з 05.05.2021 по 07.05.2021 включно.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.08.2020 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак відповідач рішенням №02380008648 від 01.09.2020 відмовив у призначенні такої пенсії, вказавши, що період роботи з 02.04.1992 по 01.02.2006 не зараховано, у зв`язку з відсутністю відомостей про заробітну плату, про нарахування та сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей у по батькові особи в уточнюючій довідці « ОСОБА_1 » та паспортом « ОСОБА_1 » та у прізвищі в наказі про пряйняття на роботу значиться « ОСОБА_1 » а в наказі про звільнення « ОСОБА_1 ».

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , серед іншого:

- 02.04.1992 прийнятий на роботу художником-оформителем у МП «ВИЛС»;

- 01.02.2006 звільнений з роботи за власним бажанням.

За наслідком розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення №02380008648 від 01.09.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком. Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, відповідач вказав про наявність у позивача 14 років 10 місяців 22 дні загального страхового стажу, тоді як положення ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01.01.2020, вимагають наявність у особи не менше 27 років такого стажу.

Відповідачем не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 02.04.1992 по 01.02.2006, у зв`язку з відсутністю відомостей про заробітну плату, про нарахування та сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей у по батькові особи в уточнюючій довідці « ОСОБА_1 » та паспортом « ОСОБА_1 » та у прізвищі в наказі про прийняття на роботу значиться « ОСОБА_1 » а в наказі про звільнення « ОСОБА_1 ».Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Так, частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Отже, як видно із процитованих норм, після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу не менше 27 років особи мають право на призначення пенсії за віком.

В свою чергу, процедура подання документів для оформлення пенсій визначається, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації)

Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, такі документи:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року ( додатки 1,3 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам;

- документи про місце проживання (реєстрації) особи;

Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку 22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).

Отже, як зазначалось вище, саме орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою, за наслідком чого приймає рішення (про призначення або про відмову у призначені пенсії), яке може бути оскаржено. При цьому, для призначення пенсії необхідно подати заяву відповідної форми та всі документи визначені Порядком №21.

Як встановлено судом, 26.08.2020 позивач після досягнення 59 років звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додав підтверджуючі право на пенсію документи.

За наслідком розгляду даної заяви, відповідачем прийнято рішення №02380008648 від 01.09.2020 , яким відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутності необхідного страхового стажу станом на момент виходу на пенсію.

Зокрема вказано, що не зараховано період робот из 02.04.1992 по 01.02.2006 (фактично з 02.04.1992 по 31.12.2003) у зв`язку з відсутністю відомостей про заробітну плату, про нарахування та сплату страхових внесків в системі персоніфікованого обліку, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей у по батькові особи в уточнюючій довідці « ОСОБА_1 » та паспортом « ОСОБА_1 » та у прізвищі в наказі про прийняття на роботу значиться « ОСОБА_1 » а в наказі про звільнення « ОСОБА_1 »

Оцінюючи дані доводи, суд вказує наступне.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин, була чинна Інструкція Про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 58 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 58).

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, а саме згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 02.04.1992 прийнятий на роботу художником-оформителем у МП «ВИЛС», а 01.02.2006 звільнений з роботи за власним бажанням Так, однією підстав що слугували підставою для відмови в підтвердженні страхового стажу відповідачу своєму у рішенні вказав на те, що ім`я та по батькові позивача, яке вказане в первинних документах не відповідає паспортним даним та відсутні відомості про заробітну плату.

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників мають бути надані лише у разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу.

Тобто законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах,

З огляду на викладене суд зазначає, що трудова книжка позивача заповнена відповідно до Інструкції № 58, записи в трудовій книжці про роботу позивача ву вказаний період з 02.04.1991 по 01.02.2006 відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працював позивач та відбиток печатки підприємства при прийнятті та звільненні з роботи.

Щодо позиції відповідача про відсутність з 02.07.1991 по 15.09.1999 даних про сплату страхових внесків, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень статті 24 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Отже, страховий стаж за період роботи до 01.01.2004 року згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" обчислюється відповідно до записів у трудовій книжці, а за періоди роботи після 01.01.2004 року - за умови сплати страхових внесків. Тобто увесь трудовий стаж, що мала особа до 2004 року, автоматично перетворився на страховий стаж.

За таких обставин, суд доходить висновку, що періоди роботи з 02.04.1992 по 31.12.2003 року безпідставно не зараховано до страхового стажу, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника (позивача) і як наслідок слід зобов`язати відповідача їх зарахувати.

Суд оцінюючи допустимість трудової книжки позивача як доказу в підтвердження його страхового стажу враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки ОСОБА_1 чи записів у ній вимогам чинного законодавства.

Однак, щодо періоду з 2004 по 2006, відповідач не вказав обставин та не надав суду доказів їх зарахування або відмови в зарахуванні, а матеріалах справи також ці відомості відсутні. Відтак, відповідачем не було дотримано всіх вимог для з`ясування обставин щодо призначення пенсії за віком позивачу.

З урахування вищевикладеного суд критично ставиться до посилань відповідача на те що ім`я та по батькові позивача, яке вказане в первинних документах не відповідає паспортним данним та про відсутність відомостей про заробітну плату, як на підставу для відмови в підтвердженні страхового стажу, адже матеріалами справи доведено протилежне.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Оцінюючи спірне рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); ) добросовісно; розсудливо; з дотримнням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, в основу порушених прав позивача покладено рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про відмову в призначенні пенсії позивачу на законних підставах, суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача від 01.09.2021 № 023830008648 так як наслідок для його скасування.

Визначаючись щодо позовних вимог щодо призначення пенсії за віком, суд вказує про наступне.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зауважує, що оскаржуване рішення від 01.09.2021 № 023830008648 є протиправним та підлягає скасуванню судом. Разом з тим, з метою належного захисту прав позивача суд вважає за потрібне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн.

При цьому, оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №02380008648 від 01.09.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)

Рішення в повному обсязі складено: 12.05.2021 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна