Ухвала суду № 96853136, 13.05.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3116/20

Провадження № 1-кп/0182/165/2021

У Х В А Л А

13.05.2021 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого –судді: Клименко І.В.,

секретар судового засідання Степанова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.01.2020 за № 12020040000000007 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Нікополь, Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , мешкає у АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

за участю сторін судового провадження

прокурора Дєткова І.Л.,

захисника Оникієнка М.Г.,

представника потерпілих Чуприни Т.Ю.,

в с т а н о в и в:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження від 08.01.2020 за № 12020040000000007 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено до 15.05.2021.

Обвинувачений в судове засідання доставлений не був, на розгляд справи в режимі відеоконференцзв`язку відмовився, тому суд вважає можливим розглянути питання щодо продовження строків тримання під вартою за його відсутності.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики переховування від органу слідства і суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання; ризик тиску на потерпілих, свідків, а також те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, будучи у стані алкогольного сп`яніння. При цьому також просить врахувати, що ОСОБА_1 ніде офіційно не працював. Окрім цього невиправним наслідком вчиненого кримінального правопорушення є смерть людини, а також ДТП, що сталася, викликала значний суспільний резонанс серед жителів м. Нікополь, бо в ній постраждала велика кількість людей. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти цим ризикам.

Захисник обвинуваченого заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_3 . Посилається на те, що обвинувачений має родину – дружину, малолітню дитину, є єдиним годувальником родини; зобов`язується з`являтися на виклики суду та сумлінно дотримуватись умов домашнього арешту.

Представник потерпілих підтримала клопотання прокурора та додала, що підстави для зміни обвинуваченому міри запобіжного заходу відсутні.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад в рішеннях „Осаковський проти України, „Марченко проти України).

При цьому суд враховує й позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад рішення від 8.10.1994 «Мюррей проти Сполученого Королівства», від 21.07.2011 «Нечипорук та Йонкало проти України» та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Крім того, у справі "Москаленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що «органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого.

В судовому засіданні було встановлено, що наразі продовжують існувати процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від суду, до чого його може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років; впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні. Також судом врахована тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується; репутація обвинуваченого - відсутність у нього законного джерела доходу та роботи, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину – порушення Правил дорожнього руху, наслідком якого стала смерть людини, а також були спричинені тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодженні великій кількості людей. Судом також враховується і резонанс, якого набула масштабна дорожньо-транспортна пригода з багатьма потерпілими.

Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Оскільки наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, то вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на більш м`який на даній стадії судового розгляду. Судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочався, а обставини, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились. Тому суд не вбачає підстав для зміни або скасування раніше обраної для ОСОБА_1 міри запобіжного заходу.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Таким чином, оскільки заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати і для їх запобігання та з огляду на інтереси суспільства, все це потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченому.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 15.05.2021, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню а в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , спричинив загибель людини, відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави йому не визначається.

Керуючись ч.3 ст. 331 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше двох місяців, тобто до 12 липня 2021 р.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя: І. В. Клименко